Рішення

від 21.05.2008 по справі 3/15-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ 

  ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ  

"21"

травня 2008 р.

Справа

№ 3/15-38.

за

позовом спільного

українсько-словацького підприємства акціонерного товариства закритого типу

„Волиньпак”, м. Луцьк        

до

відповідача: підприємця

ОСОБА_1 м. Луцьк         

про стягнення 8442 грн. заборгованості

Голова господарського суду Волинської області

                 Кравчук В.О.

за

участю представників сторін:

від

позивача: Міщук І.В.

-представник (дов. від 30.03.2008р.)        

від

відповідача:ОСОБА_1

-підприємець  

Відповідно

до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін

було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому

засіданні                         на

підставі ст. 22 ГПК України учасникам судового процесу було роз'яснено їх права                                 та обов'язки.

Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть

спору: спільне

українсько-словацьке підприємство акціонерне товариство закритого типу

„Волиньпак”, м. Луцьк звернулось до господарського суду Волинської області з

позовом про стягнення з відповідача -підприємця ОСОБА_1 м. Луцьк 8442 грн.

заборгованості.

В

судовому засіданні представник позивача пред'явлені до відповідача позовні

вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному об'ємі. По суті

пред'явленого позову позивачем було засвідчено факт досягнення з відповідачем

усної домовленості відносно поставки візків закупівельних в кількості 35 штук,

перерахування СП „Волиньпак” підприємцю ОСОБА_1. коштів в сумі 8442 грн. згідно

платіжного доручення №21669 від 13.12.2006р. в якості попередньої оплати

візків, отримання коштів відповідачем та непроведення останнім поставки

позивачу товарно-матеріальних цінностей.

У

відзиві №0054/04 від 07.04.2008р. на позовну заяву а також в судових засіданнях

підприємецьОСОБА_1 пред'явлені СП „Волиньпак” вимоги заперечив та просить суд

відмовити позивачу у задоволенні останніх. В обґрунтування заперечень на

пред'явлений позов відповідачем зазначається те, що торгову операцію по продажу

позивачу візків закупівельних в кількості 35 штук було здійснено підприємцем у

період з 02.12.2006р. по 13.12.2006р. згідно рахунку-фактури НОМЕР_1 від

02.12.2006р., котрий виставлявся позивачу до оплати, накладної на відпуск

візків від 02.12.2006р. №РН-000655, банківської виписки про оплату коштів в

сумі 8442 грн.НОМЕР_2 від 13.12.2006р., а також податкової накладної №НН-000618

від 13.12.2006р.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський

суд,-

ВСТАНОВИВ:

В

грудні місяці 2006 року між українсько-словацьким підприємством акціонерне товариство

закритого типу „Волиньпак”, м. Луцьк та підприємцем ОСОБА_1, м. Луцьк було

досягнуто усну домовленість у відповідності до котрої відповідачем було взято

на себе зобов'язання щодо поставки позивачу візків закупівельних в кількості 35

штук, а позивачем, в свою чергу, зобов'язання відносно проведення належних

розрахунків по оплаті останніх.

Згідно

із зазначеною домовленістю 02 грудня 2006 року підприємцем-відповідачем для

відповідної оплати було виставлено АТЗТ „Волиньпак” рахунок-фактуру

НОМЕР_1                на суму платежу 8442 грн., що

склала вартість візків закупівельних в кількості 35 штук.

Зазначений

рахунок було оплачено позивачем в повному обсязі 13 грудня 2006 року згідно

платіжного доручення №21669.

Перерахування

АТЗТ „Волиньпак” коштів в сумі 8442 грн. підприємцю                  ОСОБА_1. та отримання

зазначеної грошової суми останнім підтверджується позивачем шляхом надання суду

відповідної копії та представлення оригіналу платіжного доручення №21669 від

13.12.2006р., а також не було заперечено та визнано підприємцем-відповідачем в

судовому засіданні.

Як

зазначається позивачем у позовній заяві та було засвідчено представником                  АТЗТ „Волиньпак” в судових

засіданнях, підприємецьОСОБА_1 не дивлячись на перерахування відповідних

коштів, свої зобов'язання щодо поставки позивачу оплачених останнім візків не

виконав, вказаних товарно-матеріальних цінностей у встановленому порядку,

кількості та строки не поставив.

Відповідно

до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником

обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання  у

будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від

дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із

договору або актів цивільного законодавства.

31.01.2008р.

у встановленому законодавством порядку позивачем на адресу підприємця

ОСОБА_1було направлено претензію №1 у котрій АТЗТ „Волиньпак” у зв'язку                    з тривалим невиконанням відповідачем взятих на

себе зобов'язань щодо поставки візків закупівельних, а також втратою

товариством господарської необхідності у вищевказаних візках пред'явило

підприємцю вимогу щодо повернення перерахованих коштів в сумі 8442 грн.

У

відповіді №012/01 від 25.01.2008р. на претензію підприємецьОСОБА_1 повідомив

АТЗТ „Волиньпак” про повне виконання своїх господарських зобов'язань перед

товариством, а також здійснення відпуску візків закупівельних в кількості 35

штук у період з 02.12.2006р. по 13.12.2006р. згідно рахунку-фактури НОМЕР_1 від

02.12.2006р. та накладної на відпуск візків від 02.12.2006р. №РН-000655.

Не

погоджуючись з твердженнями підприємця щодо виконання зобов'язань відносно

поставки товарно-матеріальних цінностей акціонерне товариство закритого типу

„Волиньпак” звернулось до господарського суду з відповідним позовом щодо

стягнення з відповідача перерахованих коштів в розмірі 8442 грн.

Відповідно

до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України,

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно

до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного

кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій

обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено

законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні

встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей

строк (термін).

У

відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється

виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами

справи та поясненнями сторін підтверджується досягнення між сторонами усної

угоди відносно поставки відповідачем позивачу товарно-матеріальних цінностей,

проведення АТЗТ „Волиньпак” належних платежів спрямованих на оплату

закупівельних візків, отримання підприємцем ОСОБА_1 коштів в розмірі 8442 грн.

та невиконання останнім своїх зобов'язань щодо зустрічної поставки

товарно-матеріальних цінностей (візків закупівельних в кількості 35 шт.

загальною вартістю 8442 грн.)

З

огляду на вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині

стягнення 8442 грн. перерахованих АТЗТ „Волиньпак” підприємцю-відповідачу

коштів підставні і підлягають до задоволення.

Заперечення

відповідача на пред'явлений до останнього позов в частині стягнення                8442 грн. з посиланнями на те,

що підприємецьОСОБА_1 повністю виконав взяті             на себе зобов'язання та здійснив

поставку АТЗТ „Волиньпак” закупівельних візків в кількості 35 штук у період з

02.12.2006р. по 13.12.2006р. згідно рахунку-фактури НОМЕР_1 від 02.12.2006р.,

котрий виставлявся позивачу до оплати, накладної на відпуск візків від

02.12.2006р. №РН-000655, банківської виписки про оплату коштів в сумі 8442

грн.НОМЕР_2 від 13.12.2006р., а також податкової накладної №НН-000618 від

13.12.2006р. до уваги господарським судом не беруться оскільки факт поставки

товарно-матеріальних цінностей позивачу, а відтак і факт виконання зобов'язань

відповідачем не підтверджуються відповідними документами, обов'язковість котрих

встановлена та визначена чинним законодавством України.

Так,

у відповідності до п.п. 2, 4-6 Інструкції про порядок реєстрації виданих,

повернутих                           і

використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом

Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в

Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. №293/1318 (із наступними змінами та

доповненнями) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба,

насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші

товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і

цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за

довіреністю одержувачів. Довіреність на одержання цінностей видається тільки

особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність підписується керівником

та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те

уповноважені керівником підприємства. Довіреність на одержання цінностей від

постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим

документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і

реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Згідно

з листом Міністерства фінансів України від 31.10.2000р. №053-29151 „Про

використання довіреностей приватними підприємцями” дія Інструкції про порядок

реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержанням

цінностей поширюється             на

підприємства та інші юридичні особи, їхні відділення, філії, інші відокремлені

підрозділи  та представництва іноземних

суб'єктів господарської діяльності. У разі якщо відпуск цінностей юридичним

особам, відділенням, філіям та представництвам здійснюється підприємцем

-фізичною особою за безготівковим розрахунком, бартером або безоплатно, то це

може бути здійснено лише за умови подання довіреності підприємства,

організації. Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що

фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження

конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та

кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано,

підписано) інший первинний документ -накладну-вимогу, товарно-транспортну

накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску

цінностей, і відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність в Україні” підставою для                                  її

бухгалтерського обліку.

В

даному випадку спільне українсько-словацьке підприємство акціонерне товариство

закритого типу „Волиньпак” у період грудня місяця 2006 року будь-яких

довіреностей                   на

отримання товарно-матеріальних цінностей, в тому числі й візків закупівельних в

кількості 35 штук вартістю 8442 грн., від підприємця ОСОБА_1 не видавало.

Відсутність вказаного документа також була підтверджена в судовому засіданні

самим підприємцем-відповідачем.

Викладене

підтверджується також шляхом огляду судом в судовому засіданні оригіналу,                      а також долучених

позивачем до матеріалів справи витягами з книги реєстрації виданих довіреностей

АТЗТ „Волиньпак” у період грудня місяця 2006 року (а.с. 33-79).

Разом

з тим, враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати,

пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата

державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового

процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст.

49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_1

Враховуючи

вищевикладене, керуючись Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих

і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом

Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., ст.ст. 173, 193

Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599 Цивільного

кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.

Позов задовольнити повністю.

2.

Стягнути з підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1,   

         р/р НОМЕР_3 в КБ

„Західінкомбанк”, МФО 303484, код НОМЕР_4) на користь спільного

українсько-словацького підприємства акціонерного товариства закритого типу

„Волиньпак”               (м. Луцьк, вул.

Клима Савура, 21а, р/р 26008229789001 у ВГРУ КБ „ПриватБанк” м.

Луцьк,            МФО 303440, код

21746726) 8442 грн., 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного

мита  та 118 грн. в повернення витрат по

оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Голова господарського

суду

          Волинської області                                                                                      

В.О. Кравчук