Постанова

від 30.08.2011 по справі 5015/1927/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/1927/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.11                                                                              Справа  № 5015/1927/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                                              Мельник Г.І.

суддів:                                                                                   Новосад Д.Ф.

                                                                                              Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант-Логістик», м. Чоп Закарпатської області за вих. № 10 від 27.05.2011 року

на рішення   господарського суду Львівської області від 17.05.2011 року

у справі         № 5015/1927/11

за позовом: Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  «Варіант-Логістик»,  м. Чоп, Закарпатська область

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»,                м. Львів

треті особи: 1) Ужгородська  державна   податкова  інспекція,  м. Ужгород,  Закарпатська область

                      2) Державна податкова інспекція в м. Львові, м. Львів

про стягнення 9397,80 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.04.2009 року у справі                      № 19/18, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 року, позовні вимоги задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2010 року вищевказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 29.11.2010 року постанову Вищого господарського суду України від 20.08.2010 року скасовано, а справу № 19/18 направлено на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011 року у справі                       № 19/18 рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

За результатами нового розгляду справи № 19/18 (№ 5015/1927/11) рішенням господарського суду Львівської області (суддя Станько Л.Л.) від 17.05.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.  

Позивач –ТзОВ «Варіант-Логістик»з постановленим рішенням не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, оскільки вважає дане рішення незаконним, необґрунтованим і таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи, а також з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що місцевий господарський суд не вчинив жодних процесуальних дій для встановлення обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, чим грубо порушив право позивача на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Покликається на постанову Верховного Суду України від 01.12.2009 року та інформаційний лист Вищого адміністративного суду України                         № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», в яких йдеться про те, що покупець, який сплатив продавцю ПДВ за ставкою 20% з операцій, які не є об'єктами оподаткування згідно ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»або звільняються від оподаткування на підставі ст. 5 вказаного Закону, а також які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету. Вказує на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведено жодних доказів, на підставі яких він встановив обставини щодо перерахування відповідачем спірної суми до Державного бюджету України, чим грубо порушено приписи ст. ст. 33, 34 та 43 ГПК України. Звертає увагу суду апеляційної інстанції також на те, що факт перерахування відповідачем спірних коштів до Державного бюджету України, якщо такий мав місце, не має юридичного значення для існування обов'язку відповідача повернути безпідставно набуті кошти позивачу. Вважає таким, що не ґрунтується на вимогах ст. 1212 ЦК України, висновок місцевого господарського суду про те, що спірні кошти не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави та збереженими у себе за рахунок позивача, оскільки набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України. Окрім того, посилається на те, що жодним законом України не передбачено можливості неповернення кредитору безпідставно стягнутих коштів через їх наступне перерахування третій особі, в т. ч. і до Державного бюджету України. Враховуючи вищенаведене, вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про доведеність факту перерахування відповідачем спірної суми до Державного бюджету України та недоведеність факту надання відповідачем позивачу послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу транзитом, та про відсутність факту безпідставного збагачення відповідача.

Відповідач –Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»у  відзиві  на  апеляційну  скаргу  (№ М-1309 від 11.07.2011 року), заперечуючи доводи апелянта, посилається, зокрема на те, оскільки спірна сума є податком на додану вартість, отриманим відповідачем, як платником податку з позивача, яку відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було перераховано до Державного бюджету України, місцевим господарським судом правильно встановлено, що сума податку не може вважатись отриманою відповідачем без достатньої правової підстави та збереженою у себе за рахунок позивача, тобто наявність у позивача права вимагати від відповідача повернення безпідставно отриманих коштів позивачем не доведено. Зазначає також про те, що наявні в матеріалах справи договори про експлуатацію під'їзної колії, про подачу і забирання вагонів та договори про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги укладені на підставі Статуту залізниць України і Правил перевезень вантажів, а не на підставі угод про залізничні міжнародні сполучення, а тому дані договори поширюються на перевезення тільки в межах території України і не відносяться до таких, що поширюються на перевезення у міжнародному залізничному сполученні. На підставі наведеного просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2011 року у справі № 5015/1927/11 –без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Сторони та треті особи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень                        № 05373282, № 05373274, № 05373290 та № 05373304, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами.  

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2011 року у справі № 5015/1927/11 –залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що 26.12.2005 року між ТзОВ «Варіант-Логістик»та Львівською залізницею було укладено договір № 534 про розрахунки за надані послуги з перевезення вантажів, згідно якого відповідач відкрив позивачу особовий рахунок № 7584981 в Технологічному підрозділі по обробці перевізних документів (ТехПД) для обліку надходження і списання коштів за надані послуги, та надання послуг за вільними (договірними) тарифами, зокрема, щодо переведення стрілок.

01.04.2003 року сторони уклали договір № 74 про подачу та збирання вагонів по             ст. Чоп Львівської залізниці, розрахунки за які також здійснювалися в порядку, передбаченому договором № 534 від 26.12.2005 року.

Позивач здійснював у спірному періоді діяльність з перевалки (перевантаженню вантажів з вагонів стандарту колії 1435 мм у вагони стандарту колії 1520 мм та з автомобілів у вагони стандарту колії 1520 мм), а також по митному декларуванню вантажів, що слідували як у прямому (вагон-вагон), так і у змішаному (автомобіль-вагон з перевантаженням з автомобільного виду транспорту на залізничний вид транспорту) сполученні. Розрахунки за всі види послуг, які пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, так і пов'язані з перевезенням імпортних вантажів, а також за інші види послуг відповідача, проводилися у рамках договору № 534 від 26.12.2005 року по попередній оплаті через ТехПД Львівської залізниці з використанням особового рахунку (коду) № 7584981.

Предметом спору у даній справі є стягнення суми податку на додану вартість, отриманої відповідачем та перерахованої до Державного бюджету України, як безпідставно набутого майна.

Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення податкового законодавства відноситься до компетенції податкових органів.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, а також бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без, достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що спірна сума є сумою податку на додану вартість, яка утримана з позивача та перерахована до Державного бюджету України. Порядок нарахування цієї суми, сплати і повернення регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів.

Та обставина, що відповідач розпорядився спірною сумою коштів, віднісши їх до складу ПДВ, не змінює характер правовідносин сторін і не припиняє їх.

Верховний Суд України, переглядаючи дану справу, встановив, що спірна сума не може вважатися отриманою відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою у себе за рахунок позивача, на чому ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оскільки набувачем є Державний бюджет України.

Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність і необґрунтованість позову та відмову у його задоволенні.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані і не розцінюються колегією суддів як такі, що мають суттєве значення для вирішення даного спору, а тому до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 17.05.2011 року у справі                  № 5015/1927/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант-Логістик», м. Чоп Закарпатської області за вих. № 10 від 27.05.2011 року –без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.  Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий-суддя                                                                        Мельник Г.І.

Суддя                                                                                               Новосад Д.Ф.

           Суддя                                                                                               Михалюк О.В.