Рішення

від 13.05.2008 по справі 44/537-6/60-42/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

44/537-6/60-42/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  44/537-6/60-42/125

13.05.08

За позовом Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Комплект” м. Києва

до Дочірнього підприємства “Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Києва

третя особа Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Києва

про визнання договору частково недійсним, стягнення боргу, ціна позову 821250,83 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Хусанова К.Ю., Супрун І.К.,

від відповідача Череповський Є.В.,

від третьої особи Овдіна Ю.Б.

СУТЬ СПОРУ :

у листопаді 2005 року Закрите акціонерне товариство “Торговий дім “Комплект” звернулося в суд з позовом про визнання недійсним п. 3.5 договору № 208/02 від 19 серпня 2002 р. в редакції Додаткової угоди № 3 від 30 грудня 2003 р., стягнення з Дочірнього підприємства “Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на його користь 34076164,69 грн. боргу.

У процесі розгляду справи позивач заявою № 31/05-1 від 31 травня 2007 р. зменшив розмір заявленої до стягнення суми боргу до 821250,83 грн., в іншій частині позов підтримав.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 5 липня 2007 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2007 р. позов Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Комплект” задоволено частково, стягнуто з Дочірнього підприємства “Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на користь Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Комплект” 821250,83 грн. боргу, 8212,50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 4 березня 2008 р. вищевказані рішення судів І та апеляційної інстанцій були скасовані в частині задоволення позовних вимог на суму 821250,83 грн., в цій частині справа передана на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В решті рішення та постанову залишено без змін.

Отже, предметом розгляду справи на новому розгляді є стягнення 821250,83 грн. боргу.

Під час нового розгляду справи позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 208/02 від 19 серпня 2002 р. останній частково оплатив одержану продукцію виробничо-технічного призначення, заборгувавши йому станом на час розгляду справи 821250,83 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати.

У процесі розгляду позивач заявив вимоги про визнання недійсним п. 3.5 спірного договору, подавши через канцелярію суду заяву № 18/04-08/2. Подана заява в установленому порядку державним митом оплачена не була, та не містила доказів направлення її копії відповідачу, у зв'язку з чим ухвалою суду була повернута без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги про стягнення боргу у зменшеному розмірі, просив судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що строк оплати за спірним договором не настав, тому право позивача на її одержання з його боку не порушене.

Третя особа письмових пояснень з приводу заявлених вимог не надала, її представник у судовому засіданні проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 серпня 2002 р. між сторонами по справі укладений договір № 208/02, згідно з яким позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення за найменуванням, кількістю та комплектністю, вказаними у специфікаціях, а останній –прийняти та оплатити одержану продукцію.

30 грудня 2003 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 208-02 від 19 серпня 2002 р., відповідно до якої первісний договір було викладено в новій редакції, яка містила, зокрема, п. 3.5 наступного змісту: “Остаточні розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем після поставки продукції та підписання акту прийому-передачі продукції на протязі трьох банківських днів з дня надходження коштів від споживача продукції –(ВАТ “Укртранснафта”, ДК “Укргазвидобування”, ДК “Укртрансгаз”).

Поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі №№ 1 від 7 жовтня 2002 р., 2 від 13 грудня 2002 р., 3 від 24 грудня 2002 р., 3 від 24 грудня 2002 р., 1 від 2 січня 2003 р., 2 від 28 лютого 2003 р., 3 від 14 квітня 2003 р., 4, 5 від 17 квітня 2003 р., б/н від 21 травня 2003 р., 6 від 17 травня 2004 р., 04/11 від 4 листопада 2004 р., 04/11 від 4 листопада 2004 р., від 9 вересня 2005 р., накладними №№ 1 від 7 жовтня 2002 р., 13/12 від 13 грудня 2002 р., 24-12/2 від 24 грудня 2002 р., 24-12/1 від 24 грудня 2002 р., 01-02 від 2 січня 2003 р., 28/02 від 28 лютого 2003 р., від 14 квітня 2003 р., 1704/1, 1704/2 від 17 квітня 2003 р., 21 від 21 травня 2003 р., РН-0000039 від 17 травня 2004 р., 70, 71 від 4 листопада 2004 р., 16 від 9 вересня 2005 р., стверджується факт передачі позивачем відповідачу товару за договором загальною вартістю 241827143,99 грн.

Наявними у матеріалах справи банківськими виписками, поясненнями сторін стверджується, що одержаний за спірним договором товар оплачений відповідачем у розмірі 241005893,16 грн. і станом на час розгляду справи борг останнього по оплаті за цей товар становить 821250,83 грн.

Поясненнями сторін та третьої особи стверджується, що придбаний на підставі спірного договору товар, з приводу оплати якого заявлені позовні вимоги, був проданий відповідачем згідно договору № 480-03/11-7 від 30 грудня 2003 р. третій особі.

Не заперечуючи факту наявності заборгованості перед позивачем за спірним договором станом на час розгляду справи, відповідач посилався на те, що станом на час звернення позивача в суд з указаним позовом (25 листопада 2005 р.) права останнього на одержання оплати за поставлений товар порушені не були, оскільки кошти від споживача продукції (третьої особи по справі) до нього на той час перераховані не були.

Також відповідач та третя особа підтвердили, що станом на час розгляду справи третьою особою проведено повну оплату товару, що був придбаний відповідачем у позивача.

Для перевірки обставин щодо стану розрахунків між відповідачем та третьою особою судом були витребувані від них відповідні платіжні документи.

Згідно з указаними доказами після звернення позивача в суд з даним позовом загальний розмір перерахованих третьою особою відповідачу сум становив 33728176,52 грн. Тобто, зобов'язання споживача продукції перед відповідачем на той момент не були виконані саме у вказаному розмірі і відповідно не настав строк виконання відповідачем зобов'язання по сплаті відповідних сум позивачу.

Залишок коштів за поставлений позивачем товар третьою особою був перерахований відповідачу до 25 листопада 2005 р., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 580 від 17 січня 2005р., 2153 від 14 лютого 2005 р., 1976 від 10 лютого 2005 р., поясненнями третьої особи та частково поясненнями відповідача.

Отже, станом на час подачі позову позивачем було обгрунтовано заявлено вимоги про стягнення оплати за договором у розмірі 347988,17 грн. (34076164,69 грн. первісно заявлених до стягнення –33728176,52 грн. сплачених третьою особою після подачі даного позову) і доказів належної сплати відповідачем на користь позивача коштів в указаному розмірі суду не надано.

З цієї суми заборгованості суд вважає необхідним виходити при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Судом також встановлено, що станом на час розгляду справи відповідач одержав повну оплату за придбаний у позивача товар, однак в установлений спірним договором триденний строк оплату за договором безпідставно не провів (останній платіж від третьої особи відповідач одержав 16 травня 2007 р. згідно платіжного доручення № 4177).

Суд вважає, що право позивача на одержання оплати за проданий товар за таких обставин відповідно до вимог ст. 16 ЦК України підлягає захисту.

Виходячи з наведеного з відповідача на користь позивача на підставі ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 821250,83 грн. боргу, 614,56 грн. державного мита, 2,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Комплект” м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Нагірна, 27, код 30167066) на користь Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “Комплект” (01034, м. Київ, вул. О.Гончара, б. 41, код 32041928) 821250,83 грн. боргу, 614,56 грн. витрат по оплаті державного мита, 2,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                     П.І.Паламар