Рішення

від 17.10.2011 по справі 10/367

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

10/367

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/367

17.10.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Житомирагрохім»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Євробуд»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

Представники сторін: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Житомирагрохім»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Євробуд»(відповідач) заборгованості в сумі –30 295,00 грн. з них основного боргу –30 000,00 грн., втрат від інфляції –120,00 грн. та 3% річних –175,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що своїх обов'язків по придбанню продукції відповідач не здійснив, перерахованого позивачем авансу в повному обсязі відповідач не повернув, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем.  

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові  засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7.09.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 29.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 17.10.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень        ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжного доручення № 2 від 27 вересня 2010 року позивачем було перераховано на користь відповідача грошові кошти по договору доручення № 27/ДП від 24.09.2010р. на суму –40 000,00 грн.

Позивач зазначає, що в подальшому, договір доручення № 27/ДП від 24.09.2010р. (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи), між сторонами укладено не було, а саме, договір не був підписаний з боку відповідача.  

З тверджень позивача з'ясовано, що 22.02.2011р. відповідач повернув позивачу грошові кошти в розмірі –10 000,00 грн.

Позивач зазначає, що станом на 5.08.2011р. суму залишкових коштів в розмірі - 30 000,00 грн. відповідач на рахунок позивача не провів, у зв'язку з чим, позивач, 18.05.2011р. в порядку досудового врегулювання спору направив відповідачу лист з вимогами повернути кошти в сумі –30 000,00 грн., однак, як стверджує позивач, грошових коштів у відповідній сумі відповідач не повернув.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вже було встановлено судом, 27 вересня 2010 року позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі –40 000,00 грн. по договору доручення             № 27/ДП від 24.09.2010р., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 27 вересня 2010 року (належним чином засвідчена копія платіжки міститься в матеріалах справи).

Як вбачається зі змісту р. 7 договору доручення № 27/ДП від 24.09.2010р., він підписаний лише однією з його сторін, зокрема –позивачем, що свідчить про неукладеність між сторонами відповідного договору, а тому, перераховані позивачем кошти в сумі –40 000,00 грн. за своєю правовою природою є такими, що безпідставно отримані відповідачем.

Судом встановлено, що 18.02.2011р. відповідач перерахував на користь позивача 10 000,00 грн., як повернення коштів по договору доручення № 27/ДП від 24.09.2010р., що підтверджується банківською випискою (належним чином засвідчена копія виписки міститься в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що в травні 2011 року позивач звернувся до відповідача з листом № 163 в якому вимагав повернути кошти в сумі –30 000,00 грн. (належним чином засвідчена копія листа міститься в матеріалах справи), на який, за твердженнями позивача, відповідач не відреагував та коштів не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7.09.2011р. позивача було зобов'язано надати до суду довідку, що підтверджує несплату суми, заявленої до стягнення за поданим позовом на час розгляду справи.

Так, на виконання умов відповідної ухвали позивачем було надано до суду довідку від 11.10.2011р. зі змісту якої вбачається, що грошові кошти в сумі 30 000,00 грн. від відповідача позивачу не надходили (належним чином засвідчена копія довідки міститься в матеріалах справи).

На виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 7.09.2011р. та від 29.09.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо повернення позивачу перерахованих ним коштів у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на жовтень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі –30 000,00 грн., як безпідставно набутих коштів.

Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

Частиною 4 статті 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що у  разі  безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за  користування  ними  (стаття  536 цього Кодексу).

Таким чином, ст. 1214 Цивільного кодексу України носить відсилочний характер відносно встановлення формули нарахування процентів за користування отриманих  грошових коштів однією із сторін.

Так, положеннями ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Правова конструкція положень ст. 536 Цивільного кодексу України трансформується до встановлення факту договірних відносин саме між фізичними, а не між юридичними особами, а тому, правові підстави для стягнення з відповідача, на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України, 3% річних в розмірі – 175,00 грн. - відсутні.  

Окрім того, необґрунтованим в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України є визначений позивачем період для нарахування 3% річних та втрат від інфляції.  

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення –30 000,00 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 533,56 грн. (299,92 грн. - державного мита та 233,64 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Євробуд»(ідентифікаційний код: 35727961, адреса: 02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, буд. 101, р/р 26008000582601, в ПАТ «Агрокомбанк», МФО 322302), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Житомирагрохім»(ідентифікаційний код: 05488443, адреса: 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 1/63, р/р 26008000484301 в ПАТ «Агрокомбанк», МФО 322302), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу –30 000,00 грн. (тридцять тисяч гривень) та судові витрати в сумі –533,56 грн. (п'ятсот тридцять три гривні 56 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                          О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення  24.10.2011р.