Рішення

від 16.05.2008 по справі 14/218-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.05.08

          Справа № 14/218-08.

За позовом: Суб'єкт

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1,  м. Суми

До відповідача:

Колективного торгівельно-виробничого підприємства “Сумириба”,  м. Суми

про визнання договору

дійсним та стягнення 40000 грн. 00 коп.

Суддя Миропольський С.О.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача:

Мирославский С.В.

В судовому засіданні

приймала участь секретар судового засідання Т.М.Міщенко.   

Суть спору: Позивач

просить суд визнати укладений між суб'єктом підприємницької діяльності -

фізичною особою ОСОБА_1 та колективним торгівельно-виробничим підприємством

“Сумириба” та стягнути з відповідача на свою користь 40000 грн. 00 коп. боргу,

судові витрати покласти на відповідача.

Позивач в судове

засідання не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений

належним чином, про причини не явки в судове засідання суд не повідомив, тому

справа на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач подав відзив

на позов та доповнення до нього, в якому позовні вимоги не визнає у повному

обсязі та заперечує факт існування договору на виконання ремонтних робіт на

який посилається позивач і стверджує що всі відносини між сторонами

врегульовані договором оренди 26 липня 2007 року, тому просить суд відмовити в

задоволенні позову.

Розглянувши матеріали

справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні

докази, суд встановив.

26 липня 2007 року між

сторонами був укладений договір оренди відповідно до якого відповідач

зобов'язався передати позивачу у строкове платне користування будівлю, а саме

225 м 2 площі другого поверху приміщення магазину «Океан» в будинку № 76 по

вул. Петропавловська у м. Суми.

Позивач стверджує, що

вказана вище площа нежитлового приміщення для здійснення ремонту в ньому, а

саме з метою доведення предмету оренди до вимог встановлених ДСТ України, в

частині вимог до об'єктів громадського харчування, оскільки предмет оренди на

думку позивача не відповідав вимогам ДСТ України та не був придатним для його

використання згідно мети оренди.

Крім того позивач

стверджує, що між ним і відповідачем в усній формі було укладено договір про

виконання ремонтних робіт.

В обґрунтування своїх

вимог позивач посилається на п.1 ст. 837 ЦК України, якою передбачено, що за

договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик

виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник

зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Також позивач в

підтвердження своєї позиції по справі посилається на п. 2 ст. 218 Цивільного

кодексу України, якою передбачено, якщо правочин, для якого встановлена його

недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладений усно і

одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема

шляхом прийняття виконання такий правочин в разі спору може бути визнаний судом

дійсний.  

Враховуючи викладене суд

дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі що не

підлягають задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до ст.

526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього кодексу інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.1.

договору оренди 225кв.м. площі другого поверху приміщення будівлі магазину

„Океан" від 26 липня 2007 року, об'єкт передається Орендарю в оренду для

використання у господарській діяльності з метою організації громадського харчування

та здійснення торгівельної діяльності.

Відповідно до ст. 767 ЦК

України Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність

речі. Якщо наймач у момент передання речі не переконався у її справності, річ

вважається такою, що передана йому у належному стані.

З акту приймання -

передачі нежитлового приміщення від 30 липня 2007 р., вбачається відсутність

будь - яких зауважень з приводу відповідності 

об'єкту оренди меті оренди. Крім того у п. 3 вказаного документу Сторони  підтвердили, що передане майно відповідає

умовам Договору оренди.

З врахуванням специфіки

господарської діяльності орендаря, останньому відповідно до п. 7.2. Договору

оренди, було надано право обладнати об'єкт оренди на свій розсуд, здійснити

поліпшення відповідно до Закону.

У той же час п. 8.8.

Договору оренди передбачає, що коли Орендар здійснив за власний рахунок за

згодою Орендодавця поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для об'єкта

оренди, то Орендар в будь якому випадку не має права після припинення договору

на відшкодування вартості таких поліпшень. 

Таким чином Орендар при

укладанні договору мав чітке уявлення 

про сам об'єкт оренди, про можливість здійснення поліпшень об'єкта

оренди за свій рахунок і про наслідки здійснення поліпшень (відсутність права

на їх відшкодування після припинення дії договору).

П. 7. Договору оренди

передбачено, обов'язок Орендаря самостійно та за свій рахунок здійснювати

поточний ремонт (поліпшення)  об'єкта

оренди протягом строку оренди., не здійснювати без письмової згоди орендодавця

перебудування, добудування і перепланування об'єкта оренди.

Позивач не надав

письмових доказів отримання письмової згоди від орендодавця на здійснення

ремонту.

Натомість у матеріалах

справи є договір оренди положення якого чітко відображають дійсну домовленість

сторін про умови оренди, умови здійснення ремонту, можливість та наслідки

здійснення поліпшень.

Відповідно до ст.. 33 ГПК

України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як

на підставу своїх вимог.

Враховуючи що позивачем

не надано належних доказів з урахуванням ст.ст. 32-34 Господарського

процесуального кодексу України щодо існування договору підряду чи іншого

договору на виконання робіт, де відповідач виступав замовником позивач, суд

вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не

підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК

України витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85

Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову відмовити.