Рішення

від 12.09.2011 по справі 37/175

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/175

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.09.11 р.                                                                                 Справа № 37/175                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Прокурора Слов'янського району в інтересах держави в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу „Слов'янська центральна районна лікарня”, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 01991180

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Адоніс”, м. Слов'янськ, ідентифікаційний код 20394863

про: стягнення заборгованості за оренду приміщення за договором оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р. в розмірі 7804,84грн.

за участю уповноважених представників:

Прокурор - Кравцов В.І.(за посвідченням №3248 до 14.07.2013р.)

від Позивача – не з'явився;

від Відповідача  – не з'явився;          

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 01.08.2011р. на 12.09.2011р.

У судовому засіданні 12.09.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Слов'янського району (Заявник) в інтересах держави в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу „Слов'янська центральна районна лікарня”, м. Миколаїв (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Адоніс”, м. Слов'янськ (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за оренду приміщення за договором оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р. в розмірі 7804,84грн.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилався на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість за період з 01.06.2010р. по 01.06.2011р.

На підтвердження вказаних обставин Прокурор надав договір оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р., правоустановчі документи, довідку про заборгованість.

Нормативно свої вимоги Прокурор обґрунтував ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 283-287 Господарського кодексу України, ст.ст. 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, та на виконання вимог ухвали суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 31-36).

Позивач надав письмове пояснення №01-11/848 від 28.07.2011р. (а.с.а.с.20-21), в якому підтримав заявлені прокурором вимоги, наголошуючи на відповідності форми договору оренди вимогам законодавства.

Відповідач у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобов'язання з іншої підстави не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд    шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.07.2011р. (а.с.а.с.35, 36),  достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.39) з відміткою про отримання ухвали суду.

У судовому засіданні 12.09.2011. Прокурор підтримав заявлені, вказуючи на наявність намірів звернутися із позовом про визнання договору оренди, на якому ґрунтуються заявлені вимоги, дійсним, через дефект форми, з огляду на що – відкласти розгляд справи згідно клопотання від 07.09.2011р. (а.с.30), у задоволені якого суд відмовив через недоведеність та закінчення 12.0-9.2011р. процесуального строку розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Позивача і Відповідача та ненадання останнім певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає таку кваліфікацію та не є перешкодою (з огляду на повноту зібраних документів) для вирішення спору у розумінні ст. 77 Кодексу, тим більше, що подальше відкладання розгляду справи через закінчення строку є неможливим.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2008р. між Комунальним лікувально-профілактичного закладу „Слов'янська центральна районна лікарня” м. Миколаїв (Орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Адоніс”, м. Слов'янськ (Орендар) підписаний договір оренди комунального майна №12 (а.с.а.с.4-7), згідно п.п. 1.1., 1.4, 9.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 17,8кв.м., та знаходиться в оперативному управлінні Орендодавця і розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Мира, 13, на першому поверсі будівлі поліклініки, вартість якого складає 7565,00грн., згідно експертної оцінки, для використання під розміщення аптеки по реалізації готових лікарських препаратів, строком на три роки з 18.08.2008р. до 15.08.2011р.

За змістом п. 2.2. договору передача об'єкта оренди не тягне за собою передачі Орендарю права власності на даний об'єкт.

Відповідно до умов розділу 3 договору оренди на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі конкурсних пропозицій Орендаря, як переможця конкурсу, з розрахунку за перший місяць оренди в розмірі 560,00грн. щомісячно до 15 числа кожного місяця, шляхом перерахування на Орендодавцю з урахуванням щомісячного коригування на індекс інфляції.

Положеннями п. 4.2 договору своєчасність та повнота сплати орендних платежів, віднесено до обов'язку Орендаря.

Відповідно до умов п. 2.1. договору передача об'єкта оренди здійснюється в день підписання цього договору уповноваженими представниками сторін. Як вбачається з його змісту та наявних у справі документів, цей договір нотаріально не посвідчувався і не реєструвався  в Державному реєстрі правочинів. проте договір оренди не був посвідчений нотаріально.

У зв'язку з не оплатою Відповідачем орендної плати, за період з 01.06.2010р. по 01.06.2011р., Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи також покладення судових витрат на Відповідача.

Позивач підтримав вимоги Прокурора (а.с.а.с.20, 21), тоді як Відповідач своєї позиції до відома суду не довів та процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача  такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань по сплаті орендної плати.

Зважаючи на статус сторін, приналежність об'єкту оренди та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Законом України „Про оренду державного та комунального майна”, Цивільним кодексом України та умовами укладеного договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із наведеного Прокурором обґрунтування заявлених позовних вимог, суб'єктивні права та інтереси, на захист яких він звернувся до суду, ґрунтуються на договорі оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р.

Оскільки згідно ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір є видом правочину, він (договір) має відповідати загальним вимогам чинності правочину, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, у тому числі – щодо вчинення у формі, встановленій законом, що узгоджується із ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги, що ані Господарський кодекс України, ані Закон України „Про оренду державного та комунального майна” не містять спеціальних норм про форму договору оренди, а ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачає можливість у такому випадку застосування положень саме Цивільного кодексу України, оцінка дотримання вимог щодо форми договору оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р. здійснюється судом саме в контексті положень останнього законодавчого акту. Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п. 1 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, згідно якої (позиції) співвідношення спеціального та загального положення з точки зору пріоритетності застосування визначається не за змістом нормативно-правового акту в цілому, а за змістом конкретних норм.  

Як встановлено судом, предметом оренди за договором оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р. є вбудоване нежитлове приміщення – частина відповідної будівлі.

Згадана природа об'єкту  оренди у сукупності із передбаченим у п. 9.1. договору строком орендних правовідносин – три роки  – відповідно до ст. ст. 793 та 794 Цивільного кодексу України в редакції, що діяли на момент підписання договору, вимагала нотаріального посвідчення договору і його державну реєстрацію.

Обов'язковість нотаріального посвідчення правочину та його державної реєстрації у передбачених законом випадках встановлена приписами ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 210  Цивільного кодексу України відповідно. Висновок суду щодо необхідності застосування означених норм до орендних правовідносин, на які розповсюджується Закон України „Про оренду державного та комунального майна”, узгоджується із аналогічною позицію з цього приводу Верховного Суду України, викладеною в постанові від 09.09.2008р. (а.с.а.с.40-43).

У світлі викладеного суд вважає за необхідне наголосити, що загальне положення ч. 1 ст. 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, з якого випливає письмова форма договору оренди, лише кореспондується із встановленим ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України загальними вимогами щодо форми договору господарюючих суб'єктів і не може вважатися спеціальним приписом відносно форми договору оренди, який (припис) виключає необхідність дотримання вказаних вище положень Цивільного кодексу України.

Між тим, судом встановлено що, всупереч наведених приписів, договір оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р. укладений в простій письмовій формі, нотаріально не посвідчувався, а, відтак, з огляду на п. 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004р. № 671, згідно якого державна реєстрація правочину об'єктивно не може бути здійснена раніше його нотаріального посвідчення – державне реєстрація відносно нього не провадилась.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору зумовлює його нікчемність, тобто недійсність в силу закону у розумінні ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, що, згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, унеможливлює його (договору) правомірність. Кваліфікації розглядуваного договору оренди як нікчемного враховує тотожну позицію з цього приводу Верховного Суду України, наведену в постанові від 02.09.2008р. № 25-16/394-06-10570 (а.с.а.с.44-48).

В контексті приписів ст. 217 Цивільного кодексу України, що запроваджують загальне правило про те, що  недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсність інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, суд вважає за необхідне зазначити, що нікчемність має розповсюджуватися на весь договір оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р., оскільки вимога щодо форми стосується його  в цілому.  

Відтак, суд дійшов висновку, що укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р. є нікчемним.

Приймаючи до уваги, що за змістом ст. 216 Цивільного кодексу України нікчемний договір не створює жодних передбачених його умовами наслідків, а отже – не є правоутворюючим чинником (юридичним фактом) виникнення у сторін кореспондуючих прав та обов'язків, Позивач  та Відповідач не набували статусу кредитора і боржника відповідно за грошовими зобов'язаннями, передбаченими умовами договору оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України договір оренди є нікчемним з моменту його вчинення. Висновок суду щодо моменту нікчемності договору оренди кореспондується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211.

Відсутність належних правових підстав для виникнення грошових зобов'язань у Відповідача зумовлює об'єктивну відсутність у Прокурора прав вимагати їх примусового виконання, і неможливість порушення Відповідачем зазначених відсутніх прав, що, в свою чергу, зумовлює відмову у задоволенні позову щодо заявлених вимог.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-          наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

-          порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-          належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

В розглядуваному ж випадку суд дійшов висновку про відсутність у Позивача суб'єктивного права відносно грошових вимог, що має бути захищене шляхом задоволення вимог цього позову, та об'єктивну неможливість здійснення з боку Відповідача порушення такого відсутнього права.  

При цьому, обставини щодо здійснення фактичного користування майном з боку Відповідача жодною мірою не впливає на приведені вище висновки суду, адже вимог про захист майнових прав/інтересів, зумовлених таким використанням, в контексті приписів глави 83 Цивільного кодексу України, в межах цієї справи не заявлено.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Прокурора Слов'янського району в інтересах держави в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу „Слов'янська центральна районна лікарня”, м. Миколаїв (ідентифікаційний код 01991180) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Адоніс”, м. Слов'янськ (ідентифікаційний номер 20394863) про стягнення заборгованості за оренду приміщення за договором оренди комунального майна №12 від 15.08.2008р. в розмірі 7804,84грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.09.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 19.09.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >