Рішення

від 20.09.2011 по справі 33/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/136

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.09.11 р.                                                                                 Справа № 33/136                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „РПІКС”, м.Львів (код ЄДРПОУ 20836290)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбастелекомбудсервіс”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 34242712)

про стягнення боргу в сумі 127 999грн.98коп., інфляційних витрат в сумі 23 933грн.35коп., 3% річних у розмірі 7 726грн.79коп.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Приватне підприємство „РПІКС”, м.Львів звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбастелекомбудсервіс”, м.Донецьк про стягнення боргу в сумі 127 999грн.98коп., інфляційних витрат в сумі 23 933грн.35коп., 3% річних у розмірі 7 726грн.79коп.

Ухвалою суду від 22.07.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 33/136, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 06.09.2011р. господарський суд Донецької області продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 06.10.2011р. за клопотанням представника відповідача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №24/2008 від 25.07.2008р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 127 999грн.98коп. та підстави для нарахування інфляційних витрат в сумі 23 933грн.35коп., 3% річних у розмірі 7 726грн.79коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №24/2008 від 25.07.2008р., протоколу узгодження договірної ціни (додатки №1), додаткової угоди №1 від 28.08.2008р. до договору, протоколу узгодження договірної ціни, календарно плану виконання робіт по етапам, актів приймання-передавання (наданих послуг) за листопад 2008р., за вересень 2008р., акту звіряння взаємних розрахунків, банківських виписок, листа-вимоги про проведення взаємних розрахунків №110 від 09.08.2011р., доказів направлення зазначеної вимоги, акту робочої комісії від 29.10.2008р., акту державної приймальної комісії, довідок про вартість виконаних підрядних робіт, технічного завдання, товарно-транспортної накладної.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 525, 526, 610, ч.1 ст. 611, 612, 622, ч.2 ст. 625, 629, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст. 20, ч. 1, 2 ст. 193, ст. 229 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 44, 49, 54-57, 66-67 Господарського процесуального кодексу України, Договору №24/2008 від 25.07.2008р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, які направлялись на адресу, зазначену відповідно до довідки з ЄДРПОУ, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

25.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донбастелекомбудсервіс” (генпідрядник) та Приватним підприємством „РПІКС” (субпідрядник) укладено договір №24/2008 від 25.07.2008р. (далі – Договір), за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати комплекс робіт з будівництва, оформленню документів та здачі робочій та Державній приймальній комісіям волоконно-оптичної лінії зв'язку (ВОЛЗ) „Маріуполь-Донецьк” (далі – об'єкт) ЗАТ „Український мобільний зв'язок” (далі – замовник) у відповідності з технічним завданням (далі ТЗ), а генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити роботи зазначені вище на умовах договору (п.1.1. Договору).

Додатковою угодою №1 до Договору сторони встановили, що Предметом додаткової угоди є уточнення фактичної довжини кабелю та вартість робіт на ділянці будівництва ВОЛЗ „Тельманово-Комсомольське”. Згідно фактично виконаних робіт загальна довжина кабелю збільшується на 0, 526км., що підтверджується актом робочої комісі (п.1.1. Додаткової угоди). Вартість робіт та матеріалів за цією додатковою угодою у відповідності з протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1), який є невід'ємною частиною додаткової угоди, складає 15 105грн.88коп. (п.2.1. Додаткової угоди).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо  виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено істотні умови за вищевказаним договором, крім тих, що додані до позовної заяви.

За п.1.2. Договору весь комплекс робіт, які виконуються за цим договором субпідрядником, поділяються на етапи наступним чином: 1-й етап – будівництво ВОЛЗ на ділянці „Тельманово – Кутейніково”.

У відповідності з п.2.1. Договору загальна вартість робіт та матеріалів (включаючи кабельну продукцію, яка поставляється генпідрядником) складає:1 098 478грн.80коп. ПДВ 20% - 219 695грн.76коп., всього 1  318 174грн.56коп., з них: виключається вартість кабельної продукції, яка поставляється генпідрядником, що складає – 305 582грн.40коп., ПДВ 20% - 61 116грн.48коп., всього – 366 698грн.88коп., вартість робіт субпідрядника за цим договором, у відповідності з протоколом договірної ціни (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору, складає 792 896грн.40коп., ПДВ 20% - 158 579грн.28коп., всього 951 475грн.68коп.

За п.4.1. Договору для виконання підрядних робіт за цим договором генпідрядник може перерахувати субпідряднику аванс в розмірі за узгодженням сторін. Проміжні акти здачі-приймання робіт по ф.Кб-2в, ф.КБ-3 по етапу підписуються щомісячно. Субпідрядник передає акти здачі-приймання робіт ф.Кб-2в, ф.КБ-3генпідряднику для підписання не пізніше 25 числа звітного місяця, а генпідрядник не пізніше 3 числа наступного місяця повертає підписаний акт субпідряднику.

Так, сторонами складений акт №1 за листопад 2008р. здачі-приймання виконаних будівельно-монтажних робіт за договором №24/2008 від 25.07.2008р. по об'єкту „Будівництво ВОЛЗ „Маріуполь – Донецьк) на суму, яка підлягає оплаті субпідряднику, 461 376грн.38коп. Зазначений акт підписаний з обох сторін та підписи скріплені печатками підприємств. Отже, суд робить висновок, що роботи генпідрядником прийнятті без заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи генпідрядником сплачено за вказаним актом 328 048грн.36коп., про що свідчать копії банківських виписок, які наявні в матеріалах справи.

Кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється генпідрядником за фактично прокладену довжину кабелю, зазначену в Акті здачі-приймання етапу (п.4.2. Договору).

Враховуючи, що зазначений акт не містить дати його підписання, датою підписання цього акту слід вважати останню дату місяця, в якому зазначений акт був підписаний. Отже, датою підписання акту №1 за листопад 2008р. слід вважати 30.11.2008р., відповідно до чого кінцевим терміном оплати виконаних робіт є 01.12.2008р.

Однак, у зазначений термін роботи оплачені не було, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 133 328грн.02коп.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Сторонами за період з 01.09.2008р. по 31.12.2008р. підписаний акт звірки взаємних розрахунків, за яким генпідрядник підтвердив наявність заборгованості у розмірі 133 328грн.02коп.

Відповідно до банківських виписок, копії яких містяться в матеріалах справи, генпідрядником частково оплачено заборгованість за Договором 15.01.2010р. у розмірі 3 328грн.04коп., 10.11.2010р. у розмірі 2 000грн.00коп.

Відповідно до чого, на теперішній час несплаченою залишилась сума заборгованості у розмірі 127 999грн.98коп.

Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не представлено.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 127 999грн.98коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 7 726грн.79коп. та інфляційних витрат у розмірі 23 933грн.35коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зазначений розрахунок, суд дійшов висновку, що останній не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно до чого, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 7 726грн.79коп. та інфляційних витрат у розмірі 23 933грн.35коп. підлягають задоволенню.

Позивачем відповідно до позовної заяви була зазначено про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача (р/р 26003301591492 у філії Пролетарського відділення ПАТ АКБ „Промінвестбанк” в місті Донецьку, МФО 334301, ЗКПО 31209431) в межах 159 660грн.12коп..

Підстави подання заяви про вжиття запобіжних заходів та порядок вжиття заходів забезпечення позову визначені розділом Х ГПК України.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову міститься в ст. 67 ГПК України, серед них вказана правова норма визначає:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

заборону відповідачеві вчиняти певні дії;

заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. №9  розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивач належних та допустимих у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, доказів, що підтверджують можливість виникнення чи наявності обставин, які у подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим провадження у справі не надав.

З огляду на наведене, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „РПІКС”, м.Львів до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбастелекомбудсервіс”, м.Донецьк про стягнення боргу в сумі 127 999грн.98коп., інфляційних витрат в сумі 23 933грн.35коп., 3% річних у розмірі 7 726грн.79коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбастелекомбудсервіс” (83058, м.Донецьк, вул.Лівобережна, б.№108-А, код ЄДРПОУ 31209431, р/р 26003301591492 у філії Пролетарського відділення ПАТ АКБ „Промінвестбанк” міста Донецька, МФО 334301) на користь Приватного підприємства „РПІКС” (79038, м.Львів, вул.Пасічна, б.73 кв.65, код ЄДРПОУ 20836290, р/р 260010101492 у ЗАТ „ПроКредитБанк” відділення №2 у місті Львові, МФО 320984) заборгованість у розмірі 127 999грн.98коп., 3% річних у розмірі 7 726грн.79коп., інфляційні витрати у розмірі 23 933грн.35коп.., державне мито в розмірі 1 596грн.60коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011р.

< Список >                                                               Сич Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >