Постанова

від 04.09.2008 по справі 12/380-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 04 вересня 2008 р.                                                                                   

№

12/380-07 

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Головуючого     

Кочерової

Н.О.

суддів

Самусенко

С.С. Черкащенка М.М.

перевіривши касаційну  скаргу

Стрижавської

виправної колонії № 81 Управління Державного департаменту України з питань

виконання покарань у Вінницькій області

на

постанову

від

24.04.2008р. Житомирського апеляційного господарського суду

у

справі

№

12/380-07 господарського суду Вінницької області

за

позовом

суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1

до

Стрижавської

виправної колонії № 81 Управління Державного департаменту України з питань

виконання покарань у Вінницькій області

про

стягнення

10309,39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:       не з'явилися,

від відповідача:  Шахова

О.А. дов. № 5929 від 25.10.2007

ВСТАНОВИВ:

В

грудні 2007 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до

господарського суду з позовом до Стрижавської виправної колонії № 81 Управління

Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій

області про стягнення 10309,39 грн.

В

обгрунтування вказаних вимог зазначав, що на виконання постанови у справі №

4/160-04 Житомирським апеляційним господарським судом було видано наказ про

стягнення з відповідача на користь позивача 17226,80 грн. основного боргу,

790,74 грн. інфляційних, 123,18 грн. 3% річних та 229,10 грн. судових витрат.

Проте, відповідач рішення суду не виконав, заборгованість не сплатив, а тому

він повинен відшкодувати позивачу збитки, завдані інфляційними втратами та

збитки у вигляді 3% річних.

Рішенням  господарського   суду  

Вінницької  області  від 14.02.2008 року

(суддя  М.Кожухар) у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи

в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що

відносини щодо виконання судового рішення не підпадають під дію Цивільного

кодексу України, а тому не є підставою для нарахування штрафних санкцій за

порушення грошового зобов'язання.

Постановою

Житомирського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 року (судді:

Щепанська Г.А.- головуючий,Гулова А.Г.,Пасічник С.С.) рішення місцевого

господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення

позову.

Стягнуто

з  Стрижавської виправної колонії № 81

Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у

Вінницькій області 1547,58 грн. 3% річних, 7769,28 грн. інфляційних втрат, 1000

грн. витрат на послуги адвоката та 1272,74 грн. судових витрат.

Підставою

для часткового задоволення позову є висновок апеляційного господарського суду

про те, що прийняття судом рішення про стягнення боргу не припиняє зобов'язання,

а неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняє

останнього від відповідальності.

В

касаційній скарзі Стрижавська виправна колонія № 81 Управління Державного

департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області просить

скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення

місцевого господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм

матеріального права.

Заслухавши

пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом

обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає,

що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно

до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови

від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді,

коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно

перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим

визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для

даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

Згідно

ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду

ухвалюється іменем України та складається із вступної, описової, мотивувальної

і резолютивної частин.

Пунктом

6 вищевказаної Постанови "Про судове рішення" визначено, що

мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які

мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки,

з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.

Приймаючи

оскаржувану постанову, апеляційний господарський дійшов до правильного висновку

про те, що зобов'язання не припиняється в зв'язку з прийняттям судом рішення

про стягнення боргу, а тому нарахування штрафних санкцій за невиконання

грошового зобов'язання продовжується до його повного виконання.

Проте,

постанова Житомирського апеляційного господарського суду не може бути визнана

законною та обгрунтованою, оскільки в порушення вищезазначених норм, судом не

зроблено розрахунків, з яких він виходив при стягненні інфляційних втрат та 3%

річних, що не дає можливості перевірити правомірність такого стягнення.

Крім

того, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України

державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних

вимог.

Однак,

апеляційним господарським судом вказана правова норма також не врахована.

Переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, згідно ст. 1117 Господарського

процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених

фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної

інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має

права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи

викладене, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а

справа направленню на новий розгляд до господарського суду апеляційної

інстанції.

При

новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, повно, всебічно та

об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача та

відповідача та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Стрижавської виправної колонії № 81 Управління Державного департаменту

України з питань виконання покарань у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 24.04.2008 року скасувати,

справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий                                                                          

Н. Кочерова

Судді:                                                                                       С.Самусенко

М.Черкащенко