Рішення

від 29.09.2011 по справі 7/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/198

29.09.11

За позовом    Товариство з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг»

до   Товариства з обмеженою відповідальністю «Совант»

про стягнення 38 916,63 грн. заборгованості

                                                                                                                     Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:   не з'явились;

від відповідача:  не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг» звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Совант»про стягнення боргу у розмірі 38 916,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором фінансового лізингу № 10000030 від 14.06.2010 частково не сплатив лізингові платежі, заборгувавши позивачу 32 748,65 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, розірвати договір фінансового лізингу та стягнути з відповідача на свою користь 32 748,65 грн. - боргу, 2 732,24 грн. –інфляційних збитків, 878,85 грн. –3% річних, 2 556,89 грн. – пені,  а також понесені ним по справі судові витрати 474,17 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 25.08.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.09.2011.

В судове засідання 12.09.2011р. представники відповідача не з'явились, причини неявки не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

У зв'язку з неявкою представників відповідача розгляду справи було відкладено на 29.09.2011р.

В судове засідання 29.09.2011р. представники сторін не з'явилися, відповідач відзив на позов не надав, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 25.08.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -                                                                                                                                                                                           

 ВСТАНОВИВ:

14.06.2010 між ЗАТ «Єврофінанс»та відповідачем, було укладено Договір фінансового лізингу № 10000030 (далі - Договір), згідно умов якого ЗАТ «Єврофінанс»(лізингодавець) зобов'язується надати, а лізингоодержувач (Відповідач) –прийняти предмет лізингу згідно з додатком № 1 на умовах цього договору строком на 60 місяців.

Згідно з додатком № 1 до договору предметом лізингу є один транспортний засіб моделі Howo Самосвал V-9726, вантажний.

В матеріалах справи знаходиться копія акту приймання-передачі предмету лізингу від 14.06.2010, згідно з яким Позивач передав, а Відповідач прийняв в фінансовий лізинг вищевказаний транспортний засіб, що на момент передачі знаходиться в технічно справному стані.

Відповідно до п. 8.2 додатку № 2 до договору нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі транспортного засобу.

Згідно з п. 8.3 додатку № 2 до договору лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю лізингові платежі не пізніше сьомого числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений в договорі. Неодержання рахунку ліизнгоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі. Лізингові платежі сплачуються в гривні; якщо в договорі вказана референційна валюта долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату виставлення рахунку у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра»плюс один відсоток на дату виставлення рахунку.

Розмір щомісячного лізингового платежу відповідно до п. 3 договору складає 11 222,53 грн.

В п. 8.16 додатку № 2 до договору передбачено, що у разі прострочення сплати платежів за договором, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Як слідує з матеріалів справи відповідачем свої зобов'язання за Договором щодо своєчасності сплати лізингових платежів не виконані, внаслідок чого перед ЗАТ «Єврофінанс»виникла заборгованість в розмірі 32 748,65 грн., відповідачем зазначене твердження не було спростоване.

10 січня 2011 року між ЗАТ «Єврофінанс»та позивачем було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до позивача перейшло право стягнення з боржників ЗАТ «Єврофінанс», визначених в додатку до цього Договору заборгованості та штрафних санкцій.

На підставі вищевказаного Договору про відступлення права вимоги між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до умов якого позивач взяв на себе всі обов'язки та права Лізингодавця.

Таким чином, позивач набув право стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 32 748,65 грн. та штрафних санкцій.

Разом з тим, згідно з п. 10.1 додатку № 2 до договору лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити дію договору, зокрема, якщо лізингоодержувач порушує будь-яке з зобов'язань щодо сплати лізингових платежів понад 30 днів.

05.07.2011р. Позивач направив Відповідачу претензію про сплату Відповідачем лізингових платежів.

З наведених обстави справи вбачається, що спір між Позивачем та Відповідачем виник у зв'язку з невиконанням останнім свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу, укладеного між сторонами.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі укладеного між ними договору фінансового лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг —це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг згідно з ч. 2 ст. 292 ГК України може бути двох видів —фінансовий чи оперативний.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

 Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач   припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п. 8.8 Додатку № 2 до Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 2 556,89  грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.8 Додатку № 2 до Договору сторони погодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати відповідач сплачує  пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 2 556,89 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 878,85 грн. –3 % річних, 2 732,24 грн. –інфляційних збитків (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, позивач просить розірвати договір фінансового лізингу у зв'язку з істотним порушенням умов договору.

Відповідно до ст. т.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як встановлено судом, Позивач передав, а Відповідач прийняв предмет лізингу - транспортний засіб, проте в порушення умов договору Відповідач не здійснював лізингові платежі.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги Позивача про розірвання договору фінансового лізингу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совант»(01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 22-А, код ЄДРПОУ 36185913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг» (02068, м. Київ, вул. Княжий Затон, 4, код ЄДРПОУ 37258463) –32 748 (тридцять дві тисячі сімсот сорок вісім) грн. 65 коп. - боргу, 2 556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 89 коп. –пені, 2 732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) грн. 24 коп. –інфляційних збитків, 878 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 85 коп. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 17 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розірвати Договір фінансового лізингу від 14.06.2010р. № 10000030.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                  М.М. Якименко