Постанова

від 13.10.2011 по справі 30/44-10-894

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/44-10-894

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 р. Справа № 30/44-10-894

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури (на підставі розпорядження голови суду № 601 від 12.10.2011 р.), В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання –О.О. Довбиш,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідачів:

1)ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»: А.В. Недяк, Г.А. Виноградов,

2)ФДМУ: не з'явився,

від третьої особи: Г.А. Виноградов (ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський»)

від прокуратури: І.В. Жигун,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лермонтовський»

на рішення господарського суду Одеської області від 02.08.2011р.

у справі № 30/44-10-894

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лермонтовський»

до відповідачів:

1)Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»;

2)Фонду державного майна України

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський»Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

за участю прокуратури Приморського району м. Одеси

про визнання права власності.

В судовому засіданні 29.09.2011 р. згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 13.10.2011 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лермонтовський»звернулося з позовом та уточненням до нього до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій «Лермонтовський»закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», про визнання за позивачем права власності на частку у розмірі 72,19% у праві спільної часткової власності з ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»на готельний комплекс «Лермонтовський»загальною площею 1566,6 м2, що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 05.05.2004 р. між ДП «Санаторій «Лермонтовський»та ТОВ «Лермонтовський»укладено договір про спільну діяльність № 5113164/2004-34. Відповідно до технічного паспорту, виготовленого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»14.12.2001р. та доданого до нього схематичного плану, нерухоме майно, що передавалося до спільної діяльності, представляло собою одноповерхове приміщення бібліотеки та перукарні з підвалом загальною площею 273,5 м2. 12.04.2004 р.                          ДП «Санаторій «Лермонтовський»у межах дії договору про спільну діяльність укладено Договір підряду № 12041 з ПП «Будінвестсервіс»для закінчення будівництва та переобладнання корпусу № 45 на суму 1 600 000 грн. Вказана сума перерахована ТОВ «Лермонтовський»на рахунок спільної діяльності, звідки перерахована підряднику за виконані роботи. Після виконання робіт вартістю 1 600 000 грн. сторони дійшли згоди про те, що виконаних робіт недостатньо для будь-якого використання готельного корпусу за призначенням. 10.03.2005 р. ТОВ «Лермонтовський»на підставі листа дочірнього підприємства від свого імені уклав договір підряду № 1/10-03 з ТОВ «Мейкер –М»на суму 2 400 000 грн. для виконання остаточних робіт по ремонту та обладнанню готельного корпусу. В результаті проведення будівельних робіт з реконструкції спірного майна було створено новий об'єкт нерухомості, а саме: триповерховий готельний комплекс  загальною площею 1566,6 м2. Враховуючи свій внесок у спільну діяльність та те, що вартість будівлі, яка була внесена до спільної власності складала 1 540 226 грн. 85 коп., позивач просив суд визнати за ним право власності на частку у розмірі 72,19% у праві спільної часткової власності з ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»на готельний комплекс «Лермонтовський»загальною площею 1566,6 кв. м, що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, на підставі статей 331, 357 Цивільного кодексу України.

В ході розгляду справи відповідачем - ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»змінено найменування  на Приватне  акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

Ухвалою суду від 11.05.2010р. до участі у справі у якості третьої особи залучено Фонд державного майна України, процесуальний статус якого було змінено ухвалою суду від 14.07.2011р. та визначено його відповідачем у справі.

Згідно із клопотанням, яке надійшло до суду 21.12.2010 р., у справу вступила прокуратура Приморського району м. Одеси.

Ухвалами господарського суду від 08.07.2010 р. та 24.12.2011 р. призначалися будівельно-технічна експертиза та комплексна судова експертиза, проте справа поверталась без надання експертних висновків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.08.2011 р. у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що підстави для визнання права власності позивача на частку у розмірі 72,19% у праві спільної часткової власності з ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»на готельний комплекс «Лермонтовський»відсутні. Суд, відмовляючи в позові, послався на те, що оскільки укладений між сторонами договір про спільну діяльність розірвано в судовому порядку та ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»не є учасником цього правочину, у сторін за договором взагалі не виникло спільної власності на майно. Згідно із актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 3367/1 від 29.12.2006 р. спірну будівлю було реконструйовано, а не здійснено нове будівництво, а сама лише обставина збільшення вартості майна не може бути достатньою підставою для висновку про створення нової речі. Також суд, відмовляючи у визнанні за позивачем права на частку у праві спільної часткової власності з ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»на готельний комплекс «Лермонтовський», зазначив, що санаторій «Лермонтовський»є державною власністю, у власність профспілкам не передавався і права самостійного розпорядження цим майном профспілки не мали. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Лермонтовський»звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що посилання суду на частину 2 статті 1141 Цивільного кодексу України, яка регулює наслідки припинення договору про спільну діяльність, є безпідставними, оскільки правовими підставами виникнення права спільної часткової власності позивача на готельний комплекс «Лермонтовський»є стаття 328, частини 1, 2 статті 331, частини 1, 3, 4 статті 355, частина 2 статті 357, стаття 392 Цивільного кодексу України. Скаржник також не погодився з висновками суду стосовно того, що спірне майно є державною власністю, а також щодо пропуску строку позовної давності.

Третя особа –ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський»у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№ 2982/11/Д1 від 05.09.2011 р.) просило рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Підприємство зазначило, що згідно із договором про сумісну діяльність внеском                              ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський»було право користування будівлею адміністративно-господарського корпусу № 45, тоді як власником будівлі є ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофздоровниця», яке не являється учасником договору про сумісну діяльність, а тому ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофздоровниця»не може бути стороною у даній справі відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України. Посилання скаржника на статті 328, 331 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки була проведена лише реконструкція спірної будівлі.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2982/11/Д4 від 29.09.2011 р.)                ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»просило змінити рішення шляхом виключення з тексту мотивувальної частини висновків суду відносно того, що спірне майно, так само як і майно колишніх профспілкових організацій, залишається державною власністю. В іншій частині рішення товариство просило залишити без змін.

Прокуратура Приморського району м. Одеси та Фонд державного майна України письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, проте в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.09.2011 р. просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

05.04. 2004 р. між ДП «Санаторій «Лермонтовський»(підприємство), яке створене ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»згідно з рішенням загальних зборів ЗАТ від 22.01.2003р. «Про зміни організаційно-правової структури           ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»,  та ТОВ «Лермонтовський»(інвестор) був укладений договір про спільну діяльність № 5113164\2004-34, відповідно до умов якого підприємство та інвестор зобов'язалися об'єднати свої внески для здійснення спільної діяльності на території санаторію «Лермонтовський»(м.Одеса, пров.Лермонтовський,2) і спільно діяти без утворення юридичної особи з метою одержання прибутку шляхом сумісної експлуатації адміністративно-готельного корпусу № 45 літ. «А»ДП «Санаторій «Лермонтовський», що передається у спільну діяльність та знаходиться за адресою: м. Одеса, пров.Лермонтовський,2. За умовами розділу 2 договору його учасники домовилися внести наступні внески: підприємство - адміністративний корпус № 45 літ. «А»ДП «Санаторій «Лермонтовський», що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, залишковою вартістю 1 540 226 грн. 85 коп., інвестор - кошти у розмірі 1 600 000 грн. з урахуванням конкретних показників кошторисів, які перераховуються на рахунок спільної діяльності відповідно до графіка фінансування, що є невід'ємною частиною даного договору. При цьому, частки учасників спільної діяльності складають 50% - підприємства, 50% - інвестора. За умовами пункту 2.3. договору грошові та майнові внески учасників у спільну діяльність, а також майно, створене чи придбане в результаті спільної діяльності учасників, є їх загальною власністю. (п. 4.2. Договору).

Відповідно до Положення про порядок укладення договорів про спільну діяльність в дочірніх підприємствах ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»договір від 05.04.2004 р. затверджено головою правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Як вбачається із умов договору про спільну діяльність, його предметом було здійснення учасниками спільної діяльності з метою одержання прибутку шляхом сумісної експлуатації адміністративно-готельного корпусу № 45 літ. «А»ДП «Санаторій «Лермонтовський», що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2008р. у справі № 30-25/332-04-10905, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2008р., встановлено, що ДП «Санаторій «Лермонтовський»передало за договором  будівлю адміністративного корпусу № 45 (літ. «А») не у спільну часткову власність, а у спільне володіння та користування.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. у справі № 30/33-06-1704, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р., укладений між сторонами договір про спільну діяльність розірвано.

Наслідки припинення договору простого товариства регулюються частиною 2 статті 1141 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюються в порядку, встановленому цим Кодексом. Учасник, який вніс у спільну діяльність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

Враховуючи, що ДП «Санаторій «Лермонтовський»передало за договором про сумісну діяльність будівлю адміністративного корпусу № 45 (літ. «А»), що визначена індивідуальними ознаками, не у спільну часткову власність, а у спільне володіння та користування, наслідком розірвання цього договору є повернення спірної будівлі підприємству.

Також не виникло права спільної часткової власності між                             ТОВ «Лермонтовський»і ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», оскільки, як було зазначено вище, спірний корпус ДП «Лермонтовський»передавався саме у спільне володіння та користування сторін за договором, а не у спільну часткову власність, та, крім того, постановою Верховного Суду України від 25.12.2007р. у справі №22-17\100-06-4613 встановлено, що договір про спільну діяльність ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»не підписувався, а, відтак, вказане товариство не може вважатися учасником цього договору.

Посилання ТОВ «Лермонтовський»на те, що в результаті здійснення товариством значних грошових внесків та проведення будівельних робіт з реконструкції корпусу № 45 санаторію «Лермонтовський»ним створено новий нерухомий об'єкт, а саме трьохповерховий готельний комплекс «Лермонтовський»загальною площею 1566,6 м2, у зв'язку з чим у скаржника виникло право спільної часткової власності із на підставі статті 328, частини 1, 2 статті 331, частини 1, 3, 4 статті 355, частина 2 статті 357, статті 392 Цивільного кодексу України, судовою колегією відхиляються з огляду на наступне.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта прийнято в експлуатацію після реконструкції нежитлову будівлю –корпус № 45, розташований за адресою: м. Одеса, пров.Лермонтовський, 2. Вказаний акт було затверджено розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №3367\1 від 29.12.2006р. Отже, із наведених документів вбачається, що спірну будівлю корпусу було реконструйовано, а не здійснено нове будівництво.

ТОВ «Лермонтовський»з метою доведення того, що будівля адміністративного корпусу є новоствореним об'єктом нерухомого майна, а також з метою визначення розміру внеску, здійсненого позивачем у реконструкцію цього корпусу, 22.09.2011р. звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням (вх.№2982/11/Д3) про призначення комплексної судової будівельно-технічної та бухгалтерської експертизи, яке скаржником було підтримано в судовому засіданні 29.09.2011 р.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання скаржник зазначив, що оскільки предметом позовних вимог є визнання права власності на новостворене майно, тоді як підтвердження чи спростування факту створення нового нерухомого майна потребує спеціальних знань у сфері будівництва, наявні підстави для призначення судової будівельно-технічної експертизи. Крім того, з огляду на те, що у процесі розгляду справи виникли питання щодо розміру внесків, здійснених ТОВ «Лермонтовський»у реконструкцію адміністративного корпусу № 45, на вирішення експертизи також потрібно поставити питання щодо визначення обсягу робіт та їх вартості. Скаржником було запропоновано наступні питання на вирішення експертизи: у якому обсязі виконані                     ТОВ «Лермонтовський»будівельні роботи з реконструкції спірного адміністративного комплексу; чи підтверджується документально сума витрат з реконструкції корпусу; чи змінилось в результаті реконструкції функціональне призначення, якісні, експлуатаційні та техніко-економічні характеристики корпусу; чи було створено нову річ в результаті здійснення реконструкції спірної будівлі.

Судовою колегією вказане клопотання скаржника відхилено з огляду на те, що результати експертизи стосовно підтвердження чи спростування факту створення нового нерухомого майна, а також визначення обсягу робіт та їх вартості не будуть впливати на вирішення спору по суті та мати доказового значення у даній справі у розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у визнанні за позивачем права власності на частку у спільній частковій власності із ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»на адміністративний корпус № 45 санаторію «Лермонтовський»слід відмовити з підстав того, що між                                        ТОВ «Лермонтовський»і ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»взагалі не виникло права спільної часткової власності, так як спірний корпус                           ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський»передавався саме у спільне володіння та користування сторін за договором, а не у спільну часткову власність, та, крім того ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»не є учасником цього Договору.

Одночасно апеляційна інстанція зазначає, що в результаті реконструкції спірної будівлі корпусу № 45 санаторію «Лермонтовський»значно збільшилася її площа (з 273,5 м2 до 1566 м2) і технічні характеристики, що вбачається із технічних паспортів від 14.12.2001 р. і 06.12.2005 р., та листа КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості»№2162-11/177 від 24.03.2010 р. (т.1 а.с.62-142, т.2 а.с.40-56). Вказана будівля була прийнята в експлуатацію на підставі акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №3367\1 від 29.12.2006р. (т.2 а.с.35-39). Тобто, після 2006 року право власності не було переоформлено у встановленому порядку і на теперішній час сторони не позбавлені права на оформлення права власності на спірне нерухоме майно у порядку, встановленому чинним законодавством.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем пропущено строк позовної давності. Зокрема, у справі №30\33-06-1704 постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. ТОВ «Лермонтовський»відмовлено у задоволенні частини позовних вимог щодо визнання права власності ТОВ «Лермонтовський»на готельний комплекс, що складається з будівлі корпусу № 45 площею 1566 кв. м, літнього майданчику, капітальної огорожі, що розташовані у м. Одесі, пров.Лермонтовський, 2. Тобто, ще у 2006 році позивач вважав своє право порушеним і звертався за його захистом до суду. Тому, при зверненні 25.02.2010 р. з даним позовом, ТОВ «Лермонтовський»пропустило строк позовної давності. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 4 статті 267 цього Кодексу встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Вищим господарським судом України в постанові від 19.03.2009 р. у справі № 48/202-20/191 встановлено, що майно, яке передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», є державною власністю і передача  його до статутного фонду товариства не потягнула за собою зміни форми власності, виходячи із наступного.

Постановою Верховної Ради Української PCP «Про захист суверенних прав власності Української PCP»від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України»від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

Як було встановлено судами, на виконання Постанови Ради Міністрів                               УРСР № 606 від 23 квітня 1960 року «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР»усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 1 травня 1960 року Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно із пунктом 2 вказаної постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва №1971 від 23.12.1991 р. було зареєстроване ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92, 92 % розміру статутного фонду.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно із Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992р. № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України»майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України.

Постановою  Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Цією постановою також передбачено, що законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонду державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів, підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно зазначив, що оскільки питання щодо суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на даний час залишається державною власністю, у зв'язку з чим санаторій «Лермонтовський»у власність профспілкам не передавався.

Проте, на теперішній час ПАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»має свідоцтво на право власності на нежитлові будівлі площею 12663 м2 санаторію «Лермонтовський»згідно рішення виконкому Одеської міської ради від 04.07.2002 р., яке в установленому порядку не скасоване (т.1 а.с.61).

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання за ТОВ «Лермонтовський»права власності на частку у розмірі 72,19% у праві спільної часткової власності із ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»на готельний комплекс «Лермонтовський»загальною площею 1566,6 м2, що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, у зв'язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд –

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 02.08.2011 р. у справі № 30/44-10-894 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

Суддя                                                                                В.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 18.10.2011 р.