Рішення

від 18.10.2011 по справі 21/271-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТ І

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.11р. Справа № 21/271-10

За позовом Фізичної о соби-підприємця ОСОБА_1, м . Кривий Ріг, Дніпропетровськ а область

до Акціонерно-комерці йного банку соціального розв итку "Укрсоцбанк", м. Київ, в осо бі Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії Акціонерно-комерційно го банку соціального розвитк у "Укрсоцбанк", м. Кривий Ріг, Дн іпропетровська область

Третя особа: Приватне підпр иємство "Технолюкс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська област ь

про визнання іпотечног о договору недійсним

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідан ня Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явивс я;

від третьої особи - не з'явив ся.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач (Фізична особа-під приємець ОСОБА_1) звернувс я до господарського суду з по зовною заявою до відповідача (Акціонерно-комерційний бан к соціального розвитку "Укрс оцбанк" в особі Криворізьког о відділення Дніпропетровсь кої обласної філії Акціонерн о-комерційного банку соціаль ного розвитку "Укрсоцбанк"), у якій просить:

- визнати недійсним іпотечн ий договір № 120\061-І-М 120\091\07 від 03.04.2007р ., укладений між відповідачем та позивачем;

- скасувати та вилучити із Д ержавного реєстру іпотек реє страційний запис № 1954/81 від 03.04.2007р ., об'єкт обтяження - вбудовано -прибудоване нежитлова будів ля, що знаходиться за адресою : Дніпропетровська область, м . Кривий Ріг, вул. Кремлівська, 39б.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача відсутн я індивідуальна ліцензія на видачу кредиту в іноземній в алюті, що є підставою для визн ання цього догоовру недійсни м.

Крім того, позивач посилаєт ься на те, що п. 5.2 іпотечного до говору суперечить нормам чин ного законодавства України, а саме Конституції України, З акону України "Про судоустрі й", Господарського процесуал ьного кодексу України та вба чає порушення свого права на судовий захист та справедли вий суд, а отже, зазначає позив ач, існують підстави для визн ання договору недійним.

Відповідач, відповідно до в ідзиву на позов, проти позовн их вимог заперечує та в їх зад оволенні просить відмовити, зазначає, що зобов' язання н е виконуються ні за основним зобов' язанням - 1 ні за осно вним зобов' язанням - 2, тому в разі прийняття рішення щод о звернення стягнення на пре дмет іпотеки, звернення стяг нення буде здійснено у відпо відності зі ст. 4 іпотечного до говору, а виручені від реаліз ації кошти будуть направлені на погашення заборгованості по зобов' язанням які забез печував предмет іпотеки, що, н а думку відповідача, не супер ечить ні нормам діючого зако нодавства, ні нормам іпотечн ого договору.

Відповідач вважає, що підст ави для визнання недійсним і потечного договору відсутні , оскільки при укладанні іпот ечного договору сторонами бу ли додержані всі вимоги, вста новлені діючим законодавств ом, зокрема ст.ст. 203, 207, 215 Цивільн ого кодексу України.

Таким чином, зазначає відпо відач, позивач підписанням і потечного договору підтверд ив свою згоду зі всіма умовам и договору, як з істотними згі дно чинного законодавства та господарського законодавст ва, так і визначеними сторона ми договору. Наявність підпи су позивача свідчить про те, щ о позивач ознайомився та пог одився з усіма умовами іпоте чного договору.

Третя особа відзив на позов не надала, свого представник а в судове засідання не напра вила, про дату та час судового засідання повідомлена належ ним чином.

02.11. 2010 року від третьої особи н адійшло клопотання про зупин ення провадження у справі, мо тивоване тим, що у господарсь кому суді Дніпропетровської області слухається справа № 16/252-10 за позовом Приватного пі дприємства "Технолюкс", м. Крив ий Ріг Дніпропетров ської області до Публічного акціонерного товариства "Ук рсоцбанк" в особі відокремле ного підрозділу Криворізько го відділення Дніпропетровс ької обласної філії Публічно го акціонерного товариства " Укрсоцбанк", м. Кривий Ріг Дніп ропетровської області про ви знання недійсними підпункті в 2.10.3, 3.2.5, 3.2.6.2, 3.3.16, 3.3.17, пункту 6.2. та част ково недійсним підпункту 3.2.4 д оговору кредиту від 03.04.2007р. №М120/0 91/07.

Ухвалою від 02.11.10р.. провадженн я у справі зупинено та сторін надати суду результати розг ляду справи № 16/252-10

Ухвалою від 02.11.2010р. проваджен ня у справі поновлено з 20.09.11р.. т а призначено розгляд справи на 22.02.2011р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками стор ін не заявлялось.

Дослідивши матеріали спра ви,

Оцінивши докази у їх сукупн ості, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2007 року між Акціоне рно-комерційним банком соціа льного розвитку „Укрсоцбанк ” в особі Криворізького відд ілення Дніпропетровської об ласної філії АКБСР „Укрсоцба нк” (далі - Відповідач) та Фізи чною особа-підприємець ОСО БА_1 (далі - Позивач) було укла дено іпотечний договір № 120/061-І -М 120\091\07, який був посвідчений но таріусом Криворізького місь кого нотаріального округу Дн іпропетровської області О СОБА_2 та накладена заборон а відчуження зазначеного у д оговорі нежитлового приміще ння, що зареєстровано в реєст рі за № 1954/81.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що укладен ий іпотечний договір № 120\061-І-М 1 20\091\07 від 03 квітня 2007 року супереч ить нормам чинного законодав ства України, а тому Позивач з мушений звернутися до суду з а захистом своїх порушених п рав та законних інтересів, з н аступних обставин.

Відповідно пункту 1.1. іпотеч ного договору № 120\061-І-М 120\091\07 від 03 квітня 2007 року Позивач, як май новий поручитель, передає в і потеку Відповідачу у якості забезпечення виконання Прив атним підприємством «Технол юкс»(далі за текстом - Третя ос оба) зобов'язань за Договор ом кредиту № М 120/091/07 від 03 квітня 2007 року (далі за текстом - Основне зобов'язання ), укл аденими між Відповідачем та Третьою особою.

Згідно пункту 1.1.1. іпотечного договору № 120\061-І-М 120\091\07 від 03 квіт ня 2007 (року, вбудовано-прибудов ана нежитлова будівля літ. А-1 з підвалом, загальною площею 820,6 кв.м., що знаходиться за адре сою: Україна, Дніпропетровсь ка область, м. Кривий Ріг, вули ця Кремлівська, будинок 396 (три дцять дев'ять «б»), та належить Позивачу на праві приватної власності на підставі Догов ору купівлі - продажу ВСІ № 578772; В СІ № 578775 від 18.08.2005 року, посвідчено го Приватним нотаріусом Крив орізького міського нотаріал ьного округу ОСОБА_3, заре єстровано в реєстрі № 5039, та акт у прийому-передачі від 19.08.2005 рок у, зареєстровано комунальним підприємством «Криворізьке бюро технічної інвентаризац ії», за реєстраційним номеро м 10008310 в реєстровій книзі за № 12Н -183, запис № 5283, загальною вартіст ю 436514,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1.3., вар тість предмету іпотеки сторо ни оцінюють 1 025 750,00 (Один мільйон двадцять п'ять тисяч сімсот п 'ятдесят доларів США 00 центів) доларів США, що складає 5 180 037,50 (П 'ять мільйонів сто вісімдеся т тисяч тридцять сім грн. 50 коп .) гривень (по курсу Націонал ьного банку України станом на 03.04.2007 року - 5,05 грн. за 1,00 долар СШ А).

Згідно умов пункту 1.4. іпотеч ного договору № 120М361-І-М 120\091\07 від 03 квітня 2007 року повернення кр едиту в сумі 495 000,00 (Чотириста де в'яносто п'ять тисяч доларів С ША 00 центів) доларів США, з кінц евим терміном повернення заб оргованості до 31 березня 2017 рок у на умовах, визначених Осн овним зобов'язанням .

Відповідно до ст. 1 Закону Ук раїни «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майн ом, що залишається у володінн і і користуванні іпотекодавц я, згідно з яким іпотекодержа тель має право в разі невикон ання боржником забезпеченог о іпотекою зобов'язання одер жати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кред иторами цього боржника у пор ядку , встановленому цим Зако ном.

Відповідно до ст. З Закону У країни «Про іпотеку», у разі п орушення боржником основног о зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель ма є право задовольнити забезпе чені нею вимоги за рахунок пр едмета іпотеки переважно пер ед іншими особами .

Згідно ст.7 Закону України « Про іпотеку», за рахунок пред мета іпотеки іпотекодержате ль має право задовольнити св ою вимогу за основним зобов'я занням у повному обсязі або в частині, встановленій іпоте чним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги , включаючи сплату процентів , неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшен ня цієї суми, яке було прямо пе редбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'я зання.

Позивач вважає, що основні з обов'язання, що виникли на під ставі Договору кредиту № М 120/091 /07 від 03 квітня 2007 року, укладени ми між Відповідачем та Треть ою особою є грубим порушення м норм Цивільного кодексу Ук раїни, оскільки використання іноземної валюти як засобу п латежу суперечить вимогам за конодавства,

крім того п. 5.2 іпотечного дог овору суперечить нормам чинн ого законодавства України, а саме Конституції України, За кону України "Про судоустрій ", Господарського процесуаль ного кодексу України, з огляд у на що позивач вбачає поруше ння свого права на судовий за хист та справедливий суд, а от же, зазначає позивач, існують підстави для визнання догов ору недійним, що і є причиною с пору.

Відповідач у відзиві на поз ов зазначає, що Акціонерно-ко мерційний банк соціального р озвитку „Укрсоцбанк" змінив найменування на Публічне акц іонерне товариство „Укрсоцб анк" у звзяку з чим просить зам інити відповідача у справі.

Відповідно до п. 1.2. Статуту П АТ „Укрсоцбанк"(нова редакці я), банк є правонаступником Ак ціонерно комерційного банку соціального розвитку „Укрсо цбанк" створеного в організа ційно-правовій формі відкрит ого акціонерного товариства . Банку належать всі права та о бов'язки, все рухоме та нерухо ме майно, які належали Акціон ерно - комерційному банку соц іального розвитку „Укрсоцба нк".

Зміна найменування банку з Акціонерно комерційного бан ку соціального розвитку „Укр соцбанк" на Публічне акціоне рне товариство „Укрсоцбанк" жодним чином не пов'язана з пр ипиненням юридичної особи, а є лише виконання вимог ч.5 роз ділу XVII" Прикінцеві та перехід ні положення " Закону України „Про акціонерні товариства" щодо приведення Статуту бан ку у відповідність з вимогам и зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 25 Господар ського процесуального кодек су України в разі вибуття одн ієї з сторін у спірному або в становленому рішенням госпо дарського суду правовідноше нні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її право наступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії , вчинені в процесі до вступу п равонаступника, є обов'язков ими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язкови ми для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе н а будь-якій стадії судового п роцесу.

За викладеного клопотання відповідача про заміну назв и відповідача у справі Акціо нерно комерційного банку соц іального розвитку „Укрсоцба нк" на Публічне акціонерне то вариство „Укрсоцбанк" підляг ає задоволенню.

У відзиві на позов відповід ач проти позову заперечує, за значає, що сторонами було дос ягнуто згоди по всіх умовах с пірного договору,

Суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з ог ляду на наступні встановлені обставини справи та наведен і приписи законодавства.

Згідно з статтею 203 Цивільно го кодексу України зміст пра вочину не може суперечити ць ому Кодексу, іншим актам циві льного законодавства, а тако ж моральним засадам суспільс тва. Правочин має бути спрямо ваний на реальне настання пр авових наслідків, що обумовл ені ним.

Статтею 573 Цивільного кодек су України передбачено, що за ставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в м айбутньому.

Іпотека, згідно із ст. 575 Циві льного кодексу України, є одн им із видів застави.

Іпотечні правовідносини р егулюються спеціальним зако ном "Про іпотеку".

Відповідно до частини 4 стат ті 3 Закону України "Про іпотек у" іпотекою може бути забезпе чене виконання дійсного зобо в'язання або задоволення вим оги, яка може виникнути в майб утньому на підставі договору , що набрав чинності.

Згідно із частиною 2 статті 7 цього ж Закону, якщо розмір в имоги за основним зобов'язан ням підлягає виконанню у гро шовій формі, розмір цієї вимо ги визначається на підставі іпотечного договору або дого вору, що обумовлює основне зо бов'язання, у чітко встановле ній сумі чи шляхом надання кр итеріїв, які дозволяють вста новити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом стр оку дії основного зобов'язан ня.

Отже, чинним законодавство м встановлено, що іпотекою за безпечуються виключно реаль но існуючі зобов'язання та ви моги, які можуть виникнути в м айбутньому на підставі догов орів, чинних на момент укладе ння іпотечного договору.

Законом України "Про іпотек у" визначено істотні умови до говору іпотеки, якими є, зокре ма, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посила ння на правочин, у якому встан овлено основне зобов'язання.

Статтею 638 Цивільного Кодек су України встановлено, що до говір є укладеним, якщо сторо ни в належній формі досягли з годи з усіх істотних умов. Іст отними умовами договору є ум ови про предмет договору, умо ви, що визначені законом, як іс тотні або є необхідними для д оговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за зая вою хоча б однієї із сторін ма є бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 стат ті 575 Цивільного кодексу Украї ни іпотекою є застава нерухо мого майна, що залишається у в олодінні заставодавця або тр етьої особи. Правила про іпот еку землі та інші окремі види застав встановлюються закон ом (частина 3 статті 575 Цивільно го кодексу України).

Пунктом 2 частини 1 статті 18 З акону України "Про іпотеку" вс тановлено, що однією з істотн их умов, які повинен містити і потечний договір, є зміст та р озмір основного зобов'язання , строк і порядок його виконан ня та/або посилання на правоч ин, у якому встановлено основ не зобов'язання.

Відповідно до частини 2 стат ті 7 Закону України "Про іпотек у" якщо вимога за основним зоб ов'язанням підлягає виконанн ю у грошовій формі, розмір ціє ї вимоги визначається на під ставі іпотечного договору аб о договору, що обумовлює осно вне зобов'язання, у чітко вста новленій сумі чи шляхом нада ння критеріїв, які дозволяют ь встановити розмір цієї вим оги на конкретний час протяг ом строку дії основного зобо в'язання.

Однією з підстав на які пози вач посилається як на підста ву для визнання недійсним іп отечного договору є те, що у в ідповідача на момент укладен ня Договору кредиту № М 120/091/07 ві д 03.04.2007р. була відсутня індивіду альна ліцензія на видачу кре диту в іноземній валюті, що є п орушенням діючого законодав ства.

Суд не погоджується з вимог ами позивача на підставі нас тупного.

Стаття 99 Конституції Україн и встановлює, що грошовою оди ницею України!

гривня. Ця с таття Конституції України ви значає правовий статус грошо вої одиниці України, але не вс тановлює сферу її обігу та бу дь-яких обмежень щодо можлив ості використання в Україні грошових одиниць іноземних д ержав.

Частиною 2 статті 192 ЦК Україн и передбачено, що законним пл атіжним засобом обов'язковим для приймання за номінально ю вартістю на всій території України є грошові одиниця Ук раїни - гривня. Іноземна валют а може використовуватись в У країні у випадках і і порядку , встановлених законом.

Відповідно до частини 2 стат ті 193 Цивільного кодексу Украї ни види майна, ще

вважають ся валютними цінностями, та п орядок вчинення правочинів з ними встановлюється законом .

У відповідності до частини 3 статті 533 Цивільного кодексу України використанні інозем ної валюти, а також платіжних документів в іноземній валю ті при здійсненні розрахункі в ні території України за зоб ов'язаннями допускається у в ипадках, порядку та на умовах , встановлених законом.

Статтею 2 Закону України «Пр о банки і банківську діяльні сть», далі - Закон про банки, пе редбачено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно зі статтею 345 ГК Украї ни кредитні операції банків полягають у розміщенні від с вого імені, на власних умовах та на власний ризик залучени х кошт»юридичних осіб (позич альників) та громадян. Кредит ними визнаються банківські о перації визначені як такі за законом про банки і банківсь ку діяльність.

Статті 47, 49 Закону про банки в изначають операції банків із розміщення залученні коштів від свого імені, на власних ум овах та на власний ризик як кр едитні операції, незалежні в ід виду валюти, яка використо вується.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльніс ть»визначає банківський кре дит як будь-яке зобов'язання б анку надати певну суму гроше й, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продов ження строку погашення боргу , яке надано в обмін на зобов'я зання боржника щодо повернен ня заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату про центів та інших зборів з тако ї суми.

Пунктом 1 частини 2 статті 47 З акону про банки встановлено, що банки мають право здійсню вати такі операції та угоди: о перації з валютними цінностя ми.

Частиною 5 статті 47 Закону пр о банки передбачено, що Нац іональний банк України вст ановлює порядок надання банк ам дозволу на здійснення так их операцій.

Таким чином, діюче законода вство Україні чітко визначає правомочність банків на під ставі відповідних ліцензій н адавати кредити та бути суб'є ктом кредитних зобов'язань.

Спеціальне законодавство у сфері банківської діяльнос ті не містить приписів, які б з аборонили банкам надавати кр едити в іноземній валюті або регламентували умови кредит ування в іноземній валюті.

Основним законодавчим акт ом, який регулює правовіднос ини у сфері валютного регулю вання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів У країни «Про систему валютног о регулювання і контролю»№ 15-9 3 від 19 лютого 1993 року, далі - Декр ет.

Статтею 1 Декрету передбаче но, що надання кредитів в іноз емній валюті слід відносити до валютних операцій.

Відповідно до частин 1,2 стат ті 5 Декрету Національний банк України видає індивіду альні та генеральні ліцензії на здійснення валютних опер ацій, які підпадають під режи м ліцензування згідно з цим Д екретом.

Генеральні ліцензії надаю ться комерційним банкам та і ншим фінансовим установам Ук раїни, національному операто ру поштового зв'язку на здійс нення валютних операцій, що н е потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії р ежиму валютного регулювання .

Згідно ст.5 Декрету індивіду альні ліцензії видаються рез идентам і нерезидентам на зд ійснення разової валютної оп ерації на період, необхідний для здійснення такої операц ії. Перелік валютних операці й, для здійснення яких необхі дна індивідуальна ліцензія Національного банку Укра їни, наданий у частині 4 цієї с татті.

На підставі підпункту в) пун кту 4 статті 5 Декрету наявніст ь індивідуальної ліцензії Національного банку Украї ни потребує надання і одержа ння резидентами кредитів в і ноземній валюті, якщо термін и і суми таких кредитів перев ищують встановлені законода вством межі.

На сьогоднішній день жодни м Законом України меж щодо те рмінів та сум на надання та од ержання кредитів в іноземній валюті не встановлено.

Ця обставина, з огляду на ві дсильний характер норми Декр ету не надає підстав поширит и режим індивідуального ліце нзування на валютні операції , пов'язані з наданням резиден тами (банками та іншими фінан совими установами) кредитів в іноземній валюті іншим рез идентам.

Таким чином, за відсутності нормативних умов застосуван ня режиму індивідуального лі цензування щодо вказаних опе рацій, єдиною правовою підст авою для здійснення банками кредитування в іноземній вал юті згідно з вимогами ст.5 Декр ету, є наявність у банку генер альної ліцензії на здійсненн я валютних операцій, отриман их у встановленому порядку.

Відповідно до п.5.3 глави 5 Пол оження про порядок видачі ба нкам банківських ліцензій, п исьмових дозволів та ліцензі й на виконання окремих опера цій, затвердженого постаново ю Правління Національного банку України 17.07.2001 р. №275, письм овий дозвіл на здійснення оп ерацій з валютними цінностям и є генеральною ліцензією на здійснення валютних операці й згідно з Декретом «Про сист ему валютного регулювання і валютного контролю».

Тому не потребують індивід уальної ліцензії Націонал ьного банку України операц ії з надання та одержання кре дитів в іноземній валюті у ба нку, який має письмовий дозві л на здійснення операцій з ва лютними цінностями.

Пунктом 1 частини 2 статті 44 З акону України «Про Націона льний банк України»до комп етенції Національного б анку України у сфері валютно го регулювання та контролю н алежить видання нормативно-п равових актів щодо ведення в алютних операцій.

На виконання вказаних повн оважень Національним ба нком України прийнято Положе ння про порядок видачі Наці ональним банком України ін дивідуальних ліцензій на вик ористання іноземної валюти н а території України як засоб у платежу, що затверджене пос тановою Правління Націона льного банку України №483 від 14.10.2004 р.

Пунктом 1.5 вказаного Положе ння визначено, що використан ня іноземної валюти як засоб у платежу на території Украї ни без індивідуальної ліценз ії дозволяється, якщо ініціа тором або отримувачем за вал ютною операцією є уповноваже ний банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженог о банку, на здійснення яких Національний банк видав йо му банківську ліцензію та пи сьмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними ціннос тями).

Тому не потребують індивід уальної ліцензії Націонал ьного банку України операц ії

використання іноземно ї валюти на території Україн и як засобу платежу при погаш енні кредитів в іноземній в алюті банку, який має письмо вий дозвіл на здійснення оп ерацій з валютними цінностя ми.

Відповідно до Листа Наці онального банку України ві д 06.02.2007 р. №41-216/241 -1221 «Про перелік бан ків, які мають банківську ліц ензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій, у тому ч ислі з валютними цінностями» , зокрема пункт 1, Акціонерний комерційний баї соціального розвитку „Укрсоцбанк" на мом ент укладення Кредитного договору мав право здійснюв ати операції з валютними цін ностями у вигляді залучення та розміщення іноземні валют и на валютному ринку України .

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства укладання між ПАТ „Укрсоцба нк" та Позивачем Кредитного договору в іноземній валю ті - доларах США не суперечить вимогам чинного законодавс тва України, а тому підстав д ля визнання його та іпотечн ого договорів недійсними у с уду відсутні.

Крім того, за твердженнями в ідповідача на час укладення спірних договорів Кредитн ого та іпотечного у АКБ „Ук рсоцбанк” наявні Банківська ліцензія №5 від 29 грудня 2001 р., ви дана Національним банко м України на здійснення опер ацій, визначених частиною пе ршою та пунктами 5-11 частини 2 ст атті 47 Закону України «Про бан ки і банківську діяльність», в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого і мені, на власних умовах та на в ласний ризик, Дозвіл № 5-1 від 29 г рудня 2001 р., виданий Націонал ьним банком України на прав о здійснення операцій, визна чені пунктами 1-4 частини 2 та ча стиною 4 статті 47 Закону Украї ни «Про банки і банківську ді яльність».

Таким чином, ПАТ „Укрсоцбан к" має законні підстави для на дання кредитів в іноземній в алюті.

Необхідно також зазначити , що відповідно до ст.44 Закону У країни «Про Національний України»Національний б анк діє як уповноважена держ авна установа при застосуван ні законодавства України пр о валютне регулювання і валю тний контроль.

До компетенції Національ ного банку України у сфері валютного регулювання та кон тролю належать, зокрема, вида ча та відкликання ліцензій, з дійснення контролю за діяльн істю банків.

Позивач не є тим органом, до компетенції якого відносить ся питання валютні»контролю .

В зв'язку з викладеним, банк на підставі банківської ліц ензії має право здійснювати

кредитування в іноземній валюті, в тому числі операції з надання кредитів в іноземн ій валюті на підставі отрима ної від НБУ банківської ліце нзії та дозволу на здійсненн я валютних операцій, відтак, в ираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за кр едитним договором не супереч ить вимогам закону.

Відповідно до статті 6 Цивіл ьного кодексу України сторон и є вільними в укладеш догово ру, виборі контрагента та виз начення умов договору з урах уванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного закон одавства, звичаїв ділового о бороту, вимог розумності і сп раведливості. Свобода догово ру означає можливість сторін вільно визначати зміст дого ворі; який вони укладають і фо рмувати його конкретні умови . Зміст договору становлять у мови (пункти), визначені на роз суд сторін і погоджені ними, т а умови, як є обов'язковими від повідної актів цивільного за конодавства ( ч.1 ст.628 Цивільног о кодексу України).

Згідно ст. 19 Конституції Укр аїни правовий порядок в Укра їні ґрунтується на засада ві дповідно до яких ніхто не мож е бути примушений робити те, щ о не передбачено законодавст вом.

Другою підставою для визна ння Іпотечного договору неді йсним, за твердженнями позив ача, є п.5.2, згідно якого встанов лено, що у випадку неможливос ті вирішення спору шляхом пе реговорів, сторони, керуючис ь ст. 5 Закону України "Про трет ейські суди", домовляються пр о те, що спір розглядається од ноособово третейським судде ю Мороз Оленою Анатоліївною постійно діючого Третейсько го суду при Асоціації україн ських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Марії Р аскової, 15.

У випадку неможливості роз гляду спору вказаним третейс ьким суддею спір розглядаєть ся третейським суддею Ярошев цем Василем Миколайовичем, а бо Білоконем Юрієм Миколай овичем у порядку черговост і вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути ро зглянутий визначеними у дано му пункті суддями, суддя приз начається Головою Постійно д іючого Третейського суду при асоціації Українських банкі в.

Суд не погоджується з висно вками позивача на підставі н аступного.

Згідно ст. 509 Цивільного коде ксу України, зобов' язанням є правовідношення, в якому од на сторона (боржник) зобов' я зана вчинити на користь друг ої сторони (кредитора) певну д ію (передати майно, виконати р оботу, надати послугу, сплати ти гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов' язку. В ідповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з під став виникнення зобов' язан ь, є зокрема договори та інші п равочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивіль ного кодексу України, догово ром є домовленість двох або б ільше сторін, спрямована на в становлення, зміну або припи нення цивільних прав та обов ' язків.

Згідно ст. 204 Цивільного коде ксу України, правочин є право мірним, якщо його недійсніст ь прямо не встановлена закон ом або якщо він не визнаний су дом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо й ого недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом н е вимагається.

Згідно ст. 16 Цивільного коде ксу України, кожна особа має п раво звернутися до суду за за хистом свого особистого нема йнового або майнового права та інтересу. Способами захис ту цивільних прав та інтерес ів може бути, в тому числі, виз нання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господар ського кодексу України, госп одарське зобов' язання, що н е відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завід омо суперечить інтересам дер жави і суспільства, або уклад ено учасниками господарськи х відносин з порушенням хоча б одним з них господарської к омпетенції (спеціальної прав осуб' єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або в ідповідного органу державно ї влади визнано судом недійс ним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного ко дексу України, підставою нед ійсності правочину є недодер жання в момент вчинення прав очину стороною (сторонами) ви мог, які встановлені частина ми першою-третьою, п' ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивіль ного кодексу України, зміст п равочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного закон одавства, а також моральним з асадам суспільства.

У пункті 5.2 Іпотечного догов ору встановлено, що у випадку неможливості вирішення спор у шляхом переговорів, сторон и, керуючись ст. 5 Закону Украї ни "Про третейські суди", домов ляються про те, що спір розгля дається одноособово третейс ьким суддею Мороз Оленою Ана толіївною постійно діючого Т ретейського суду при Асоціац ії українських банків, що зна ходиться за адресою: м. Київ, в ул. Марії Раскової, 15.

У випадку неможливості роз гляду спору вказаним третейс ьким суддею спір розглядаєть ся третейським суддею Ярошев цем Василем Миколайовичем, а бо Білоконем Юрієм Миколай овичем у порядку черговост і вказаному у даному пункті. У разі якщо спір не може бути ро зглянутий визначеними у дано му пункті суддями, суддя приз начається Головою Постійно д іючого Третейського суду при асоціації Українських банкі в.

Частиною другою статті 12 Го сподарського процесуальног о кодексу України передбачен о, що підвідомчий господарсь ким судам спір може бути пере дано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу ), крім спорів про визнання нед ійсними актів, а також спорів , що виникають при укладанні, з міні, розірванні та виконанн і господарських договорів, п ов' язаних із задоволенням д ержавних потреб.

Ст. 1 Закону України "Про трет ейські суди" встановлює, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий б удь-який спір, що виникає з цив ільних та господарських прав овідносин, крім випадків, пер едбачених законом.

Стаття 12 Закону України "Про третейські суди" встановлює вимоги до виду і форми третей ської угоди. Третейська угод а може бути укладена у вигляд і третейського застереження в договорі, контракті або у ви гляді окремої письмової угод и. Третейська угода укладаєт ься в письмовій формі.

Посилання у договорі, контр акті на документ, який містит ь умову про третейський розг ляд спору, є третейською угод ою за умови, що договір укладе ний у письмовій формі і це пос илання є таким, що робить трет ейську угоду частиною догово ру. Третейська угода може міс тити як вказівку про конкрет но визначений третейський су д, так і просте посилання на ви рішення відповідних спорів м іж сторонами третейським суд ом.

Отримання додаткової пись мової згоди сторін за наявно сті третейської угоди в дого ворі Закон України "Про трете йські суди" не передбачає.

Стаття 5 Закону України "Про третейські суди" встановлює , що юридичні та/або фізичні ос оби мають право передати на р озгляд третейського суду буд ь-який спір, який виникає з цив ільних чи господарських прав овідносин, крім випадків, пер едбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд тр етейського суду за наявності між сторонами третейської у годи, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону "Пр о третейські суди", третейськ і суди в порядку, передбачено му цим Законом, можуть розгля дати будь-які справи, що виник ають із цивільних та господа рських правовідносин, за вин ятком: справ у спорах про визн ання недійсним нормативно-пр авових актів; справ у спорах, щ о виникають при укладанні, зм іні, розірванні та виконанні господарських договорів, по в' язаних із задоволенням де ржавних потреб; справ, пов' я заних з державною таємницею; справ у спорах, що виникають і з сімейних правовідносин, кр ім справ у спорах, що виникают ь із шлюбних контрактів (дого ворів); справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; с прав, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, д ержавна установа чи організа ція, казенне підприємство; сп рав у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ді лянки; справ про встановленн я фактів, що мають юридичне зн ачення; справ у спорах, що вини кають з трудових відносин; сп рав, що виникають з корпорати вних відносин; інших справ, як і відповідно до закону підля гають вирішенню виключно суд ами загальної юрисдикції або Конституційним Судом Україн и; справ, коли хоча б одна із ст орін спору є нерезидентом Ук раїни; справ, за результатами розгляду яких виконання ріш ення третейського суду потре буватиме вчинення відповідн их дій органами державної вл ади, органами місцевого само врядування, їх посадовими чи службовими особами та іншим и суб' єктами під час здійсн ення ними владних управлінсь ких функцій на основі законо давства, у тому числі на викон ання делегованих повноважен ь.

З урахуванням викладеного , суд дійшов висновку, що уклад ена між позивачем та відпові дачем третейська угода в пов ній мірі відповідає вимогам, що висуваються до третейськ их угод ст. 12 Закону України "Пр о третейські суди".

Як вбачається з матеріалів справи, третейська угода укл адена у вигляді третейського застереження в договорі, сто рони домовились про передачу спору до постійно діючого тр етейського суду, угода викла дена в письмовій формі, підпи сана сторонами і є частиною д оговору.

Частиною 1 ст. 229 Цивільного к одексу України передбачено, що якщо особа, яка вчинила пра вочин, помилилася щодо обста вин, які мають істотне значен ня, такий правочин може бути в изнаний судом недійсним.

Істотне значення має помил ка щодо природи правочину, пр ав та обов' язків сторін, так их властивостей і якостей ре чі, які значно знижують її цін ність або можливість викорис тання за цільовим призначенн ям. Помилка щодо мотивів прав очину не має істотного значе ння, крім випадків, встановле них законом.

Пунктом 13 Роз' яснень прези дії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/11 "Про деяк і питання практики вирішення спорів, пов' язаних з визнан ням угод недійсними" визначе но, що під помилкою слід розум іти таке неправильне сприйня ття стороною за угодою предм ета чи інших істотних умов уг оди, що вплинуло на її волевия влення, за відсутності якого можна вважати, що угода не бул а б укладена.

Помилка повинна мати суттє ве значення, зачіпати природ у угоди або такі якості її пре дмета, які значно знижують мо жливість його використання з а призначенням.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивіл ьного кодексу України, сторо ни є вільними в укладенні дог овору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодек су, інших актів цивільного за конодавства, звичаїв діловог о обороту, вимог розумності т а справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодек су України передбачено, що до говір є укладеним, якщо сторо ни в належній формі досягли з годи з усіх істотних умов дог овору.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між позивачем т а відповідачем досягнуто зго ди щодо всіх істотних умов Іп отечного договору, оскільки вказаний договір містить пре дмет договору, суму кредиту, с трок і порядок повернення кр едиту, розмір процентів, стро к дії договору, підписаний ст оронами і міг бути укладений без наявності третейського застереження.

Таким чином, пункт іпотечно го договору про передачу спо ру на вирішення третейського суду має процесуальним насл ідком виключення спору з під відомчості господарського с уду та не вважається відмово ю від права на звернення до го сподарського суду.

Враховуючи відповідність змісту спірного пункту догов ору вимогам законодавства, щ о діяло на момент його уклада ння, суд прийшов до висновку, щ о доводи позивача суперечать наявним доказам та встановл еним обставинам справи, підс тав для визнання Іпотечного договору № 120/061-І-М 120/091/07 від 03 квітн я 2007 року недійсним не вбачаєт ься, тому позовні вимоги Фізи чної особи - підприємця ОСО БА_1 в цій частині є необґрун тованими та такими, що не підл ягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції У країни юрисдикція судів поши рюється на всі правовідносин и, що виникають у державі.

Угода про відмову від права на звернення до господарськ ого суду є недійсною (ч. 3 ст. 1 Го сподарського процесуальног о кодексу України).

З викладеного слідує, що зве рнення за вирішенням спору д о третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захи сту порушених або оспорювани х інтересів.

Третейська угода (третейсь ке застереження) є обов'язков ою і головною умовою звернен ня особи з позовом до третейс ького суду, проте її наявні сть не свідчить про обов'язок особи у разі виникнення спор у звертатись за його вирішен ням лише до третейського суд у та не тягне за собою позбавл ення права особи на зверненн я з позовом до господарськог о суду та не забороняє господ арському суду розглядати і в ирішувати по суті такий спір .

Таким чином, враховуючи вищ езазначене, суд вважає невір ним доводи Позивача про те, що Іпотечний договір № 120/375-І-М 120/338/ 06 від 14 грудня 2006 року укладени й з порушенням вимог Закону У країни "Про іпотеку" і на забез печення виконання невизначе них зобов' язань.

Враховуючи встановлені об ставини справи в їх сукупнос ті, як того вимагає ст. 43 Господ арського процесуального код ексу України, наведені припи си законодавства, суд не вбач ає підстав для задоволення п озовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господар ського процесуального кодек су України кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень. Докази подаються сторон ами та іншими учасниками суд ового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни господарський суд прийм ає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обстави ни справи, які відповідно до з аконодавства повинні бути пі дтверджені певними засобами доказування, не можуть підтв ерджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господар ського процесуального кодек су України, судові витрати ві дносяться на позивача.

Керуючись ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 1, ст. 18 За кону України "Про іпотеку", ст. ст. 203, 575, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ст.с т. 6, 627, 638 Цивільного кодексу Укр аїни, ст. 207 Господарського код ексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-87 Го сподарського процесуальног о кодексу України, господарс ький суд, -

ВИРІШИВ:

Замінити відповідача у сп раві з Акціонерно комерційно го банку соціального розвитк у „Укрсоцбанк" на Публічне ак ціонерне товариство „Укрсоц банк".

В задоволенні позовних вим ог - відмовити.

Судові витрати у справі пок ласти на позивача.

Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апе ляційну скаргу не було подан о. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не с касовано, набирає законної с или після розгляду справи ап еляційним господарським суд ом.

Суддя Н.Г. Назаренко