Постанова

від 17.03.2009 по справі 44/537-6/60-42/125

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/537-6/60-42/125

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.03.2009                                                                                           № 44/537-6/60-42/125

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.2008

 у справі № 44/537-6/60-42/125 (суддя  

 за позовом                               ЗАТ "Торговий Дім "Комплект"

 до                                                   Дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 про                                                   визнання договору частково недійсним, стягнення боргу, ціна позову 821250,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним п. 3.5 договору №208/02 від 19.08.2002 в редакції Додаткової угоди №3 від 30.12.2003 та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 3.407.6164,69 грн.

Заявою №31/05-1 від 31.05.2007 позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 821.250,83 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору, відповідач здійснив лише часткову оплату вартості продукцію виробничо-технічного призначення, поставленої позивачем, що призвело до виникнення заборгованості.   

Справа розглядалась неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2007 №44/537-6/60 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 821.250,83 грн. заборгованості, 8.212,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 вищевказане Рішення місцевого господарського суду було залишено без змін. Однак, Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2008 Рішення Господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду у справі №44/537-6/60 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 821.250,83 грн. та скеровано справу на новий розгляд в цій частині. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним п. 3.5 договору №208/02 від 19.08.2002 в редакції Додаткової угоди №3 від 30.12.2003 – судові рішення залишені без змін.

В квітні 2008 р. позивач подав до Відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва доповнення до позовної заяви №18/04-08/2 від 18.04.2008, в яких змінював підстави позову та просив суд визнати недійсним Договір №208/02 від 19.08.2002 в редакції Додаткової угоди №3 від 30.12.2003 в окремій частині п. 3.5 договору як таку, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Ухвалою Господарського суду міста Києва вказані доповнення до позову були повернуті без розгляду на підставі п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що строк оплати за спірним договором не настав, тому право позивача на її одержання з його боку не порушене.

Третя особа в усних поясненнях проти позовних вимог заперечувала, просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №44/537-6/60-42/125 від 13.05.2008 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 821.250,83 грн. боргу, 614,56 грн. державного мита та 02,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва у справі №44/537-6/60-42/125 від 13.05.2008 скасувати частково і прийняти нове, яким в частині визнання п. 3.5 Договору №208/02 від 19.08.2002 недійсним – залишити рішення в силі, а в частині стягнення заборгованості – в позові відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 у справі № 44/537-6/60-42/125апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва у справі №44/537-6/60-42/125 від 13.05.2008 - без змін.

Не погоджуючись із вказаною Постановою суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив частково скасувати рішення господарського суду м.  Києва від  13.05.2008 у справі № 44/537-6/60-42/125 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 та прийняти нове рішення, яким в частині визнання п. 3.5 договору №208/02 від 19.08.2002 недійсним - залишити в силі, а в частині стягнення заборгованості - відмовити.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2009 касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 у справі № 44/537-6/60-42/125 Господарського суду міста Києва скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

У постанові від 20.01.2009 касаційна інстанція вказала на наступне.

За приписами частини 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є розгляд справи судом за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про час та місце судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу про прийняття до розгляду апеляційної скарги та призначення часу судового засідання на 22.10.2008 (т. 7, а.с. 105-106) було направлено сторонам у трьох примірниках (позивачу, відповідачу та третій особі); направлена відповідачу кореспонденція повернулась без вручення (т.7, а.с. 111). При цьому вказану кореспонденцію було направлено за адресою вул. Кулібіна, 4/2, в той час як за даними апеляційної скарги та інших документів, наявних у справі, поштовою адресою, вказаною відповідачем для направлення кореспонденції, є вул. Ґонти, 3 а, тобто, сторону не було повідомлено про судове засідання належним чином.

Відомості, зазначені у постанові апеляційного господарського суду, про участь у справі представника відповідача Данилевського О.М., що діяв на підставі довіреності № 2-83 від 19.08.2008, є помилковими та суперечать протоколу судового засідання та змісту довіреності № 2-83 від 19.08.2008, за якою Данилевський О.М. є представником третьої особи - Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відтак апеляційним господарським судом було розглянуто справу 22.10.2008 та прийнято постанову за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про час та місце судового засідання, що є порушенням принципів здійснення господарського судочинства, внаслідок чого висновки апеляційного господарського суду щодо розгляду апеляційної скарги не можуть вважатись законними та обґрунтованими.

За таких обставин касаційна інстанції зазначила, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд до апеляційного господарського суду.

При цьому Вищий господарський суд України зазначив, що:

1) судами попередніх інстанцій виконано обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції та встановлено наявність порушеного права позивача на момент   звернення   з позовом;   приймаючи   ж   судові   рішення,  суди правомірно виходили з предмету позову згідно заяв позивача, поданих під час провадження у справі, якими змінювався предмет позову.

2) касаційна  скарга  не  містить  доводів  у спростування  вказаних висновків  судів    попередніх інстанцій,  а посилання скаржника  на необхідність  наявності 100%  одержаної від третьої особи  оплати для виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті одержаної від позивача продукції є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на жодних умовах договорів, укладених сторонами.

Касаційна ж скарга відповідача задоволена частково, а справа направлена на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду на підставі того, що апеляційним господарським судом було розглянуто справу та прийнято постанову за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про час та місце судового засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2009 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” і порушено апеляційне провадження у справі №44/537-6/60-42/125, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.03.2009.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо того, чи мало місце порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань та, відповідно, прав позивача саме на момент звернення з позовом до суду і не визначено граничні строки оплати за поставлену продукцію згідно з п.3.5 Договору, що призвело до неправильного вирішення справи.

На думку відповідача, право вимоги позивача на момент звернення з позовом до Господарського суду міста Києва було відсутнє, а отже відсутній і предмет спору, у зв'язку з чим провадження у справі має бути припинено на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити та частково скасувати Рішення Господарського суду міста Києва у справі №44/537-6/60-42/125 від 13.05.2008, прийнявши нове, яким в частині визнання п. 3.5 Договору №208/02 від 19.08.2002 недійсним – залишити рішення в силі, а в частині стягнення заборгованості – в позові відмовити.

Представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 44/537-6/60-42/125 від 13.05.2008 як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники третьої особи у судове засідання 17.03.2009 не з'явились, відзиву на апеляційну скаргу не надали, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представника третьої особи про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19 серпня 2002 року між Дочірнім підприємством „Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі – відповідач, Замовник) та Закритим акціонерним товариством „Торговий дім „Комплект” (далі – позивач, Постачальник) було укладено договір № 208/02.

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Постачальник зобов'язався поставити Замовнику продукцію виробничо-технічного призначення (далі – продукція), а Замовник прийняти і оплатити вказану продукцію на умовах, викладених у договорі.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна на продукцію вказані у специфікаціях. Ціна враховує вартість транспортних витрат, упаковки,  тари  та витрати на консервацію. Загальна вартість договору складає суму підписаних специфікацій.

Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються грошовими коштами частинами    протягом 3-х банківських днів, після отримання коштів під НАК „Нафтогаз України” або споживача продукції (ДК „Укртранстач”) та підписання акту прийому-передачі продукції на підставі рахунку-фактури Постачальника (п. 4.1 Договору).

У відповідності з п.5 Договору поставка продукції здійснюється на умовах франко-станція призначення. Відвантаження продукції здійснюється Постачальником на підставі належним чином оформленої рознарядки, яка підписується уповноваженою особою Замовника та є невід'ємною частиною Договору. У рознарядці вказуються реквізити вантажоотримувача. Поставка продукції здійснюється Постачальником протягом 20 днів з моменту надання Постачальнику рознарядки. Датою поставки вважається дата прибуття продукції на станцію вантажоотримувача, що підтверджується датою штемпеля на залізничній накладній та актом про одержання продукції вантажоотримувачем. В разі ненадання документів, вказаних в п. 5.5, 5.6, датою поставки вважається дата підписання акту прийому-передачі продукції.

Між сторонами 30.12.2003 було укладено Додаткову угоду №3 до Договору №208/02 від 19.08.2002 та викладено останній в новій редакції.

Зокрема, в новій редакції Договору (п. 3) визначено, що розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем (відповідачем) в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника (позивача). Умовами оплати продукції є попередня оплата або оплата після поставки продукції, про що зазначається в кожній специфікації.          

Виконання зобов'язань Постачальника за даним договором, в разі здійснення попередньої передплати за продукцію, забезпечується банківською гарантією в розмірі не меншому суми передплати. Постачальник зобов'язаний надати Покупцю вказану банківську гарантію не пізніше дня проведення попередньої оплати. Відсутність банківської гарантії є підставою для відмови Покупця в проведенні попередньої оплати продукції.

Остаточні розрахунки за поставлену продукцію здійснюються Покупцем після поставки продукції та підписання акту прийому-передачі продукції на протязі 3-х банківських днів з дня надходження коштів від споживача продукції (ДК „Укргазвидобування”, ДК „Укртрансгаз”, ВАТ „Укртранснафта”).

З 01.01.2004 набирали чинності Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Зважаючи на те, що відносини між сторонами за Договором існували після 01.01.2004, суд дійшов висновку про необхідність застосування при розгляді справи в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України №44/537-6/60 від 04.03.2008.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов Договору позивач поставив (передав) відповідачу продукцію на загальну суму 241.827.143,99 грн., що підтверджується:

- актами прийому-передачі №1 від 07.10.2002, №2 від 13.12.2002, №3 від 24.12.2002, №3 від 24.12.2002, №1 від 02.01.2003, №2 від 28.02.2003, №3 від 14.04.2003, №4 від 17.04.2003, №5 від 17.04.2003, б/н від 21.05.2003, №6 від 17.05.2004, №04/11 від 04.11.2004, №04/11 від 04.11.2004, від 09.09.2005;

- накладними №1 від 07.10.2002, №13/12 від 13.12.2002, №24-12/2 від 24.12.2002, №24-12/1 від 24.12.2002, №01-02 від 02.01.2003, №28/02 від 28.02.2003, від 14.04.2003, №1704/1 від 17.04.2003, №1704/2 від 17.04.2003, №21 від 21.05.2003, №РН-0000039 від 17.05.2004, №70 від 04.11.2004, №71 від 04.11.2004, №16 від 09.09.2005 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

Відповідач оплатив поставлену йому продукцію лише в сумі 241.005.893,16 грн. (враховуючи кошти, перераховані після звернення позивача з позовом до суду), що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками. Решту суми вартості поставленої продукції у розмірі 821.250,83 грн. відповідач не сплатив. При цьому судом було встановлено, що придбаний у позивача товар проданий відповідачем третій особі згідно договору №480-03/11-7 від 30.12.2003. Зазначені обставини не були спростовані і в судовому засіданні 17.03.2009.

В поясненнях, наданих в суді першої інстанції, відповідач не заперечував факт наявності заборгованості перед позивачем за спірним договором станом на час розгляду справи, однак зазначав про те, що станом на час звернення позивача в суд (25.11.2005) права останнього на одержання оплати за поставлений товар порушені не були у зв'язку з тим, що кошти від споживача продукції (третьої особи по справі) до відповідача на той час перераховані не були, а згідно з п. 3 Додаткової угоди №3 до спірного Договору остаточні розрахунки за поставлену продукцію здійснюються Покупцем (відповідачем) після поставки продукції та підписання акту прийому-передачі продукції на протязі 3-х банківських днів з дня надходження коштів від споживача продукції – в даному випадку від третьої особи.

Проте апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Між сторонами 12.10.2003 було укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, згідно з умовами якої Постачальник зобов'язався поставити продукцію, вказану в специфікації № 9 додатку № 9 до Договору (газоперекачуючий агрегат ГПА 25Н80.1 в кількості 1 комплект на суму 29.845.592,00 грн.) в строки, встановлені в графіку поставки. При цьому відповідно до п. 2 даної Додаткової угоди оплата здійснюється по факту поставки продукції.

Між сторонами 22.10.2004 було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору, відповідно до п. 2 якої оплата продукції, визначеної в специфікації № 10 додатку № 10 до Договору (газотурбінний двигун конвертований судовий ДТ71 в кількості 1 комплект на суму 6.400.000,00 грн.), здійснюється по факту поставки продукції.

Отже, укладаючи вищезазначені Додаткові угоди, які є невід'ємною частиною Договору, сторони дійшли згоди щодо зміни порядку розрахунків за поставлену продукцію, визначеного в Додатковій угоді №3 до Договору, на яку посилається відповідач.

Продукція, вказана в специфікаціях № 9 та № 10, на суму 36.245.592,00 грн. була поставлена відповідачу, що підтверджується актами прийому-передачі №04/11 від 04.11.2004 та від 09.09.2005, однак відповідач не здійснив повну оплату поставленої йому продукції.

Позивач 07.10.2005 звернувся до відповідача з вимогою сплатити 34.076.164,68 грн. вартості поставленої продукції. Дана вимога отримана відповідачем 18.10.2005 (т. с. 1, а. с. 141-144), але сума боргу сплачена не була. Належних та допустимих доказів на спростування викладеного відповідач суду не надав.

Згідно з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, відповідач повинен був сплатити заборгованість у розмірі 34.076.164,68 грн. на користь позивача в семиденний строк з дня отримання вимоги, а саме до 25.10.2005.

Проте, станом на дату звернення з позовом до суду – 25.11.2005 – вищевказана сума заборгованості відповідачем погашена не була, у зв'язку з чим твердження відповідача про те, що саме на момент подання позову права позивача порушені не були, оскільки не настав строк сплати за поставлену продукцію, тому предмет спору у справі відсутній, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Посилання відповідача на п. 3.5 Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 30.12.2003 судом не приймається до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що  укладаючи Додаткові угоди № 4 та № 5 до Договору, сторони за взаємної згоди змінили порядок та умови оплати продукції, відносно якої і виник спір у справі №44/537-6/60-42/125, а саме продукції, поставленої позивачем згідно зі специфікаціями № 9 та № 10 (додатки № 9 та № 10 до Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позов та апеляційній скарзі.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва у справі №44/537-6/60-42/125 від 13.05.2008 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача з викладених у ній підстав задоволенню не підлягає.  

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Укрнафтогазкомплект” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 44/537-6/60-42/125 від 13.05.2008 - без змін.

2. Матеріали справи № 44/537-6/60-42/125 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді