Рішення

від 03.10.2011 по справі 35/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/230

03.10.11

За позовом    Донецького казенного заводу хімічних виробів

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогаз"

Про                 стягнення 307 843,65 грн.  

Суддя  М.Є. Літвінова

Представники сторін:

від позивача:          ОСОБА_1 –предст. за довір;

від відповідача:          не з’явились.

У судовому засіданні 03.10.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Донецького казенного заводу хімічних виробів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогаз" про стягнення 307 843,65 грн., та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2011 порушено провадження у справі №35/230, розгляд справи призначено на 15.08.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2011, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 12.09.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2011 №35/230, на підставі ст.ст.69, 77 ГПК України, продовжений строк вирішення спору та відкладений розгляд справи на 03.10.2011.

В судовому засіданні 03.10.2011 представник позивача подала суду додаткові докази до матеріалів справи.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі відповідно до вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України направлялась за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, та адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно від 15.08.2011р. Однак у судові засідання 15.08.2011, 12.09.2011 та 03.10.211 відповідач не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника  позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогаз»" (далі –відповідач, постачальник) та Донецьким казенним заводом хімічних виробів (далі –позивач, споживач) було укладено договір постачання природного газу №24/01-Г (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язується передати, а споживач прийняти у власність природний газ та оплатити його вартість.

Згідно з п.п.2.1.1. п.2.1 Договору постачальник зобов»язується здійснювати поставку природного газу споживачу в кількості, яка відповідає фактичному місячному споживанню природного газу споживачем, але в рамках об»єму, письмово замовленого споживачем.

Ціна природного газу, який постачається за Договором, складає 902,40 грн. та включає в себе ПДВ (20%), а також цільову надбавку до тарифу за природний газ ( п.5.1 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору розрахунки за природний газ здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у наступному порядку:

6.1.1 споживач:

- не пізніше 5 календарних днів до початку місяця споживання природного газу здійснює передоплату у розмірі 50% від вартості місячного об»єму природного газу, погодженого Реєстрами (Заявками);

- не  пізніше 10 числа місяця споживання природного газу здійснює оплату в розмірі 25% від вартості місячного об»єму природного газу, погодженого Реєстрами (Заявками);

- не пізніше 20 числа місяця споживача природного газу здійснює оплату в розмірі 25% від вартості місячного об»єму природного газу, погодженого Реєстрами (Заявками).

Згідно п.10.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2007 з можливою пролонгацією, а в частині враєморозрахунків до повного їх виконання.

01.01.2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №01 до Договору, відповідно до якої до ціни на газ було включено вартість витрат відповідача на оплату послуг Газотранспортного підприємства та Газорозподільного підприємства з транспортування газу відповідно магістральними та розподільними трубопроводами до пункту приймання-передачі.

03.01.2008 року сторонами було укладено Додаткову угоду №02 до Договору, відповідно до якої строк дії Договору був продовжений до 31.12.2008.

03.01.2008 року сторонами було укладено додаткову угоду №03 до Договору, відповідно до якої об»єм поставок природного газу складав 8000 тисяч метрів кубічних у період з 01.01.2008 по 31.12.2008, а ціна природного газу за Договором  складає 1 202,44 грн. та включає до себе ПДВ (20%), а також цільову надбавку до тарифу за природний газ (4%).

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що ним на виконання умов договору у період з 11.04.2007 по 11.03.2008, відповідно до узгоджених сторонами об»ємів природного газу, на користь відповідача було здійснено попередню оплату природного газу та послуг з його транспортування на загальну суму 6 914 908,95 грн..

Відповідачем в період з лютого 2007 по березень 2008 року було здійснено поставку природного газу та надано послуги з транспортування газу на загальну суму 6 607 065,30 грн. З квітня 2008 відповідач припинив поставку природного газу за Договором.

Станом на час розгляду справи відповідач не поставив позивачу природний газ на суму 307 843,65 грн., передоплату не повернув.

Відповідно до листа від 16.06.2008 за вих..№1008/06/81 відповідач визнав наявну у нього заборгованість за Договором у сумі 311 151,15 грн., та зобов»язався повернути зазначену суму попередньої оплати до 31.07.2008, у т.ч. 100 000,00 грн. до 30.06.20087.

На даний час сума заборгованості позивачу не повернуто, що і стало підставою для подачі позову.

Оцінюючи  подані сторонами  докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Як передбачено ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно із статтями 669, 670 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, договору.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення позивача із позовом до суду та дату розгляду спору у судовому засіданні відповідач свої зобов’язання за Договором про постачання природного газу №24/01-Г від 31.01.2007 не виконав, природний газ у обумовлених сторонами обсягах не поставив, суму попередньої оплати  (залишку коштів на рахунку відповідача) у розмірі 307 843,65 грн. не повернув. До матеріалів справи позивачем були надані виписки з банківського рахунку позивача на підтвердження здійснення попередньої оплати, акт звіряння взаєморозрахунків за Договором, акти приймання-передачі природного газу за спірний період акти надання послуг по транспортуванню природного газу за спірний період.

В ході розгляду справи відповідачем не були надані докази сплати суми заборгованості чи поставки природного газу у погоджених сторонами обсягах.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про постачання природного газу №24/01-Г від 31.01.2007р. у розмірі 307 843,65 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 31866595) на користь Донецького казенного заводу хімічних виробів (83013, м. Донецьк, вул. Софійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 14311844) 307 843,65 грн. (триста міс тисяч вісімсот сорок три гривні 65 коп.) –заборгованості, 3 078,44 грн. (три тисячі сімдесят вісім гривень 44 коп.)  –державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                    М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 10.10.2011