Рішення

від 19.05.2008 по справі 4/59пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157,

тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

19.05.08

р.                                                                                                    

Справа № 4/59пд                              

Представниками

сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового

процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового

засідання.

Господарський

суд Донецької області у складі головуючого судді  Гринько С.Ю.

при

секретарі судового засідання Уханьової О.О.,

за

участю представників сторін: 

від

позивача -  Баранов І.С. - засновник,

від

відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреністю від 14.04.208р.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні матеріали позовної  заяви:

за позовом

-                         Приватного

підприємства “Анна-97” м. Макіївка 

до

відповідача -                   Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 м. Макіївки

про

розірвання договору від 23.07.2007року про земельний сервітут

в с т

а н о в и в :

          Позивач просить суд розірвати договір

про встановлення земельного сервітуту від 23.07.2007року, який укладений між

ним та відповідачем з наступних підстав: а) у зв'язку з припиненням підстав для

його встановлення, оскільки відповідач має можливість користуватися проїздом до

свого складу і приміщень з іншого (свого) боку і тому відпала необхідність у

сервітуті; б) земельний сервітут за спірним договором, підписаний не власником

підприємства, а директором, якому не надано права підписувати договори на

розпорядження майном; в) договір від 23.07.2007року не зареєстрований у

встановленому законом порядку, що є порушенням вимог частини 2 ст. 100

Земельного кодексу України.

Відповідач

не погоджується з вимогами позову, посилаючись на наступне: а) договір

підписаний директором приватного підприємства, якому надано право статтею 65

Господарського кодексу без довіреності власника підписувати договори з іншими

суб'єктами підприємницької діяльності; 

б) плата за користування земельною ділянкою позивача не вносилася, так

як ч.1ст.401 Цивільного кодексу України плата за земельний сервітут не

передбачена; в) земельний сервітут встановлений пунктом 2 Рішення виконкому

Макіївської міської ради  від 06.12.2000р.

за № 766, а пунктом 3 Рішення цього ж виконкому від 25.12.2007р. за № 28/161

дія земельного сервітуту продовжено на 49 років; г) на час укладання договору

на земельний сервітут від 25.09.2000р. ні Цивільним кодексом Української СРСР

(в редакції від 18.07.1963р.) ні Земельним кодексом України (в редакції від

18.12.1990р.) не передбачались вимоги відносно державної реєстрації земельних

сервітутів.

          Дослідивши матеріали справи та,

заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що предметом

даного спору є розірвання укладеного приватним підприємцем ОСОБА_3 (включено як

фізичну особу-підприємця до ЄДР 10.09.1999р.) і Приватним підприємством

“Анна-97” (включено до ЄДРПОУ 17.12.1997р.) договору від 23.07.2007року про

земельний сервітут на прохід і проїзд транспортними засобами через земельну

ділянку ПП “Анна-97” площею 0,0791га до дороги загального користування згідно

плану земельної ділянки з 23.07.2007року строком на 49 років.

За

загальними правилами ст.651 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) до змісту

про розірвання договору включається розірвання договору за згодою сторін і за

рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору. Договір може бути розірваний

також  в 

результаті односторонньої

2

відмови

від договору в повному обсязі або частково або в результаті односторонньої

зміни договору, тобто в результаті вчинення однією із сторін одностороннього

правочину, який тягне цивільно-правові наслідки для обох сторін договору.

          Розірвання договору може

здійснюватися у судовому порядку, підставою для розірвання договору за рішенням

суду на вимогу однієї із сторони договору є істотне порушення договору другою

стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно

до критерію, що встановлений абзацом другим ч.2 ст.651 ЦК. Оціночне поняття

істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого

оціночного поняття - “значної міри” позбавлення сторони того, на що вона

розраховувала при укладанні договору. Істотність порушення визначається

виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає

розірвання договору.

          Стаття 652 ЦК формулює розгорнені

правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни

обставин. Законодавець в цьому випадку визнав, що зміст прав та обов'язків, які

виникли у сторін на підставі договору, доцільно змінити з метою зберегти той

баланс інтересів сторін, якого було досягнуто при укладанні договору і який

виявися порушеним у зв'язку із істотною зміною обставин. Обмеження на розірвання

договору в зв'язку з істотною зміною обставин може випливати також із суті

зобов'язання.

          Ч.2 ст.652 ЦК встановлює, що у разі

недосягнення між сторонами договору згоди щодо його  розірвання, договір може бути розірваний за

рішенням суду. Це можливе за наявності одночасно всіх умов, що встановлені

п.1-4 ч.2 ст.652 ЦК.

          Договір, який просить позивач

розірвати, являється договором земельного сервітуту, розглядається судом на

загальних умовах.

          Стаття 98 Земельного кодексу України

(надалі ЗК), який прийнято Верховною Радою України 25 жовтня 2001року і набув

чинності 1 січня 2002року, розкриває зміст права земельного сервітуту, який

полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на

обмежене користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою з метою усунення

недоліків власної ділянки.

          Право земельного сервітуту

характеризується такими ознаками:

-     наявність двох або більше суміжних

земельних ділянок, з яких одна (обслуговуюча) обслуговує іншу (панівну).

Обслуговуюча земельна ділянка повинна мати перевагу своїми зручностями,

перевагами, природними ресурсами, якими усуває недоліки панівної земельної

ділянки.

-   обслуговування однієї ділянки іншою

відбувається не безсистемно, а межах прав, які надані власникові панівної

земельної ділянки щодо користування обслуговуючою ділянкою. Власник

(користувач) панівної земельної ділянки не має статусу користувача

обслуговуючої ділянки.

          Залежно від мети використання

обслуговуючої ділянки власником (користувачем) - панівної ділянки земельні

сервітути можуть бути постійними і строковими.

          Установлення земельного сервітуту є

обтяженням обслуговуючої земельної ділянки. Об'єктивно встановлення земельного

сервітуту призводить до зменшення  кількості

можливих варіантів використання обслуговуючої земельної ділянки її власником

(користувачем).

          Установлення земельного сервітуту не

повинно призводити до позбавлення власника обслуговуючої ділянки жодного з його

правомочності - володіння, користування чи розпорядження землею. У межах

земельного сервітуту власник (користувач) панівної земельної ділянки отримує

право лише на обмежене користування обслуговуючою ділянкою.   

          Таким чином, за змістом вищеназваних

статей Земельного кодексу України ініціатором встановлення земельного сервітуту

може бути власник чи користувач земельної ділянки нужденний у користуванні

суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки,

обумовлені місце розташуванням чи природним суміжним станом. Він повинен

звернутися до власника (користувача) суміжної (сусідньої) ділянки за дозволом

на обмежене постійне чи тимчасове користування цією ділянкою в рамках

конкретного земельного сервітуту.

Згідно

п.1ст.100 Земельного кодексу України земельний сервітут може бути встановлений

за договором, по закону, по заповіту чи за рішенням суду. 

          Якщо земельний сервітут

встановлюється за згодою сторін, він повинен підтверджуватися договором на

встановлення сервітутного права. Однак, право земельного сервітуту виникає

виключно після його реєстрації в райдержадміністрації чи в іншому органі

виконавчої влади.

3

Оцінюючи

надані сторонами документи, судом встановленою що Приватному підприємству

“Анна-97” м.Макіївка-55,вул..Репіна,24а Макіївською міською радою видано

державний акт на право постійного користування землею площею 0,8950га в межах

згідно з планом землекористування для функціонування меблевої бази по вулиці

Репіна,24а у Гірняцькому районі відповідно до рішення виконкому міської ради народних

депутатів від 20 травня 1998року № 317. Цей акт зареєстрований в Книзі записів

державних актів на право постійного користування землею за № 965.

23.07.2007р.

приватним підприємцем ОСОБА_3 - з боку суб'єкту сервітутного права (надалі -

сервітуарій) і директором приватного підприємства “Анна-97”, який займає цю

посаду у відповідності з наказом підприємства від 18.10.2002р. - Г.Н. Клопот з

боку власника займаної ділянки підписаний договір на встановлення земельного

сервітуту на право проходу і проїзду транспортними засобами відповідача через

земельну ділянку  позивача площею

0,0791га до дороги загального користування згідно плану земельної ділянки

строком на 49 років.

          Оцінюючи даний договір земельного

сервітуту від 23.07.2007року, судом встановлено, а сторонами не спростовано, що

даний договір відповідає нормам статті 100 Земельного кодексу України. Сторони

не довели, що даний договір про встановлення земельного сервітуту

зареєстрований в державному реєстрі прав на нерухоме майно у встановленому

порядку.

          Посилання відповідача на той факт, що

на момент підпису цього договору, у нього не виникло право на держреєстрацію

укладеного договору, не приймається судом, так як Законом України № 997-V від

27.04.2007року (до укладання договору) внесено зміни до статті 100 Земельного

кодексу, який зобов'язує  договір про

встановлення земельного сервітуту зареєструвати у законному порядку.  До того ж, ця норма була передбачена

законодавством і до внесення в цю статтю змін і доповнень.

          Оскільки сторони не зареєстрували

договір на земельний сервітут у встановленому законом порядку, він вважається

неукладеним. Стаття 100 ЗК України визначає момент виникнення права земельного

сервітуту, тобто момент, коли у власника (користувача) панівної земельної

ділянки виникає право використовувати 

обслуговуючу земельну ділянку в межах певного земельного сервітуту.

Таким моментом є державна реєстрація договору про встановлення земельного

сервітуту чи рішення суду про встановлення земельного сервітуту.

          Договір, укладений приватним підприємцем

ОСОБА_3 і Приватним підприємством “Анна-97” від 23.07.2007року про земельний

сервітут на прохід і проїзд транспортними засобами через земельну ділянку ПП

“Анна-97” площею 0,0791га до дороги загального користування згідно плану

земельної ділянки з 23.07.2007року строком на 49 років вважається неукладеним з

моменту його підписання, тобто з 23.07.2007року, тому у сторін не виникло права

земельного сервітуту, а саме права власника або землекористувача земельної ділянки

на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (як

вимагає ст.98 ЗК України).

          Приймаючи до уваги, що договір

неукладений, він не може бути визнаний розірваним.

          Оскільки у позові відмовлено, суд

судові витрати покладає на позивача.

          На підставі ст.ст.651-652 Цивільного

кодексу України,ст.ст.98,100 Земельного кодексу України та, керуючись

ст.ст.49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд -

В и р

і ш и в:

          Відмовити у позові Приватного

підприємства “Анна-97” м.Макіївка про розірвання договору про земельний

сервітут від 23.07.2007року, укладений з приватним підприємцем ОСОБА_3

(включено як фізичну особу-підприємця до ЄДР 10.09.1999р.) на прохід і проїзд

транспортними засобами через земельну ділянку ПП “Анна-97” площею 0,0791га до

дороги загального користування згідно плану земельної ділянки з 23.07.2007року

строком на 49 років.

               Суддя                                                                                                                                 

Рішення господарського

суду може бути оскаржено в термін, передбачений ст.85 ГПК України. Повний текст

рішення оголошений 19.05.2008року.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1-позивачу

1-відповідачу