Рішення

від 25.10.2011 по справі 33/161

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/161

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.10.11 р.                                                                                 Справа № 33/161                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва, м.Харків (код ЄДРПОУ 00174131)

до відповідача Державного підприємства „Дзержинськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського”, м.Дзержинськ (код ЄДРПОУ 33839013)

про стягнення основного боргу в сумі 20 000грн.00коп., пені в сумі 1 545грн.18коп., штрафу у розмірі 1 400грн.00коп., 3% річних в сумі 621грн.37коп.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

Позивач, Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва, м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Дзержинськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського”, м.Дзержинськ про стягнення основного боргу в сумі 20 000грн.00коп., пені в сумі 2 750грн.76коп., штрафу у розмірі 1 400грн.00коп., 3% річних в сумі 532грн.60коп.

Ухвалою від 12.09.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/161, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на виконання послуг з розробки науково-технічної продукції №03-10-184 від 16.06.2010р. в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 20 000грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 532грн.60коп., пені в сумі 2 750грн.76коп. та штрафу у розмірі 1 400грн.00коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на виконання послуг з розробки науково-технічної продукції №03-10-184 від 16.06.2010р., акту здавання-приймання робіт б/н від 20.09.2010р., акту звіряння взаємних розрахунків та доказів його отримання, листа №05-306 від 18.10.2010р., претензії №1 від 18.10.2010р. та докази її отримання, листа №05-227 від 22.07.2011р. та докази його отримання, банківських виписок, листа б/н та дати.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 20 000грн.00коп. та пені у розмірі 1 541грн.53коп. Проти стягнення пені у розмірі 3грн.65коп., штрафу у розмірі 1 400грн.00коп., 3% річних у розмірі 532грн.60коп. відповідач заперечує у зв'язку з тим, що вказані штрафні санкції не передбачені договором на виконання послуг з розробки науково-технічної продукції №03-10-184 від 16.06.2010р.

21.10.2011р. на адресу суду надійшла заява відповідача, за якою останній просить здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

24.10.2011р. до суду надійшло клопотання позивача, за яким останній просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача. До зазначеного клопотання долучено уточнений розрахунок суми позовних вимог, за яким позивач зменшує розмір пені та збільшує суму 3% річних, зокрема, просить стягнути пеню у розмірі 1 545грн.18коп. та 3% річних у розмірі 621грн.37коп.

Відповідно до чого, суд в подальшому здійснює розгляд справи з урахуванням вказаного розрахунку, оскільки останній за своєю правовою природою в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є заявою про зменшення пені та збільшення суми 3% річних.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

16.06.2010р. між Державним підприємством „Дзержинсьвугілля” (замовник) та Держаним науково-дослідним інститутом організації та механізації шахтного будівництва (виконавець) укладено договір на виконання послуг з розробки науково-технічної продукції №03-10-184 (далі – Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню послуг: „Обстежити стан та розробити рекомендації по ремонту кріплення ствола „Пугачовський” шахти ім. Ф.Е. Дзержинського ДП „Дзержинськвугілля” в інтервалі 700-1000 м” згідно з протоколом узгодження договірної ціни, що є складовою і невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані послуги у термін передбачений договором (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо  виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

За п.3.1. Договору виконавець приступає до виконання послуг тільки при наявності заявки (завдання) замовника.

Відповідно до п. 3.2. Договору замовник зобов'язується надати виконавцеві всю необхідну для виконання послуг технічну і експлуатаційну документацію згідно з переліком вихідних даних, забезпечити доступ до об'єктів, що мають відношення до предмету цього договору, створити виконавцеві необхідні санітарно-побутові і безпечні умови для виконання послуг.

При завершені послуг по кожній заявці виконавець надає замовнику акт приймання послуг з наданням відповідних документів, необхідних для контролю за належним проведенням оплати послуг, що надаються виконавцем. Замовник протягом 5-ти днів підписує акт про приймання послуг по кожній письмовій заявці і передає його виконавцеві (п.3.3. Договору).

Так, сторонами підписаний акт здавання-приймання робіт від 20.09.2010р. та підписи скріплені відбитками печаток підприємств на загальну суму 30 000грн.00коп. У зв'язку з чим, суд робить висновок, що надані послуги прийняті замовником без заперечень.

За п.4.2. Договору розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України, за виконані послуги, згідно актів здачі-приймання послуг по кожній письмовій заявки (завданню) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після його підписання.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідачем 23.06.2010р. здійснено оплату послуг за Договором у розмірі 10 000грн.00коп., про що свідчить копія банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, кінцевий термін розрахунків оплати наданих послуг у розмірі 20 000грн.00коп. становить 11.10.2010р.

Однак, як зазначає позивач та як вбачається з матеріалів справи у вказаний термін оплата відповідачем здійснена не була, внаслідок чого у останнього перед позивачем станом на 12.10.2010р. виникла заборгованість у розмірі 20 000грн.00коп.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.   

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів сплати зазначеної заборгованості суду відповідачем не представлено, відповідно до наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, останній визнає наявність зазначеної заборгованості, відповідно до чого, суд робить висновок, що зазначена заборгованість відповідачем не сплачена до теперішнього часу.

Також, представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній в порядку ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 20 000грн.00коп.

У відповідності з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості у розмірі 20 000грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути 3 % річних у розмірі 621грн.37коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку що визначений позивачем період нарахування з 12.10.2010р. по 25.10.2011р. є не суперечить нормам чинного законодавства, нарахована сума є вірною.

Заперечення відповідача проти стягнення зазначеного нарахування з тих підстав, що 3% річних не передбачені умовами Договору, суд вважає необґрунтованими, оскільки приписами чинного законодавства не передбачено імперативної норми, яка встановлює обов'язковість узгодження сторонами в договорі вживання такої міри цивільно-правової відповідальності як 3% річних, нормативно-правовою підставою застосування якої є ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до чого, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 621грн.37коп. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено стягнення пені у розмірі 1 545грн.18коп.

Відповідно до п.5.4. Договору у випадку порушення термінів виконання зобов'язань зі сплати виконаних послуг замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,1% від вартості виконаних послуг, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За приписами ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що останній є вірним та обґрунтованим, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1 545грн.18коп. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено стягнення 7 % штрафу у розмірі 1 400грн.00коп., на підставу стягнення якого останній посилається на ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Так, частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між, іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 06.12.2010р. №42/563, від 20.12.2010р. №06/113-38).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, у позивача відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 1 400грн.00коп. не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розмір задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, ч.5 ст. 78, ст.ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва, м.Харків до відповідача, Державного підприємства „Дзержинськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського”, м.Дзержинськ про стягнення основного боргу в сумі 20 000грн.00коп., пені в сумі 1 545грн.18коп., штрафу у розмірі 1 400грн.00коп., 3% річних в сумі 621грн.37коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Дзержинськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта ім. Ф.Е. Дзержинського” (85200, Донецька область, м.Дзержинськ, вул.Леніна, 5, код ЄДРПОУ 33839013) на користь Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва (61045, м.Харків, вул.О.Яроша, 18, код ЄДРПОУ 00174131) заборгованість у розмірі 20 000грн.00коп., пеню у розмірі 1 545грн.18коп., 3% річних у розмірі 621грн.37коп., державне мито в розмірі 221грн.67коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 211грн.94коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2011р.

< Список >                                                               Сич Ю.В.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

< Текст >