Постанова

від 15.05.2008 по справі 13/562-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 15 травня 2008 р.                                                                                   

№

13/562-07 

Вищий  господарський 

суду  України  в складі колегії

суддів:

Грейц

К.В. -головуючого,

Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши

касаційну скаргу

СПД ФО

ОСОБА_1

на  постанову

від

12.02.2008

Харківського

апеляційного господарського суду

у

справі  господарського суду Сумської

області №

13/562-07

за позовом

СПД ФО

ОСОБА_1

до

СПД ФО

ОСОБА_2

про

стягнення  2131 грн.

за

участю представників:

- позивача  

ОСОБА_1.

-

відповідача

не

з'явився

ВСТАНОВИВ:

             Рішенням господарського суду

Сумської області вiд 03.12.2007 у справі № 13/562-07 (суддя Лиховид Б.І.),

залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського осуду

від 12.02.2008 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Демченко В.О., судді

Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.), позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_1 до СПД ФО ОСОБА_2

про стягнення 2131 грн. матеріальної шкоди, заподіяної  залиттям приміщення АДРЕСА_1,  відмовлено.

Рішення

та постанова у справі мотивовані тим, що позивачем не доведено наявність складу

цивільно-правового правопорушення у діях відповідача, що унеможливлює

застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

СПД

ФО ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, в поданій

касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення

позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків судів попередніх

інстанцій нормам матеріального і процесуального законодавства та фактичним

обставинам справи.

У

додаткових пояснення до касаційної скарги позивач наголошує на неврахування

судами попередніх інстанцій тієї обставини, що відповідач здійснював свою

підприємницьку діяльність саме у приміщенні АДРЕСА_1 і своїми навмисними

протиправними діями заподіяв шкоду, розмір якої підтверджений експертом. 

СПД

ФО ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу проти її задоволення заперечує,

посилаючись на пред'явлення до нього позову як до неналежного відповідача,

оскільки в період залиття належного позивачеві приміщення, другий поверх цього

приміщення використовувався ТОВ "Побутове підприємство

"Битовик", яке на час пред'явлення позову ліквідоване і відповідач не

є його правонаступником.

Представник

відповідача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні

касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши

у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, перевіривши повноту

встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові

апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого

господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає

частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами

попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що в період з

21.11.2006 по січень 2007 року відбулось залиття належного позивачеві

приміщення, розташованого на першому поверсі нежитлової будівлі АДРЕСА_1, що

підтверджується комісійним актом від 27.12.2006 № 6 обстеження приміщення за

зазначеною адресою та приписом на ім'я ОСОБА_2 від 20.01.2007 № 02-08/6

Сумської державної інспекції охорони праці в агропромисловому комплексі та

соціально-культурній сфері.

Як

вбачається з зазначених документів, залиття відбулось внаслідок користування

працівниками ПП ОСОБА_2 рукомийником, що знаходився на другому поверсі

зазначеної будівлі, через приєднаний до цього рукомийника гумовий шланг,

прокладений у отвір підлоги, звідки на стелю і стіни у приміщення позивача

стікала вода.

Розмір

матеріальної шкоди в результаті залиття приміщення визначений в сумі 2131 грн.

висновком № 1334 від 03.08.2007 спеціаліста-будівельника Сумського відділення

Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.

М.С.Бокаріуса. 

Відмовляючи

в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про

відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, адже,

позивачем не доведено, що саме СПД ФО ОСОБА_2 вчинив зазначені дії, оскільки

залиття приміщення мало місце під час існування ТОВ "Побутове підприємство

"Битовик", яке на час пред'явлення позову ліквідоване і відповідач не

є його правонаступником, а право власності на це приміщення відповідач набув

лише 22.05.2007.

Втім,

висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає суперечливими,

передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах

справи.

Так,

предметом доказування у даній справі є наявність або відсутність складу

цивільного правопорушення у діях чи бездіяльності саме відповідача -СПД ФО

ОСОБА_2, отже, з метою правильного вирішення спору суду слід встановити

обставини і підстави виникнення у відповідача деліктного зобов'язання,

встановленого нормою ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої

шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим

немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну

фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка

її завдала.

Натомість

суди попередніх інстанцій вдались до встановлення власника приміщення, з якого

відбувалось залиття, а не особи, яка його вчинила, здійснюючи в цьому

приміщенні свою підприємницьку діяльність, внаслідок чого залишились не

спростованими доводи позивача про вчинення правопорушення саме підприємцем

ОСОБА_2, який здійснював свою підприємницьку діяльність саме в цьому

приміщенні, що також вбачається з наявних в матеріалах справи акту від

27.12.2006 № 6 обстеження приміщення (а.с. 21) та листа Державної інспекції з

промислової безпеки та охорони праці в агропромисловому комплексі та

соціально-культурній сфері від 13.08.2007 № 02-04/203 (а.с. 18), а якщо

зазначені докази є недостатніми, суд на виконання вимог ст. 38 ГПК України,

зобов'язаний був витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх

участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно

до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 "Про

судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,

вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна

частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку

всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші

нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і

обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим

визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для

даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна

частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на

аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині,

та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Однак,

в порушення цих приписів судами не встановлена наявність чи відсутність

обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон пов'язує настання

у відповідача деліктного зобов'язання, а в порушення вимог ст. 84 ГПК України

судами при відмові у задоволенні позовних вимог не зазначені доводи, за якими

суд відхилив надані позивачем докази.

Таким

чином, не встановлення судами попередніх інстанцій зазначених обставин, які

мають суттєве значення у справі, та відсутність їх правової оцінки є порушенням

вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної

інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні

спору.

Оскільки

передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній

інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що

не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у

справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до

господарського суду першої інстанції.

Керуючись

статтями 1115, 1117, 1119 - 11111

Господарського процесуального кодексу 

України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:      

Постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 у справі

господарського суду Сумської області  № 13/562-07 та рішення від 03.12.2007 у цій

справі скасувати.

Справу

направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Касаційну

скаргу СПД ФО ОСОБА_1 задовольнити частково.

Головуючий

суддя                                                                      

К.В.Грейц                                                                           

Судді                                                                                                     

С.В.Бакуліна                                                                                                         

О.І.Глос