Постанова

від 25.07.2008 по справі 43/184

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

43/184

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

 22.07.2008 р.                                                                          справа №43/184

       Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Діброви  Г.І.

суддів Колядко  Т.М. , Шевкової  Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача:Нуждін В.І (довіреність б/н від 20.04.08р.),

від відповідача:від третьої особи:Кузьмішкін Д.В. (довіреність № 01-10/25),Горгуль О.А. (довіреність № 50/179 від 13.09.07р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від07.05.2008 року

по справі№ 43/184 (Татенко В.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області     

до

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», м.Маріуполь Донецької області

Відкритого акціонерного товариства «Словважмаш», м.Слов'янськ Донецької області

простягнення суми завданої матеріальної шкоди у розмірі 200 624 грн. 33 коп.

В С Т А Н О В И В:

У 2007 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача, Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення суми завданої матеріальної шкоди у розмірі 200 624 грн. 33 коп.

Ухвалою від 31.07.07р. господарський суд Донецької області за власною ініціативою  залучив до участі у розгляді справи № 43/184 в якості третьої особи, яка не  заявляє  самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне  товариство  «Словважмаш»,  м.Слов'янськ          Донецької області.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач заявою від 12.07.07р. збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 200 624 грн. 33 коп. та моральної шкоди в розмірі 300 000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.08.07р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області були задоволені частково у розмірі 138 440 грн. 70 коп. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.07р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.08р. рішення від 28.08.07р. та постанова від 05.11.07р. були скасовані, справа № 43/184 була передана на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.03.08р. справу №43/184 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

22.04.08р. від позивача на адресу господарського суду Донецької області надішли пояснення, якими він просив суд винести рішення про задоволення позовних вимог  в сумі, що задоволена попередніми рішеннями господарських судів першої та другої інстанції.  

В процесі розгляду справи судом першої інстанції від відповідача надійшла заява в порядку вимог статті 122 Господарського процесуального кодексу України з проханням видати наказ про повернення на рахунок Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», м.Маріуполь Донецької області,  стягнутих на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області грошових коштів в сумі 139 906 грн. 11 коп.  за наказом господарського суду Донецької області № 43/184 від 10.09.07р.

07.05.08р. господарський суд Донецької області прийняв рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області відмовив повністю. З Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Марин Сервісес»присуджено до стягнення суми, стягнуті за наказом господарського суду Донецької області № 43/184 від 10.09.07р. на користь Державного підприємства «Маріупольський торгівельний порт»в порядку їх повернення.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведені необхідні умови цивільно-правової відповідальності, у тому числі протиправність поведінки відповідача щодо порушення договірних зобов'язань та його вини в пошкодженні майна, наявності та розміру збитків як результату протиправної поведінки відповідача, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, оскільки, факт пошкодження механізму прямо випливає з протиправної поведінки позивача, що полягає в порушенні ним умов Договору з відповідачем.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою та додатками до неї, якими просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2008р. скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 138 440 грн. 70 коп.

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким він з вимогами апеляційної скарги не погодився та просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 07.05.08р. –без змін.

Від третьої особи надійшли відзив з доповненням на апеляційну скаргу, якими вона підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.05.08р. з прийняттям нового рішення про стягнення на користь позивача суми матеріальної шкоди.  

В судовому засіданні, яке відкладалося, представники сторін та третьої особи підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  №43/184, та наданих  представниками сторін та третьої особи пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пунктів 2,3,4 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вищевказаним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.09.04 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області (далі –Виконавець), та третьою особою, Відкритим акціонерним  товариством  «Словважмаш»,  м.Слов'янськ          Донецької області (далі –Замовник),  було укладено Договір № 159/45 на перевалку вантажу та транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до вимог пункту 1.1 Договору № 159/45  Виконавець зобов'язався надавати послуги з перевалки, транспортно-експедиційного обслуговування, митного оформлення в режимі «експорт»вантажів Замовника.

Пунктом 2.1 Договору № 159/45 Виконавець надання послуг здійснює особисто, а в необхідних випадках може залучати для виконання своїх обов'язків інших осіб, але залишається відповідальним перед Замовником за виконання умов договору.

На виконання пункту 2.1 Договору № 159/45, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області, та відповідачем, Державним підприємством «Маріупольський морський торговельний порт», м.Маріуполь Донецької області (далі –Порт), був підписаний Договір № 25-6/128/11 від 29.12.04р.

Умовами пункту 1.1 Договору № 25-6/128/11 Порт прийняв на себе зобов'язання надати Виконавцю послуги з перевалки з автомобільного чи залізничного транспорту на морські судна експортних та транзитних вантажів Виконавця, а Виконавець зобов'язався оплатити виконані Портом роботи та надані послуги.

За Договором № 159/45 згідно залізничної накладної № 51215061 з метою подальшого транспортування 01.01.06р. на територію Порта доставлено вантаж –«механізм переміщення коксовиштовхувач».

02.01.06р., під час вивантаження місця № 132/168, розташованого на території Порта, сталося падіння вантажу та пошкодження механізму переміщення коксовиштовхувача.

Актом загальної форми № 3/1 від 02.01.06р. було зафіксовано пошкодження в процесі відвантаження місця № 132/168, на обладнанні мають місце подряпини на металі.

Актом експертизи № Э-6 від 05.01.06р. Відділення у місці Маріуполь Донецької торгово-промислової палати було зроблено висновок, що пред'явлений механізм переміщення (місце № 132/168) коксовиштовхувача COMF 15-2.1 за наявністю дефектів механічного характеру, що утворилися внаслідок вивантаження з транспортного засобу, до експлуатації не придатний; ступінь втрати якості може бути визначена за фактичними витратами на відновлювальний ремонт та випробувань обладнання в умовах виробника.

На адресу позивача від третьої особи 24.01.06р. було направлено претензію №77-1-06 з вимогою відшкодувати завдані збитки з причини пошкодження вантажу в сумі 138 400 грн. 70 коп. Платіжним дорученням  № 132 від 16.03.07р. позивач перерахував третій особі заявлену в претензії суму в повному обсязі.

Позивач неодноразово звертався до відповідача про відшкодування шкоди, пов'язаної з фактом пошкодження вантажу, на що відповідач надавав відповіді про необхідність представлення йому доказів повноважень позивача для розгляду питання по суті та інших документів з обґрунтованістю розміру понесених збитків та т.і.

За цих підстав позивач звернувся до господарського суду з позовом про відшкодування спричиненої йому матеріальної шкоди.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та  інші  особи,  які   беруть   участь   у   справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

    Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України, особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

    1) втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

    2) доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

     Збитки  відшкодовуються  у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

     На  вимогу  особи,  якій  завдано шкоди,  та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути  відшкодована  і  в  інший спосіб,  зокрема,  шкода,  завдана майну,  може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості,  полагодження пошкодженої речі тощо).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (п.п. 1,2 ст. 1166 Цивільного Кодексу України).

Поняття відповідальності за заподіяну шкоду включає такі складові, як наявність шкоди, протиправна поведінка (бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Згідно приписів статті 1192 Цивільного кодексу України суд, за вибором  потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ  тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що  підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт,  необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено судовій колегії належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовано факт пошкодження робітниками відповідача вантажу при його перевалці.

В свою чергу, відповідач не довів судовій колегії відсутність його вини у факті пошкодження вантажу. Так, відповідач не спростував підписання ним Акту загальної форми № 3/1 від 02.01.06р., яким було зафіксовано цей факт.

З огляду на зазначене, господарським судом Донецької області неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення суми реально понесених збитків, пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань по належній перевалці вантажів в процесі вивантаження, передбачених пунктами 1.1, 3.1.2.5, 5.1, 5.5 Договору № 25-6/128/11 від 29.12.04р., оскільки такий висновок суду є передчасним та зробленим з порушенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія встановила, що даний вантаж взагалі не є таким, що потребує попереднього узгодження позивача з відповідачем, що є умовою тільки при поставці спеціальних вантажозахватних пристроїв.

Інструкцією з перевезення негабаритних і великовагових вантажів залізницями України, затвердженою Міністерством транспорту та зв'язку України №1026 від 23.11.04р., зареєстрованою в Міністерстві юстицію України за №1640/10239 від 24.12.04р., передбачено, що такі вантажі поставляються залізницями в особливому режимі та за спеціальною накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, даний вантаж не був поставлений залізницею в особливому режимі та за спеціальною накладною. Навпаки, первинні документи свідчать про те, що цей вантаж не мав спеціальних ознак.

Наявність додаткових повідомлень або необхідності представлення позивачем відповідачем будь-якої додаткової технічної документації не передбачена в цьому випадку ані умовами укладеного сторонами договору, ані Статутом залізниць України, Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідач не довів суду, що ним прийнятті всі міри безпеки при виконанні робіт з переміщення вантажу відповідно до умов Договору (пункт 3.1.1) та  нормативних документів, якими він повинен був керуватися при завантаженні-вивантаженні вантажів (Правилами устрою та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів, Типовими  інструкціями).

Як свідчать повагонна відвантажувальна специфікація №23 від 29.12.05р. (вагон №44930345), залізнична накладна № 51215061, механізм вагою  нетто 9 138 кг місце №132/168 був відвантажений третьою особою та прийнятий для обробки відповідачем без посилання на будь-яку специфіку вантажу, причому графа залізничної накладної «вид негабаритності»відправником не заповнювалася.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на відсутність доказів направлення позивачем листа про те, що вантаж (місце 132/168) є важковаговим та негабаритним не може бути прийнято судовою колегією до уваги з вищенаведених причин, зокрема, тому, що апеляційною інстанцією не встановлено самого факту підтвердження наявності важковагового та негабаритного вантажу, який 02.01.06р. був пошкоджений відповідачем при вивантаженні. Тобто, позивач взагалі не повинен був направляти додаткові повідомлення відповідачу щодо належних правил «строповки»цього вантажу.

Висновок суду про необ'єктивну оцінку позивачем пошкоджень вантажу є помилковим, оскільки не базується на матеріалах справи, є тільки припущенням суду, що є порушенням вимог статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем заявлено позов про стягнення в тому числі і реально понесених ним збитків, пов'язаних з неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов'язань в розмірі 138 440 грн. 70 коп. Сплата вказаної суми, як вартості пошкодженого обладнання, отриманого за Договором,  підтверджується платіжним дорученням № 132 від 16.03.07р. про перерахування позивачем грошових коштів третій особі. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення господарського суду Донецької області в повному обсязі, з прийняттям нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення на його користь збитків в розмірі 138 440 грн. 70 коп. В іншій частині позову слід відмовити в зв'язку з недоведеністю.

Оскільки вищевказана сума з судовими витратами вже була стягнута з відповідача на користь позивача за наказом суду, відсутні підстави для видачі такого наказу  ще раз за приписами статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 116, 117  Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

    П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2008 року у справі № 43/184 –задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.05.2008 року у справі №43/184 – скасувати.

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення суми збитків в розмірі 138 440 грн. 70 коп.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», м.Маріуполь Донецької області в іншій частині позову до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», м.Маріуполь Донецької області.

Стягнути з Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», 87510, м.Маріуполь Донецької області, пр. Луніна, 99,  ЗКПО 01125755 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Марін Сервісес», 87510, м.Маріуполь Донецької області, пр. Луніна, 8/4,  ЗКПО 24799077  витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 692 грн. 21 коп.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий          Г.І.  Діброва

Судді:          Т.М.  Колядко

          Т.А.  Шевкова

Надр. 6 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –третій особі;

5 –ДАГС;

6 –ГС Дон. обл.;

Ширіна Ю.М.