Рішення

від 18.10.2011 по справі 40/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/294

18.10.11

За позовом:  Корпорації „КТД”

до                   Товариство з обмеженою відповідальністю “Хімпром –Україна”

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:      Товариство з обмеженою відповідальністю “КТД-Сільгоспмаш”

про                 стягнення 27 167,14 грн

Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники сторін:

від позивача:        ОСОБА_1-  за довіреністю № 06/08 від 06.08.2009 р.                                            

від відповідача:    не з’явився.                                            

від третьої особи: не з’явився.                                            

В судовому засіданні 18.10.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Корпорації “КТД” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хімпром-Україна” про стягнення 27 167,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.08.2010 року між Корпорацією “КТД” та Товариством з обмеженою відповідальністю “КТД-Сільгоспмаш” було укладено Договір про відступлення права вимоги № 11-08-10, за умовами якого ТОВ “КТД-Сільгоспмаш” уступило позивачу право вимоги до боржників за договорами, зокрема за договором суборенди ”№ 99/С від 01.09.2009р., укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю “Хімпром-Україна”, на суму 23 625,00 грн. За доводами позивача відповідач прострочив виконання зобов’язань за договором суборенди № 99/с від 01.09.2009 року, а тому позивач нараховував 3% річних у розмірі 683,51 грн та індекс інфляції у розмірі 2 858,63 грн.

Ухвалою суду від 05.08.11 порушено провадження у  справі № 40/294, залучено до участі у справі  в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю “КТД-Сільгоспмаш”. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.08.11.

У судове засідання, призначене на 25.08.11, представник позивача з’явився, вимоги ухвали суду виконав частково, та надав свої пояснення по суті спору.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 29.09.11 у зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи в судове засідання та необхідністю витребувати додаткові докази по справі.

В судове засідання 29.09.11 представник позивача з’явився, надав документи на виконання вимог ухали суду, надав пояснення по суті спору.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання.

Керуючись ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 06.10.11.

В судове засідання 06.10.11 представник позивача з’явився, надав додаткові докази по справі, позовні вимоги підтримав, подав заяву про продовження строку розгляду спору.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача, продовжив строк розгляду спору та відклав розгляд справи на 18.10.11.

У судове засідання представник позивача з’явився, надав додаткові документи по справі, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.11 не з’явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 05.08.11, 25.08.11, 06.10.11 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців –01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

01 вересня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „КТД-Сільгоспмаш” (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю „Хімпром-Україна” (суборендар) було укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 99/с (далі –договір суборенди).

Відповідно до умов договору суборенди № 99/с орендар (третя особа) передає, а суборендар (відповідач) приймає в строкове платне користування (в суборенду) нежитлове приміщення -  в цеху № 16, склад готової продукції літ. Л - загальною площею 929 кв.м. та площадну споруду біля цеху № 16, склад готової продукції літ. Л, загальною площею 40 кв.м., що знаходяться за адресою: 03680 м. Київ, бул. І.Лепсе, 16. Орендар надає суборендарю об’єкт для використання його в господарській діяльності останнього.

Відповідно до п.2.1 договору суборенди суборендар сплачує орендарю наступні платежі: орендну плату, яка включає в себе орендну плату за об’єкт, компенсацію витрат орендаря на в’їзд та виїзд транспорту суборендаря на територію прилеглу до об’єкту, компенсацію за використання місць загального користування та експлуатаційні витрати, що включають компенсацію вартості комунальних послуг, компенсацію вартості технічного обслуговування, компенсацію забезпечення внутрішньо об’єктового та пропускного режиму, компенсацію адміністративно-господарчих послуг з утримання об’єкту та прибудинкової території.

Згідно з п. 2.2 договору суборенди за користування об’єктом суборендар щомісячно сплачує оренду сплату в розмірі 23625,00 грн. з ПДВ. Орендна плата сплачується передплатою щомісячно протягом 3 банківських днів з моменту отримання суборендарем відповідного рахунку, але не пізніше 5 числа поточного місяця.

Приймання-передача об’єкта здійснюється уповноваженими представниками сторін в строк обумовлений сторонами, та оформлюється Актом прийому-передачі, підписується всіма уповноваженими представниками сторін, що брали участь в огляді приміщення та підтверджує фактичну передачу об’єкта (п. 5.2 договору суборенди).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.09 третя особа передала, а відповідач прийняв в користування об’єкт оренди, визначений в п. 1.1 договору, про що сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі.

Судом встановлено, що за період з 01.09.09 по 14.05.10 орендарем було надано суборендарю послуги за договором суборенди № 99/с на загальну суму 47895,92 грн., в той час як суборендар здійснив лише часткову оплату наданих послуг на суму 24270,92 грн.

За твердженням позивача, що підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання щодо сплати орендної плати за договором суборенди № 99/с від 01.09.09, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 23625,00 грн. (47895,92 грн. - 24270,92 грн.).

11 серпня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „КТД-Сільгоспмаш” (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Корпорація „КТД” (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 11-08-10, відповідно до п. 1 якого кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржників по основним грошовим зобов’язанням, що належать кредиторові на підставі низки договорів, серед яких договір суборенди № 99/с від 01.09.09, укладений між кредитором та боржником – товариством з обмеженою відповідальністю „Хімпром-Україна”, сума заборгованості 23625,00 грн.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні, які передбачені і ґрунтуються на укладених договорах. Право вимоги, зазначене у п.1.1, 1.2, цього договору, переходить від кредитора до нового кредитора у повному обсязі без будь-яких обмежень, застережень та додаткових умов з дати укладання цього договору.

Згідно з п.3.1 договору про відступлення права вимоги № 11-08-10 кредитор протягом одного місяця з моменту підписання даного договору зобов’язаний письмово повідомити боржників про відступлення права вимоги та передати новому кредитору необхідні документи, що піддержують права, що передаються, та інформацію, яка є необхідною для їх здійснення.

Кредитор зобов’язаний повідомити нового кредитора про заперечення боржника, які останній висуває проти вимог кредитора на момент підписання цього договору (п.3.3 договору).

Листом за № 2 від 09.09.2010р., який був отриманий відповідачем 20.09.10, ТОВ „КТД-Сільгоспмаш” (первісний кредитор) повідомило відповідача про відступлення права вимоги по сплаті боргу в розмірі 23625,00 грн., що виник на підставі договору суборенди № 99/с від 01.09.09. З питань та пропозицій щодо погашення боргу запропоновано звертатись до нового кредитора Корпорація „КТД”.

Таким чином, право вимоги по сплаті орендних платежів за договором суборенди № 99/с від 01.09.09 було набуто позивачем з 11.08.2010 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення умов Договору суборенди № 99/с від 01.09.09 відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 23625,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, станом на дату розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідачем погашена не була.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім стягнення суми основного боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно п. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 23 625,00 грн.

Крім того, у відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору суборенди у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню з відповідача:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

11.08.2010 - 28.07.2011

23625

1.106

2504.25

26129.25

Таким чином, за розрахунком суду розмір інфляційних нарахувань становить 2504,25 грн., тому вимога позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягає частковому задоволенню в зазначеному розмірі.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, що міститься в позовній заяві.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача  2504,25 грн. інфляційних втрат (за перерахунком суду) та 3% річних в розмірі 683,51 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

  В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Хімпром-Україна” (01103 м. Київ, вул. Кіквідзе,  будинок 13, ідентифікаційний код 34239275) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Корпорації „КТД” (03680 м. Київ, бульв. Івана Лепсе, 16, ідентифікаційний код 34662296) 23 625 (двадцять три тисячі шістсот двадцять п’ять) грн 00 коп. заборгованості по орендній платі; 2 504 (дві тисячі п’ятсот чотири) грн 25 коп. –інфляційних нарахувань, 683 (шістсот вісімдесят три) грн 51 коп. –3 % річних; 268 (двісті шістдесят вісім) грн 13 коп. –державного мита; 233 (двісті тридцять три) 64 коп. –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                    Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 18.10.2011 р.