Рішення

від 03.10.2011 по справі 17/296

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/296 03.10.11

За позовом Пр иватного акціонерного товар иства «Плодоовоч»

До Споживчог о товариства «Діамед»

Про визнання договору недійсним

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (за дов.)

Від відповідачів ОС ОБА_2 (за дов.)

Обставини справи:

До господарськог о суду міста Києва звернулос я з позовом приватне акціоне рне товариство «Плодоовоч»д о споживчого товариства «Діа мед»про визнання недійсним д оговору № 3/2006 від 31.10.2006 р. про нада ння послуг на теплопостачанн я та технічне обслуговування і утримання внутрішньо буди нкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів.

Позовні вимоги мотивован і тим, що спірний договір підп исано особою, яка не мала необ хідного обсягу цивільної діє здатності, а саме: від позивач а спірний договір підписав з аступник директора ОСОБА_3 , який не мав повноважень на вчинення даного правочину з гідно зі статутом позивача а бо на підставі будь-яких інши х документів. Крім того, на дум ку позивача, спірний правочи н не був в подальшому схвален ий товариством, а зі сторони в ідповідача мало місце поруше ння законодавства про ліценз ування певних видів господар ської діяльності, а саме: пост ачання теплової енергії, яку він здійснює на підставі спі рного договору.

Ухвалою господарського су ду міста Києва від 25.08.2011 р. було п орушено провадження у справі № 17/296 та призначено розгляд ос танньої на 19.09.2011 р..

Представником відпо відача в судовому засіданні подано суду відзив, в якому ос танній просить відмовити у з адоволенні позовних вимог, з азначаючи, що позивачем було схвалено спірний правочин ш ляхом сплати наданих відпові дачем послуг протягом 2006-2007 рок ів, а також зазначає про сплив строку позовної давності. Що до посилання позивача на пор ушення відповідачем законод авства про ліцензування відп овідач заперечує проти викла деного, посилаючись на норми статті 277 ГК України та Правил а користування тепловою енер гією.

Ухвалою господарського с уду міста Києва від 19.09.2011 р. розг ляд справи відкладався на 03.10.20 11 р., у зв' язку з необхідністю витребування додаткових док азів по справі.

Розглянувши надані стор онами документи та матеріали , всебічно та повно з' ясував ши обставини, на яких ґрунтую ться позовні вимоги та запер ечення проти них, об' єктивн о оцінивши в сукупності дока зи, які мають значення для роз гляду справи і вирішення спо ру по суті, суд встановив:

31.10.2006 р. між споживчим тов ариством «Діамед»(далі - від повідач, підприємство) та зак ритим акціонерним товариств ом «Плодоовоч», правонаступн иком якого є приватне акціон ерне товариство «Плодоовоч» (далі - позивач, споживач), бул о укладено договір № 3/2006 про на дання послуг на теплопостача ння та технічне обслуговуван ня і утримання внутрішньобуд инкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (да лі - Договір).

Згідно з положеннями п. 1.1. До говору, предметом останнього є надання послуг на теплопос тачання та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої ен ергії у гарячій воді та експл уатаційних витрат, обслугову вання та утримання внутрішнь обудинкових інженерних сист ем ЦО та їх абонентських увод ів в нежитловому приміщенні (будинку) за адресою: м. Київ, вул. Симренка, 17А.

При виконанні умов Договор у, а також при вирішенні всіх п итань, що не обумовленні цим Д оговором, сторони зобов' язу ються керуватися тарифами, з атвердженими Київською місь кою державною адміністраціє ю, Положенням про Держенерго споживнагляд, діючими правил ами користування тепловою ен ергією, Правилами технічної експлуатації тепловикорист овуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взає морозрахунків за енергоносі ї, чинним законодавством Укр аїни (п. 2.1. Договору).

Згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2 Договору, по зивач зобов' язався розподі ляти надану енергопостачаль ною організацією в цілому на будинок теплову енергію у ви гляді гарячої води на потреб и: опалення (під час опалюваль ного сезону) в кількості та в о бсягах, що відповідають техн ічній документації будинку т а площі, займаній споживачем (звернення-доручення), надава ти послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організ ацією за спожиту теплову ене ргію (додаток № 1), проводити за собами Дирекції як структурн ого підрозділу підприємства технічне обслуговування вну трішньобудинкових систем оп алення, абонентських уводів згідно з доданою калькуляціє ю.

Відповідач, у свою чергу, вз яв на себе зобов' язання вик онувати умови та порядок опл ати в обсягах і терміни, які пе редбачені в Додатках №№ 1, 2 до цього Договору (п. 2.3.3. Договору ).

Згідно з п. 2.3.6 Договору, спожи вач зобов' язався своєчасно та у повному обсязі відшкодо вувати на розрахунковий раху нок вартість спожитої теплов ої енергії та технічного обс луговування теплосистеми.

Судом встановлено, що відпо відно до Договору на умовах о станнього відповідач надав п ослуги, передбачені пунктами 2.2.1 та 2.2.2, та виставляв рахунки д ля їх оплати, а відповідач про тягом 2006-2007 років оплачував вар тість отриманих ним послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписка ми банку.

Спір виник внаслідок того, щ о позивач вважає вказаний До говір таким, що підписаний ос обою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатнос ті, а саме: від імені позивача відповідно до його статутних документів, що діяли на дату у кладання Договору, право вчи няти правочини без довіренос ті мав голова правління як ке рівник виконавчого органу то вариства, але спірний Догові р підписав заступник директо ра ОСОБА_3, який не мав повн оважень для вчинення даного правочину.

Відповідно до статті 203 Цив ільного кодексу України зміс т правочину не може суперечи ти цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам сус пільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обся г цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника пр авочину має бути вільним і ві дповідати його внутрішній во лі.

Правочин має вчинятися у фо рмі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним.

Правочин, що вчиняється бат ьками (усиновлювачами), не мож е суперечити правам та інтер есам їхніх малолітніх, непов нолітніх чи непрацездатних д ітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК Украї ни підставою недійсності пра вочину є недодержання в моме нт вчинення правочину сторон ою (сторонами) вимог, які встан овлені частинами першою - тре тьою, п'ятою та шостою статті 2 03 цього Кодексу.

Як вбачається з пп. 1, 2 ст. 207 ЦК У країни, правочин вважається таким, що вчинений у письмові й формі, якщо його зміст зафік сований в одному або кількох документах, у листах, телегра мах, якими обмінялися сторон и.

Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій форм і, якщо воля сторін виражена з а допомогою телетайпного, ел ектронного або іншого техніч ного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким , що вчинений у письмовій форм і, якщо він підписаний його ст ороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юриди чна особа, підписується особ ами, уповноваженими на це її у становчими документами, дові реністю, законом або іншими а ктами цивільного законодавс тва, та скріплюється печатко ю.

Відповідно до преамбули До говору, останній укладений в ід імені споживача заступник ом директора Нігайчуком Миха йлом Миколайовичем.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України в изначено, що юридична особа н абуває цивільних прав та обо в'язків і здійснює їх через св ої органи, які діють відповід но до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 1 ст. 87 ЦК України дл я створення юридичної особи її учасники (засновники) розр обляють установчі документи , які викладаються письмово і підписуються всіма учасника ми (засновниками), якщо законо м не встановлений інший поря док їх затвердження.

За своєю організаційно-пра вовою формою позивач відноси ться до товариств.

Згідно з ч. 2 ст. 87 ЦК України ус тановчим документом товарис тва є затверджений учасникам и статут або засновницький д оговір між учасниками, якщо і нше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 88 ЦК України у с татуті товариства вказуютьс я найменування юридичної осо би, органи управління товари ством, їх компетенція, порядо к прийняття ними рішень, поря док вступу до товариства та в иходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту н е встановлені цим Кодексом а бо іншим законом.

Відповідно до ст. 97 ЦК Україн и управління товариством зді йснюють його органи, до яких в ідносяться загальні збори йо го учасників і виконавчий ор ган, якщо інше не встановлено законом.

Отже, відповідно до приписі в чинного законодавства юрид ична особа здійснює діяльніс ть через свої органи, компете нція, порядок створення, функ ціонування яких визначаєтьс я установчими документами юр идичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органі в управління позивача визнач ається Статутом позивача.

Статутом позивача в редакц ії, яка діяла на дату підписан ня Договору (п. 9.1), копію якого п озивач додав до позовної зая ви, встановлено, що управлінн я Товариством здійснюють:

- Загальні збори (конференці я) акціонерів;

- Правління Товариства;

- Ревізійна комісія.

Згідно з п. 9.3.1 Статуту позива ча виконавчим органом Товари ства, який здійснює керівниц тво його поточною діяльністю , є Правління; роботою правлін ня керує голова правління То вариства, який вправі без дор учення здійснювати дії від і мені Товариства.

Як слідує з матеріалів спра ви, Договір підписано заступ ником директора ОСОБА_3, п роте доказів того, що вказана особа була уповноважена на у кладення договорів від імені позивача, матеріали справи н е містять, а отже, спірний Дого вір зі сторони позивача укла дено особою з перевищенням п овноважень .

Проте, позовні вимоги про ви знання Договору недійсним за доволенню не підлягають з ог ляду на наступне.

Згідно зі ст. 241 ЦК України пр авочин, вчинений представник ом з перевищенням повноважен ь, створює, змінює, припиняє ци вільні права та обов' язки о соби, яку він представляє, лиш е у разі наступного схваленн я правочину цією особою. Прав очин вважається схваленим зо крема у разі, якщо особа, яку в ін представляє, вчинила дії, щ о свідчать про прийняття йог о до виконання. Наступне схва лення правочину особою, яку п редставляють, створює, зміню є і припиняє цивільні права т а обов' язки з моменту вчине ння цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2006-2007 років оплачував послуги, я кі йому надавались відповіда чем за умовами Договору.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів спра ви залучені виписки з банків ського рахунку відповідача.

Отже, здійснивши оплату над аних відповідачем за умовами Договору послуг, позивач схв алив укладений з відповідаче м Договір, оскільки вчинив юр идично значимі дії, спрямова ні на його виконання, а тому пі дстави для визнання такого Д оговору недійсним з огляду н а те, що він підписаний зі сто рони позивача не уповноважен ою особою, а саме: заступником директора ОСОБА_3, в ідсутні.

Відповідно до постанови Пл енуму Верховного Суду Україн и від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову прак тику розгляду цивільних спра в про визнання правочинів не дійсними», правочин може бут и визнаний недійсним лише з п ідстав, визначених законом, т а із застосуванням наслідків недійсності, передбачених з аконом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК Укр аїни підставою недійсності п равочину є недодержання в мо мент вчинення правочину стор оною (сторонами) вимог, які вст ановлені частинами першою - третьої, п' ятою, шостою ст. 203 Ц К України.

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Код ексу, іншим актам цивіль ного законодавства, а також м оральним засадам суспільств а; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обся г цивільної дієздатності; во левиявлення учасника правоч ину має бути вільним і відпов ідати його внутрішній волі; п равочин має вчинятися у форм і, встановленій законом; прав очин має бути спрямований на реальне настання правових н аслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 1 Господар ського процесуального кодек су України, до Господарськог о суду мають право звертатис я підприємства та організаці ї за захистом своїх порушени х прав і охоронюваних законо м інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України ко жна сторона повинна довести ті обставини, на які вона поси лається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з правовідно син сторін, позивач на підста ві ним же оспорюваного право чину сплачував кошти за нада ні відповідачем послуги. Отж е, позивач вважається таким, щ о схвалив оспорюваний право чин.

Наступне схвалення юридич ною особою правочину, вчинен ого від її імені представник ом, який не мав належних повно важень, робить його дійсним з моменту вчинення. Доказами т акого схвалення можуть бути відповідне письмове звернен ня до другої сторони угоди чи до її представника (лист, теле грама, телетайпограма тощо) а бо вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (при йняття її виконання, здійсне ння платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання правочину неді йсним з мотивів відсутності належних повноважень предст авника на вчинення правочину задоволенню не підлягає.

Зазначена правова позиція суду повністю узгоджується з правовою позицією Вищого а рбітражного суду України, ви клеєною у п. 9.2. роз' яснення «П ро деякі питання практики ви рішення спорів, пов' язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 р. № 02-5/111.

Посилання позивача на пору шення відповідачем законода вства про ліцензування госпо дарської діяльності щодо пос тачання теплової енергії суд ом не береться до уваги, оскіл ьки відповідно до частини 3 статті 277 ГК України абонент м ає право відпускати енергію приєднаним до його мереж вто ринним споживачам (субабонен там). У цьому випадку субабоне нти укладають договір енерго постачання з абонентом і маю ть права та несуть обов'язки а бонента, а абонент має права т а несе обов'язки енергопоста чальника.

Відповідно до залученого до матеріалів справи копії д оговору, укладеного між акці онерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енер гопостачальною організаціє ю) та споживчим товариством « Діамед»(абонентом), 01.01.2001 р. укла дено Договір № 820212 на постачанн я теплової енергії, за умовам и якого енергопостачальна ор ганізація зобов' язалась по стачати теплову енергію по в ул. Симиренка, 17-А у м. Києві, а аб онент своєчасно та у повному обсязі сплачувати отримані послуги на умовах та у строки , визначені зазначеним Догов ором (п.п. 1.1., 2.3.1.-2.3.3. Договору № 820212 від 01.01.2001 р.)

У подальшому закрите акціо нерне товариство «Плодоовоч »звернулося до споживчого то вариства «Діамед»зі звернен ням-дорученням про укладення договору на забезпечення по треб споживача тепловою енер гією у гарячій воді з 01.11.2006 р. для опалення, вентиляції, гарячо го водопостачання та техніч не обслуговування теплосист еми будинку у приміщенні, зай маному по вул. Симиренка, 17-А.

Таким чином, проаналізував ши правовідносини зазначени х учасників господарської ді яльності, відповідно до Прав ил користування тепловою ене ргією позивач є субспоживаче м (субабонентом), відповідач - споживачем (абонентом), Київе нерго - енергопостачальною організацією.

Позивачем не доведено ная вність законних підстав для визнання договору про наданн я послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинк ових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 3/2006 в ід 31.10.2006 р. недійсним, з огляду на що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст. 34 Господар ського процесуального кодек су України решта наведених с торонами доказів судом не бе руться до уваги як такі, що не мають значення для справи та не впливають на розгляд оста нньої по суті.

Відповідно до ст. 49 ГПК Укра їни витрати по сплаті держав ного мита та витрати на інфор маційно-технічне забезпечен ня судового процесу покладаю ться на позивача.

На підставі викладеного, к еруючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК Україн и, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписан о 19.10.2011 р.