Рішення

від 06.08.2008 по справі 7/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 серпня 2008 р.           Справа 7/4-06

за позовом: Тростянецької районної спілки споживчих товариств, смт.Тростянець Вінницької області   

до: Ладижинської міської ради,м.Ладижин Вінницької області  

про визнання права власності на майновий комплекс ринку

та за зустрічним позовом Ладижинської міської ради,м.Ладижин Вінницької області

до Тростянецької районної спілки споживчих товариств, смт.Тростянець Вінницької області

про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою і визнання права власності на майновий комплекс ринку

Головуючий суддя     Банасько О.О.     

Cекретар судового засідання  Білоконна О.В.

Представники :

позивача: Горі М.М.-голова правління, виписка із протоколу перших зборів Ради Тростянецької райспоживспілки від 16.12.2003 року, Прицюк А.В.- представник за довіреністю б/н від 22.08.2007 року.

відповідача: Орець Н.І.- представник за довіреністю № 1500 від 12.06.2007 року.

прокуратури Вінницької області –не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Тростянецькою районною спілкою споживчих товариств заявлено позов до Ладижинської міської ради, з урахуванням заяви про його уточнення від 10.02.2006 року      № 244 (а.с.18, т.2), про визнання права власності на будівлі та споруди  майнового комплексу ринку, що  розміщений за адресою  м. Ладижин, вул. Процишина, 8 (відповідно до  технічного паспорту): м'ясний павільйон –літ. "А", площею 503,0 кв.м., залишковою вартістю  109084,90 грн.;  туалет –літ. "Т", площею 59,8 кв.м., залишковою вартістю - 7751,32 грн.; огорожа –площею 695 кв.м., залишковою вартістю –7617,63 грн.; замощення - залишковою вартістю –94 956,97 грн. в зв'язку з відмовою відповідача в оформленні права власності на зазначене майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини.

В 1988 році Тростянецькій райспоживспілці було безоплатно передано колгоспний ринок, який знаходився в м.Ладижин і який з того часу перебував на балансі і в постійному користуванні позивача. Підставою для безоплатної передачі позивач, зокрема, зазначає постанову ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 року № 214 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків", постанову Вінницького обкому Компартії України та виконкому обласної Ради народних депутатів від 15.05.1987 року        № 186, постанову Вінницької облспоживспілки від 12.06.1987 року № 196, постанову Вінницької облспоживспілки від 14.10.1988 року № 250 "Про удосконалення структури управління колгоспними ринками", наказ по управлінню ринками Вінницької облспоживспілки від 09.12.1988 року № 217 "Про приймання-передачу колгоспних ринків з балансу управління ринків облспоживспілки на баланс райспоживспілок", рішення Конституційного Суду України від 11.11.2004 року № 16-рп/2004 тощо.  Також позивач у позовній заяві вказує, що згідно рішення Ладижинської міської ради народних депутатів від 19.06.1996 року № 176 йому було надано в постійне користування 1,5860 га. землі для торгівельного майданчика ринку та видано відповідний державний акт І-ВН № 003033.

У відзиві на позов (від 21.07.2006 року б/н –а.с.6-8, т.3) відповідач позовні вимоги не визнає виходячи з того, що позивачем не надано доказів передачі саме майнового комплексу ринку (м'ясо-молочний павільйон, туалет, замощення, огорожа) з відання управління торгівлі Вінницького облвиконкому у відання Вінницької облспоживспілки, оскільки в акті безкоштовної передачі зазначено лише про передачу основних засобів на певну суму без їх індивідуалізації.

В поясненнях до відзиву (пояснення від 08.11.2006 року № 1 –а.с.102-103, т.3, пояснення від 19.03.2008 року –а.с.122-126, т.6) відповідач в доповнення до раніше заявлених заперечень посилається на те, що спірне майно є державним оскільки його будівництво в 1975-1977 роках здійснювала Ладижинська ТЕС, яка була державним підприємством, за державні кошти.

07.03.2006 року Ладижинською міською радою подано зустрічний позов до Тростянецької районної спілки  споживчих товариств про визнання недійсним державного акту на право постійного користування  землею в м. Ладижин серії І-ВН № 003033, виданий  Тростянецькому районному колгоспному  ринку 31.12.1996 року (а.с.62-64, т.2). Зустрічний позов мотивовано тим, що при  видачі оспорюваного державного акту було порушено чинне законодавство:

- земельна ділянка надавалась позивачу з порушенням земельного законодавства без її попереднього вилучення із земель Ладижинської ТЕС у користуванні якої вона перебувала ще з 1982 року (державний акт на право постійного користування землею серії Б № 000673);

- надання земельної ділянки позивачу здійснювалось за рішенням виконкому Ладижинської міської ради, який не мав на це відповідних повноважень через що це рішення виконкому було скасоване рішенням 25 сесії 23 скликання Ладижинської міської ради від 11.04.2001 року як незаконне;

- розбіжність у площі земельної ділянки –державний акт серія І-ВН № 003033 –1,5860 га, рішення виконкому від 19.06.1996 року № 176 –1,5 га, державний акт серія Б                    № 000673 –1,42 га..

Ухвалою суду від 10.03. 2006 року  зустрічний позов  Ладижинської міської ради  був прийнятий до провадження  судом для  спільного розгляду з первісним позовом.

22.03.2007 року до суду надійшла заява Ладижинської міської ради від 31.01.2007 року № 2-20-288 про збільшення позовних вимог зустрічного позову згідно якої позовні вимоги доповнено наступними: визнання права власності на майновий комплекс ринку в м. Ладижин, вул. Процишина, 8а, який складається: м'ясний павільйон–загальною площею 390,9  кв.м., туалет –загальною площею 35,5 кв.м., огорожа –695 кв.м., змощення за  Ладижинською міською радою; стягнення з Тростянецької районної спілки споживчих товариств вартості надання послуг адвоката в розмірі 2 000,00 грн. згідно договору від 20.11.2006 року та акту виконаних робіт від 20.11.2006 року (а.с.118-122, т.4). В якості підстави для визнання права власності позивач за зустрічним позовом посилається на те, що будівництво оспорюваних об'єктів нерухомості здійснювалось за державним замовленням, а отже останні являються державним майном. Оскільки постановою Верховної Ради України від 19.10.2000 року № 2059-ІІІ м.Ладижин віднесено до категорії міст обласного значення, Ладижинська міська рада вважає, що вся соціальна інфраструктура, в тому числі і ринки повинна належати територіальній громаді міста, відповідно до ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Позивач за первісним позовом - Тростянецька районна спілка споживчих товариств проти зустрічного позову заперечує як у  відзиві на зустрічну позовну заяву від 26.05.2006 року № 893 (а.с.136-138, т.2), так  і  у письмових поясненнях на адресу суду  (спростування заперечень на первісний позов)  від 07.11.2006 року № 763 (а.с.96-98, т.3).

Мотивуючи свої заперечення відповідач за первісним позовом посилається на ст.ст.22, 30 Земельного кодексу України (1990 року), а також на те, що Ладижинська ТЕС по закінченні будівництва передала оспорюване майно на баланс Тростянецького районного колгоспного ринку (на підтвердження чого надано копії авізо), який входив до складу управління торгівлі Вінницького облвиконкому, яке передало районні ринки області Вінницькій облспоживспілці, а остання –відповідним райспоживспілкам. Крім того, Тростянецька районна спілка споживчих товариств як на доказ передачі оспорюваного майна із відання управління торгівлі Вінницького облвиконкому до Вінницької облспоживспілки  посилається на  інвентаризаційний опис від 27.05.1987 року.

19.03.2008 року в канцелярію суду надійшла заява першого заступника прокурора Вінницької області за № 05/112 від 19.03.2008 року про вступ прокуратури Вінницької області у розгляд справи № 7/4-06 на підставі ст. 29 ГПК України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку з тим, що вирішення цього спору зачіпає інтереси територіальної громади м. Ладижина.

До участі в справі залучались в порядку ст.30 ГПК України представники КП "Тульчинське МБТІ", виконком Ладижинської міської ради, Тростянецького районного відділу земельних ресурсів, Ладижинської ТЕС,  Ладижинського міського відділу земельних ресурсів.

Під час розгляду справи склад суду неодноразово змінювався  з різних підстав.

Так, 04.04.2008 року справу № 7/4-06 до свого провадження прийняв суддя Курко О.П. в зв'язку з тим, що постановою Верховної Ради України від 20.03.2008 року № 242-VI суддя Мінєєва Н.В. звільнена з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. 02.06.2008 року вказану справу до свого провадження прийняв суддя Банасько О.О. оскільки постановою Верховної Ради України від 22.05.2008 року суддя Курко О.П. обраний на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду.

В зв'язку з клопотанням відповідача за первісним позовом, ненаданням витребуваних доказів  розгляд справи відкладався на 09.07.2008 року та 29.07.2008 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 29.07.2008 року представником позивача за первісним позовом заявлено клопотання про залучення до участі у справі перекладача з тих підстав, що представник відповідача за первісним позовом розпочав надавати пояснення російською мовою. Розглянувши дане клопотання суд відхилив його з огляду на вимоги ст.3 ГПК України, ст.21  Закону України "Про мови в Українській РСР", ч.3 ст. 10 Закону України "Про судоустрій України" та усного клопотання представника відповідача за зустрічним позовом про те, що він може надавати пояснення на українській мові.

В цьому ж судовому засіданні представником позивача за зустрічним позовом подано заяву згідно якої він просить суд при прийнятті рішення враховувати площу приміщень вказану у довідці-характеристиці Тульчинського МБТІ від 26.03.2008 року № 73. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

29.07.2008 року судом для підготовки  повного тексту рішення оголошено перерву до 06.08.2008 року.

За заявою сторін справа розглядається  зі  здійсненням технічної фіксації (звукозапису) судового процесу та за межами термінів, передбачених ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши та оцінивши подані в справу докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 року № 124 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків"  міністерство торгівлі УРСР зобов'язано безоплатно передати в установленому порядку протягом II кварталу 1987 р. колгоспні ринки у відання організацій споживчої кооперації (а.с.45-48, т.1).

На виконання цієї постанови Вінницьким обкомом Компартії України та виконкомом обласної ради народних депутатів 15.05.1987 року прийнято постанову за № 186 в п.1  якої вказано, що протягом ІІ кварталу 1987 року колгоспні ринки необхідно безоплатно передати у відання облспоживспілки (а.с.49-54, т.1). В свою чергу Вінницька облспоживспілка 12.06.1987 року прийняла постанову за № 196 "Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків" згідно якої, крім іншого, створила обласну комісію по передачі колгоспних ринків у відання облспоживспілки (а.с.68-70, т.1).

31.06.1987 року було проведено безоплатне приймання-передавання колгоспних ринків (29 ринків) Вінницької області по балансу на 01.07.1987 року з відання управління торгівлі облвиконкому у відання Вінницької облспоживспілки (а.с.71-75, т.1).   

22.12.1988 року управлінням ринками Вінницької облспоживспілки у відання Тростянецької райспоживспілки було передано Тростянецький колгоспний ринок, що підтверджується актом безоплатного приймання передачі (а.с.86-88, т.1).

Як вбачається із актів від 31.06.1987 року та 22.12.1988 року при передачі ринків від обласного управління ринками облвиконкому, а в подальшому від Вінницької облспоживспілки - майно, яке передавалось не індивідуалізувалось. У зазначених актах, крім іншого, вказується лише на такий показник як валюта передавального балансу, з розподілом на основні засоби, їх знос, малоцінний інвентар, його знос тощо. Актом від 22.12.1988 року підтверджується, що від Вінницької облспоживспілки у відання Тростянецької райспоживспілки було передано 6 (шість) ринків з валютою передавального балансу станом на 01.12.1988 року в розмірі 391 164,00 карбованців, в тому рахунку основні засоби по первісній вартості 317 410,00 карбованців з фактичним зносом 106 799,00 карбованців, малоцінний інвентар по первісній вартості 13 332,00 карбованців, з фактичним зносом 4 167,00 карбованців. Таким чином наведені вище акти не дають змоги встановити перелік майна ринку, яке передавалось.

Як встановлено судом, в акті від 31.06.1987 року є посилання на те, що акти інвентаризації додаються (а.с.72, т.1). Разом з тим, в цьому акті зазначено, що: "Інвентаризація основних засобів, малоцінного інвентаря з оцінкою його зносу, розрахунків та інших статей балансу проведена на момент прийому-передачі ринка". Як вбачається із доданих до акту від 31.06.1987 року розподільчих відомостей приймання-передавання (а.с.76-79, т.1), останні було складено станом на 01.07.1987 року.  

Отже посилання позивача за первісним позовом на інвентаризаційний опис від 27.05.1988 року, як на доказ передачі майна оцінюється судом критично виходячи з наведеного вище. До того ж складання такого опису тільки працівниками системи облспоживспілки може підтвердити лише наявність майна і аж ніяк не доводить факт реальної передачі проінвентаризованого майна.

Також позивачем за первісним позовом надано суду акт інвентаризації основних засобів від 01.12.1988 року (а.с.34, т.7), як на підтвердження переліку майна ринків, яке передавалось відповідно до акту від 22.12.1988 року. Однак суд вважає, що вказаний доказ є неналежним, оскільки  всупереч вимогам ст. 36 ГПК України зазначений вище акт не засвідчений належним чином –суду надано його фотокопію.

Виходячи з цього суд прийшов до висновку, що позивач не надав належних доказів та не довів факт передачі від управління ринками Вінницького облвиконкому у відання Вінницької облспоживспілки оспорюваного майна в тому об'ємі, який зазначено у позові - м'ясний павільйон, туалет, огорожа, замощення.

Єдиними доказами передачі майна Тростянецькому колгоспному ринку є наявні в матеріалах справи акт прийому в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом торгового павільйону "М'ясо-молоко" від 17.07.1975 року (затвердженого 02.08.1975 року) та акт прийому в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом туалету від 09.08.1974 року (а.с.136-141, т.4). Згідно вказаних актів зазначені об'єкти були прийняті директором ринків району А.Чабановим та головою ринкового комітету Г.Бакуном. Факт введення в експлуатацію вказаних об'єктів та передача їх позивачу за первісним позовом відображений в пояснюючих записках до річного звіту за 1974-1975 роки по капітальному будівництву Ладижинської ТЕС (а.с.52-70, т.7).

При цьому у пояснюючій записці до річного звіту за 1975 рік по капітальному будівництву Ладижинської ТЕС вказано, що введення і доввведення основних фондів в експлуатацію оформлюється актами (п.4 розділу 5, а.с.68, т.7). Однак суду не надано аналогічних актів чи інших доказів, які б підтверджували факт введення в експлуатацію та передання у користування позивача за первісним позовом замощення та огорожі, хоча останній в наданих суду документах обліковував їх в якості основних засобів, зокрема інвентаризаційний опис від 27.05.1987 року. Надані позивачем  авізо, в якості доказів передачі від Ладижинської ТЕС основних засобів, в тому рахунку і замощення площі ринку, не беруться до уваги, оскільки суду, на його вимогу, не було надано їх оригіналів (а.с.139-141, т.2). Суд погоджується із запереченнями відповідача по первісному позову щодо наданих авізо: невідповідність авізо п.134 Положення про бухгалтерський облік основних засобів (фондів) державних, кооперативних (окрім колгоспів) і громадських підприємств і організацій від 07.05.1976 року; відсутність на авізо від 16.10.1975 року № 23, від 16.09.1983 року № 146 підписів та печаток тощо.  До того ж сам позивач в судовому засіданні, яке відбулось 29.07.2008 року в усному поясненні відмовився від посилання на авізо як на доказ передачі майна від Ладижинської ТЕС.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що взяття позивачем за первісним позовом на бухгалтерський облік замощення та огорожі відбулось без достатніх на те підстав, а тому в позові в цій частині необхідно відмовити. Крім того, відмовляючи в частині визнання права власності на замощення та огорожу суд звертає увагу на той факт, що позивач за первісним позовом звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на оформлення права власності зазначав лише нежитлові будівлі –м'ясний павільйон та туалет, тобто не ставив вимоги щодо оформлення права власності відносно замощення та огорожі  (а.с.134,135, т.1).

Разом з цим суд вважає, що вимоги щодо визнання права власності на будівлі та споруди, що  розміщені за адресою  м. Ладижин, вул. Процишина, 8: м'ясний павільйон –літ. "А", площею 503,0 кв.м.;  туалет –літ. "Т", площею 59,8 кв.м. підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, зазначених у Цивільному кодексі України.

Як встановлено ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У частині 2 ст.328 ЦК України закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК України).

Як вже вказувалось вище, передача позивачу за первісним позовом м'ясного павільйону та туалету підтверджується актами приймання в експлуатацію майна, довідкою введення основних фондів від закінченого капітального будівництва по Ладижинській ТЕС за 1975 рік, а тому є правомірною передача цього майна в подальшому на виконання постанов ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР, Вінницького обкому Компартії України, Вінницької облспоживспілки.  

Статтями 15 та 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист, в тому рахунку і судовий, свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути визнання права. В силу ст. 392  ЦК України, власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В даному випадку право власності позивача за первісним позовом не визнається та оспорюється  відповідачем, що підтверджується листами  від 13.04.2004 року, від 15.10.2004 року, від 30.05.2005 року (а.с.126-128, т.1) та подачею останнім зустрічного позову про визнання права власності на це ж майно.

Задовольняючи позов в цій частині суд бере до уваги рішення Ладижинської міської ради від 14.06.2005 року "Про присвоєння нових юридичних адрес об'єктам містобудування в м.Ладижин", яким змінено фактичну адресу ринку, листи КП Тульчинське МБТІ від 15.03.2006 року № 344 (а.с.№ 100, т.2), від 24.01.2008 року № 200 (а.с.3, т.6), заяву про збільшення позовних вимог (а.с.118-122, т.4), довідку-характеристику Тульчинського МБТІ від 26.03.2008 року № 73 (а.с.25), заяву позивача за первісним позовом від 29.07.2008 року та технічний паспорт.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги  в частині визнання права власності на будівлі та споруди, що  розміщені за адресою  м. Ладижин, вул. Процишина, 8а: м'ясний павільйон –літ. "А", площею 390,9 кв.м.;  туалет –літ. "Т", площею 35,5 кв.м. є обґрунтованими, підтверджуються доказами, а тому підлягають задоволенню.

В зв'язку із частковим задоволенням первісного позову судові витрати покладаються на відповідача в частині задоволених вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

Заявою про уточнення позовних вимог (а.с.18, т.2) позивач за первісним позовом фактично збільшив ціну позову до 219 410,82 грн., однак в порушення вимог ст.46 ГПК України не доплатив державного мита. В зв'язку з цим суд стягує з позивача недоплачену суму державного мита в розмірі 26,11 грн..

Розглянувши зустрічний позов в частині визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею в м.Ладижин серії І-ВН № 003033 виданий Тростянецькому районному колгоспному ринку 31.12.1996 року судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, зустрічна позовна заява прийнята до провадження для спільного розгляду з первісною відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 10.03.2006 року (суддя Мінєєва Н.В.) і мотивується ст.ст. 1, 12, 60 ГПК України, ст.ст.10, 19, 31 Земельного кодексу України (1990 року) та ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

05.03.2008 року представником Ладижинської міської ради подано клопотання про залишення без розгляду позовних вимог зустрічної позовної заяви в частині визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 003033 виданий Тростянецькому колгоспному ринку 31.12.1996 року. В судовому засіданні, яке відбулось 09.07.2008 року представником Ладижинської міської ради зроблено усну відмову від вказаної заяви.

Як вбачається із наданих сторонами документів рішення виконавчого комітету згідно якого було видано оспорюваний державний акт на право постійного користування землею було скасовано рішенням 25 сесії 23 скликання Ладижинської міської ради 11.04.2001 року (а.с.79, т.2). Виходячи із пояснень сторін вказане рішення не оскаржувалось та є чинним. Також суд враховує те, що вимоги про визнання недійсним державного акту на землю не можуть бути предметом розгляду в господарському суді про що наголошувалось в п.5 ІЛ ВГСУ № 01-8/164 від 18.03.2008 року.  

Виходячи з викладеного суд прийшов до висновку про припинення провадження в частині вимог зустрічного позову щодо визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею в м. Ладижин серії І-ВН № 003033, виданий  Тростянецькому районному колгоспному  ринку 31.12.1996 року в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Також суд зауважує, що заявивши вимогу про визнання недійсним державного акту на право постійного користування, відповідач не врахував того, що вказана вимога не кореспондується із положеннями Земельного кодексу України (1990 рік), який вказує, що припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу (ч.2 ст.43 ЗКУ-1990 рік). Як зазначені вище норми Земельного кодексу України (1990 рік), так і вказані відповідачем по первісному позову (ст.ст.10, 19, 31 Земельного кодексу України –1990 рік) не передбачають в якості способу захисту права на земельну ділянку визнання недійсним державного акту на право власності чи користування землею, хоча Ладижинська міська рада посилається саме на нього.

Розглянувши позовні вимоги зустрічного позову щодо визнання права власності на майновий комплекс ринку в м. Ладижин, вул. Процишина, 8а, який складається: м'ясний павільйон–загальною площею 390,9  кв.м., туалет –загальною площею 35,5 кв.м., огорожа –695 кв.м., змощення за  Ладижинською міською радою; стягнення з Тростянецької районної спілки споживчих товариств вартості надання послуг адвоката в розмірі 2 000,00 грн. згідно договору від 20.11.2006 року та акту виконаних робіт від 20.11.2006 року суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити виходячи з наступного.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що оспорюване майно є державним, оскільки будувалось за рахунок державних коштів за державним замовленням виключно для потреб міста Ладижин, на підтвердження чого посилається на пояснювальну записку до річного звіту за 1974 рік, акти приймання в експлуатацію робочою комісією закінченого будівництвом туалету та торгівельного павільйону "м'ясо-молоко" тощо. В обґрунтування зустрічного позову в цій частині Ладижинська міська рада посилається також на Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності ".

Однак з таким висновком позивача за зустрічним позовом суд не може погодитись із врахуванням мотивів та оцінки вказаних доказів при розгляді первісного позову.

Обґрунтовуючи зустрічний позов в цій частині Законом України  "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" Ладижинська міська рада вважає ринок об'єктом соціальної інфраструктури, що тягне за собою його передачу в комунальну власність. Однак відповідно до ст. 2 вказаного Закону об'єкти соціальної інфраструктури можуть передаватись в комунальну власність в тому разі, коли  вони перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Відповідно до листа Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій області від 28.03.2008 року № 07-17/970 (а.с.14, т.7) спростовується належність Ладижинського ринку, розташованого по вул.Процишина, 8а, до державного майна.

В зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом відповідно до вимог встановлених ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 392 ЦК України, ст.ст.4-3, 4-5, 22, 29, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46,  49, 69, п. 1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 81-1, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України суд,-

ВИРІШИВ :

1.  Первісний позов задовольнити частково.

2. Визнати за Тростянецькою районною спілкою споживчих товариств право власності на будівлі та споруди, що  розміщені за адресою  м. Ладижин, вул. Процишина, 8а: м'ясний павільйон –літ. "А", площею 390,9 кв.м.;  туалет –літ. "Т", площею 35,5 кв.м..

3. В частині визнання права власності за Тростянецькою районною спілкою споживчих товариств на замощення та огорожу відмовити.

4. Стягнути з Тростянецької районної спілки споживчих товариств, вул.Леніна, 25, смт.Тростянець Вінницької області, 24300 (інформація про реквізити-код ЄДРПОУ-01742169, р/р № 260056988 в ОД "Райффайзенбанк Аваль", МФО-302247)  –26,11 грн. державного мита в доход державного бюджету.   Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5.  В частині зустрічного позову щодо визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею в м.Ладижин серії І-ВН № 003033 виданий Тростянецькому районному колгоспному ринку 31.12.1996 року провадження припинити.

6. В частині зустрічного позову щодо визнання за Ладижинською міською радою права власності на майновий комплекс ринку в м. Ладижин, вул. Процишина, 8а, який складається: м'ясний павільйон–загальною площею 390,9  кв.м., туалет –загальною площею 35,5 кв.м., огорожа –695 кв.м., змощення за  Ладижинською міською радою; стягнення з Тростянецької районної спілки споживчих товариств вартості надання послуг адвоката в розмірі 2 000,00 грн. згідно договору від 20.11.2006 року та акту виконаних робіт від 20.11.2006 року –відмовити.

7. Стягнути з Ладижинської міської ради, вул.П.Кравчика, 4, м.Ладижин, 24321 (інформація про реквізити-код ЄДРПОУ-04325621, р/р № 35413004002056 в ГУДК у Вінницькій області, МФО-802015) на користь Тростянецької районної спілки споживчих товариств, вул.Леніна, 25, смт.Тростянець Вінницької області, 24300 (інформація про реквізити-код ЄДРПОУ-01742169, р/р № 260056988 в ОД "Райффайзенбанк Аваль", МФО-302247) –893,75 грн. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 48,06 грн. відшкодування витрат на інформаційно- технічне забезпечення.   Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

8. Копію даного рішення надіслати сторонам та прокурору рекомендованим листом.

Cуддя                                             Банасько О.О.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  06 серпня 2008 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - Тростянецька районна спілка споживчих товариств, вул.Леніна, 25, смт.Тростянець Вінницької області, 23400

3 - Ладижинська міська рада, вул.Петра Кравчика, 4, м.Ладижин Вінницької області, 24321

4  - прокуратура Вінницької області  - вул.Володарського, 33, м.Вінниця, 21050