Рішення

від 03.07.2008 по справі 33/175

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/175

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  03.07.08                                                                                                           Справа № 33/175

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбудпостач»(м. Львів)

до відповідача :Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Франківського району»(м. Львів)

про :стягнення 166 750 (сто шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 10 коп. (з яких: 120 416,00 грн. - основний борг; 41 976,41 –інфляційні;  4 357,69  грн. –3 % річних).

                                                                                          Суддя :                             Цікало А.І.                                                                                            При секретарі :              Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:Петруняк Є.В. –представник (довіреність б/н від 20.05.2008 р.)

Відповідача:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Галбудпостач»(м. Львів) подано позов до Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Франківського району»(м. Львів) про стягнення 166 750 (сто шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 10 коп. (з яких: 120 416,00 грн. - основний борг ; 41 976,41 –інфляційні;  4 357,69  грн. –3 % річних).

Ухвалою господарського суду Львівської області  від 17.06.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.07.2008 року.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.06.2008 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 03.07.2008 р. представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якому просить суд провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 120416,00 грн. припинити, у зв'язку із сплатою такої відповідачем, а стягнути штрафні санкції та судові витрати.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні  вимоги в частині стягнення  41 976,41 –інфляційних,  4 357,69  грн. –3 % річних та судових витрат, з підстав наведених у позові, заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.06.2008 р. не виконав, відзив на позов представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

01.07.2008 р. до суду за вх. № 15005, від відповідача поступив відзив на позов з копіями платіжних доручень, в якому він визнав, що станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Франківського району»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Галбудпостач»становила  120 416,00 грн. і що станом на день розгляду справи така ним сплачена повністю.

Суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

29 січня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галбудпостач»та Львівським комунальним підприємством «Шляхово-ремонтне підприємство Франківського району»було укладено договір поставки товару (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до накладних (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) на виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 408 120,00 грн.

Претензій щодо кількості та якості товару від відповідача на адресу позивача не поступало.

Відповідно до п. 5.2 Договору, Покупець (відповідач) зобов'язаний прийняти і оплатити товар на протязі 15 днів з моменту отримання товару.

Відповідач, в порушення умов Договору, оплату за отриманий товар проводив з порушенням встановлених термінів і не в повному об'ємі.

03.04.2008 р. за вих. № 1 позивач звернувся з претензією до відповідача про сплату заборгованості в сумі 157 096,00 грн., яка останнім отримана 03.04.2008 р., про що свідчить відповідна відмітка. Того ж числа сторонами було проведено взаємозвірку розрахунків, про що було складено акт від 03.04.2008 р., в якому вказано, що сума боргу Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Франківського району»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Галбудпостач»станом на 03.04.2008 р. становить 157096,00 грн.

Станом на день звернення з позовом до суду, як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача та відзиву відповідача, ЛКП „ШРП Франківського району” провело оплату за отриманий товар частково в сумі 287 704,00 грн. і несплаченими залишилось 120416,00 грн.

Після отримання копії позовної заяви, як вказує сам відповідач, у своєму відзиві, ним було сплачено решту суми основного боргу в розмірі 120416,00 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Скориставшись наданим йому правом, позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та просить суд стягнути з відповідача 41 976,41 –інфляційних,  4 357,69  грн. –3 % річних та судові витрати.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору, нараховано: 41 976,41 –інфляційних та 4 357,69  грн. –3 % річних.

25 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галбудпостач»та Приватним підприємцем –адвокатом Петруняком Євгеном Васильовичем, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи) було укладено договір № 04/08-3 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи) про підготовку та проведення господарської справи, у відповідності до умов якого, адвокат надає послуги щодо підготовки та проведення справи по стягненню боргу з Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Франківського району», а Товариство з обмеженою відповідальністю «Галбудпостач», в свою чергу, зобов'язується ці послуги оплатити.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галбудпостач», платіжним дорученням № 30 від 06.05.2008 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), сплатило за послуги адвоката 28000,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.  

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, позивач та відповідач представив суду докази погашення відповідачем суми основного боргу.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості, в частині нарахування штрафних санкцій, не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбудпостач»(м. Львів) до Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Франківського району»(м. Львів)  про стягнення 166 750 (сто шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 10 коп. (з яких: 120 416,00 грн. - основний борг ; 41 976,41 –інфляційні;  4 357,69  грн. –3 % річних) обґрунтована та підлягає до задоволення в частині стягнення 41 976,41 –інфляційних та  4 357,69  грн. –3 % річних.

В частині стягнення 120416,00 грн. - основного боргу, провадження у справі слід припинити, відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України, оскільки ця сума сплачена відповідачем.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн. Сума позову, станом на день звернення до суду, становила 166 750 (сто шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 10 коп., державне мито, згідно платіжного доручення № 33 від 16.05.2008 р., позивачем сплачено в сумі 1 667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 50 коп.

Згідно платіжного доручення № 34 від 16.05.2008 р. позивачем сплачено 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України „Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Щодо стягнення з відповідача 28000,00 грн. витрат, пов‘язаних з наданням послуг адвокатом, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, оскільки представником позивача представлено докази надання вказаних послуг та оплати їх позивачем.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України,  ст.ст. 43, 22, 33, 43, 48, 49,75, 80, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбудпостач» (м. Львів) до Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Франківського району» (м. Львів) про стягнення 166 750 (сто шістдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 10 коп. (з яких: 120 416,00 грн. - основний борг ; 41 976,41 –інфляційні;  4 357,69  грн. –3 % річних) –задоволити частково.

2.          Стягнути з Львівського комунального підприємства «Шляхово-ремонтне підприємство Франківського району»(вул. Тургенєва, 11, м. Львів, 79018; код ЄДРПОУ 03348979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галбудпостач»(вул. Ак. Лазаренка, 1, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ 30583313055) –41 976,41 –інфляційних,  4 357,69  грн. –3 % річних, 28 000 (двадцять вісім тисяч) грн. 00 коп. –витрат по оплаті послуг адвоката, 1 667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 50 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 120 416 (сто двадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 00 коп. - основного боргу, провадження у справі припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.  

Суддя