Постанова

від 14.05.2008 по справі 11/518-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/518-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 травня 2008 р.                                                                                    № 11/518-07  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Бернацької Ж.О. –головуючої (доповідач),

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Літан-Імпекс” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2008 р. у справі № 11/518-07 за позовом відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту” до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Літан-Імпекс” про зобов'язання виконати певні дії

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: не з'явилися, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач –відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту” у листопаді 2007 року звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Літан-Імпекс” про зобов'язання відповідача звільнити належне позивачу нерухоме майно та повернути його за двостороннім актом прийому-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що термін дії договору оренди нежитлового приміщення закінчився, і на новий строк  він  укладатися не буде  у зв'язку з чим орендар повинен звільнити орендоване приміщення з 01.11.2007 р. по 07.11.2007 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2007 р. (суддя Мельниченко І.Ф.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2008 р. (судді:

Павловський П.П. –головуючий, Швець В.В., Чус О.В.), зобов'язано відповідача звільнити належне позивачу нерухоме майно (частину нежитлового приміщення, загальною площею 560 кв.м.,  розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 77, позначене в технічному паспорті Літ. В-1, В1-1) та повернути  його позивачу.

Судові акти мотивовані тим, що дія договору закінчилася, тому згідно статті 785 Цивільного кодексу України та пунктів 2.2., 2.3 договору оренди, відповідач повинен був звільнити  вказане  приміщення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судами обох інстанцій дана неправильна юридична оцінка спірним правовідносинам, висновок судів обох інстанцій не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Судами обох інстанцій встановлено, що 01.12.2006 р. між відкритим акціонерним товариством “Дніпропетровський ремонтний завод електротранспорту” (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Літан-Імпекс” (орендар) укладено договір № ДРЗЭТ/А-19 оренди частини нежитлового приміщення, загальною площею 560 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 77; позначеного в технічному паспорті Літ. В-1, В1 –1.                           

            Згідно  умов вказаного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що підтверджується актом № 1 від 01.12.2006 р. прийому-передачі орендованого приміщення.                                  

Пунктом 9.1 договору сторони визначили строк дії договору оренди –з моменту підписання договору до 31.10.2007 р., тобто договір припинив свою дію  31.10.2007 р. у зв'язку із закінченням строку.

Підставою позовних вимог є незвільнення та неповернення приміщення відповідачем позивачу всупереч умовам укладеного договору та вимогам  законодавства.

Так, в силу статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані,  обумовленому в договорі.

У пунктах 2.2., 2.3 договору оренди зазначено, що орендар зобов'язаний повернути, а орендодавець - прийняти за актом прийому-передачі орендоване приміщення протягом 7 календарних днів з моменту закінчення строку дії укладеного договору оренди.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог

цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що відповідач не надав докази звільнення орендованого приміщення та повернення його позивачу за двостороннім актом прийому-передачі (повернення) нерухомого майна, як це передбачено договором.

Тому, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку щодо виселення відповідача з орендованого приміщення.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, суди обох інстанцій також дійшли правильного висновку, що незгода відповідача з відмовою позивача щодо укладання договору на новий строк не звільняє останнього від обов'язку, передбаченого статтею 785 Цивільного кодексу України, негайно повернути наймодавцеві орендоване приміщення в належному стані.

Інші доводи касаційної скарги про порушення при прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права також свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 11/518-07 прийнятті з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, і підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Літан-Імпекс” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 11/518-07 залишити без змін.

Головуючий, суддя:

Ж. Бернацька

Судді:

Н. Мележик

О. Подоляк