Рішення

від 22.04.2011 по справі 21/143-10/6-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВС ЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 т ел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2011 р. С права № 21/143-10/6-11

Господарський суд Київс ької області у складі судді Ч ерногуза А.Ф. розглянувши у ві дкритому судовому засіданні справу за позовом Товариств а з обмеженою відповідальніс тю “ТАЙГЕР-ГК” до Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Граніттранссервіс” за уча стю третьої особи, яка не заяв ляє самостійних вимог на пре дмет спору на стороні відпов ідача - Приватне акціонерне т овариство “Українська транс портна страхова компанія” пр о стягнення боргу,

представники:

позивача: ОСОБА _1 (довіреність № 13 від 15.03.2011 рок у);

відповідача: ОСОБ А_2 (довіреність від 30 вересн я 2010 року);

Ковту ненко К.В. (наказ від 01.02.2002 року);

третьої особи: ОСОБ А_3 (довіреність від 04 січня 201 1 року).

СУТЬ СПОРУ:

У провадженні Господарсь кого суду Київської області знаходиться справа № 21/143-10/6-11 за позовом Товарист ва з обмеженою відповідальні стю “ТАЙГЕР-ГК” (далі - позив ач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Граніттр анссервіс” (далі - відповіда ч), за участю третьої особи, як а не заявляє самостійних вим ог на предмет спору на сторон і відповідача - Приватне акці онерне товариство “Українсь ка транспортна страхова комп анія” (далі - третя особа) про стягнення боргу.

Рішенням господарського с уду Київської області від 18 се рпня 2010 року у справі № 21/143-10 позо в задоволено. Стягнуто з Това риства з обмеженою відповіда льністю “Граніттранссервіс ” на користь Товариства з обм еженою відповідальністю “Та йгер-ГК” 390 027,38 грн вартості втр аченого майна, 3 900,27 грн державн ого мита та 236 грн витрат на інф ормаційно-технічне забезпеч ення судового процесу.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 08 грудня 2010 року апеляці йну скаргу Товариства з обме женою відповідальністю “Гра ніттранссервіс” залишено бе з задоволення, а рішення госп одарського суду Київської об ласті від 18 серпня 2010 року у спр аві № 21/143-10 залишено без змін.

Постановою Вищого господа рського суду України від 16 лют ого 2011 року касаційну скаргу Т овариства з обмеженою відпов ідальністю “Граніттранссер віс” задоволено частково. По станову Київського апеляцій ного господарського суду від 08 грудня 2010 року та рішення Господарського суду Київської області від 18 серпн я 2010 року у справі № 21/143-10 скасова но, а справу направлено на нов ий розгляд до Господарського суду Київської області.

Направляючи справу на нови й розгляд, Вищий господарськ ий суд України у своїй постан ові від 16 лютого 2011 року зазнач ив про те, що суду необхідно вс тановити, чи є Товариство з о бмеженою відповідальністю “ Граніттранссервіс” особою, я ка повинна відповідати за вт рату ватажу.

Відповідно до положень ст. 1 11-12 ГПК України вказівки, що міс тяться у постанові касаційно ї інстанції є обов' язковими для суду першої інстанції пі д час нового розгляду справи .

Згідно протоколу розподіл у справ між суддями від 22 люто го 2011 року справа № 21/143-10 пе редана для подальшого провад ження судді Черногузу А.Ф.

Ухвалою господарського с уду Київської області від 22 лю того 2011 року (суддя Че рногуз А.Ф.) справу прийнято до подальшого провадження, при своєно їй № 21/143-10/6-11 та п ризначено до розгляду на 09 бер езня 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ніч з 26 на 27 грудня 2009 ро ку відбулось пограбування ав томобіля (державний номер Н ОМЕР_1), що здійснював переве зення вантажу згідно накладн ої А №009565, в результаті чого бул о частково викрадено передан ий постачальником перевізни ку вантаж (товар) у кількості 2 52 шт., а саме: мобільних телефон ів НТС Неrо А6262 UKR (HERO 100) (black) в кількос ті 115 шт., мобільних телефонів Н ТС Touch2 T333 UKR (PB 74100) (Mega-black) в кількості 80 шт ., мобільних телефонів НТС НD2 T 8 585 UKR (PB 81100) (Leo-black) в кількості 57 шт. У зв' язку з цим позивач просить ст ягнути з відповідача вартіст ь втраченого майна у сумі 390 027,38 грн.

Відповідач проти позову за перечив з підстав того, що згі дно ст. 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідал ьності, якщо, зокрема, втрата в антажу сталась внаслідок обс тавин, уникнути яких перевіз ник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Третьою особою, також, подан о відзив, в якому вона, вказуюч и на порушення умов договору страхування, укладеного між нею та відповідачем відмови ла у виплаті страхового відш кодування, оскільки останнім порушено положення п 8.1.13. дого вору страхування з грубої не обережності щодо зберігання вантажу.

У судових засіданнях: 09 бере зня 2011 року та 29 березня 2011 року, с уд виносив ухвали про відкла дення розгляду справи, у зв' язку з неявкою представників позивача, відповідача та неп оданням ними витребуваних до кументів.

На виконання вимог ухвали с уду від 22 лютого 2011 року позива чем, відповідачем та третьою особою подані письмові пояс нення з приводу висновків ви кладених у поставі Вищого го сподарського суду України ві д 16 лютого 2011 року.

18 квітня 2011 року в судовому за сіданні суд оголосив перерву до 22 квітня 2011 року.

22 квітня 2011 року відповідно д о частини другої статті 85 Гос подарського процесуального кодексу України, в судовому з асіданні оголошено вступну т а резолютивну частини рішенн я.

Розглянувши матеріали сп рави, заслухавши пояснення у часників судового процесу, д ослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

01 червня 2009 року між ТОВ “ Тайгер-ГК” та ITT Production LLP (далі-пост ачальник) укладено договір п оставки (далі-Договір), відпов ідно до умов якого постачаль ник зобов' язується здійсню вати позивачу поставку товар у з метою його подальшої реал ізації останнім.

На виконання умов Договору постачальником виставлено в ідповідачу у відповідності д о заявки останнього, інвойс № 2009121801 на загальну суму 104 092,63 дол. С ША. Копія зазначеного інвойс у міститься в матеріалах спр ави.

З метою поставки позивачу (о держувачу) замовленого товар у постачальником (Production LLP - Лондо н) передано, а ТОВ “Граніттран ссервіс” (далі-перевізник) пр ийнято товар у кількості 724 шт . для отримувача (ТОВ “Тайгер-Г К” - Дніпропетровськ), а саме:

- мобільних телефонів НТС Не rо А6262 UKR (HERO 100) (black) в кількості 179 шт.,

- мобільних телефонів НТС Touch 2 T333 UKR (PB 74100) (Mega-black) в кількості 200 шт.,

- мобільних телефонів НТС НD 2 T 8585 UKR (PB 81100) (Leo-black) в кількості 65 шт.,

- мобільних телефонів Sony Ericsson F 30 5 black в кількості 280 шт., що підтвер джується підписами та відбит ками печаток сторін на міжна родній товарно-транспортній накладній А №009565. Копія зазнач еної накладної міститься в м атеріалах справи.

Вказані взаємовідносини м іж позивачем та відповідачем підпадають під дію Конвенці ї про договір міжнародного д орожнього перевезення ванта жів /КДПВ/ від 19.05.1956 року, дата вст упу у силу для України 17.05.2007 рік (далі - Конвенція).

Відповідно до частини перш ої ст. 9 Конституції України чи нні міжнародні договори, зго да на обов'язковість яких над ана Верховною Радою України, є частиною національно го законодавства України.

Згідно до статті 10 Цивільно го кодексу України від 16 січня 2003 року чинний міжнародний до говір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язко вість якого надана Верховною Радою України, є частиною нац іонального цивільного закон одавства України.

Якщо у чинному міжнародном у договорі України, укладено му у встановленому законом п орядку, містяться інші прави ла, ніж ті, що встановлені відп овідним актом цивільного зак онодавства, застосовуються п равила відповідного міжнаро дного договору України.

Аналогічна норма міститьс я також і у ч. 3 ст. 4 Господарськ ого процесуального кодексу У країни від 16 листопада 1990 року.

Таким чином, вище зазначен ими актами конституційного, цивільного та господарськог о процесуального законодавс тва України встановлений при нцип примату (переваги) норм м іжнародних договорів над нор мами внутрішнього законодав ства України.

Відповідно до статті 1 Конв енції дійсна Конвенція засто совується до всякого договор у дорожнього перевезення ван тажів за винагороду за допом огою автомобілів, коли зазна чені в договорі місце прийня ття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на тери торії двох різних країн, з яки х принаймні одна є учасником Конвенції.

Стаття 4 Конвенції визначає , що договір перевезення вста новлюється накладною.

Стаття 5 Конвенції передбач ає, що накладна складається у трьох оригінальних екземпля рах, підписаними відправнико м та перевізником, при чому ці підписи можуть бути надруко вані або замінені штемпелем відправника.

Згідно до ст. 3 Конвенції пер евізник відповідає за свої в ласні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, в ніч з 26 на 27 грудня 2009 ро ку відбулось пограбування ав томобіля (державний номер Н ОМЕР_1), що здійснював переве зення вантажу згідно накладн ої А №009565, в результаті чого бул о часткового викрадено перед аний постачальником перевіз нику вантаж.

Факт крадіжки вантажу було зареєстровано у ЖРЗПЗ №1410 Киє во-Святошинського РВ та пору шено кримінальну справу №13-5276 з а ознаками злочину, передбач еного ч. 3 ст. 185 Кримінального к одексу України.

Відповідно до Акту експерт изи №1-3939 від 26 грудня 2009 року, скл аденого Київською торгово-пр омисловою палатою, із 724 перед аних для перевезення мобільн их телефонів виявлено у наяв ності лише 472 одиниці. Решту мо більних телефонів у кількост і 252 шт. було викрадено, а саме:

- мобільних телефонів НТС Не rо А6262 UKR (HERO 100) (black) в кількості 115 шт.,

- мобільних телефонів НТС Touch 2 T333 UKR (PB 74100) (Mega-black) в кількості 80 шт.,

- мобільних телефонів НТС НD 2 T 8585 UKR (PB 81100) (Leo-black) в кількості 57 шт.,

Кількість втраченого това ру підтверджується також і п оясненнями представника від повідача, наданими в судових засіданнях.

З метою досудового врегулю вання даного спору, 12 березня 2010 року позивачем направлено відповідачу претензію №10/03, ві дповідно до якої позивач вим агав виплати вартості втраче ного товару.

На зазначену претензію від повідач відповів 12 квітня 2010 ро ку листом №01/пр., відповідно до якого просив позивача надіс лати пакет документів, зі змі сту яких можливо встановити вартість втраченого товару. Копії зазначених документів містяться в матеріалах спра ви.

Не дивлячись на спроби досу дового врегулювання спору, с торони не дійшли згоди щодо в артості втраченого товару та порядку його оплати.

Відповідно до ст. 173 Господар ського кодексу України госпо дарським визнається зобов'яз ання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим уча сником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодек сом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому чи слі боржник) зобов'язаний вчи нити певну дію господарськог о чи управлінсько-господарсь кого характеру на користь ін шого суб'єкта (виконати робот у, передати майно, сплатити гр оші, надати інформацію тощо), а бо утриматися від певних дій , а інший суб'єкт (управнена ст орона, у тому числі кредитор) м ає право вимагати від зобов'я заної сторони виконання її о бов'язку.

Приписами ст. 181, 193 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських дог оворів у спрощений спосіб, то бто шляхом обміну листами, фа ксограмами, телеграмами, тел ефонограмами тощо, а також шл яхом підтвердження прийнятт я до виконання замовлень, якщ о законом не встановлено спе ціальні вимоги до форми та по рядку укладення даного виду договорів.

До виконання господарськи х договорів застосовуються в ідповідні положення Цивільн ого кодексу України з урахув анням особливостей, передбач ених цим Кодексом.

Виходячи з матеріалів дано ї справи, суд дійшов висновку , що відносини між сторонами, п озивачем як вантажоодержува чем та відповідачем як перев ізником, у розрізі заявленої позовної вимоги, підпадають під дію правових норм, що регу люють правовідносини в сфері перевезення.

Приписами ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України визначено, що за договором перевезення ван тажу одна сторона (перевізни к) зобов'язується доставити в вірений їй другою стороною (в антажовідправником) вантаж д о пункту призначення в устан овлений законодавством чи до говором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержу вачу), а вантажовідправник зо бов'язується сплатити за пер евезення вантажу встановлен у плату.

Договір перевезення вант ажу укладається в письмовій формі. Укладення договору пе ревезення вантажу підтвердж ується складенням перевізно го документа (транспортної н акладної, коносамента тощо) в ідповідно до вимог законодав ства. Перевізники зобов'язан і забезпечувати вантажовідп равників бланками перевізни х документів згідно з правил ами здійснення відповідних п еревезень.

Відповідно до ст. 9 Конвенц ії у разі відсутності у накла дній вмотивованих перевізни ком зауважень, вважається, що вантаж та його упаковка зовн і були у справному стані в мом ент прийняття вантажу переві зником, та що кількість ванта жних місць, їх розмітка та ном ери відповідали вказаній нак ладній.

За таких обставин, підписан ня відповідачем, як перевізн иком, міжнародної товарно-тр анспортної накладної А №009565 бе з будь-яких зауважень чи запе речень, свідчить про прийнят тя ним товару у кількості та я кості, зазначеній у накладні , та відповідно породжує для в ідповідача усі права та обов ' язки передбачені чинним за конодавством України для пер евізників та Конвенцією.

Відповідно до ст. 920 ЦК Україн и у разі порушення зобов'язан ь, що випливають із договору п еревезення, сторони несуть в ідповідальність, встановлен у за домовленістю сторін, якщ о інше не встановлено цим Код ексом, іншими законами, транс портними кодексами (статутам и).

Статтею 924 ЦК України встано влено, що перевізник відпові дає за збереження вантажу, ба гажу, пошти з моменту прийнят тя їх до перевезення та до вид ачі одержувачеві, якщо не дов еде, що втрата, нестача, псуван ня або пошкодження вантажу, б агажу, пошти сталися внаслід ок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до пе ревезення вантажу, багажу, по шти у розмірі фактичної шкод и, якщо не доведе, що це сталос я не з його вини.

Вказана норма кореспонд ується з приписами ч. 1 ст. 314 Гос подарського кодексу України та ч. 1 ст. 17 Конвенції, якими виз начено, що перевізник несе ві дповідальність за втрату, не стачу та пошкодження прийнят ого до перевезення вантажу, я кщо не доведе, що втрата, неста ча або пошкодження сталися н е з його вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК Укра їни за шкоду, заподіяну при пе ревезенні вантажу, перевізни к відповідає, зокрема, у разі в трати або нестачі вантажу - в р озмірі вартості вантажу, яки й втрачено або якого не виста чає.

Разом з тим, частиною 2 ст. 17 Ко нвенції передбачено, що пере візник звільняється від відп овідальності якщо втрата ван тажу, його ушкодження чи затр имка його доставки сталис ь внаслідок дій або недогл яду позивача, внаслідок інст рукцій позивача, не виклик аних діями або недоглядом з б оку перевізника, внаслідо к дефекту вантажу чи внаслід ок обставин, уникнути яких пе ревізник не міг і наслідки як их він не міг відвернути, прич ому тягар доказу цих обстави н покладається на перевізник а (ст. 18 Конвенції).

Враховуючи приписи ст. 924 ЦК У країни, ч. 1 ст. 314 Господарськог о кодексу України та ч. 1 ст. 17 Ко нвенції тягар доказування, щ о втрата вантажу сталася не з вини перевізника лежить на н ьому, відповідачем подано кл опотання про витребування у Києво-Святошинського районн ого суду доказів на які напол ягав відповідач.

Дане клопотання судом задо волено, водночас, суд зазнача є, що посилання відповідача н а відсутність в нього обов' язку виплати вартості втраче ного вантажу у зв'язку з відсу тністю його вини у втраті ван тажу (по факту крадіжки ванта жу було порушено кримінальну справу №13-5276 за ознаками злочи ну, передбаченого ч. 3 ст. 185 Крим інального кодексу України) д одатково спростовуються пол оженнями ст. 924 ЦК України, яким передбачено, що перевізник в ідповідає за збереження вант ажу, багажу, пошти з моменту пр ийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві.

Аналогічна правова позиц ія викладена у постанові Вищ ого господарського суду Укра їни від 30.06.2010р. у справі № 29/281-09.

До того ж, при винесенні дан ого рішення судом враховані положення п. 5 ст. 314 ГК України, в ідповідно до яких у разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу я кого перевізник сплатив відп овідне відшкодування, буде з годом знайдено, одержувач (ві дправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, по вернувши одержане за його вт рату чи нестачу відшкодуванн я.

Таким чином, будь-яка від повідь на даний запит суду сп ростовується вищевикладени м.

Відтак, дослідивши матеріа ли справи, суд встановив, що ві дповідач не надав доказів, як і доводять відсутність його вини у втраті вантажу позива ча.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК У країни сторони та інші особи , які беруть участь у справі, о бґрунтовують свої вимоги і з аперечення поданими суду док азами.

Згідно зі ст. 32 ГПК Україн и доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі як их господарський суд у визна ченому законом порядку встан овлює наявність чи відсутні сть обставин, на яких ґрунтую ться вимоги і заперечення ст орін, а також інші обставини, я кі мають значення для правил ьного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК Укр аїни кожна сторона повинна д овести ті обставини, на які во на посилається як на підстав у своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаюч ись до суду повинні враховув ати те, що визначення та напов нення доказової бази передан ого на розгляд суду спору пок ладаються саме на сторони, а н е на суд. Суд вирішує спір на п ідставі поданих та витребува них в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Отже, з огляду на встановлен і обставини та вимоги чинног о законодавства щодо встанов леного принципу презумпції в ини перевізника, суд дійшов в исновку, що відповідач не дов ів належними і допустимими д оказами відсутність своєї ви ни у втраті вантажу позивача , отже, повинен нести передбач ену Конвенцією відповідальн ість за його втрату.

Предметом позову є вимога п озивача про стягнення з відп овідача 390 027,38 грн. вартості втр аченого відповідачем товару у кількості 252 шт., а саме: мобіл ьних телефонів НТС Неrо А6262 UKR (HERO 100) (black) в кількості 115 шт., мобільни х телефонів НТС Touch2 T333 UKR (PB 74100) (Mega-black) в кількості 80 шт., мобільних тел ефонів НТС НD2 T 8585 UKR (PB 81100) (Leo-black) в кіль кості 57 шт.

При цьому, право позивача на отримання відшкодування зби тків від втрати вантажу обум овлене, зокрема, тим, що вартіс ть вантажу ним оплачена в уст ановленому порядку та у визн аченому розмірі, про що зазна чено вище, а також з урахуванн ям того, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 334 ЦК України право власнос ті у набувача майна за догово ром виникає з моменту переда ння майна, якщо інше не встано влено договором або законом (у даній справі інше не встано влено), переданням майна вваж ається вручення його набувач еві або перевізникові, орган ізації зв' язку тощо для від правлення, пересилання набув ачеві майна, відчуженого без зобов' язання доставки. До п ередання майна прирівнюєтьс я вручення коносамента або і ншого товарно-розпорядчого д окумента на майно.

Відповідно до пункту 1 ста тті 611 Цивільного кодексу Укра їни у разі порушення зобов' язання настають правові насл ідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкод ування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 вказаного кодекс у передбачено, що боржник, яки й порушив зобов' язання, має відшкодувати кредиторові за вдані цим збитки. Розмір збит ків, завданих порушенням зоб ов' язання, доказується кред итором.

Статтею 225 ГК України визна чено склад та розмір відшкод ування збитків, а саме, до скла ду збитків, що підлягають від шкодуванню особою, яка допус тила господарське правопору шення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого аб о знищеного майна, визначена відповідно до вимог законод авства; додаткові витрати (шт рафні санкції, сплачені інши м суб'єктам, вартість додатко вих робіт, додатково витраче них матеріалів тощо), понесен і стороною, яка зазнала збитк ів внаслідок порушення зобов 'язання другою стороною.

Згідно до ст. п. 2 ст. 224 ГК Украї ни під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодж ення майна, а також не одержан і нею доходи, які управнена ст орона одержала б у разі належ ного виконання зобов' язанн я або додержання правил здій снення господарської діяльн ості другою стороною.

Згідно ст. 22 ЦК України особа , якій завдано збитків у резул ьтаті порушення її цивільног о права, має право на їх відшко дування. Збитками є: 1) втрати, я ких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особ а зробила або мусить зробити для відновлення свого поруш еного права (реальні збитки); 2 ) доходи, які особа могла б реа льно одержати за звичайних о бставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто збитки - це об' єктивн е зменшення будь-яких майнов их благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у ви тратах, зроблених особою, втр аті або пошкодженні майна, а т акож не одержаних особою дох одів, які б вона одержала при у мові правомірної поведінки о соби.

Загальні підстави цивільн о-правовірної відповідально сті за завдану майнову шкоду , передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно якої для настання цив ільно-правової відповідальн ості необхідно наявність скл аду правопорушення, а саме: наявність шкоди, прот иправна поведінка заподіюва ча шкоди, причинний зв' язок між шкодою та протиправною п оведінкою заподіювача, вина .

При цьому складовими право порушення, необхідними для в ідповідальності у вигляді ві дшкодування збитків, є суб' єкт та об' єкт правопорушенн я, а також суб' єктивна та об' єктивна сторони.

Суб' єктом цивільного пра вопорушення є боржник, а об' єктом правопорушення - зобо в' язальні правовідносини к редитора та боржника. Суб' є ктивну сторону становить вин а боржника, а об' єктивну - про типравна поведінка боржника (невиконання або неналежне в иконання обов' язку), наявні сть збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв' яз ок між протиправною поведінк ою боржника та збитками. За ві дсутності хоча б одного з цих елементів зазначена цивільн а відповідальність не настає .

Важливим елементом доказу вання наявності збитків є вс тановлення причинного зв' я зку між протиправною поведін кою боржника та збитками пот ерпілої сторони. Слід довест и, що протиправна дія чи безді яльність заподіювача є причи ною, а збитки, які виникли у по терпілої особи, - наслідком та кої протиправної поведінки.

За шкоду, заподіяну при пере везенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розм ірі вартості вантажу, який вт рачено або якого не вистачає ; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшил ася його вартість; у разі втра ти вантажу, зданого до переве зення з оголошенням його цін ності, - у розмірі оголошеної ц інності, якщо не буде доведен о, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Зі змісту ст. 314 ГК України вб ачається, що втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслі дком його незбереження під ч ас перевезення, що свідчить п ро неналежне виконання перев ізником своїх обов'язків за д оговором перевезення та є пі дставою господарсько-правов ої відповідальності перевіз ника.

Під втратою вантажу слід р озуміти неможливість видачі вантажу одержувачеві протяг ом встановленого строку у зв 'язку з його фізичною загибел лю, крадіжкою або знищенням.

Перевізник відповідає за збереження вантажу після при йняття його до перевезення т а до видачі одержувачеві, якщ о не доведе, що втрата, нестача , псування або його пошкоджен ня сталися внаслідок обстави н, яким перевізник не міг запо бігти та усунення яких від нь ого не залежало, а саме сталис я не з його вини (презумпція ви ни перевізника).

Так, вина в господарській ді яльності включає дві обстави ни, які дають підстави для зас тосування відповідальності , а саме: наявність реальних мо жливостей для належного вико нання зобов' язання і не вжи ття всіх заходів для недопущ ення (запобігання) збиткам. Ви на підприємства - це вина йо го працівника.

Як встановлено судом вищ е, втрата вантажу відбулася у зв' язку з його крадіжкою, пр о що було зареєстровано у ЖРЗ ПЗ №1410 Києво-Святошинського Р В та порушено кримінальну сп раву №13-5276 за ознаками злочину.

При цьому, відповідач, вказу ючи на обставину (крадіжку) ун икнути якої перевізник не мі г і наслідки яких він не міг ві двернути, посилається на ч. 2 с т. 17 Конвенції.

Разом з тим, відповідач зазн ачає, що дана обставина носит ь характер форс-мажорних обс тавин у розумінні ст.ст. 614, 617 Укр аїни.

Поняття та ознаки неперебо рної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України.

Так, непереборною силою виз нається надзвичайна або неві дворотна за даних умов подія . Як підстава звільнення особ и, що порушила зобов'язання, ві д відповідальності неперебо рна сила характеризується дв ома ознаками. По-перше, це зовн ішня до діяльності сторін об ставина, яку сторони, хоча б на віть і передбачили, але не мог ли попередити. До таких обста вин, як правило, відносять сти хійні лиха (землетрус, повінь , пожежі) та соціальні явища (в ійни, страйки, акти владних ор ганів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзв ичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, я ка хоча і може спричинити пев ні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденност і (таяння снігу в горах, щорічн і сезонні мусонні дощі тощо), а екстраординарна подія, яка н е є звичайною.

Отже, підставою для звільне ння господарсько-правової ві дповідальності, є обставина, яка характеризується одноча сно як ознакою надзвичайност і, так і ознакою невідворотно сті.

Водночас, з письмових поясн ень водія відповідача, вбача ється, що під час здійснення п еревезення, він в ніч 25 листоп ада 2009 року покинув автомобіл ь державний номер НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, Велика Кіл ьцева, 54, територія заправки « Окко”.

За поясненнями того ж водія , після його повернення до маш ини державний номер НОМЕР_1 , якою здійснювалось переве зення, було виявлено зникнен ня товару, тобто відбулася кр адіжка.

Відтак, по при розуміння вз ятих на себе зобов' язань ви значених приписами ст. 924 ЦК Ук раїни, ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 17 Кон венції щодо збереження ванта жу, відповідач залишаючи авт омобіль з вантажем без догля ду, хоча і не передбачав можли вість настання наслідків сво їх дій, проте мав та повинен бу в їх передбачити.

Статтею 614 ЦК України визна чено, що особа, яка порушила зо бов'язання, несе відповідаль ність за наявності її вини (ум ислу або необережності), якщо інше не встановлено договор ом або законом.

Таким чином, враховуючи вищ евикладене, суд дійшов висно вку, що перевізник в порушенн я вказаних вище норм матеріа льного права не забезпечив с хоронність товару під час йо го перевезення, у зв' язку з п роявленою останнім недбаліс тю, чим завдав позивачу збитк ів, а відтак, така обставина, я к крадіжка не може бути форс-м ажорною обставиною у розумін ні ст. 263 ЦК України та підставо ю для звільнення відповідача від господарсько-правової в ідповідальності.

Крім того, судом враховано, що третьою особою на підстав і п. 13.1.2. договору страхування в ідмовлено відповідачу у випл аті страхового відшкодуванн я, передбаченого договором с трахування від 03 листопада 2009 р оку на тій підставі, що останн ім з грубої необережності по рушено правила зберігання пр ийнятого до перевезення вант ажу, чим порушено умови догов ору страхування та додатку д о нього, а саме, залишено транс портний засіб на території а втозаправочної станції, що н е є охороняємою стоянкою тра нспортних засобів.

Господарський суд, врахову ючи вищенаведені норми права та обставини справи, зазнача є, що відповідач своєю поведі нкою, зокрема, проявленою нед балістю, що стала підставою в трати вантажу, завдав позива чеві збитки, які на підставі в имог чинного законодавства п ідлягають відшкодуванню від повідачем.

Враховуючи викладене суд в важає, що позивачем доведено склад цивільного правопоруш ення відповідачем за спірним и правовідносинами. Розмір п онесених ним збитків підтвер джується матеріалами справи та обставинами, викладеними вище.

Враховуючи кількість втра чених відповідачем телефоні в (115 шт. мобільних телефонів НТ С Неrо А6262 UKR (HERO 100) (black), 80 шт. мобільних телефонів НТС Touch2 T333 UKR (PB 74100) (Mega-black), 57 шт . мобільних телефонів НТС НD2 T 85 85 UKR (PB 81100) (Leo-black), яка зафіксована у Ак ті експертизи №1-3939 від 26.12.2009р., та їх вартість, яка вказана у інв ойсі №2009121801 щодо кожного виду те лефонів (203,57 дол. США, 187,09 дол. США т а 185,68 дол. США відповідно) з урах ування офіційного курсу дол. США станом на 27 грудня 2009 року (д ень проведення експертизи Ки ївською торгово-промисловою палатою), суд дійшов висновку про обґрунтованість та прав ильність розрахунку позивач ем розміру вартості втрачено го вантажу.

Приписами ст. 925 ЦК України ви значено, що позов до перевізн ика може бути пред'явлений ві дправником вантажу або його одержувачем у разі повної аб о часткової відмови перевізн ика задовольнити претензію а бо неодержання від перевізни ка відповіді у місячний стро к.

Виходячи з наведених закон одавчих положень, аналізу су б'єктного складу та характер у правовідносин, а також врах овуючи, що позивачем дотрима но досудовий порядок врегулю вання даного спору, суд дійшо в висновку, що вимога позивач а про стягнення з відповідач а 390 027,38 грн вартості втраченого відповідачем товару у кільк ості 252 шт., а саме: мобільних те лефонів НТС Неrо А6262 UKR (HERO 100) (black) в кі лькості 115 шт., мобільних телеф онів НТС Touch2 T333 UKR (PB 74100) (Mega-black) в кількос ті 80 шт., мобільних телефонів Н ТС НD2 T 8585 UKR (PB 81100) (Leo-black) в кількості 57 шт . є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 37 750 грн витрат п ов' язаних з оплатою послуг адвоката.

На підтвердження своїх вим ог позивачем надано суду коп ії договору про надання прав ової допомоги, укладеного мі ж позивачем та адвокатом Бєл яєвою Ольгою Вікторівною 13 кв ітня 2010 року та Акт приймання-п ередачі наданих послуг за да ним договором у розмірі 37 750 гр н.

Відповідно до ст. 44 Господар ського процесуального кодек су України, судові витрати ск ладаються з державного мита, оплати послуг перекладача, а двоката, витрат на інформаці йно-технічне забезпечення су дового процесу та інше.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК Укр аїни витрати, що підлягають с платі за послуги адвоката, ви значаються у порядку, встано вленому Законом України "Про адвокатуру".

Поняття особи, котра є адвок атом, наводиться в статті 2 цьо го Закону, якою визначено, що а двокатом може бути громадяни н України, який має вищу юриди чну освіту, стаж роботи за спе ціальністю юриста або помічн ика адвоката не менше двох ро ків, склав кваліфікаційні іс пити, одержав свідоцтво про п раво на зайняття адвокатсько ю діяльністю та прийняв Прис ягу адвоката України.

Приписами статей 33, 34 ГПК Укр аїни визначено, що кожна стор она повинна довести ті обста вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відпо відно до законодавства повин ні бути підтверджені певними засобами доказування, не мож уть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем не нада но суду ані належних та допус тимих доказів у розумінні ст . 34 ГПК України, які підтверджу ють статус адвоката за Бєляє вою Ольгою Вікторівною, ані д оказів фактичної оплати дани х послуг, суд дійшов висновку , що вимога позивача про стягн ення з відповідача 37 750 грн вит рат пов' язаних з оплатою по слуг адвоката є необґрунтова ною та задоволенню не підляг ає.

Витрати по сплаті державно го мита та витрати на інформа ційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідн о до статті 49 ГПК України, покл адаються судом на відповідач а пропорційно розміру задово лених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керу ючись ст. 44, 48, 49, 59, 75, 82-85 Господарськ ого процесуального кодексу У країни, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги з адовольнити.

2. Стягнути з Товариств а з обмеженою відповідальніс тю “Граніттранссервіс” (07300, Ки ївська обл., Вишгородський р-н , м. Вишгород, вул. Київська, 10, ід ентифікаційний код за ЄДРПОУ 31392762) на користь Товариства з об меженою відповідальністю “Тайгер-ГК” (49000, м. Дніпр опетровськ, вул. Л. Чайкіної, 23, ідентифікаційний код за ЄДРП ОУ 33382960) 390 027 (триста дев' яносто т исяч двадцять сім) грн. 38 коп. ва ртості втраченого майна, 3 900 (т ри тисячі дев' ятсот) грн. 27 ко п. державного мита та 236 (двісті тридцять шіст ь) грн. 00 коп. витрат на інформац ійно-технічне забезпечення с удового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарсько го суду Київської області на бирає законної сили після за кінчення десятиденного стро ку з дня його належного оформ лення і підписання та може бу ти оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.