Постанова

від 01.11.2011 по справі 5024/1026/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5024/1026/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р. Справа № 5024/1026/2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:  Шевченко В.В.

                                  Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Ткачук Є.О.,

за участю представників:

Від позивачів: Шкляров А.М.

Від відповідача: Сірик Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Новий Стиль”

на рішення господарського суду Херсонської області

від 08.07.2011 року

у справі № 5024/1026/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бета - Каст”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Новий Стиль”

про стягнення 42049,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

          У червні 2011 року ТОВ „Бета - Каст” звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ „Торговий дім „Новий Стиль” про стягнення 42049,55 грн. попередньої оплати товару, не поставленого у встановлений строк.

          У відзиві на позовну заяву відповідач просив припинити провадження у справі  у зв'язку з відсутністю предмета спору, посилаючись на відсутність у позивача права вимагати повернення грошових коштів, перерахованих як частина попередньої оплати за партію товару.          

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.07.2011 року (суддя –Остапенко Т.А.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

В апеляційній скарзі ТОВ „Торговий дім „Новий Стиль” просить зазначене рішення скасувати, у позові відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд першої інстанції об'єктивно не з'ясував обставини справи, що мають значення для правомірного винесення  рішення суду з розглянутого спору; прийняв недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;  здійснив помилкові висновки за результатами розгляду справи;  неправильно застосував норми матеріального і процесуального права України.

Додані скаржником до своєї апеляційної скарги в якості додаткових доказів документи і матеріали, що вказані у додатку, судом апеляційної інстанції не прийняті, оскільки скаржник ніяким чином не обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. А лише за цих умов згідно з вимогами ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд має право прийняти додаткові докази на стадії апеляційного провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно з досягнутою між сторонами у грудні 2010 року усною домовленістю щодо поставки товару на умовах повної попередньої оплати, відповідач виставив позивачеві рахунок № 92/070673 від 28.12.2010 року на передоплату 42049,55 грн. за поставку визначеного в цьому рахунку товару, а саме міжкімнатних дверних полотен з коробкою та наличником за визначеними кількістю та ціною, що підтверджується належним чином засвідченою копією вказаного рахунку, наявною в справі.

На виконання досягнутої домовленості позивач 29.12.2010 року перерахував відповідачеві 42049,55 грн. з призначенням платежу: „оплата за дверні полотна згідно рахунку № 92/070673 від 28.12.2010р.”, що підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного дорученням № 26 від 29.12.2010р., банківською випискою та не заперечується відповідачем.

Проте, визначений товар відповідач позивачеві не передав.

Претензією № 4 від 03.02.2011 року позивач повідомив відповідача про невиконання зобов'язання по поставці товару попередньо оплаченого у повному обсязі згідно з платіжним дорученням № 26 від 29.12.2010р., виклав вимогу в строк до 10.02.2011 року виконати свої зобов'язання належним чином і в повному обсязі та здійснити поставку товару на суму 42049,55 грн. згідно рахунку на передоплату № 92/070673 від 28.12.2010р., а у випадку неможливості поставки товару повернути раніше перераховану суму передоплати в розмірі 42049,55 грн. та попередив, що у разі невиконання зазначених вимог змушений буде звернутися за захистом своїх майнових інтересів до господарського суду.

Доказом надходження до відповідача вказаної претензії є повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке було вручено 21.02.2011 року.

Проте, відповідач залишив претензію позивача без відповіді і задоволення, у зв'язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 42049,55 грн. суми попередньої оплати товару, не переданого у встановлений строк.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач не заперечуючи по суті та не спростовуючи факту одержання від позивача суми попередньої оплати товару у розмірі 42049,55 грн. згідно з виставленим рахунком на  передоплату №  92/070673 від 28.12.2010р. не надав суду належних доказів передачі позивачеві визначеного товару у встановлений строк, а тому на вимогу позивача зобов'язаний повернути йому суму попередньої оплати, у зв'язку з чим сума попередньої оплати у розмірі 42049,55 грн. правомірно визнана місцевим судом такою, що підлягає стягненню.

Судом першої інстанції цілком правомірно не прийняті до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на проект договору поставки № 65 від 22.12.2010р., рахунок на передоплату № 92/070673 від 28.12.2010р. на суму 75689,20 грн., начебто надіслані позивачеві 28.12.2010 року з супровідним листом № 2212/2010-01Д, а також лист від 17.01.2011р. № 1701/2011-01 про виконання своїх зобов'язань за вищевказаним проектом договору, оскільки зазначені документи не мають ніякого відношення до предмета спору у справі, а з урахуванням положень ст.ст. 638, 641-643 ЦК України, ст. 181 ГК України та часу поштового обігу поштових відправлень можуть розцінюватися лише як наступна пропозиція укласти договір поставки поряд з правовідносинами між сторонами, що виникли на підставі виставленого відповідачем 28.12.2010 року позивачеві рахунку № 92/070673  на передоплату поставки товару на суму 42049,55 грн., який в цей же день був отриманий останнім по факсу та оплачений в повному обсязі 29.12.2010 року.

Окрім того, всі ці перелічені документи, що подані відповідачем для  залучення до матеріалів справи у світлокопіях, не є належними доказами у розумінні ст.ст. 32, 36 ГПК України. Так, за вимогами ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Як вбачається з цих світлокопій, на них міститься лише відбиток печатки ТОВ „Торговий дім „Новий Стиль”. Але підпису уповноваженої особи відповідача, яка б засвідчила відповідність копій цих документів оригіналу та взяла на себе відповідальність за їх достовірність, не міститься, що унеможливлює їх дослідження та оцінку.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони не ґрунтуються на встановлених по справі обставинах, не спростовують висновків місцевого суду та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. Скаржник в своїй скарзі посилається на  численні статті Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, але викладає положення правових норм без обґрунтування суті їх порушення або неправильного застосування судом, що не спростовує обґрунтованих висновків суду про задоволення позову. За таких обставин правові підстави для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

          На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2011 року у справі № 5024/1026/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Новий Стиль” - без задоволення.          

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                 Бєляновський В.В.

Судді                                                                                         Мирошниченко М.А.

                                                                                                 Шевченко В.В.