Рішення

від 18.10.2011 по справі 3/213

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/213

18.10.11

За позовом   Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

До                  Національної спілки майстрів народного мистецтва України (далі відповідач-1)

                      Комунального підприємства «Оренда»(далі відповідач-2)

                      Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (далі відповідач-3)

Про                визнання договору оренди № 579 від 29.11.2002 таким, що припинив свою дію

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача            ОСОБА_2 –по дов. № 705 від 24.02.2011

Від відповідача-1     не з‘явився

Від відповідача-2     ОСОБА_3 –по дов. № 815 від 10.10.2011

Від відповідача-3     ОСОБА_4 –по дов. № 24-вих./лікв. від 16.09.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Комунального підприємства «Оренда»та Подільської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання договору № 579 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 29.11.2002, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2. таким, що припинив свою дію 29.11.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 порушено провадження у справі № 3/213 та призначено її до розгляду на 11.10.2011.

Відповідачем-1 до відділу діловодства суду 11.10.2011 подано відзив на позов, в якому просить в позові відмовити з наступних підстав. Нормами ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України не передбаченого такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору таким, що припинив свою дію з визначеного моменту, відсутній і механізм виконання такого рішення суду. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову. Вимога позивача про визнання договору таким, що припинив свою дію з визначеного моменту по своїй суті є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись судом лише під час спору про право, а тому ця вимога позивача не може виступати самостійним предметом спору і відповідно окремим способом захисту, що є підставою для відмови в позові.

В судовому засіданні 11.10.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 18.10.2011.

Відповідач-1 в судове засідання 18.10.2011 після оголошеної в засіданні суду 11.10.2011 перерви не з‘явився. Відповідач-1 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача-1 ОСОБА_5 від 11.10.2011 (довіреність № 4 від 10.06.2011).

Відповідачем-2 в судовому засіданні 18.10.2011 подано відзив в якому зазначає, що строк дії договору встановлено по 29.11.2005 та згідно п. 6.6. договору договір припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено. Умовами п. 6.3. договору передбачено, що укладення повторного договору оренди можливе лише в разі надання нових розпорядчих документів, яких станом на 29.11.2005  не було. Вважає, що якби були наявні відповідні розпорядження між сторонами все одно повинен був бути укладений новий договір, а тому орендні відносини щодо договору припинились 29.11.2005. Проте всупереч своїм зобов‘язанням передбаченим п. 5.8. договору орендар (відповідач-1) об‘єкт оренди по закінченню договору об‘єкт оренди по акту не повернув, однак подовжує сплачувати за фактичне користування приміщенням.

Відповідачем-3 в судовому засіданні 18.10.2011 подано відзив в якому проти позову заперечує, оскільки вважає, що у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України особа може звернутися до господарського суду лише в тому разі, якщо порушено її право або інтерес. Спірний договір оренди № 579 від 29.11.2002 укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2, тобто правовідносини, які виникли з приводу укладеного договору стосуються лише його сторін та не зачіпають права або інтереси інших осіб. Позивач не є суб‘єктом спірних правовідносин, а також ним не надано жодного доказу того, що оскаржуваним договором, якимось чином порушено його права або охоронюваний законом інтерес. Враховуючи викладене просить в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 18.10.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2002 між Комунальним підприємством «Оренда»(далі - орендодавець, відповідач-1) та Національною спілкою майстрів народного мистецтва України (далі –орендар, відповідач-2) було укладено договір № 579 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва № 1428 від 29.11.2002 передав, а орендар прийняв в оренду приміщення по АДРЕСА_1, підвал площею 103,5 кв. м. для розміщення творчої майстерні.

Пунктом 6.2. договору строк його дії встановлений з 29.11.2002 по 29.11.2005.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 18/74 від 01.03.2011 визнано укладеним між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 та Відділом приватизації комунального майна Подільського району м. Києва договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 7 (групи приміщень № 61), загальною площею 91,10 кв. м., які знаходяться у АДРЕСА_1 літера А.

Позивач в обґрунтовує позовні вимоги тим, що Національна спілка майстрів народного мистецтва України (відповідач-1) посилаючись на те, що її позбавили можливості приватизувати вищевказане приміщення, подала численні скарги на позивача до різних органів державної влади та ініціювала судове провадження у справі № 48/423 де ФОП ОСОБА_1 є відповідачем, остання вимушена витрачати свої час, зусилля, та кошти на оплату роботи адвоката, для того, щоб давати пояснення і захищати свої інтереси у різних інстанціях. Така ситуація заважає позивачу здійснювати свою господарську діяльність, користуватися своїм майном на власний розсуд, зокрема провести в ньому ремонт, а потім відповідно використовувати його для отримання прибутку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення правовідношення.

Пред‘явлена вимога про визнання договору таким, що припинив свою дію за своєю суттю є вимогою про припинення господарських правовідносин сторін за даним договором.

Проте, спірний договір оренди № 579 від 29.11.2002 укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2, тобто правовідносини, які виникли з приводу укладеного договору стосуються лише його сторін.

Позивач не є суб‘єктом спірних правовідносин за договором оренди № 579 від 29.11.2002, а також позивачем не подано жодних доказів, що спірний договір  якимось чином порушує його права або охоронювані законом інтереси.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Крім того, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження існування перешкод у користуванні придбаним ним майном, яке є предметом спірного договору оренди, укладеного між відповідачами 1 та 2.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

                                                В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя

                                               Сівакова В.В.

Рішення підписано 21.10.2011.