Рішення

від 03.10.2011 по справі 48/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/345

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/345

03.10.11

За позовомЗаступника Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради

до1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

2. Приватного підприємства "Одиссей"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні:

позивача1. Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт"

відповідачів:2. Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

3. Міністерства інфраструктури України

провизнання недійсним договору оренди

Суддя  Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився

від відповідача 1:Черкесова О.М.

від відповідача 2:не з'явився

від третьої особи 1:не з'явився

від третьої особи 2:Логінов В.Г.

від третьої особи 3:Глюбов С.В.

від прокуратури:Бондарчук І.П.

Обставини справи:

Заступник Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Приватного підприємства "Одиссей" (надалі –ПП "Одиссей") про визнання недійсним договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передане відповідачем 1 відповідачу 2 за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №778 від 23.07.2004 р. в строкове платне користування нерухоме майно (частина укріплення берега р. Дніпро у м. Києві довжиною 30 п.м., розміщене за адресою: м. Київ, Набережне шосе, парк "Наводницький") є власністю територіальної громади міста Києва, а не власністю держави Україна, що свідчить про безпідставність укладення такого договору від іменем власника Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, у зв'язку з чим прокурор вказує на наявність підстав для визнання такого договору недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2011 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивача –Відкрите акціонерне товариство "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" та відповідачів –Відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт", розгляд справи призначено на 31.08.2011 р.

В судовому засіданні представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву в якому в задоволенні позову просить відмовити, вказує на те, що спірне майно є державною власністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів –Міністерство інфраструктури України, розгляд справи відкладено до 19.09.2011 р.

01.09.2011 р. через канцелярію суду представником позивача подано пояснення по справі в тесті якого позовні вимоги прокурора підтримує та просить задовольнити їх повністю, вказує на те, що передане за спірним договором майно не є причалом, а є гранітною набережною, яка не передавалася на баланс третьої особи 2, а тому відповідач 1 не мав права розпоряджатися таким майном. Просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2011 р. замінено третю особу 2 –Відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" правонаступником –Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт", та у зв'язку із неявкою представників позивача, відповідача 2 розгляд справи відкладено до 03.10.2011 р.

Помічник прокурора в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, в якому позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представники відповідача 1 та третьої особи 3 з'явилися, проти позову заперечують, в його задоволенні просять відмовити. Представник третьої особи 2 в судове засідання з'явився, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направивши на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач 2 та третя особа 1, повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження відповідача 2 за адресою: 04215, м. Київ, вул. Георгія Гонгадзе, 20, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами та вказано в позові.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 2 та третя особа 1 були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2004 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Приватним підприємством "Одиссей" (орендар) укладено договір оренди № 778 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі –"Договір"), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно –частину укріплення берега р. Дніпро у м. Києві довжиною 30 п.м., розміщене за адресою: м. київ, Набережне шосе, парк "Наводницький", що знаходиться на балансі ВАТ "Київський річковий порт" (після правонаступництва - Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт") і не увійшло до його статутного фонду, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.06.2004 р. 81 464,40 грн.

Спір виник у зв'язку із оспорюванням правомірності укладеного Договору.

Прокурор вказує, що спірне майно є власністю територіальної громади міста Києва, а не власністю держави Україна, що свідчить про безпідставність укладення Договору від іменем власника Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Таким чином, в предмет доказування в даній справі з огляду на визначені прокурором підстави позову входить встановлення власника спірного майна –держава Україна чи територіальна громада міста Києва.

Предметом Договору є нерухоме майно –частина укріплення берегу р. Дніпро у м. Києві довжиною 30 п.м., розміщене в м. Києві, Набережне шосе, парк "Наводницький", що знаходиться на балансі ВАТ "Київський річковий порт" і не увійшло до його статутного фонду.

Наведене майно було збудовано на земельній ділянці, відведеній Київському річковому порту рішенням Київської міської ради депутатів трудящих №1193 від 07.08.1972 р. та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.12.1991 р. №399-р, наказу Фонду державного майна України №477 від 10.11.1992 р. "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об'єднання річкового флоту "Укррічфлот" в акціонерні товариства", Статуту ВАТ "Київський річковий порт", акту оцінки вартості цілісного майна комплексу станом на 01.09.1992 р., відомості наявності гідроспоруд на 01.09.1992 р. при створенні  ВАТ "Київський річковий порт" не ввійшло до його статутного фонду, залишилося у державній власності та перебувало на балансі товариства.

Із наведених документів вбачається, що таке майно має найменування причал "Наводницький парк" (парк ім. Примакова, різні назви) довжиною 60 п.м.

За змістом постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим", Інструкції щодо складання державного статистичного спостереження за формою № 2-вод "Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних (річна)", затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 22.02.2001 р. №102, причалом є комплекс будівель та гідротехнічних споруд, які функціонують у складі порту, пристані або самостійно і призначені для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо.

Відтак, складовою частиною причалу є також і частина укріплення берегу в межах такого причалу.

Підтвердженням того, що частина укріплення берегу (об'єкт оренди за Договором), віднесена до спірного причалу, є державною власністю, також є зміст розпоряджень Кабінету Міністрів України  від 25.01.2006 р. №29-р, від 23.05.2007 р. №306-р в яких до державного майна, яке не увійшло до статутних фондів відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" віднесено берегоукріплення причалу Парк Примакова (60 пог. метрів).

Наведені розпорядження скасовані з підстав відсутності у Кабінету Міністрів України повноважень на прийняття таких рішень, що не спростовує висновок суду про те, що причал, берегоукріплення причалу та укріплення берегу на причалі є тотожним майном.

Таким чином, наведене майно є державною власністю, у комунальну власність не передавалося, а тому згідно п. 149 Закону України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 р. № 1723-III, Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але побуває на їх балансі, затверджене спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 р. № 908/68, правомірно було передано в оренду відповідачем 1, що виключає порушення прав та інтересів територіальної громади міста Києва.

Посилання прокурора на будівництво спірного майна Спеціалізованим управлінням противозсувних підземних робіт та наступне закріплення такого майна у комунальній власності ґрунтується на безпідставному ототожненні причалу (берегоукріплення, укріплення берегу на причалі) та гранітної набережної 7543-7549 на Набережному шосе в місті Києві від ПК14+60 до ПК 18-88.

В акті обстеження берегової полоси р. Дніпро від 18.05.1981 р. вбачається, що при огляді зазначеної ділянки встановлено знаходження в межах території парку "ім. Примакова" причалу пасажирських суден, а листом Головного управління річкового флоту при Раді Міністрів УРСР №УПП-5/14 від 10.03.1981 р. при проектуванні благоустрою набережної просилося врахувати збереження причалу для пасажирських суден.

Тобто, на момент будівництва гранітної набережної, яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, вже існував спірний причал (збудовано у 1972 році).

Більш того, із АПЗ проекту "Благоустрій набережної р. Дніпро від моста "Метро" до моста ім. "Патона", затвердженого 23.05.1981 р.  вбачається, що такий об'єкт будується з матеріалу "гранит".

В той же час, із технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування АТ "Київський річковий порт", складеного НВФ "Топокад" у 1996 році (акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, плану встановлення меж та абрису меж) вбачається, що земельна ділянка на якій розташований причал (берегоукріплення, укріплення берегу на причалі), що належить державі Україна межує  з зовнішньою стороною гранітного парапету (кути поворотів 1-2-3-4-5-6, 7-1 плану).

Тобто, гранітний парапет (матеріал, з якого збудовано набережну, оточує причал  (берегоукріплення, укріплення берегу на причалі), що спростовує твердження прокурора та позивача про тотожність такого майна.

Отже, гранітна набережна 7543-7549 на Набережному шосе в місті Києві від ПК14+60 до ПК 18-88 довжиною 428 м. та причал з його берегоукріпленням довжиною 60 п.м. є різним майном.

Суд відзначає, що включення причалів всіх категорій, захисних гідроспоруд та гідротехнічних захисних споруд до об'єктів, які не можуть бути об'єктами оренди (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") здійснено згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 29.06.2004 р. №1905-IV, який набрав чинності з 27.07.2004 р. (опубліковано в Урядовому кур'єрі, 2004, 07, 27.07.2004 № 139).

Тобто, на момент укладання Договору (23.07.2004 р.) не існувало заборони на передачу в оренду такого майна.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові прокурора правових підстав необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог заступника Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –07.10.2011 р.