Рішення

від 26.10.2011 по справі 36/307

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/307

26.10.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМІРЕНТ УКРАЇНА»

До                             Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС БУД  ГРУП»

про                          стягнення  8 485, 73 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача          ОСОБА_1 . по дов. №б/н від 11.05 2011р.

Від відповідача      не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

        На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна ” до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС БУД ГРУП» про стягнення 8 485,73  грн., із яких: 6 409, 47  грн. –основний борг,  651,91-  пені за прострочку платежу, 1 101,42   грн. –збитки від інфляції, 322,93 грн. –3% річних.

       Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування обладнанням, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

       Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2011р. порушено провадження у справі № 36/307, розгляд справи було призначено на 12.09.2011р.

        В судове засідання 12.09.2011р. представник  відповідача не з»явився, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань про відкладення  розгляду справи  не надходило.

        У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляду справи було відкладено на 26.10.0211р.

        В судове засідання 26.10.2011р. представник  відповідача не з»явився, письмового відзиву на позов не надав. Заяв, клопотань про відкладення  розгляду справи  не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та  Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців. Доказами належного повідомлення Відповідача є відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (ухвалу суду про  відкладення розгляду справи відповідач отримав 28.09.2011р.). Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

       Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача,,  суд -

ВСТАНОВИВ:

        Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

       Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

        24.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” (далі –Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АСС БУД ГРУП ” (далі –Орендар) було укладено Договір оренди обладнання №ОС24/09-09 -11 БОЗ  (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1), Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове оплатне користування, будівельне обладнання, яке є об’єктом власності Орендодавця. Орендар використовує отримане за цим Договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору.

        Термін дії договору сторони визначили з моменту підписання і до 31.12.2011р. (п. 15.1 договору).

        Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено заборгованість по орендній платі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі  6 409, 47 грн.

        Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

         Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

        Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

        Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

         У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

         Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування обладнання, яке передається Орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в разі необхідності) зазначаються в акті прийому-передачі, який є додатком до цього договору. Акт прийому-передачі підписується сторонами цього договору та є документом, який свідчить про факт і дату передачі обладнання Орендарю, відновну вартість переданого в оренду обладнання, ціну оренди (орендну плату), строк оренди обладнання, - містить інші умови, які Орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим договором обладнання.

         Згідно п. п. 3.2, 3.3 Договору, при передачі Орендарю кожної одиниці обладнання за цим договором сторони підписують акт прийому - передачі, який містить наступні необхідні умови: дата підписання акту яка засвідчує дату передачі конкретної одиниці обладнання Орендарю та дату початку нарахування орендної плати; назва обладнання та його опис, відновну вартість переданого в оренду обладнання; орендну плату; строк оренди обладнання, окрім випадків, коли обладнання передається на невизначений строк; інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акту. З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі конкретної одиниці обладнання, для них набувають чинності всі умови вказаного договору, а також умови, які викладені в акті прийому-передачі.

       На виконання умов даного договору позивач передав відповідачу наступне обладнання:

        “Рама добірна 2.00х073 м”, артикул 1700200, у кількості 20 (двадцять) шт..;

“Верхня EURO рама 0,73 м”, артикул 1719073, у кількості 5 (п’ять) шт.;

“Домкрат//основна плата 0,6м. сталь”, артикул 4001060, у кількості 10 (десять) шт..;

“Подвійні перила 3, 07 м”, артикул 1728307, у кількості 8 (Вісім) шт..;

“Перила безпеки 3,07 м”, артикул 1725307, у кількості 12 (дванадцять) шт..;

“Діагональ с кліновим хомутом, сталь 3,6 м.”, артикул 1736307, у кількості 8 (вісім) шт.;

“Настил фанера с люком 0,61 м з дробиною”, артикул 3838307, у кількості 4 (чотири) шт..;

“Анкер”, артикул 1755069, у кількості 10 (десять) шт.;

“Зчеплення звичайні 48/48 22А/F сталь, у кількості 10 (десять) шт..,

“Настил 0,32 м ширина, 3,07 м. дерево”, артикул 3818307, у кількості 24 (двадцять чотири) шт., що підтверджується актом прийому –передачі  від 24.09.2009р.

           Пунктом 4.1 Договору визначено, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі такого обладнання.

           Відповідно до п. 4.2 Договору, строк оренди обладнання за цим договором визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється добами та місяцями.

           Згідно п. 4.3 Договору, в акті прийому передачі, іншому двосторонньому документі, підписаному сторонами до цього договору, може бути визначена тільки дата передачі обладнання в Оренду, яка також є датою початку перебігу строку оренди. В такому випадку обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк, до отримання Орендарем вимоги Орендодавця про повернення обладнання у визначений Орендодавцем строк, або дати закінчення оренди .

Орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.2 договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання Орендодавцю згідно п. 5.10 договору (п. 6.1 Договору).

Як встановлено п. 6.2 Договору, орендна плата нараховується на основі тарифу Орендодавця за добу або місяць оренди обладнання, та вказується в акті прийому-передачі, який підписується сторонами договору.

Пунктом 6.4 Договору сторонами погоджено, що в тому рахунку, коли строк оренди складає більше місяця, орендна плата за другий та кожний наступний місяць оренди підлягає індексації згідно офіційному індексу інфляції гривні, оголошеного Держаним Комітетом Статистики України. Застосування індексації о орендної плати є виключним правом, а не обов'язком Орендодавця.

Згідно п. 6.5 Договору, орендна плата розраховується з урахуванням податку на додану вартість за ставкою 20%.

Відповідно до п. 6.6 Договору орендар вносить орендну плату в наступному порядку:

- орендна плата до кінця першого періоду розрахунків вноситься попередньо: після підписання цього договору, і до фактичного отримання обладнання в оренду;

- за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк за 3 робочих дня до початку такого періоду розрахунків (п. п. 6.6.1, 6.6.2 Договору).

Як визначено п. 6.7 Договору, орендна плата вноситься Орендарем в безготівковій формі на рахунок Орендодавця на підставі виставленого рахунку. Неотримання Орендарем рахунку Орендодавця, не позбавляє його обов'язку своєчасно сплачувати орендну плату. В разі неотримання рахунку, Орендар повинен самостійно сплатити орендну плату згідно умов (в строк) п. 6.6. Договору, інакше, Орендар буде вважатися таким, що прострочив платіж.

Пунктом 6.10 Договору встановлено, що орендна плата вважається сплаченою Орендарем з дня зарахування її на рахунок Орендодавця. У всіх інших випадках орендна плата вважається несплаченою.

Пунктом 3.7 Договору сторонами погоджено, що Орендар набуває право на отримання в оренду (фактичну передачу в його тимчасове володіння та користування) кожної одиниці обладнання, за умови попередньої оплати першого періоду розрахунків за оренду такого обладнання, здійсненого в порядку п. 6.6 цього Договору.

Згідно п. 8.1.6 Договору, Орендар за цим договором зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, вносити орендні платежі.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору, Орендодавець за цим договором має право вимагати від Орендаря своєчасно сплачувати орендну плату за договором, а в разі прострочки, сплати неустойки згідно умов договору.

За оренду обладнання в період вересень -2009р. –січень 2010р. відповідач повинен  був сплатити позивачу  орендну плату в розмірі 6 959, 43 грн.  Відповідачем частково проведена оплата за даний період в сумі 549, 47 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем на час подавання позову та розгляду справи становить  6 409,47 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 409, 47  грн. обґрунтовані, а тому такі що підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за орендоване обладнання в повному обсязі не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” за Договором оренди обладнання   становить 6 409, 47 грн.

             В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 9.1.1 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 651, 91  –пені за прострочку платежу.

Відповідно до п. 9.1.1 Договору, за кожен день прострочки внесення орендної плати згідно строків оплати, визначених цим Договором, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 24% від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене  ним  правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як визначено ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 651,91 грн. обугнтовані і підлягають задоволенню.

             Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі  1 101,42 грн. –збитки від інфляції, 322,93 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем завищено суму 3% річних та збитків від інфляції, внаслідок чого з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” підлягає стягненню  1 101,42 грн. –збитки від інфляції, 3% річних - 322,93 грн.

             Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

              Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” задовольнити  повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС БУД ГРУП»(04212, м. Київ, вул. Озерна, 3, 03061, м. Київ, пр. Відрадний, 95, оф. 405,01103, м. Київ, вул.. КіеквідзеЮ 13-В,  код ЄДРПОУ 36251336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 9, код ЄДРПОУ 32664239)  6 409 грн. 47 коп. –основний борг, 651 грн.  91 коп. –пені за прострочку платежу, 1 101 грн.  42  коп. –збитки від інфляції, 322 грн. 93 коп.. –3 % річних., 102 грн. 00 коп. - державного мита, та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

27.10.2011р.