Постанова

від 23.07.2008 по справі 8/96-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/96-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2008                                                                                   Справа № 8/96-08  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:   судді Науменко І.М. –доповідач

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від позивача:  Косолап Олександр Валерійович,  адвокат  , довіреність №б/н  від 16.01.08;

від відповідача:  Храмов Олександр Васильйович представник, довіреність №б/н  від 16.07.08;

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Фінансово-будівельна компанія „Дніпро-Інвест-Буд”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 04.06.08р.  у справі № 8/96-08

за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю „Кримспецмонтаж”, м. Сімферополь

до закритого акціонерного товариства Фінансово-будівельна компанія „Дніпро-Інвест-Буд”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 196194,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.08р. у справі № 8/96-08 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено частково.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач станом на момент розгляду справи доказів оплати заборгованості суду не надав.

Не погодившись з рішенням господарського суду, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, в позові відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції було неповно досліджено матеріали справи та порушено норми матеріального та процесуального права при винесенні рішення.

          В своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, 01 грудня 2005 року між Позивачем (субпідрядником) та Відповідачем (генпідрядником) був укладений Договір генпідряду № 1/12-05.

Згідно п.п. 1.1., 1.2. вказаного Договору, відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати власними і залученими силами на об'єкті за адресою: АР Крим, Бахчисарайський район, селище Поштове, вул. Привокзальна, 2 види робіт, передбачені проектною документацією, відповідно до переліку: Електромонтажні роботи з монтажу: 1. ТП-РП-10/0,4 кВ; 2. КЛ-10 кВ; 3. КЛ-04 кВ; 4. Реконструкція та дообладнання ПС "Земляника" та ПС "Поштовий завод по виготовленню та розливу тихих вин, коньяків та лікеро-горілчаних виробів у с. Поштове, Бахчисарайського району, АР Крим, ЗАТ "Винагрокомплекс", а відповідач зобов'язався прийняти вказані роботи і оплатити їх.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. Договору, сторони передбачили проведення відповідачем 100% передоплати за матеріали та обладнання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, а за будівельно-монтажні роботи відповідач проводить передоплату у розмірі 30% від вартості обсягів робіт, за графіком виконання цих робіт, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Оплата у розмірі 60% від вартості фактично виконаних робіт проводиться не пізніше трьох днів з моменту підписання акту прийому виконаних робіт та форм №КБ-2В, № КБ-3. Остаточний розрахунок у розмірі 10% від вартості виконаних та прийнятих будівельно-монтажних робіт проводиться після здачі до "Крименерго".

З матеріалів справи вбачається, що в ході виконаня передбачених договором робіт сторони підписали наступні акти прийому виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в:

Ш          за лютий 2006 року                    на суму   52 680,00 грн.;

Ш          за березень 2006 року          на суму     5 547,60 грн.;

Ш          за березень 2006 року          на суму   45 956,40 грн.;

Ш          за травень 2006 року                    на суму   14 769,60 грн.;

Ш          за травень 2006 року                    на суму   27 880,80 грн.;

Ш          за травень 2006 року                    на суму 242 787,60 грн.;

Ш          за травень 2006 року                    на суму   21 272,40 грн.;

Ш          за червень 2006 року                    на суму     9 070,80 грн.;

Ш          за червень 2006 року                    на суму     2 164,80 грн.;

Ш          за червень 2006 року                    на суму   26 929,20 грн.;

Ш          за червень 2006 року                    на суму     9 822,00 грн.;

Ш          за червень 2006 року                    на суму   16 693,20 грн.;

-----------------------------------------------------------------------------

Всього на суму                                475 574,40 грн.

Крім того, позивачем також були передані відповідачу матеріали та обладнання, що підтверджується:

Ш          видатковою накладною № РН-0000002 від 30.05.06 р. на загальну суму 146 745,89 грн.;

Ш          довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯМК № 786062 від 30.05.06 р.;

Ш          видатковою накладною № РН-0000004 від 28.07.06 р. на загальну суму 48 309,14 грн;

Ш          довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯМО № 316359 від 18.07.06 р.;

Ш          актом на загальну суму 280,80 грн.;

Ш          актом на загальну суму 936 479,81 грн.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Всього на суму                    1 131 815,64 грн.

Колегією суддів встановлено, що всього позивачем виконано робіт та передано відповідачу матеріалів та обладнання на загальну суму 1 607 390,04 грн.

Відповідачем за виконані роботи та отримані матеріали і обладнання фактично було сплачено лише 1 532 947,00 грн, що підтверджується:

Ш          платіжним дорученням №  108 від  13.12.05 р. на суму 200 000,00 грн;

Ш          платіжним дорученням №  218 від  21.12.05 р. на суму 200 000,00 грн;

Ш          платіжним дорученням №  236 від  23.12.05 р. на суму 225 000,00 грн;

Ш          платіжним дорученням №    37 від  12.01.06 р. на суму 500 000,00 грн;

Ш          платіжним дорученням №    31 від  22.03.06 р. на суму   75 000,00 грн;

Ш          платіжним дорученням №  816 від  19.04.06 р. на суму   30 000,00 грн;

Ш          платіжним дорученням № 1032 від 10.05.06 р. на суму   20 000,00 грн;

Ш          платіжним дорученням № 1104 від 17.05.06 р. на суму 236 000,00 грн;

Ш          платіжним дорученням № 1417 від 16.06.06 р. на суму   46 947,00 грн;

Таким чином, на 01 березня 2008 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 74 443,04 грн. (1 607 390,04 грн. - 1 532 947,00 грн.).

Станом на момент розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідач доказів оплати вказаної заборгованості суду не надав.

Таким чином, факт порушення умов договору генпідряду № 1/12-05 від 01.12.05 р. матеріалами справи доведено, відповідачем не спростовано.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, а саме відповідно ст.ст. 837, 854 ЦК України, за договором пiдряду одна сторона (пiдрядник) зобов'язується на свiй ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договiр пiдряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речi або на виконання iншої роботи з переданням її результату замовниковi. Якщо договором пiдряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапiв, замовник зобов'язаний сплатити пiдрядниковi обумовлену цiну пiсля остаточної здачi роботи за умови, що роботу виконано належним чином i в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн). Зобов'язання, строк (термiн) виконання якого визначений вказiвкою на подiю, яка неминуче має настати, пiдлягає виконанню з настанням цiєї подiї.

Колегія суддів вважає, що відповідачем вказані вимоги закону та зобов”язання  за договором були порушені, а тому суд першої інстанції правильно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача суми основного боргу –74443,04 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звiльняється вiд вiдповiдальностi за неможливiсть виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого iндексу iнфляцiї за весь час прострочення, а також три проценти рiчних вiд простроченої суми, якщо iнший розмiр процентiв не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що надані позивачем розрахунки сум втрат від інфляції та 3% річних виконані відповідачем з помилками. Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що позивачем виконувались роботи за договором у червні 2006 р., що підтверджується наступними актами прийому виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в:

Ш          за червень 2006 року                    на суму     9 070,80 грн.;

Ш          за червень 2006 року                    на суму     2 164,80 грн.;

Ш          за червень 2006 року                    на суму   26 929,20 грн.;

Ш          за червень 2006 року                    на суму     9 822,00 грн.;

Ш          за червень 2006 року                    на суму   16 693,20 грн.;

-----------------------------------------------------------------------------

Всього на суму                                  64 680,00 грн.

Таким чином, остаточний розрахунок за виконані роботи не міг бути здійснений відповідачем у травні 2006 р., як це стверджує позивач, а втрати від інфляції та 3% річних слід нараховувати з липня 2006 року.

Крім того, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення не встановлено офіційного індексу інфляції за травень 2008 р., але позивач необгрунтовано застосував індекс інфляції за квітень 2008 р. у травні та червні 2008 р.

Після здійсненого колегією суддів перерахунку сума втрат від інфляції фактично становить 32 021,03 грн., а сума 3% річних фактично становить 4 301,38 грн., про що правильно зазначено судом першої інстанції в своєму рішенні, а тому рішення в цій частині слід також залишити без змін.

Не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції посилання скаржника на лист ВГСУ № 01-8/935 від 29.08.01 р., оскільки вказаний лист не є нормативним документом, обов'язковим до виконання.

Нарахування суми боргу з урахуванням встановленого iндексу iнфляцiї за весь час прострочення не є штрафною санкцією і здійснюється виключно з метою компенсації кредитору втрат від інфляційних процесів. Крім того, 3% річних за своєю правовою природою такоє не є штрафною санкцією, а нараховуються як плата боржником за користування чужими грошовими коштами.

Слід зазначити, що згідно ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства. Розмiр неустойки, встановлений законом, може бути збiльшений у договорi.

Згідно п. 7.4. договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочки. Позивачем була нарахована відповідачу пеня за 365 днів в сумі 81 515,09 грн. Разом з тим, ч. 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Умовами договору генпідряду № 1/12-05 від 01.12.05 р., укладеного сторонами, не передбачено іншого, ніж визначено вказаною статтею Закону.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що позивач повинен був нараховувати пеню не за 365 днів, а за 183 дні, яка після перерахунку становить 40 869,23 грн., про що також вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Крім того, згідно ст.ст. 256, 258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки, як встановлено вище судом, пеня повинна обчислюватись з 01.07.06 р. і нараховуватись за 183 дні, тобто –по 01.01.07 р. включно, річний строк позовної давності закінчився відповідно 01.01.08 р. Позовну заяву до суду позивачем було подано 21.03.08 р., що підтверджується календарним штемпелем канцелярії суду у правовому кутку позовної заяви, після закінчення строку позовної давності. Таким чином, строк позовної давності по стягненню пені позивачем пропущено.

Згідно ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

До винесення судом рішення у цій справі відповідачем було зроблено заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення з відповідача пені, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

16.01.08 р. між позивачем та адвокатом Косолап О.В. був укладений договір про надання правових послуг адвоката. За умовами вказаного договору, позивач доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги за позовом позивача до ЗАТ ФСК «Дніпро-Інвест-Буд»з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі подання позовних заяв, скарг, апеляційних та касаційних скарг, скарг в порядку повторної касації та у порядку виключного провадження, представництво інтересів клієнта у всіх судових органах, включаючи Європейський суд з прав людини, зміну предмета та підстави позовних вимог, укладення мирової угоди, оскарження рішень судів всіх інстанцій за цивільними та господарськими справами, які розглядаються за участю клієнта в судах та господарських судах, підготовку заяв та позовних заяв в суди, господарські суди та підтримання вимог в судах в якості представника. Позивач доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання на представництво його інтересів та надання-правової допомоги у вказаній справі у господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Згідно розділу другому вказаного договору, вартість послуг адвоката складає 6 000,00 грн, які позивач повинен сплатити адвокату протягом десяти днів з моменту підписання даного договору. У випадку, якщо позов, зазначений у п. 1.1. даного договору, не буде позитивно задоволений, то адвокат зобов'язується повернути позивачу 4 500,00 грн. упродовж 10 днів після отримання відповідної постанови Вищого господарського суду України. Решта залишається адвокату у якості винагороди. Сторонами був складений акт про фактичне надання послуг адвокатом позивачу від 04.06.08 р. Як підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 24.01.08 р., позивач перерахував адвокату 6 000,00 грн. за вказаним договором.

При викладених обставинах апеляційний господарський суд вважає правильною відмову в позові в цій частині,  виходячи також з наступного:

Як встановлено матеріалами справи, перераховані позивачем адвокату 6 000,00 грн. фактично є сумою передплати за надані послуги.

Разом з тим, умовами укладеного з адвокатом договору передбачено, що у випадку, якщо позов, зазначений у п. 1.1. даного договору, не буде позитивно задоволений, то адвокат зобов'язується повернути позивачу 4 500,00 грн. упродовж 10 днів після отримання відповідної постанови Вищого господарського суду України. Таким чином, остаточна сума винагороди за надані адвокатом послуги на момент розгляду справи місцевим судом є ще невизначеною, а у разі повернення адвокатом позивачу 4 500,00 грн., вказана сума буде такою, що безпідставно стягнута з відповідача по справі. Крім того, слід зазначити, що хоча адвокат дійсно представляв інтереси позивача у суді першої інстанції, ці обов'язки адвоката також поширюються на апеляційний та касаційний суди, тобто –адвокатом лише частково виконано зобов'язання за договором. До того ж позовні вимоги позивача задоволені місцевим судом лише частково. Викладене не надає суду правових підстав для стягнення з відповідача суми передоплати у розмірі 6 000,00 грн.

За таких обставин не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи, викладені в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не знаходить підстав, передбачених ст.. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2008р. у справі № 8/96-08 - залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Фінансово-будівельна компанія „Дніпро-Інвест-Буд”, м. Дніпропетровськ –без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя                                                                              І.М. Науменко

           Суддя                                                                                         Л.М. Білецька                                                                          

Суддя                                                                                                   О.В. Голяшкін