Рішення

від 13.10.2011 по справі 30/218

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/218

13.10.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Най’с»

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Бета»

Про               визнання договору оренди недійсним                                                                                                            

                                                                                                                Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача         ОСОБА_1. –представник за довіреністю № б/н від 26.08.11.

Від відповідача     ОСОБА_2. –представник за довіреністю № 15 від 08.09.11.

Рішення прийнято 13.10.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 13.09.11. по 29.09.11., з 29.09.11. по 13.10.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Най’с»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Бета»про визнання недійсним Договору оренди № 528 від 15.07.10., укладеного між позивачем та відповідачем та стягнення з відповідача на користь позивача 299 816,68 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не є власником переданого в оренду позивачу майна, в зв’язку з чим Договір оренди № 528 від 15.07.10. підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.11. порушено провадження у справі № 30/218; розгляд справи призначено на 13.09.11. о 14-30.

В судовому засіданні 13.09.11. представником позивача подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Най’с»просить суд: витребувати у відповідача свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, 2-Т; та надіслати запит до Київського міського бюро технічної інвентаризації.

Розглянувши в удовому засіданні 13.09.11. клопотання позивача про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні з огляду на безпідставність.

Представником відповідача в судовому засіданні 13.09.11. подано письмові заперечення на позов, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Призма Бета»просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних повністю.

Відповідач вказує на те, що Торгово-розважальний центр, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Генерала Ватутіна, 2-Т, було введено в експлуатацію в березні 2010 року, документи, які посвідчують факт введення в експлуатацію були додані позивачем до позовної заяви. Відповідно до інвестиційного договору № ДИ-10/08 від 10.08.07., укладеного між ТОВ «Призма Бета»та ЗАТ «Дніпровська пристань», інвестор (ТОВ «Призма Бета»інвестує будівництво ТРЦ за адресою: Генерала Ватутіна, 2-т у м. Києва; та доручає замовнику (ЗАТ «Дніпровська пристань»здійснити всі необхідні дії, направлені на будівництво та передачу ТРЦ інвестору від свого імені, але за рахунок інвестора. Згідно з актом приймання-передачі від травня 2010 року, укладеного на виконання інвестиційного договору, замовник передав у власність, а інвестор прийняв Торгово-розважальний центр. В зв’язку з чим, відповідач вказує на те, що на момент укладання Договору оренди, у власності відповідача на законних підставах перебував зазначений вище Торгово-розважальний центр.

29.09.11. позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення по справі.

В судових засіданнях 13.09.11., 29.09.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 13.10.11. представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Най’с»в задоволенні його позовних вимог повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/218.

            Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Призма Бета»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Най’с»(Орендар) укладено Договір оренди (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) Орендодавець передає у строкове, платне користування Орендарю приміщення Торгового центру (майнового комплексу) по проспекту Генерала Ватутіна, 2-Т у Дніпровському районі міста Києва, (далі - приміщення). Площа приміщення визначена у Додатку № 1, пункт D. План розміщення приміщення визначається в Додатку № 2 до цього Договору.

Згідно п. 3.1 Договору передбачено, що строк дії Договору оренди починає обчислюватися з моменту передачі Орендареві приміщення по акту приймання-передачі, з урахуванням положень, зазначених в цьому Договорі, крім тих зобов'язань, щодо строку дії яких в цьому Договорі вказано інше.

Договір оренди діє до дати передачі приміщення Орендареві на підставі укладеного між сторонами Основного договору оренди (основного договору) згідно Попереднього договору. В частині зобов'язань фінансового характеру (щодо здійснення платежів) Договір оренди діє до їх виконання.

У відповідності до п. 4.1 Договору, сторонами погоджено, що передача приміщення по Договору оренди підтверджується актом приймання-передачі приміщення. Акт приймання-передачі підписується сторонами в простій письмовій формі.

Акт приймання-передачі приміщення підписується сторонами протягом 7 (семи) днів з моменту вступу в силу цього Договору, якщо інше не домовлено сторонами.

На виконання умов Договору, між сторонами 13.08.10. було укладено акт приймання-передачі приміщення, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, 2-Т, загальною площею 173,55 кв. м.

08.08.11. між сторонами укладено акт приймання-передачі приміщення, згідно якого позивач перед відповідачу приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, 2-Т, загальною площею 173,55 кв. м.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не мав права укладати вказаний вище Договір оренди, оскільки він не є власником спірного майна.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.07. між ЗАТ «Дніпровська пристань»(Замовник) та ТОВ «Призма Бета»(Інвестор) укладено Інвестиційний договір № ДИ-10/08 (далі – Інвестиційний договір), відповідно до умов якого Інвестор інвестує будівництво ТРЦ за адресою: Генерала Ватутіна, 2-т у м. Києва; та доручає Замовнику здійснити всі необхідні дії, направлені на будівництво та передачу ТРЦ Інвестору від свого імені, але за рахунок Інвестора.

22.05.09. між ЗАТ «Дніпровська пристань»та ТОВ «Призма Бета»укладено Додаткову угоду № 22/05 до Інвестиційного договору, відповідно до якого сторони погодили (п. 7.3), що Інвестор набуває право власності на об’єкт після завершення будівництва та прийняття об’єкта в експлуатацію, з моменту передачі об’єкта Замовником Інвестору по акту приймання-передачі та порядку, передбаченому в п. 7.6 Договору.

Відповідно до акту приймання-передачі від 12.05.10., укладеного на виконання Інвестиційного договору, Замовник передав, а Інвестор (відповідач) прийняв у власність Торгово-розважальний центр, який був збудований і введений в експлуатацію Замовником відповідно до умов Інвестиційного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно ст. 876 Цивільного кодексу України передбачено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Додаткової угоди № 22/05 до Інвестиційного договору, сторонами цього договору було погоджено, що відповідач набуває право власності на об’єкт нерухомості після завершення будівництва та прийняття об’єкта в експлуатацію, з моменту передачі об’єкта Закритим акціонерним товариством «Дніпровська пристань»Товариству з обмеженою відповідальністю «Призма Бета»по акту приймання-передачі.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.10.08. № 923, визначено, що документом, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам є сертифікат відповідності.

Сертифікат відповідності є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятті в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти необхідних для їх функціонування ресурсів –води, газу, тепла, електроенергії тощо, включення даних про такий об’єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на зазначений об’єкт.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Сертифікату відповідності КВ 000165 від 12.05.10., Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві засвідчила відповідність закінченого будівництвом об’єкта: будівництво житлових будинків з об’єктами соціально-культурного і побутового призначення, транспортної розв’язки і тягової підстанції на просп. Г.Ватутіна у Дніпровському та Деснянському районах м. Києва (ІІ черга будівництва: торгівельно-розважальний центр) загальною площею 66810,1 кв. м, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтвердила його готовність до експлуатації.

Зазначений вище Сертифікат відповідності серії КВ № 000165 від 12.05.10. було видано на підставі Акта готовності об’єкта до експлуатації від 16.03.10.

У відповідності до матеріалів справи, 12.05.10. між Закритим акціонерним товариством «Дніпровська пристань»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Призма Бета»було підписано акт приймання-передачі, згідно якого в зв’язку з тим, що Замовник збудував і здав в експлуатацію другу чергу будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного і побутового призначення, транспортної розв'язки і тягової підстанції на просп. Генерала Ватутіна у Дніпровському та Деснянському районі м. Києва загальною площею 66810,1 кв. м (в подальшому «Торгово-розважальний комплекс»), враховуючи, що Замовник оформив і підписав Акт готовності об'єкта до експлуатації від 16.03.10., у відповідності з яким Торгово-розважальний комплекс був прийнятий в експлуатацію і на нього був виданий Сертифікат відповідності серія КВ       № 000165 від 12.05.10., а також враховуючи, що Інвестор здійснив інвестування грошових коштів у будівництво Торгово-розважального комплексу і має намір отримати його у власність і оформити Свідоцтво на право власності, Замовник передав, а відповідач прийняв у власність Торгово-розважальний комплекс, який був збудований і введений в експлуатацію Замовником відповідно до умов Інвестиційного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Таким чином, з наведеного вбачається, що на момент укладення Договору оренди від 15.07.10., відповідач мав право передавати у строкове платне  користування спірне майно.

Статтею 793 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний  Договір оренди був укладений між позивачем та відповідачем в письмовій формі, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

В зв’язку з тим, що строк оренди не перевищував трьох років, Договір не потребував нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до норм ст. 203 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.99. № 02-5/111, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом і вирішуючи спори про визнання угод недійсними господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Судом встановлено, що на момент укладання Договору сторони володіли цивільною дієздатністю в об'ємі, необхідному для вчинення правочину, про що ними зазначено в преамбулі Договору оренди.

Також судом встановлено, що укладаючи Договір оренди від 15.07.10., сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, про що свідчить факт підписання зазначеного Договору сторонами.

Слід зазначити, що позивачем не наведено жодної норми закону, яку б порушував зміст Договору оренди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена у Роз’ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Най’с»не доведено суду наявності правових підстав для визнання недійсним Договору оренди від 15.07.10., а також не надано суду належних доказів в підтвердження факту невідповідності вказаного Договору оренди вимогам ст. 215 Цивільного кодексу України.

Слід також зазначити, що позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що відсутність у відповідача свідоцтва на право власності нерухомого майна порушило права та охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Най’с».

Щодо вимоги позивача про застосування двосторонньої реституції та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Най’с»299 816,68 грн. суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача 299 816,68 грн. є похідною та безпосередньо пов’язаною з вимогою про визнання недійсним Договору оренди, суд також відмовляє у її задоволенні.

Крім того, суд зазначає, що позивачем взагалі не обґрунтовано чому саме суму в розмірі 299 816,68 грн. відповідач повинен повернути позивачу, та на підставі яких документів вказані грошові кошти були сплачені позивачем на користь відповідача.

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Най’с», суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Най’с»відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                        Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 20.10.11.