Постанова

від 24.04.2008 по справі 12/380-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002,

м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412)

48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "24" квітня 2008 р.                                                         

Справа №  12/380-07

Житомирський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при секретарі                                               

              ,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 -представника

за довіреністю від 07.02.2008р.,

від відповідача: Шахової О.А.

-представника за довіреністю №70р/6842 від 04.12.2007р.,

розглянувши апеляційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Вінниця

на рішення господарського суду

Вінницької області

від "14" лютого 2008

р.  у справі № 12/380-07 (суддя

Кожухар М.С.)

за 

позовом Суб'єкта  підприємницької

діяльності ОСОБА_2,                м.

Вінниця

до Стрижавської виправної колонії

№81 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у

Вінницькій області, смт. Стрижавка Вінницької області

про стягнення 10309,39 грн.

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Вінницької області від 14.02.2008р. у справі №12/380-07 в

задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Стрижавської

виправної колонії №81 Управління Державного департаменту України з питань

виконання покарань у Вінницькій області про стягнення 10309,39 грн. відмовлено.

Не погоджуючись

з прийнятим рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до

суду з апеляційною скаргою, в якій просить 

оскаржуваний судовий акт скасувати та прийняти новий - про задоволення

заявлених позовних вимог.

Мотивуючи

апеляційну скаргу, позивач зазначає,  що

приймаючи рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми

матеріального права і, як  наслідок,  дійшов помилкового висновку про те, що з дня

набрання законної сили рішенням суду про стягнення суми боргу за

невиконання  грошового зобов'язання

припиняється нарахування 

інфляційних  та  3% річних за прострочення виконання даного

зобов'язання. 

В судовому

засіданні представник  позивача підтримав

доводи та вимоги  апеляційної скарги.

Відповідач у

письмовому відзиві на апеляційну скаргу та його представник в засіданні

суду  заперечили проти апеляційної

скарги, вважають оскаржене рішення законним та обгрунтованим, просять залишити

його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши

пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши  доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали

справи, перевіривши юридичну оцінку 

обставин справи  та повноту їх

встановлення, дослідивши правильність 

застосування  судом першої

інстанції норм матеріального та процесуального 

права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку

про те, що апеляційна  скарга підлягає

частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до

статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому

одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони

(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги,

сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання

виникають з підстав, встановлених статтею 

11 цього Кодексу.

За приписами

частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних

прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені

актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами,

але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В даному

випадку спірні правовідносини виникли на підставі статті 214 Цивільного кодексу

УРСР та статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до яких боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається

із матеріалів справи, згідно накладних №12 від 11.05.2001р., №31 від 29.06.2001р.,

№31 від 01.04.2002р., №27 від 10.05.2002р., №45 від 31.05.2002р., №44 від

04.07.2002р., через своїх представників, що діяли на підставі довіреностей,

відповідач одержав від позивача рибопродукти на суму 17226,80 грн.

Непроведення

розрахунків за отриману продукцію зумовило звернення підприємця ОСОБА_2 із

відповідним позовом до господарського суду.

Рішенням

господарського суду Вінницької області від 01.07.2004р. у справі №4/160-04

стягнуто з Стрижавської  виправної  колонії №81 Управління Державного

департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області на

користь позивача 12906,80 грн. боргу, 558,30 грн. втрат від інфляції, 86,78

грн. річних, 593,81 грн. судових витрат. У вимогах про стягнення 4326,30 грн.

боргу, 271,64 грн. інфляційних нарахувань та 36,44 грн.-3% річних відмовлено.

Постановою

Житомирського апеляційного господарського суду 

від 14.12.2004р. вказаний судовий акт змінено.

Стягнуто з

відповідача на користь позивача 17226,80 грн. боргу, 790,74 грн.

інфляційних,  23,18 грн. річних,181,40

грн. витрат по сплаті державного мита та           117,70 грн. витрат на інформаційно -

технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. В

решті рішення  суду залишено без змін.

На виконання

даної постанови господарським судом Вінницької області виданий наказ від

29.12.2004 року.

15.01.2008р.

року виконавчою службою відкрито виконавче провадження за наказом 4/160-04, про

що винесена відповідна постанова.

Як зазначено у

постанові державного виконавця боржнику встановлено строк для добровільного

виконання судового рішення - 21.01.2008р.

Однак, на

поточний момент відповідач розрахунків з позивачем не провів.

Скориставшись

своїм правом та відповідними приписами чинного цивільного законодавства позивач

у даній справі заявив вимоги про стягнення з відповідача 8316,35 грн.

інфляційних втрат та 1652,68 грн. - 3 % річних.

В ході розгляду

справи позивач збільшив розмір позовних вимог, заявивши до стягнення 8611,39

грн. інфляційних нарахувань, 1698,00 грн. - 3% річних та 1000,00 грн. витрат по

оплаті послуг адвоката. 

Відповідно до

статті 161 Цивільного кодексу УРСР (чинної на момент виникнення спірних

правовідносин), статті 526 Цивільного кодексу України (яка в силу п.4

Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу підлягає застосуванню)

зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Діюче

законодавство не пов'язує припинення зобов'язання із наявністю судового рішення

чи відкриття провадження по його примусовому виконанню.

Згідно із

статтею  599 Цивільного кодексу України

зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до

статті 526 Цивільного кодексу України належним є виконання, що відповідає

умовам договору, вимогам закону та інших актів цивільного законодавства. У разі

якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а на

сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні

обов'язки, у тому числі передбачені статтею 

625 Цивільного кодексу України (статтею 

214 Цивільного кодексу УРСР).

А відтак,

колегія суддів, встановивши на підставі наданих позивачем доказів наявність

прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, що зумовлює

відповідні наслідки у вигляді нарахування інфляційних втрат та річних,

дійшла  висновку про часткове задоволення

заявлених позовних вимог з урахуванням 

уточненого  апеляційною інстанцією

розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних.

Глава 50

Цивільного кодексу України регулює підстави припинення зобов'язання. Такими

підставами, в тому числі є його виконання, проведене належним чином.

Прийняття судом

рішення про стягнення боргу не припиняє зобов'язання, а неможливість виконання

боржником грошового зобов'язання не звільняє останнього від відповідальності

(частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Статтею 44

Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових

витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати

за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку,

якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх

сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до

частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що

підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому

Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону

оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між  громадянином чи юридичною особою і

адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного

закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи,

котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про

адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України,

який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника

адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво

про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката

України.

Таким чином,

визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг

адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору,

підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме

адвокатом, а не іншим представником.

Обгрунтовуючи

вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до

матеріалів справи копії угоди про надання правової допомоги від 01.12.2007р.,

акту №1 від 07.02.2008р. прийому - передачі наданих послуг, квитанції про

отримання адвокатом ОСОБА_1 гонорару у розмірі 1000,00 грн. та свідоцтва про

право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1.

Відповідно до

ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи,

послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог.

За таких

обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 14.02.2008р. у

справі №12/380-07 підлягає скасуванню з прийняттям нового судового акту - про

часткове задоволення заявлених позовних вимог.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського

процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Вінниця задовольнити

частково.

2. Рішення

господарського суду Вінницької області від 14 лютого 2008 року у справі

№12/380-07 скасувати.

Прийняти нове

рішення - про часткове задоволення позову.

Стягнути з  Стрижавської виправної колонії №81 Управління

Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій

області                                (

Вінницька область, Вінницький район смт.Стрижавка, вул. Алеї,30, код

08679600)  на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код

НОМЕР_2)  1547 грн. 58 коп. - 3% річних, 7769

грн. 28 коп. - інфляційних втрат, 1000 грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката,                    103 грн. 16 коп. - витрат з

державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу, 51 грн.58 коп. за подачу апеляційної скарги.

3. Видачу

наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької

області.

4. Справу №

12/380-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий - суддя:                                                              

 судді::

Віддрук. 4 прим.

1-до справи

2,3-сторонам

4-в наряд