Постанова

від 26.08.2008 по справі 14/218-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2008 р.                                                          

Справа № 14/218-08 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Білоконь Н. Д., суддя  Камишева Л.М.

при секретарі Євтушенкові В.В.

за участю представників

сторін:

позивача - не

з'явився

відповідача

-  Мирославського С.В., дов. у справі

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1304 С/1-06) на

рішення господарського суду Сумської області від 16.05.08 р. по справі

за

позовом приватного

підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

до колективного торгівельно-виробничого

підприємства "Сумириба", м. Суми,

про

стягнення 40000,00 грн. та визнання договору дійсним

встановила:

          Рішенням господарського суду Сумської

області від 16.05.2008 року (суддя Миропольський С.О.) в задоволенні позову

відмовлено.

          Позивач з рішенням місцевого

господарського суду не погодився, подав 

апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської

області від 16.05.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов

задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування 

обставин, які мають  значення для

справи  та порушення норм процесуального

права 

У відзиві на

апеляційну скаргу відповідач зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих

підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні

обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так

і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського

суду Сумської області від 16.05.2008 року 

залишити без змін, а апеляційну скаргу 

без задоволення.

       Позивач в судове засідання не з'явився,

про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був

повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим

відповідно до ст.75 ГПК України розглядати справу за наявними в ній

матеріалами.

       Заслухавши представників сторін,

дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі

матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції,

проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Суб'єкт

підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського

суду Сумської області з позовом до Колективного торговельно-виробничого

підприємства “Сумириба” про визнання дійсним укладеного сторонами договору про

виконання ремонтних робіт та про стягнення з відповідача 40000,00 грн. вартості

невід'ємного поліпшення орендованого майна.

В обґрунтування

позовних вимог позивач посилається на те, що орендоване нежитлове  приміщення потребувало ремонту з метою

доведення предмету оренди до вимог встановлених державним стандартом  України, в частині вимог до об'єктів

громадського харчування та на час його передачі відповідачем приміщення не було

придатним для його використання відповідно до мети оренди. У зв'язку з цими

обставинами, між ним і відповідачем в усній формі було укладено договір про

виконання необхідних ремонтних робіт. Позивач в підтвердження своєї позиції по

справі посилається на п. 1 ст. 837 та п. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України,

відповідно до яких, за договором підряду одна сторона (підрядник)

зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони

(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, а

якщо правочин, для якого встановлена його недійсність у разі недодержання вимог

щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга

сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття до виконання такий

правочин в разі спору може бути визнаний судом дійсний.

Як встановлено

господарським судом та вбачається з матеріалів справи 26 липня 2007 року між

Колективним торговельно-виробничим підприємством “Сумириба” (орендодавець)

та  СПДФО ОСОБА_1. (орендар) укладено

договір оренди, відповідно до якого орендодавець зобов'язався передати орендарю

у строкове платне користування будівлю, а саме 225 кв.м  площі другого поверху приміщення магазину

“Океан”в будинкуАДРЕСА_1

Відповідно до

п. 2.1. договору оренди від 26.07.2007 року 225 кв.м. площі другого поверху приміщення

будівлі магазину „Океан" передається орендарю в оренду для використання у

господарській діяльності з метою організації громадського харчування та

здійснення торгівельної діяльності.

Згідно зі ст.

767 ЦК України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити

справність речі. Якщо наймач у момент передання речі не переконався у її

справності, річ вважається такою, що передана йому у належному стані.

З акту

приймання - передачі нежитлового приміщення від ЗО липня 2007 року, складеного

між позивачем та відповідачем вбачається відсутність будь-яких зауважень з

приводу не відповідності об'єкту оренди його цільовому використанню. Так, у

пункті З вказаного акту сторони підтвердили, що передане майно відповідає

умовам договору оренди.

Відповідно до

п. 7.2. договору оренди орендар має право обладнати об'єкт оренди на свій

розсуд, здійснити поліпшення відповідно до Закону.

При цьому,  пунктом 8.8. договору оренди передбачено, що

коли орендар здійснив за власний рахунок за згодою орендодавця поліпшення, які

не можна відокремити без шкоди для об'єкта оренди, то орендар в будь якому

випадку не має права після припинення договору на відшкодування вартості таких

поліпшень.

Крім того,

пунктом 7 договору оренди передбачено обов'язок орендаря самостійно та за свій

рахунок здійснювати поточний ремонт (поліпшення) об'єкта оренди протягом строку

оренди та не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудування,

добудування і перепланування об'єкта оренди.

Відповідно до

ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем не

надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів

отримання письмової згоди від орендодавця на  здійснення відповідного ремонту.

На підставі

наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено

факту укладення з відповідачем в установленому чинним законодавством порядку

договору про виконання необхідних ремонтних робіт, як і факту здійснення ним за

згодою орендодавця невід"ємних поліпшень, а також наявності обставин, які

на його думку зумовили укладення цього договору, у зв"язку з чим колегія

суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність

достатніх правових підстав для задоволення позову.

За таких

обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи

оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для

справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у

зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду та задоволення

апеляційної скарги.

Керуючись

ст.ст.  99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105

Господарського процесуального кодексу України,                                                  

постановила:

Апеляційну

скаргу позивача залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Сумської

області від 16.05.2008 року по справі № 14/218-08 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                   

Шепітько І.І. 

                                 Суддя                                                                  

Білоконь Н. Д. 

                                 Суддя                                                                   Камишева

Л.М.

Повний текст постанови складено

22.08.2008 р.