Постанова

від 08.07.2008 по справі 15/210-4881(9/144-2022)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/210-4881(9/144-2022)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

08.07.08                                                                       Справа  № 15/210-4881(9/144-2022)

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Зварич О.В.

Суддів                                                                      Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської міської ради, м.Тернопіль №1093-01 від 28.05.2008 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 24.03.2008 року

у справі № 15/210-4881 (9/144-2022)

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Будзамовник”, м.Тернопіль (далі ТзОВ “Будзамовник”)

до відповідача-1: Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Департаменту економіки, м.Тернопіль

до відповідача-2: виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

до відповідача-3: Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

про виконання обов'язку за договором оренди.

За участю представників сторін:

від позивача – з»явився,

від відповідача-1 –з»явився,

від відповідача-2 – з»явився,

від відповідача-3 – з»явився,

Права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України судом роз'яснено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.03.2008 року у справі №15/210-4881 (9/144-2022) (суддя Бучинська Г.Б.) задоволено позов ТзОВ “Будзамовник” до Тернопільської міської ради та зобов»язано останню протягом 3 –х днів з часу набрання рішенням законної сили прийняти рішення про припинення діяльності КП фірми "Тернопільбудінвестзамовник" шляхом реорганізації через приєднання Комунального підприємства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будзамовник", визнати ТзОВ "Будзамовник" правонаступником комунального підприємства фірми "Тернопільбудінвестзамовник" та створити реорганізаційну комісію для складення передавального балансу, виключення Комунального підприємства фірми "Тернопільбудінвестзамовник" з державного реєстру підприємницької діяльності та зняття з реєстрації в органі  статистики.

Рішення суду мотивоване тим, що обов»язок припинення діяльності підприємства або його структурного підрозділу шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря покладено згідно ст.14  Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.1.2 договору договору оренди цілісного майнового комплексу комунальної власності № 6 - Комунального підприємства фірми "Тернопільбудінвестзамовник" від 11.05.2002р. на орган, уповноважений управляти цим майном. Оскільки  власником  КП "Тернопільбудінвестзамовник" є Тернопільська міська рада, яка наділена згідно п.30 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваженнями щодо створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, а тому спірні зобов»язання покладаються саме на міську раду, яка належним чином їх не виконала, що суперечить  ст.526 ЦК України та свідчить про підставність позовних вимог.

В частині позовних вимог до Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Департаменту економіки та виконавчого комітету Тернопільської міської ради про виконання спірних зобов»язань в позові відмовлено, оскільки вказані органи не наділені повноваженнями їх виконувати.

Тернопільською міською радою подано апеляційну скаргу на  рішення суду, в якій апелянт просить скасувати його та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що згідно ст.59 ГК України припинення діяльності суб»єкта господарювання  здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації –за рішенням власника чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб- засновників суб»єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом –за рішенням суду. Скаржник вважає, що в спірному випадку відсутні будь-які документи щодо участі у вирішенні даного питання трудового колективу.

Апелянт також не погоджується з висновком суду про зобов»язання його прийняти відповідне рішення, що суперечить ст.143 Конституції України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та регламенту Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням міської ради №5/16/16 від 13.03.2008 року, оскільки суд вправі лише зобов»язати розглянути спірне питання, а не вирішити його визначеним чином.

Представник відповідача 2 у відзиві на апеляційну скаргу її підтримав, навівши мотиви, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Додатково зазначив, що зобов»язання міську раду вирішити питання визначеним чином порушує право органу місцевого самоврядування на вільне вирішення будь-яких питань, віднесених до її компетенції, що передбачено  ч.2 Європейської Хартії про місцеве самоврядування  в редакції від 15.07.1997 року.

Позивач - ТзОВ “Будзамовник”, у відзиві на апеляційну скаргу №8 від 07.07.2008р. заперечив проти її вимог, та вважає, що рішення судом першої інстанції прийняте з повним дослідженням матеріалів справи, матеріально і процесуально обґрунтоване. Зокрема, зазначив, що зобов»язання за договором повинні виконуватися, а тому, враховуючи встановлений ст.14  Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.1.2 договору договору оренди цілісного майнового комплексу комунальної власності № 6 - Комунального підприємства фірми "Тернопільбудінвестзамовник" від 11.05.2002р. обов»язок  міської ради вчинити спірні зобов»язання, які нею протягом тривалого часу не виконуються, місцевим судом підставно задоволено позовні вимоги. При цьому, позивач не погоджується з твердженням апелянта про відсутність у суду права зобов»язати  орган місцевого самоврядування прийняти рішення певним чином, оскільки в спірному випадку існує пряма вказівка закону щодо виконання зобов»язання, а не вирішується питання, віднесене до виключної компетенції міської ради.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та  відповідачів, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №279 "Про надання в оренду цілісного майнового комплексу" на підставі  Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вирішено надати в оренду ТзОВ "Будзамовник" цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Тернопільбудінвестзамовник", управлінню комунального майна укласти договір з товариством терміном на п»ятнадцять років.

На виконання даного рішення 11.05.2002р. між виконавчим комітетом Тернопільської міської ради в особі Управління комунального майна міста, як органу, уповноваженого по укладанню договорів оренди, правонаступником якого є відповідач-1 згідно затвердженого рішення міської ради від 22.04.2004р. № 4/11/6 положення "Про управлення обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки", (орендодавець), та ТзОВ "Будзамовник" (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунальної власності №6 - комунального підприємства фірми "Тернопільбудінвестзамовник", що знаходиться по вул. Ю.Опільського, 6.

На підставі вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду цілісний майновий комплекс відповідно до інвентаризаційних описів та передаточного балансу, складеного станом на 31.03.2002р., в тому числі: основні засоби за первісною вартістю 413 551 грн., основні засоби, залишковою вартістю 272 041 грн..; оборотні матеріальні засоби на суму 5502 грн. –у власність орендаря на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.2002р. (шляхом викупу), що укладався одночасно з договором оренди № 6. Даний факт підтверджується актом приймання –передачі від 11.05.2002р. комунального майна цілісного майнового комплексу.

Як встановлено судом, згідно п.п.1.2, 1.3 договору оренди після підписання даного договору комунальне підприємство реорганізується, орендар стає правонаступником прав та обов'язків реорганізованого комунального підприємства в частині орендованого майна.

Аналогічний спосіб реорганізації передбачено ст.14 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно якої припинення діяльності підприємства або його структурного підрозділу здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря, а структурного підрозділу - шляхом виділення з підприємства з наступним приєднанням до орендаря з дати видання про це відповідного наказу органу, уповноваженого управляти майном. Приєднання підприємства або його структурного підрозділу до орендаря здійснюється за відповідним рішенням органу управління орендаря.

Відповідно до ст.145 ГК України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, всупереч вищезазначеним нормам та умовам укладеного договору орган, в повноваження якого входить управляти комунальним майном, не припинив діяльність підприємства шляхом його приєднання до орендаря, майно якого, як цілісний майновий комплекс, передано в оренду позивачу, в зв»язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Як підтверджується матеріалами справи, усе майно, яке забезпечувало майнову самостійність КП фірми "Тернопільбудінвестзамовник" у цивільному обороті, було передане в оренду товариству, однак, комплекс зобов'язань та прав комунального підприємства, які були набуті ним внаслідок здійснення господарської діяльності із всіма можливими ризиками орендар не отримав, оскільки діяльність підприємства, як юридичної особи, у встановленому ст.14 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.37 ЦК УРСР у редакції закону, що діяв на час укладення договору оренди, порядку не припинена.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.04р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки встановлені умовами договору оренди цілісного майнового комплексу №6 від 11.05.2002р. зобов'язання не виконані і продовжують існувати на момент набрання чинності ЦК України місцевий суд прийшов до правильного висновку про застосування до спірних правовідносин  положень даного кодексу.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.2.1.3. Положення про управління обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки, затвердженого рішенням міської ради від 22.04.2004р. №4/11/6, органом, що управляє майном, яке належить до комунальної власності міста,  визначено Управління. Разом з тим, відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 15.08.2002р. № 4/4/62 "Про розмежування повноважень по управлінню майном, що належить до комунальної власності м.Тернополя" КП "Тернопільбудінвестзамовник" не знаходиться у Переліку підприємств, установ та організацій комунальної власності міста Тернополя, повноваження управління майном яких покладено на Управління обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки, що свідчить про відсутність повноважень у вказаного управління  на виконання  спірних зобов»язань.

Відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 24.11.2006р. №5/4/14 про розмежування повноважень по управлінню майном, що є комунальною власністю міста Тернополя,  повноваження на управління майном КП "Тернопільбудінвестзамовник" покладені на Управління містобудівного та архітектурного комплексу. Проте, згідно довідки державного реєстратора №308/02-2 від 18.03.2008р., відповідно до рішення сесії міської ради від 01.02.2007р. № 5/6/9 управління містобудівного та архітектурного комплексу Тернопільської міської ради не є юридичною особою і у виконавчому комітеті Тернопільської міської ради не реєструвалося, а тому не може бути стороною у справі.

Крім цього,  відповідно до Положення про управління містобудівного та архітектурного комплексу, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради № 5/2/48 від 28.09.2006р., управління в межах своїх повноважень здійснює організаційно-функціональні повноваження виконавчих органів міської ради з метою забезпечення виконання вимог законодавства та для задоволення потреб та запитів громади міста у сфері, визначеній міською радою, виконавчим комітетом та міським головою, в своїй роботі підконтрольне і підзвітне міській раді, підпорядковане виконавчому комітету, міському голові, заступнику міського голови з питань містобудування та архітектури, регулювання земельних відносин, керівництво діяльністю управління здійснює начальник, який приймає рішення в межах повноважень, делегованих міською радою. Тобто, вказане положення не містить прямої вказівки щодо права управління приймати рішення щодо реорганізації підприємств комунальної власності.

Згідно ч.2 ст.65 Господарського кодексу України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів, а згідно ст.4 Закону України "Про власність", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Згідно п.30 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що оскільки  власником  КП "Тернопільбудінвестзамовник" є Тернопільська міська рада, яка наділена вищезазначеною нормою повноваженнями щодо створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, спірні зобов»язання покладаються саме на міську раду.

З наведеного, враховуючи встановлений ст.14  Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.1.2 договору договору оренди цілісного майнового комплексу комунальної власності №6 - Комунального підприємства фірми "Тернопільбудінвестзамовник" від 11.05.2002р. обов»язок щодо прийняття уповноваженим органом рішення про реорганізацію товариства відповідним шляхом, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність позовних вимог та їх задоволення, оскільки відповідно до вимог ст.15, ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а тому позивач вправі захищати свої інтереси шляхом звернення до суду про спонукання до вчинення дій особи, яка неправомірно ухиляється від їх вчинення, що і є предметом даного спору.

Покликання скаржника на відсутність у суду права зобов»язувати орган місцевого самоврядування приймати рішення визначеним чином  є безпідставним, оскільки в спірному випадку існує пряма вказівка закону щодо виконання зобов»язання, яке скаржником не виконується всупереч ст.526 ЦК України, а не вирішується питання, віднесене до виключної компетенції міської ради.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або  посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Забезпечення захисту прав і законних інтересів суб”єктів господарювання також передбачено ст.20 ГК України.

Зокрема, при оскарженні рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в передачі у власність чи в продаж земельної ділянки або розміщенні об'єкта), суд у разі задоволення позову визнає рішення цих органів недійсними і зобов'язує їх, залежно від характеру спору, виконати певні дії на захист порушеного права чи сам визнає це право за позивачем. (постанова Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року).

Щодо позовних вимог до Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Департаменту економіки та виконавчого комітету Тернопільської міської ради про виконання спірних зобов»язань, то в цій  частині місцевим судом також підставно в позові відмовлено, оскільки вказані органи не наділені повноваженнями їх виконувати.

З вищенаведеного, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 33, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

                      П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 24.03.2008 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий - суддя                                                                      Зварич О.В.

суддя                                                                                                    Юрченко Я.О.

суддя                                                                                                    Якімець Г.Г.