Рішення

від 06.10.2011 по справі 10/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

10/341

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/341

06.10.11

За позовом Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаватера Мед Групп»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача:     Гончаров О.О. (представник № 94 від 1.12.2010р.);                                                

від відповідача: не з'явились.

             В судовому засіданні 6 жовтня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.           

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Медфарком-Центр»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаватера Мед Групп»(відповідач) заборгованості в сумі –20 514,94 грн. з них основного боргу –17 374,20 грн., пені –1 123,98 грн., 20% річних –1 450,29 грн. та втрат від інфляції –566,47 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив (зменшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі –20 030,94 грн. з них основного боргу –16 890,20 грн., пені –1 123,98 грн., 20% річних –1 450,29 грн. та втрат від інфляції –566,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу № 175/10 від 25 жовтня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові  засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 5.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5.09.2011 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін було відкладено до 22.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 року розгляд справи було відкладено до 22.09.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2010 року між позивачем (надалі –Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту – Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір купівлі-продажу № 175/10 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується продати і доставити власними силами (в межах України) Покупцеві медикаменти /товари мед. призначення/ в асортименті та кількості, вказаних у Додатках, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується приймати вказаний товар та оплатити його вартість.

Позивач зазначає, що в період з січня по березень 2011 року на виконання умов Договору Продавець передавав товар, а Покупець приймав товар, що підтверджується видатковими накладними.

Загальна сума поставленого Продавцем товару Покупцю за видатковими накладними, за розрахунками позивача, становить –44 975,74 грн.  

Позивач вказує, що Покупець частково розрахувався за товар в сумі –25 642,94 грн. та частково повернув товар на суму –2 442,60 грн., а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі –16 890,20 грн., тобто 44 975,74 грн. - 25 642,94 грн. - 2 442,60 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  оплатити   товар  за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу, а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Продавець зобов'язується продати і доставити власними силами (в межах України) Покупцеві медикаменти /товари мед. призначення/ в асортименті та кількості, вказаних у Додатках, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується приймати вказаний товар та оплатити його вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму - 44 975,74 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 040354 від 25.01.2011 року, 041004 від 01.02.2011 року, 041288 від 02.02.2011 року, 041863 від 09.02.2011 року, 042492 від 15.02.2011 року, 043259 від 21.02.2011 року та 045300 від 14.03.2011 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи), а Покупець отримав відповідний товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Судом встановлено, що Покупець частково розрахувався за товар на загальну суму - 25 642,94 грн., що підтверджується банківською випискою за 21.09.2011р. і платіжними дорученнями №№ 152, 154 та 158 (копії виписок та платіжок містяться в матеріалах справи) та частково повернув товар Продавцю на суму - 2 442,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 5.1. Договору Розрахунки за товари, які постачаються за Договором, здійснюються Покупцем наступним чином:

•          100 % попередня оплата.

•          Факт постачання.

•          Відстрочка платежу: по групі продукції медикаменти /товари мед. призначення - на 21 календарний день з моменту отримання товару,грошові кошти,які надходять від Покупця,в першу чергу йдуть на погашення штрафних санкцій та річних відсотків, які передбачені Договором.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що Покупець, поставленого йому Продавцем товару в установленому Договором порядку та в передбачений Договором строк в повному обсязі не оплатив.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2011р. позивача було зобов'язано надати суду довідку, що підтверджує несплату суми, заявленої до стягнення за поданим позовом на час розгляду справи.

Так, на виконання вимог ухвали господарського суду позивачем було представлено довідку № 02-09/11 від 21.09.2011р., зі змісту якої вбачається, що станом на 21.09.2011 року заборгованість за Договором в розмірі 16 890,20 грн. Покупцем на рахунок Продавця не проведена (копія довідки міститься в справі).

На виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 17.08.2011р., 5.09.2011р. та 22.09.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на жовтень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі - 16 890,20 грн. (сума неоплаченого товару), з розрахунку: 44 975,74 грн. (загальна вартість товару) - 25 642,94 грн. (часткова оплата товару) - 2 442,60 грн. (сума частково поверненого товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.3. Договору встановлено, що у випадку порушення строку, вказаного в п. 5.1. Договору, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір  пені,  передбачений  статтею  1  цього

Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється  від  суми  простроченого платежу і не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах  контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого по видатковим накладним товару в розмірі –1 123,98 грн. (за 168 днів прострочення).

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у відповідності до п. 6.3. Договору, сторони дійшли згоди, що у випадку порушення строку, вказаного в п. 5.1. Договору, Покупець сплачує, в тому числі, –20% річних.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають 20% річних в сумі –1 450,29 грн. (за 168 днів прострочення грошового зобов'язання) та за період з березня по липень 2011 року втрат від інфляції - 566,47 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданих позивачем уточнень, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, становить –20 030,94 грн.

Таким чином, судові витрати позивача в сумі 436,31 грн. (200,31 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаватера Мед Групп»(ідентифікаційний код: 37174546, адреса: 03065, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 31, квартира 168, п/р № 2600 4359 8000 51 в ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 300863), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр»(ідентифікаційний код: 33239630, адреса: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60,    н/р № 2600431441801 в філії АБ «Південний»м. Київ, МФО 320917), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу –16 890,20 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто гривень 20 копійок), пені –1 123,98 грн. (одна тисяча сто двадцять три гривні 98 копійок), 20% річних –1 450,29 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень 29 копійок), втрат від інфляції –566,47 грн. (п'ятсот шістдесят шість гривень 47 копійок) та судові витрати в сумі –436,31 грн. (чотириста тридцять шість гривень 31 копійку). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                    О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення  7.10.2011р.