Рішення

від 20.09.2011 по справі 12/261

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/261

20.09.11

За позовом             Приватного акціонерного товариства «Соверен»

До                       Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія  «Оранта»

Про                       відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 651,00 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    ОСОБА_1. –представник (довіреність № б/н від 23.11.2010 р.)

Від відповідача          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 651,00 грн., крім того просив стягнути 102,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Соверен»на підставі Договору страхування транспортного засобу № 1-165-005/10 від 23.04.2010 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «ПЕЖО»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та ст..

Статтями  993, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «КІА»(реєстраційний номер НОМЕР_2), яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ Національна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/6798816), а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 р. було порушено провадження у справі №12/261 та призначено розгляд справи на 20.09.2011 р.

У судовому засіданні 20.09.2011р. представник позивача надав пояснення по справі, додаткові документи та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 20.09.2011 р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №12/261 від  26.08.2011 р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).  

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р., № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Приписами ст. 77 ГПК України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак ст. 77  ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.09.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

В С Т А Н О В И В :

23 квітня 2010 року між Приватним акціонерним товариством «Соверен»та ОСОБА_2  укладено Договір страхування транспортного засобу №1-165-005/10  (далі - Договір).

Об’єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «ПЕЖО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема –пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо–транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 04.03.2011 р. о 16 год. 00 хв. у м. Києві, по вул. Н.Лугова, 6-а, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «ПЕЖО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2., що знаходився під керуванням ОСОБА_3. і автомобілем марки «Кіа»державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4

В результаті ДТП автомобіль «ПЕЖО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на ім’я Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника (на рахунок ОСОБА_2) страхове відшкодування в розмірі 3 651,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №300 від 06.06.2011 р. (копія платіжки в справі).

Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 06/11-05 від 01.06.2011р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо  захисту майнових  інтересів  громадян  та  юридичних  осіб у разі настання певних   подій   (страхових   випадків),   визначених    договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом  сплати  громадянами  та  юридичними  особами страхових   платежів  (страхових  внесків,  страхових  премій)  та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.  

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з Постановою Подільського районного суду м. Києва від 08.04.2011р. (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та  притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_6 застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Кіа»державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на певний автомобіль, із зазначенням особи чи кількох осіб, що мають право керувати цим автомобілем, шляхом укладення з відповідачем поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6798816 (тип договору –3, належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв’язку з укладенням відповідачем ОСОБА_6 полісу № ВЕ/6798816 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов’язок відшкодовувати завдану ОСОБА_6  шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «ЗАЗ - Деу»державний реєстраційний номер НОМЕР_3.  

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_5, транспортного засобу «Кіа»державний реєстраційний номер НОМЕР_2.  

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як визначено з висновку автотоварознавчого дослідження № 6 від 23.03.2011 р. (копія звіту в справі) вартість матеріального збитку, що був заподіяний власнику автомобіля «ПЕЖО», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що відбулося 04.03.2011 р., становить: 4 370,62 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що полісом №ВЕ/6798816 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_5, транспортного засобу «Кіа» державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає: 3651,00 грн. (розрахунок суми страхового відшкодування вбачається зі змісту позовних матеріалів).

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 22.07.2011 р. відповідачу була направлена регресна вимога на виплату страхового відшкодування № 840/1 (копія вимоги в справі). Позивач зазначає, що на відповідну вимогу відповідач ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок позивача не провів.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відповідно до Закону України «Про страхування»відшкодуванню підлягає оцінена шкода, а відтак у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі –3 651,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в чітко визначений законом строк.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3 651,00 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки Відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна Страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, п/р 26506000001049 в ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023, код ЄДРПОУ 00034186) а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства  «Соверен»(01034, м. Київ, вул. О.Гончара, 24, оф. 5А, п/р 26508002755001 в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»м. Київ, МФО 300614) 3 651 (три тисячі шістсот п’ятдесят одна) грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу, 102 (сто дві) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                                                                    Л.В.Прокопенко