Постанова

від 08.09.2011 по справі 5019/380/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5019/380/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

08 вересня 2011 року                                                           Справа № 5019/380/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Маціщук А.В.

судді                                                   Гулова А.Г. ,

 судді                                                   Петухов М.Г.   

за участю представників сторін: < Текст >

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги відповідачів спільного українсько-литовського підприємства "Ламія" ЗАТ та товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівагро" на рішення господарського суду  Рівненської області від 23.05.11 р. у справі № 5019/380/11   (суддя  Войтюк В.Р.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

до відповідача  спільного українсько-литовського підприємства "Ламія" ЗАТ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівагро"

про стягнення в сумі 11 827 731 грн. 11 коп.

  в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Рівненської області  від 23.05.2011 р. у справі 5019/380/11 задоволено позов  публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до спільного українсько-литовського підприємства "Ламія" ЗАТ  та товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівагро"  про  стягнення 11827731,11 грн. Відповідно до оскаржуваного рішення підлягає стягненню зі спільного українсько-литовського підприємства “Ламія” ЗАТ  та з товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” на користь  публічного акціонерного товариства “Кредобанк” 11827731,11  грн. боргу  за кредитним   договором   № 325-07   від   07.11.2007 р., що складається з 9495000 грн. основного боргу, 2030280,26 грн. боргу зі сплати відсотків, 2000 грн. боргу зі сплати комісії, 300450,84 грн. пені за порушення сплати основного боргу (кредиту), відсотків та комісії, а також - 25500,00  грн. витрат державне мито та  236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнення боргу з товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро»звертається виключно на предмет закладу (згідно з договором № 325-07/1 про заставу майна (заклад) від 07.11.2007 р.) загальною заставною вартістю 25875000,00 грн.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Золочівагро" не погоджуючись із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області скасувати і прийняти нове рішення, яким  відмовити в задоволенні позову повністю. Вважає, що оскаржуване рішення було прийнято судом із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом не було надано належної оцінки доказам, наявним у справі. Тому оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим і підлягає скасуванню

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, скаржник зазначає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що за своєю правовою природою  зобов'язання відповідача ТзОВ "Золочівагро" за майновою порукою та зобов'язання відповідача спільного українсько-литовського підприємства "Ламія" ЗАТ  за кредитним  договором є солідарними зобов'язаннями. Внаслідок такого висновку господарський суд Рівненської області визнав відповідачів солідарними боржниками перед позивачем і задовольнив позов за рахунок одразу двох відповідачів, що суперечить вимогам частини 7 статті 84 ГПК України.

Скаржник стверджує, що позивач у позовній заяві неправильно звернувся із вимогами одночасно до двох відповідачів, позичальника за кредитним договором та заставодавця за договором про заставу майна № 325-07/11 від 07.11.2007 р., тобто - фактично просив господарський суд про стягнення боргу в подвійному розмірі.

Посилаючись на норми ст.541 Цивільного кодексу України, скаржник доводить, що ні договором застави, ні законом не передбачено, що боржник і заставодавець/майновий поручитель є такими боржниками, що мають солідарний обов'язок перед позивачем, оскільки заставодавець не є боржником за основним зобов'язанням, яке забезпечене заставою.

Також відповідач ТзОВ "Золочівагро" вважає,  суд  першої  інстанції  порушив п.5 ст.80 ГПК України, оскільки не припинив провадження у справі, яка була підвідомча третейському суду згідно з п.10.3 кредитного договору, де визначено, що будь-який спір, що виникає із цього договору або у зв'язку із ним передається на розгляд та остаточного вирішення до постійно діючого третейського суду при корпорації «Юртранссервіс».

Скаржник стверджує також, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини у справі, оскільки не надав належної оцінку доказу у справі - листу позивача 13067/10 від 08.12.2010 р., який не містив жодних вимог і пропозицій до ТзОВ "Золочівагро", та не застосував ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що призвело до прийняття хибного висновку.

Також вважає, що до суми стягнення безпідставно включені суми кредиту, які не є простроченими, і не настав визначений кредитним договором термін виконання зобов'язань, тому немає підстав для звернення стягнення на предмет застави.

Вважає, що господарський суд Рівненської області помилково не застосував норми ст.638 ЦК України та ст.22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», не взявши до уваги, що сторонами не погоджена така істотна умова договору застави як максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням. Вважає у зв'язку з такими обставинами, що договір застави є неукладеним, тому не може бути прийнятий судом в обгрунтування вимог до скаржника.

Відповідач спільне українсько-литовське підприємство «Ламія»ЗАТ, не погоджуючись із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області скасувати і припинити провадження у справі. Вважає, що суд  першої  інстанції  порушив п.5 ст.80 ГПК України, оскільки не припинив провадження у справі, яка підвідомча третейському суду згідно з п.10.3 кредитного договору, де визначено, що будь-який спір, що виникає із цього договору або у зв'язку із ним передається на розгляд та остаточного вирішення до постійно діючого третейського суду при корпорації «Юртранссервіс».

Позивач подав відзив на апеляційні скарги, в якому просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін. Вважає, що обраний спосіб захисту права відповідає нормам ст.ст.543,546,572 ЦК України та ст.11 Закону України «Про заставу», оскільки майнова порука є солідарним обов'язком заставодавця (майнового поручителя), обмеженим вартістю переданого у заставу майна, тому позивач вправі отримати задоволення вимог як за рахунок майнового поручителя, так і за рахунок боржника.

Стверджує, що пред'явлення позову до господарського суду за наявності у договорі третейського застереження не тягне за собою припинення провадження у справі, оскільки відповідачем підприємством «Ламія»ЗАТ не було заявлено відповідного клопотання до прийняття рішення місцевим господарським судом.

Також безпідставними вважає посилання скаржника ТзОВ «Золочівагро»на недотримання досудового порядку врегулювання спору. Посилається при цьому на норми ст.20 Закону україни «Про заставу»та ст.ст.24,26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»і доводить, що обрання певного засобу правового захисту, зокрема досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка його використовує.

Заперечує проти доводів скаржника ТзОВ «Золочівагро»про ненастання строків виконання зобов'язань боржником, оскільки умовами кредитного договору відповідно до норм ст.1050 ЦК України передбачено, що у разі прострочення повернення чергової частини позики або прострочення сполати відсотків, банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, відсотків, комісій та інших належних до сплати платежів.

Також, посилаючись на умови п.1.1 договору застави, вважає визначеною таку істотну умову договору застави як максимальний розмір забезпеченої вимоги, тому –безпідставними доводи скаржника щодо неукладеного договору застави.

Сторони не забезпечили явку представників в судове засідання. Враховуючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників  сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівагро" підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга спільного підприємства "Ламія" ЗАТ задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро»11827731,11 грн. боргу та санкцій за кредитним договором. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційних скарг і перевіряє законність та обгрунтованність рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено слідуюче.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

07 листопада 2007 року позивачем та спільним українсько-литовським підприємством «Ламія»ЗАТ укладений договір кредитної лінії № 325-07, за умовами якого позивач зобов'язаний відкрити та відкрив 07.11.2007 р. підприємству «Ламія»кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 10000000,00 грн. та з терміном дії по 06.02.2008р. включно. Підприємство „Ламія” в свою чергу зобов'язане своєчасно і у повному обсязі повернути одержані кредитні кошти та сплачувати проценти за користування кредитними коштами, інші передбачені цим кредитним договором платежі.

У подальшому, термін дії кредитної лінії продовжувався по 05.11.2008 р. включно згідно з договором № 1 від 06.02.2008 р. про внесення змін до договору кредитної лінії          № 325-07 від 07.02.2008 р. та по 04.11.2009р. включно - згідно з договором № 2 від 03.11.2008 р. про внесення змін до договору кредитної лінії № 325-07 від 07.02.2008 р.

28 серпня 2009 року сторонами укладений договір про зміну умов договору кредитної лінії № 325-07 від 07.02.2008 р. шляхом його викладення в новій редакції, відповідно до якого договір кредитної лінії № 325-07 від 07.02.2008 р. викладено у новій, чинній на даний момент, редакції (надалі –„кредитний договір”).

Відповідно до п.2.2 кредитного договору термін остаточного повернення кредиту -03.11.2012 р. згідно зі встановленим у п.5.1 графіком повернення кредитних коштів.

Згідно з п.4.3 кредитного договору позичальник сплачує відсотки за користування кредитом (23% річних) у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані.

Відповідно до пп.4.1.3 п.4.1 кредитного договору за управління кредитом позичальник щомісячно сплачує банку комісію у сумі 500,00 грн.

Пунктом 5.1 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договором, згідно з встановленим у цьому ж пункті графіком повернення кредитних коштів.

Відповідно до норм ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та до закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем підприємством «Ламія»порушені умови кредитного договору, а саме:  станом на 21.02.2011 р. його заборгованість зі сплати комісії за управління кредитом становить 2000,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами становить 2030280,26 грн., заборгованість з повернення кредитних коштів (порушення графіку повернення кредиту) становить 2479000,00 грн. –за обгрунтованим розрахунком позивача /а.с.11/.

Умовами п.5.9 кредитного договору сторони визначили, що банк, у випадках, передбачених п.2.9 кредитного договору (зокрема, у випадку несвоєчасної сплати позичальником процентів та/або повернення кредиту/частини кредиту), вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів. Позичальник зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту одержання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором.

Відповідачу підприємству «Ламія»надсилалась вимога від 08.12.2010 р. за вих.№27-13068/10 про погашення заборгованності, яка була направлена 13 грудня 2010 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення 15.12.2010 р. Відповідач не відреагував на вимогу і на час вирішення спору в господарському суді зобов'язання за кредитним договором не виконав.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.7.1 кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

За порушення позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував пеню у сумі 300450,84 грн. /а.с.12/ за періоди, в яких допущено прострочення сплати основної суми кредиту, відсотків за користування кредитом, прострочення оплати комісії за обслуговування кредиту (з урахуванням виконуваних частково платежів) з 01.09.2009 р. по 06 і 20 лютого 2011 року.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Враховуючи, що відповідачем підприємством «Ламія»порушені умови кредитного договору щодо своєчасного внесення платежів (порушення графіку повернення основної суми кредиту, несвоєчасне повернення відсотків та оплата комісії), що підтверджено розрахунками позивача за період з вересня 2009 року /а.с.11/, правомірною є вимога банку про стягнення всієї суми кредиту - як прострочених платежів, так і тих, строк сплати яких не настав, несплаченої суми процентів за користування кредитними коштами, несплаченої комісії за управлінням кредитом та пені.

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ТзОВ «Золочівагро»був укладений договір № 325-07/1 про заставу майна (заклад) від 07.11.2007 р., за умовами якого позивачеві в заставу переданий цукор-пісок у кількості 11500,0 тонн, загальною заставною вартістю 25875000,00 грн., що зберігається на складі за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, с.Ясенівці вул.Заводська, 1.

Згідно з п.1.1 цього договору заставодержатель має право у разі невиконання Спільним українсько-литовським підприємством «Ламія»ЗАТ зобов'язань за договором кредитної лінії № 325-07 від 07.11.2007 р. отримати задоволення за рахунок вартості майна, заставленого за цим договором, у повному обсязі. Відповідно до основного договору позичальнику відкривається кредитна лінія з максимальним лімітом заборгованності в сумі 10000000,00 грн. В подальшому до цього пункту договору застави вносились зміни стосовно зміни остаточного строку погашення кредиту.

Враховуючи зміст цієї умови договору застави, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо погодження сторонами договору такої умови як розмір виконання зобов'язання (за ст.12 Закону України «Про заставу») чи максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою (за ст.22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»), тому відсутні підстави вважати договір застави неукладеним.

Згідно з пп.3.3.2 п.3.3 договору закладу заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення підприємством «Ламія» ЗАТ умов основного договору.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу»та ст.590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідачу ТОВ «Золочівагро»надсилались вимоги щодо порушення підприємством «Ламія»грошових зобов'язань за кредитним договором, зокрема, лист від 08.12.2010 р. (вих.№ 27-13067/10) був направлена рекомендованою кореспондецією з повідомленням про вручення 16.12.2010 р.

Згідно зі ст.572 ЦК України та ст.1 Закону України «Про заставу»в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Тобто, у випадку невиконання (неналежного виконання) забезпеченого заставою зобов'язання в момент настання терміну його виконання, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, що відповідає п.1.1 договору застави, п.5.9 кредитного договору та ч.2 ст.1050 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку кредитор/позивач має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від боржника та заставодавця/майнового поручителя  як солідарних боржників, і в зв'язку з цим позивач,  реалізуючи своє право, визначене ч.1 ст.543 ЦК України, правомірно звернувся з позовними вимогами про стягнення боргу одночасно до боржника та майнового поручителя.

Відповідно до норм ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

Умовами договору застави та нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу»не передбачений солідарний обов'язок боржника і заставодавця-майнового поручителя.

Колегія суддів вважає, що вимога про стягнення коштів в сумі 11827731,11 грн., що становить заборгованість та штрафні санкції за кредитним договором, в повному обсязі та одночасно з позичальника/боржника та заставодавця є неправильно обраним способом захисту права, оскільки грошове зобов'язання за кредитним договором виникло лише у підприємства «Ламія», і не виникло у ТзОВ «Золочівагро», виходячи зі  змісту обов'язків заставодавця. Тому позовна вимога про стягнення коштів з відповідача ТзОВ «Золочівагро»не підлягає задоволенню як безпідставна.

Крім того, стягнення заборгованності одночасно із зверненням стягнення на предмет застави є фактично здійсненням стягнення у подвійному розмірі, і таке вирішення спору визнано неправильним Верховним Судом України в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки).

За наведених обставин рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 11827731,11 грн. з відповідача ТзОВ «Золочівагро»підлягає скасуванню за п.3 ч.1 ст.104 ГПК України. В решті рішення залишається без змін - підлягає задоволенню позовна вимога ПАТ «Кредобанк»про стягнення боргу та пені за кредитним договором в загальній сумі 11827731,11 грн. з відповідача спільного українсько-литовського підприємства «Ламія»ЗАТ.

Інші доводи скаржників не відповідають матеріалам справи, є недоведеними і не розцінюються колегією як такі, що мають значення для вирішення даного спору, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення.

Так, доводи скаржників щодо необхідності вирішення спору у третейському суді відхиляються з урахуванням таких обставин. Відповідно до розд.10 договору про зміну умов договору кредитної лінії № 325-07 від 07.11.2007 р. шляхом його викладення в новій редакції, укладеного 28.08.2009 р. ВАТ «Кредобанк»та спільним підприємством «Ламія»ЗАТ, сторонами погоджено вирішення будь-яких спорів щодо кредитного договору або у зв'язку з ним у постійно діючому третейському суді при корпорації «Юртранссервіс». Разом з тим, відповідно до норм ст.5 Закону України «Про третейські суди»спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону та до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав. Передбачене даною нормою право може бути реалізоване  і після порушення провадження у справі з наслідками, передбаченими п.5 ч.1 ст.80 ГПК України. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що до прийняття рішення у даній справі господарським судом Рівненської області жодна з сторін третейської угоди не заявила про передачу даного спору на вирішення третейського суду (не подала господарському суду заяви із запереченнями щодо вирішення спору у господарському суді). Тому місцевий господарський суд правомірно, в межах визначеної підвідомчості вирішив спір у даній справі.

< Текст > 

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України,  суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача спільного українсько-литовського підприємства "Ламія" ЗАТ залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівагро" задоволити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 23.05.2011 р. у справі                     № 5019/380/11 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро»11827731,11 грн. боргу та санкцій за кредитним договором та стягнення боргу з товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівагро" шляхом звернення на предмет закладу - цукор-пісок у кількості 11500,0 тон загальною заставною вартістю 25875000,00 грн., що зберігається на складі за адресою: Львівська обл., Золочівський р-н, с.Ясенівці, вул.Заводська, 1, шляхом його реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною 2500,00 грн. за 1,0 тону. В решті рішення господарського суду Рівненської області від 23.05.2011 р. залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

          "Позов задоволити частково.

          Стягнути з відповідача спільного українсько-литовського підприємства "Ламія" ЗАТ (35600 Рівненська обл. м.Дубно вул.Д.Галицького, 53, код за ЄДРПОУ 25319961) на користь публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026 м.Львів вул.Сахарова, 78  код за ЄДРПОУ 09807862) борг за кредитним договором в загальній сумі 11827731,11  грн. (одинадцять мільйонів вісімсот двадцять сім тисяч сімсот тридцять одна гривня 11 копійок), що складається з 9495000,00 грн. боргу за сумою кредиту, 2030280,26 грн. боргу зі сплати процентів, 2000,00 грн. боргу зі сплати комісії та 300450,84 грн. пені. Стягнути з відповідача спільного українсько-литовського підприємства "Ламія" ЗАТ на користь позивача 25500,00  грн. витрат на  державне мито та 236,00   грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівагро"."

          Матеріали справи повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий  суддя                                                                         Маціщук А.В.

Суддя                                                                                                 Гулова А.Г.  

Суддя                                                                                                 Петухов М.Г.  

01-12/12959/11