Рішення

від 10.10.2011 по справі 30/103

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/103

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.10.11 р.                                                                                 Справа № 30/103                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання О.В.Чебоатарьовій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства Банк „Біг Енергія” м.Київ

До відповідача: Приватного підприємства „Соверен”, м. Донецьк

За участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Південно – Українська лізингова компанія” м.Суми

Предмет спору:  стягнення заборгованості у сумі 281 393,62 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство Банк „Біг Енергія” м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Соверен”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 281 393,62 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу №Л0016 від 17.03.2006р.

Позивач у жодне судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду клопотання №226 від 07.09.2011р. про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, письмовий відзив на позов не надав, причин такого не повідомив, хоча про дати та час судових засідань був повідомлений належним чином.

Згідно витягів ЄДРПОУ, місцезнаходженням Приватного підприємства „Соверен” є: 83003, м.Донецьк, пр.Ілліча, 89, кім.35.

Ухвалою суду від 11.08.2011р. у справу залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Південно – Українська лізингова компанія” м.Суми.

Третя особа у жодне судове засідання не прибула, пояснень по суті спору не надала.

У зв'язку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Склад суду змінювався. Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 19.09.2011р., у зв'язку із знаходженням судді Довгалюк В.О. на лікарняному,  справу передано на розгляд судді Сгара Е.В.

Розглянувши матеріали справи суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За приписами ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Між третьою особою та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №Л0016 від 17.03.2006р. (далі по тексту Договір).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони за Договором перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, лізингодавець (позивач) зобов'язується придбати у постачальника і передати у лізинг лізингоодержувачу (відповідачу) (користування, володіння на умовах платності) рухоме майно (далі предмет лізингу). Перелік та технічні характеристики предмета лізингу зазначені в специфікації (додаток №1 до Договору). Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, використовуючи його згідно умов цього Договору, та сплачувати встановлені Договором платежі.

Первісна вартість предмету лізингу складає 308660,00 грн. До вартості предмету лізингу в рамках цього Договору зараховуються: вартість послуг лізингодавця за оформлення договору лізингу, вартість державної реєстрації предмету лізингу та транспортний податок, а також вартість послуг з підготовки та укладення договору страхування предмету лізингу на перші 12 місяців експлуатації. Сукупність всіх додаткових послуг, що зараховані до загальної вартості предмета лізингу, дорівнює 3,4% від первісної вартості предмету лізингу, а сума цього Договору таким чином складає 319 194, 62 грн. (п.3.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що перший платіж згідно цього Договору складає 19,5% від загальної вартості предмету лізингу, вказаної в п.3.1 Договору і складає 62 242, 95 грн. Решта вартості предмету лізингу у сумі 256 951, 67 грн. підлягає сплаті щомісячно на впродовж 60 місяців рівними частками відповідно до розділу 4 цього Договору.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що лізингові платежі за цим Договором, сплачуються авансом, не пізніше 20 числа місяця, що передує періоду, за який виконується платіж.

Згідно п.4.7 Договору, лізингові платежі за цим Договором лізингоодержувач розраховує та сплачує самостійно, відповідно до умов цього Договору.

Остаточний розрахунок суми чергового лізингового платежу за поточний місяць здійснюється в останній робочий день місяця, з урахуванням вимог п.п.4.2 та 4.3 Договору.

Пунктами 4.2 та 4.3 Договору встановлено, що винагорода за отриманий у користування предмет лізингу розраховується за ставкою  19,5% річних. При нарахуванні винагороди за отриманий у користування предмет лізингу, до розрахунку приймаються: кількість днів у місяці та фактична кількість днів у році, враховується день передачі предмету лізингу (дата складання акта прийому-передачі) і не враховується день сплати останнього лізингового платежу або день повернення предмета лізингу. Вказані платежі нараховуються щомісячно, протягом усього терміну користування предметом лізингу на фактичний залишок вартості предмета лізингу, при цьому до розрахунку приймаються кількість днів у місяці та фактична кількість днів у році. Компенсація послуг зі страхування розраховується за ставкою 0,55% у місяць. Вказані платежі нараховуються щомісячно протягом усього терміну користування предметом лізингу, на фактичний залишок вартості предмета лізингу, при цьому до розрахунку приймаються кількість днів у місяці.

За обопільною згодою, у специфікації до Договору (додаток №1 до Договору), сторони за Договором визначили предмет лізингу, його технічні характеристики та ціну.

Відповідно до актів прийому-передачі №Л0016 від 13.04.2006р. до Договору, третя особа передала, а відповідач прийняв предмет лізингу (трактор, культиватор, плуг, борона, борона дискова, сівалка зерно тукова, очисник вороху).

Відповідно до приписів ст.ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

28.04.2006р. між позивачем та третьою особою укладено договір факторингу валютних цінностей №05/FLT-055-04-06 від 28.04.2006р. (далі по тексту Договір факторингу).

Згідно умов Договору факторингу, у спірний період він був чинним.

Розділом 1 Договору факторингу передбачено, що фактор (позивач) за плату передає в розпорядження клієнта (третьої особи) грошові кошти, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги зі сплати лізингових платежів, що виникло з договору фінансового лізингу №Л0016 від 17.03.2006р., укладеного між третьою особою та відповідачем по справі (в цьому Договорі факторингу – боржник). Сума лізингових платежів складається з: компенсації вартості предмету лізингу – 256 951, 67 грн.; платежу як винагороди за отриманий у користування предмет лізингу – 19,5% річних від залишкової суми вартості предмету лізингу; платежу як компенсації послуг зі страхування – 0,55 % на місяць від залишкової вартості предмету лізингу.

Згідно п.3.1 Договору факторингу, для реалізації фактором відступлення йому права грошової  вимоги, клієнт, в тому числі, передає акт звірки взаємної заборгованості клієнта та боржника.

Відповідно до наявного у справі двостороннього, складеного відповідачем та третьою особою, акту звірки по Договору фінансового лізингу №Л0016 від 17.03.2006р., заборгованість відповідача складає 256 951, 67 грн. Зазначений акт підписано та скріплено печатками відповідача та третьої особи без жодних зауважень.

Відповідно до п.3.2.3 Договору факторингу, клієнт зобов'язався письмово повідомити боржника про придбання фактором права вимоги.

У виконання умов вказаного пункту, відповідача було сповіщено листом б/н від 28.04.2006р. про зміну реквізитів для здійснення відповідних оплат за Договором лізингу та набуття права вимоги за Договором факторингу позивачем по справі, в підтвердження чого на самому листі міститься відповідна відмітка про його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, залишкову суму вартості предмету лізингу на користь позивача не сплатив і іншого відповідачем не доведено.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На підставі наведеного, позивач неодноразово, листами №797 від 03.05.2006р., №1517 від 02.08.2006р., №43 від 14.03.2011р. звертався до відповідача з вимогою погасити виниклу суму заборгованості. Факт направлення вказаних листів підтверджено матеріалами справи.

У зв'язку з неотриманням оплати виниклого боргу, позивач звернувся до суду та просить стягнути 281 393, 62 грн. в примусовому порядку.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, з огляду на умови договорів фінансового лізингу №Л0016 від 17.03.2006р., факторингу валютних цінностей №05/FLT-055-04-06 від 28.04.2006р., господарський суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які він посилається у позові, у відповідача значиться заборгованість перед позивачем у сумі 281 393, 62 грн., яка підлягає стягненню.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 806, 1077 Цивільного кодексу України, ст.67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Банк „Біг Енергія” м.Київ до Приватного підприємства „Соверен”, м. Донецьк за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Південно – Українська лізингова компанія” м.Суми про стягнення заборгованості у сумі 281 393,62 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Соверен” (83003, м.Донецьк, пр.Ілліча, 89, к.35, ЄДРПОУ 31649906) на користь Відкритого акціонерного товариства Банк „Біг Енергія” (01032, м.Київ, вул.Комінтерну, 15, ЄДРПОУ 20023463) –  заборгованість у сумі 281 393, 62 грн., державне мито в сумі 2 813, 94 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 12.10.2011р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >