Рішення

від 28.02.2007 по справі 3/15-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/15-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "28" лютого 2007 р.                                                       по справі  № 3/15-38

за позовом закритого акціонерного товариства „Рівне-Борошно”, м. Рівне     

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Укрзахідпродукт”, м. Луцьк     

про стягнення 21200 грн. заборгованості

                                                                                                 Голова господарського суду Волинської області

                                                                                                 Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Буковський В.М. –юрисконсульт (дов. №20-02/2007 від 20.02.2007р.)

від відповідача: Ольшевський А.В. - директор

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки. Заяв                      та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач –закрите акціонерне товариство „Рівне-Борошно”, м. Рівне звернувся                           до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю „Укрзахідпродукт”, м. Луцьк 21200 грн. заборгованості по оплаті відпущених у відповідності                                       до укладеного між сторонами договору поставки за №23/10-01БП від 23.10.2006р. товарно-матеріальних цінностей (борошна пшеничного).

В судовому засіданні представник позивача пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав               та просить суд задовольнити останні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлений до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрзахідпродукт” позов визнав повністю, зазначивши при цьому, що причиною несвоєчасних розрахунків з позивачем стало важке фінансове становище товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2006 року між закритим акціонерним товариством „Рівне-Борошно”, м. Рівне                              та товариством з обмеженою відповідальністю „Укрзахідпродукт”, м. Луцьк було укладено договір поставки за №23/10-01БП у відповідності до котрого позивачем було взято на себе зобов'язання щодо відпуску відповідачу товарно-матеріальних цінностей (борошна пшеничного вищого ґатунку) в обумовленій між сторонами кількості.

На виконання умов зазначеного договору позивачем в листопаді місяці 2006 року було відпущено товариству з обмеженою відповідальністю „Укрзахідпродукт” борошно пшеничне вищого ґатунку                       в кількості 18,000 тонн на загальну суму 25200 грн. (в тому числі 4200 грн. 20% ПДВ).

          Відпуск закритим акціонерним товариством „Рівне-Борошно” товару у визначеному обсязі товариству „Укрзахідпродукт”, а також одержання відповідачем борошна пшеничного у позивача підтверджується долученими останнім до матеріалів справи копіями та представленими додатково в судовому засіданні оригіналами видаткової накладної №6084 від 16.11.2006р. та довіреності серії ЯМТ №363981 від 16.11.2006р., виписаної ТзОВ „Укрзахідпродукт” на ім'я гр. Ольшевського Андрія Валентиновича (а.с. 9).

Згідно п.п. 1.1, 2.1 договору №23/10-01БП від 23.10.2006р., постачальник (позивач) зобов'язувався передавати у власність покупця (відповідача) товар в кількості, асортименті та за ціною продажу, визначених у накладних на кожну партію товару, а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати товар за ціною, вказаною у накладних та в порядку, визначеному договором. Розрахунки за угодою повинні були здійснюватись в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів покупцем на банківський рахунок постачальника або шляхом внесення готівкових коштів в касу постачальника на протязі п'яти банківських днів з моменту отримання кожної партії товару.

Враховуючи викладені положення угоди, а також факт отримання відповідачем товару згідно накладної №6084 від 16.11.2006р., розрахунки по оплаті товарно-матеріальних цінностей товариством                       з обмеженою відповідальністю „Укрзахідпродукт” із закритим акціонерним товариством „Рівне-Борошно” повинні були бути проведеними у строк до 23.11.2006р.

Проте, відповідач взяті на себе згідно договору від 23.10.2006р. №23/10-01БП зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеного останнім товару (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість отриманого товару в повному обсязі                      не оплатив. Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрзахідпродукт” було проведено                                із ЗАТ „Рівне-Борошно” розрахунків лише на суму 4000 грн. (докази оплати –виписки з особового рахунку ЗАТ „Рівне-Борошно” від 06-08.12.2006р. долучено до матеріалів справи –а.с. 14-18).  

У зв'язку з викладеним у товариства-відповідача виникла заборгованість, котра на момент подання позовної заяви до суду та на час розгляду справи в суді склала 21200 грн. Сума заборгованості                               у встановленому порядку не була спростована та заперечена відповідачем, відповідних доказів погашення боргу також не було представлено суду в процесі розгляду останнім судової справи.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом,                     але таких, що йому не суперечать.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар                у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем                        на виконання умов останнього відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх товариством               з обмеженою відповідальністю „Укрзахідпродукт” та не проведення при цьому всіх належних розрахунків  і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем                             до відповідача позову щодо стягнення заборгованості в сумі 21200 грн.

Разом з тим, враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані                     з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Укрзахідпродукт”.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Укрзахідпродукт” (м. Луцьк,                               вул. Червоноармійська, 11, п/р 260050186685 в філії ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 303547, код 30297527)             на користь закритого акціонерного товариства „Рівне-Борошно” (м. Рівне, вул. Біла, 35, п/р 26000730130990 в РОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Рівне, МФО 333012, код 31435947) 21200 грн. заборгованості, 212 грн.                          в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Голова господарського суду

           Волинської області                                                                                                        В.О. Кравчук