Постанова
від 25.06.2008 по справі 10/545
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/545

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Тополь"

на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р.

у справі№ 10/545

господарського судуЛуганської області

за позовомПрокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради

доПриватного підприємства "Тополь"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська

простягнення 1 097,32 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

прокуратури:— не з'явились;

позивача:— не з'явились;

відповідача:Ємець В.І., директор;Федоренко А.А., дов. № 05 від 04.02.2008 р.;

третьої особи:Пасічнік Д.С., дов. № 10405/10 від 20.06.2008 р.;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2007 р. Прокурор Ленінського району м. Луганська звернувся в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Луганської міської ради (далі –Комітет) до господарського суду Луганської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Приватного підприємства "Тополь" (далі –Підприємство) заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 993,52 грн. та пеню у розмірі 103,80 грн. до місцевого бюджету Жовтневого району м. Луганська.

Позовні вимоги Прокурор Ленінського району м. Луганська обґрунтовував тим, що Підприємство станом на 20.08.2007 р. має заборгованість з орендної плати за укладеним з Комітетом договором оренди земельної ділянки від 17.06.1999 р., яка підлягає стягненню з урахуванням пені на підставі норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про плату за землю".

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.12.2007 р. (суддя Мінська Т.М.) в задоволенні позовних вимог Прокурора Ленінського району м. Луганська відмовлено. Рішення мотивовано відсутністю у Підприємства заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 17.06.1999 р., оскільки Прокурором Ленінського району м. Луганська та Комітетом при розрахунку відповідної заборгованості безпідставно застосовувався коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, у розмірі 2,5 замість 0,5, який має застосовуватись у зв'язку з тим, що на земельній ділянці, яка є об'єктом вказаного договору, Підприємство здійснює будівництво.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р. (колегія суддів: Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф., Семендяєва І.В.) рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2007 р. частково скасовано та прийнято нове рішення, яким Позовні вимоги Прокурора Ленінського району м. Луганська задоволено частково: з Підприємства стягнуто 993,52 грн. заборгованості, а у задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовлено. Постанова мотивована тим, що Прокурор Ленінського району м. Луганська та Комітет при розрахунку заборгованості Підприємства з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 17.06.1999 р. обґрунтовано застосовували коефіцієнт який характеризує функціональне використання земельної ділянки, у розмірі 2,5, а стягнення пені вказаним договором не передбачено.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2007 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови порушив ст. ст. 38 та 43 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор Ленінського району м. Луганська, Комітет та Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" оренда землі –це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою ст. 19 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельну ділянку –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди. Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

Ст. ст. 13 та 19 Закону України "Про плату за землю" передбачають, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, –договір оренди такої земельної ділянки. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– між Підприємством та Комітетом на підставі рішення останнього № 114/50 від 18.03.1998 р. укладено договір оренди земельної ділянки від 17.06.1999 р.;

– розмір орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 17.06.1999 р. встановлено у розмірі земельного податку (п. 3 рішення Комітету № 114/50 від 18.03.1998 р.).

Таким чином, Підприємство зобов'язано сплачувати оренду плату за договором оренди земельної ділянки від 17.06.1999 р., виходячи з розміру земельного податку, та з урахуванням умов, встановлених вказаним договором.

Частина перша ст. 7 Закону України "Про плату за землю" встановлює, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій –десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

З наведеного випливає, що розмір орендної плати, яку має сплачувати Підприємство за договором оренди земельної ділянки від 17.06.1999 р., безпосередньо залежить від грошової оцінки земельної ділянки, яка є об'єктом вказаного договору.

Механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів регламентований Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11 (далі –Порядок), п. 1.3 якого визначає, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

З п. 3.3 Порядку, який визначає формулу, за якою встановлюється нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів, вбачається, що вказана оцінка залежить, зокрема, і від коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Відповідно до абзацу першого п. 3.5 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка, яка є об'єктом договору оренди земельної ділянки від 17.06.1999 р., надавалась Підприємству для проектування та будівництва кафе та у період, за який Прокурор Ленінського району м. Луганська просить стягнути з Підприємства заборгованість з орендної плати, використовувалась у відповідності до цільового призначення, а саме –для ведення поточних будівельних робіт.

Згідно Таблиці 1.1 "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки" Додатку 1 до п. п. 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку для земель, зайнятих поточним та відведених під майбутнє будівництво, встановлено коефіцієнт у розмірі 0,5.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, Прокурором Ленінського району м. Луганська та Комітетом при розрахунку заборгованості Підприємства за договором оренди земельної ділянки від 17.06.1999 р безпідставно застосовувався коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, у розмірі 2,5 замість 0,5, який має застосовуватись у зв'язку з тим, що на земельній ділянці, яка є об'єктом вказаного договору, Підприємство у відповідний період здійснювало поточне будівництво.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги Прокурора Ленінського району м. Луганська, застосував абзац другий п. 3.5 Порядку (відповідно до якого віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.98 № 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.98 за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики) без урахування абзацу третього розділу 3 "ТЕРМІНИ, ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ КВЕД" КЛАСИФІКАЦІЇ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (NACE, Rev. 1.1-2002) ДК 009:2005 Національного класифікатору України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375, у якому, зокрема, зазначено: "…класифікація видів економічної діяльності є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. В той же час, класифікація є механізмом спільної мови, що має використання у багатьох інших, не статистичних сферах: соціальне та податкове регулювання, система тарифів, торгові угоди тощо. Важливо, щоб користувачі в інших сферах були свідомі відносно того, що для використання в інших цілях класифікація може бути не завжди адаптованою повною мірою. Отже, класифікація може не відповідати всім можливим потребам. У зв'язку з цим можуть виникати спори стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що наданий органами державної статистики код виду діяльності не створює само по собі прав чи обов'язків для підприємств та організацій, не тягне жодних правових наслідків як такий. Код виду діяльності не обов'язково є достатнім критерієм для виконання умов, передбачених нормативними актами. При застосуванні нормативних актів чи контрактів, код виду діяльності є припущенням, а не доказом".

Частина першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Між тим, рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2007 р. має бути відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим воно підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Тополь" задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р. у справі № 10/545 господарського суду Луганської області скасувати.

Рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2007 р. у справі № 10/545 залишити в силі.

Стягнути з Виконавчого комітету Луганської міської ради на користь Приватного підприємства "Тополь" 51,00 грн. державного мита, сплаченого за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення25.06.2008
Оприлюднено07.08.2008
Номер документу1868939
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —10/545

Рішення від 12.12.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Котков О.В.

Ухвала від 28.11.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Котков О.В.

Ухвала від 18.03.2009

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Ковзель П.О.

Постанова від 25.06.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Кравчук Г.А.

Ухвала від 19.05.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Кравчук Г.А.

Постанова від 12.02.2008

Господарське

Луганський апеляційний господарський суд

Баннова Т.М.

Ухвала від 20.03.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Кравчук Г.А.

Ухвала від 18.01.2008

Господарське

Луганський апеляційний господарський суд

Баннова Т.М.

Ухвала від 26.11.2007

Господарське

Господарський суд Луганської області

Мінська Т.М.

Рішення від 10.12.2007

Господарське

Господарський суд Луганської області

Мінська Т.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні