Рішення

від 24.10.2011 по справі 36/315

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/315

24.10.11

За позовом       Приватного підприємства “Фірма “АІС”

До                      Товариства з обмеженою відповідальністю “Масінвест-Україна”

про                    стягнення 261 704, 66  грн.

                                                                                      Суддя     Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача:               ОСОБА_1 –дов. №  5/03 від 01.09.2011 р.

                                ОСОБА_2 –по дов. №5/05 від 10.10.2011р.

Від відповідача:          не з‘явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства “Фірма “АІС” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю  “Масінвест-Україна” матеріальних збитків в розмірі 261 704, 66 грн. відповідно до договору оренди приміщення від 23.11.2009 р.  Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищезазначеного договору.

         Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2011р. порушено провадження у справі № 36/315, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 14.09.2011 р. за участю представників сторін.

Представник відповідача у  судове засідання 14.09.2011р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 17.08.2011 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

         У зв’язку з неявкою в судове засідання  представника відповідача розгляд справи було  відкладено на 24.10.2011р.

         Представник позивача в судовому засіданні  позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив стягнути з відповідача збитки в сумі 261 704, 66  грн.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з»явився.         

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення,  оскільки ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.  Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

        Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

        Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються  позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

        Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

         Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

         23.11.2009р. між Приватним підприємством «Фірма  «АІС»( далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Масінвест –Україна»(далі відповідач)    був укладений договір оренди  приміщення. Відповідно до умов даного договору позивача передає, а відповідач приймає в строкове платне користування приміщення площею 134,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Гончара, 15/3 (п..1.1 договору).

 Згідно умов договору  (п.6.1 ) договір набуває чинності з моменту підписання в діє до 22 листопада 2012 року. Перелік майна та обладнання, що належить позивачу і передається з приміщення визначений сторонами в додатку  до договору.

 Відповідно до додатку до договору відповідач прийняв від позивача  майно, що  знаходилось в орендованому приміщенні, на загальну  719 934,70 грн.

 Позивач посилається на те, що  18.05.2011р.  при огляді орендованого  відповідачем  було встановлено, що відповідач в порушення п.  6.2 договору  залишив  приміщення без  здачі  отриманих від позивача матеріальних цінностей, які були отримання по акту прийому –передачі майна та обладнання від 01.12.2009р. Даний факт підтверджується постановою  Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 24.05.2011р. про відмову в порушенні кримінальної справи.

 Згідно акту інвентаризації матеріальних цінностей  від 18 травня 2011р.  було позивачем виявлено недостачу  на загальне суму 261 704, 66 грн.

 Позивач просить стягнути  з відповідача 261 704,66 грн., що становлять збитки  спричинення позивачу у зв’язку  з неповерненням  відповідачем матеріальних цінностей.

    Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

    Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

    Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, –у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

     Наслідки порушень зобов’язань за договором є правовою підставою, згідно із ст.623 ЦК України,  для стягнення збитків.           

     Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов’язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і неодержаних доходах.

    Позивачем надані  належні докази про  втрату  відповідачем майна на суму 261 704,66 грн.

   Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

     Відповідач належних доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.

         Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  є обґрунтованими, а тому такими, що  підлягають задоволенню.

         Судові витати понесені позивачем по справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

         Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

В И Р І Ш И В:

         Позовні вимоги задовольнити повністю.

         Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Масінвест –Україна»(04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, к.1, код ЄДРПОУ 34817734) на корсить Призваного підприємства «Фірма «АІС»(01034, м. Київ, вул.. О. Гончара, 15/3, кв. 2, код 19129274)  261  704 грн. 66 коп. збитків, 2617 грн. 04 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

         Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

       Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

                               Т.Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

27.10.2011р.