Рішення

від 10.10.2011 по справі 24/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/139

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.10.11 р.                                                                                 Справа № 24/139                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі Смірновій Ю.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросвугілля-91», м. Красний Луч Луганської області

до відповідача: Приватного підприємства «Стальная линия», м. Донецьк

про стягнення 84 532,98 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрросвугілля-91» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Стальная линия» про стягнення заборгованості у розмірі 84 532,98 грн., з яких: сума боргу за поставлену за договором №116/3 від 03.06.2011р. вугільну продукцію, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, в розмірі 83 194,71 грн., 3% річних - 373,47 грн., штрафні санкції за прострочення виконання обов'язків по оплаті - 964,80 грн., крім того, судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивач надав суду договір №116/3 від 03.06.2011р. з додатком (специфікація), заявку відповідача на постачання вугілля від 03.06.2011р., видаткову накладну №РУ-0000037 від 08.06.2011р., податкову накладну №6 від 08.06.2011р., акт приймання-передачі вугілля від 08.06.2011р. квитанцію про приймання вантажу №52340601.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не надав. Враховуючи, що ухвали суду від 10.08.2011р. та від 01.09.2011р. направлені відповідачу за адресою, вказаною в позові, та в строки, встановлені процесуальним законодавством, про що свідчать відповідні відмітки канцелярії суду на зворотньому боці у лівому нижньому куті цих ухвал, тому суд вважає, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, але правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Господарський суд вважає, що наявних у справі доказів є достатньо, неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Отже, справа розглядається без участі сторін за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

03.06.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупець) укладено договір №116/3 (а.с.21), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець – прийняти та оплатити на умовах цього договору вугілля. Марка, обсяг, кількість, якість, вантажовідправник, вантажоотримувач, ціна та строки поставки визначаються у додатках, які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору). Відвантаження товару здійснюється рівномірними партіями у узгодженому обсязі по маркам (п.1.4 договору). Товар постачається у залізничних вагонах – FCA станція відправлення (Інкотермс 2000) за адресами і реквізитами, які зазначаються у специфікаціях або додатково визначаються покупцем у письмових заявках (п.2.1 договору)

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що для підтвердження поставки постачальник надає залізничні накладні на кожну транспортну одиницю (полувагон).

Постачальник зобов'язався протягом 10 робочих днів з дати відвантаження кожної партії надати покупцю наступні документи: оригінал рахунка на оплату, оригінал накладної, оригінал податкової накладної, оригінал акта прийому-передачі товару, оригінал посвідчення про якість партії вугілля, копію четвертого примірника залізничної накладної (п.2.5 договору).

Датою відвантаження вважається дата приймання партії товару залізницею для перевезення (п.2.8 договору). Строк поставки – п'ять робочих днів з моменту отримання передплати на поточний рахунок постачальника (п.2.9 договору).

Фактична ціна поставленого товару для виконання розрахунків з постачальником визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.4.1). Вартість товару, поставленого у звітному періоді визначається виходячи з фактичної ціни 1 тони товару, визначеної згідно п.4.1 договору, фактичної кількості поставленого товару і визначається у актах приймання-передачі, накладних і в рахунках на оплату (п.4.2 договору). Пунктом 4.4 договору встановлено, що покупець здійснює передплату за товар у розмірі 100% грошовими коштами на рахунок постачальника. Оплату залізничного тарифу на перевезення товару на адресу вантажоотримувача (зазначеного у заявці покупця) здійснює покупець шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, форма оплати – передоплата (п.4.5 договору).

В пункті 6.1 договору сторони встановили, що всі спори та розбіжності, які можуть виникнути у зв'язку з виконанням цього договору повинні вирішуватися в досудовому порядку (шляхом переговорів розгляду і задоволення претензій) згідно з чинним законодавством України.  При виконанні зобов'язань цей договір має переважне значення, у випадку виникнення відносин у сторін, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.   У разі неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів вони підлягають вирішенню в господарському суді у встановленому законом порядку (п.6.2 договору).

Цей договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.1 договору).

03.06.2011р. сторони підписали специфікацію №1 (додаток№1 до договору №116/3 від 03.06.2011р.), якою встановили: марку вугілля – АМ, кількість – 69 тон, зола – до 14,0%, волога – до 7,0%, ціна реалізації – 1050,00 грн. з ПДВ за тону, загальна вартість товару – 72 450,00 грн. з ПДВ.     Також сторони погодили строк поставки – червень 2011р.;  умови оплати – 3 банківських дні з дати відвантаження товару, умови поставки – протягом п'яти днів з моменту надходження заявки покупця (а.с.24)

З матеріалів справи вбачається, що цього ж дня відповідач надав позивачу заявку на відвантаження за договором №116/3 від 03.06.2011р.  70 тон вугілля марки АМ за наступними залізничними реквізитами: станція «Черновцы южная» Львівської залізниці, код станції – 368203, вантажоотримувач – Аверкеєв В.Н., м.Чернівці, вул.Кордуби, 25, код отримувача – 4291 (а.с.25)

08.06.2011р. відповідач отримав від позивача 69 тон вугілля марки АМ 13-25 на загальну суму 82 616,40 грн. з ПДВ та залізничним тарифом, про що свідчать відповідна видаткова накладна №РУ-0000073, податкова накладна №6, акт приймання-передачі вугілля та залізнична квитанція про приймання вантажу №52340601 (а.с.26-29)

В матеріалах справи відсутні докази повної чи часткової оплати товару відповідачем.

        Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 84 532,98 грн., з яких: сума боргу за поставлену за договором №116/3 від 03.06.2011р. вугільну продукцію, з урахуванням встановленого індексу інфляції за період червень-липень 2011рр. в розмірі 83 194,71 грн., 3% річних за період 11.06.2011р. по 05.08.2011р. - 373,47 грн., штрафні санкції за прострочення виконання обов'язків по оплаті згідно ст.231 ГК України у розмірі однієї облікової ставки НБУ за період з 11.06.2011р. по 05.08.2011р. - 964,80 грн.

Відповідно до статті  193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором  поставки одна сторона  - постачальник зобов'язується передати  (поставити)  у зумовлені строки  другій стороні  - покупцеві товар,   а покупець зобов'язується прийняти вказаний   товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору та вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов'язання по оплаті отриманого вугілля в сумі 82 616,40грн. не виконав, документів в підтвердження відсутності боргу не представив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки, зокрема сплата неустойки – штрафу, пені, які обчислюється  відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

За правилами частин 2, 3 ст. 549 ЦК України  штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.  

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

На підставі наведених норм позивач нарахував відповідачу 3% річних за період 11.06.2011р. по 05.08.2011р. - 373,47 грн., штрафні санкції за прострочення виконання обов'язків по оплаті згідно ст.231 ГК України у розмірі однієї облікової ставки НБУ за період з 11.06.2011р. по 05.08.2011р. - 964,80 грн., а також інфляційні за період червень-липень 2011рр. в розмірі 578,31 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, тому підлягає стягненню з відповідача інфляційні саме у розмірі 578,31грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та штрафних санкцій суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині, оскільки позивачем невірно визначено період виникнення у нього права на нарахування цих сум.

Так, за приписам статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Специфікацією №1 до договору передбачено умови оплати – 3 банківських дні з дати відвантаження товару, а пунктом 2.8 договору передбачено, що датою відвантаження вважається дата приймання партії товару залізницею для перевезення.

Як вбачається з залізничної квитанції про приймання вантажу №52340601, датою приймання партії товару залізницею для перевезення є 08.06.2011р.

Враховуючи наведені норми, право на нарахування річних та штрафних санкцій у позивача виникає з 12.06.2011р., а не з 11.06.2011р., як визначив позивач.   

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період 12.06.2011р. по 05.08.2011р. саме у розмірі 302,93 грн., штрафні санкції за прострочення виконання обов'язків по оплаті згідно ст.231 ГК України у розмірі однієї облікової ставки НБУ за період з 12.06.2011р. по 05.08.2011р. - 947,25 грн.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросвугілля-91», м.Красний Луч Луганської області, до Приватного підприємства «Стальная линия», м.Донецьк,  про стягнення 84 532,98 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Стальная линия» (83000, м.Донецьк, вул.Університетська, 7/37, код ЄДРПОУ 32281812, р/р №26002260013000 в ПАТ «ВБР» м.Київ, МФО 380719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрросвугілля-91» (94507, м.Красний Луч, вул.Стадіонна, 1, код ЄДРПОУ 37130451, р/р №26002001345355 в АТ «ОТП Банк» м.Київ, МФО 300528) суму боргу в розмірі 83 194,71 грн., 3% річних в розмірі 302,93 грн., штрафні санкції – 947,25 грн., державне мито – 844,44 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 235,74 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2011 р.

Суддя                                                               Величко Н.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

Надруковано 3 прим.:

1 – у справу

1 – позивачу

1 – відповідачу

(062) 381-91-20