Постанова

від 06.08.2008 по справі 6/81-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/81-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2008                                                                                   Справа № 6/81-08  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Білецька Л.М., Лисенко О.М.,

секретар судового засідання –Геворгян Е.М.,

           за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився;

від відповідача –Ботвінко Р.А., довіреність від 03 січня 2008 року № 016-15;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2008 року у справі № 6/81-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаш”, м.Запоріжжя

до закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання”, м.Кривий Ріг

про стягнення 22798,23 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2008 року у справі № 6/81-08 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги ТОВ “Енергомаш” задоволено частково, стягнуто з ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” на користь позивача 15532,80 грн. основного боргу, 6042,26 грн. інфляційних, 923,06 грн. –3% річних, 224,98 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  В решті позову відмовлено.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, у зв'язку з чим склалася заборгованість в розмірі 15532,08 грн., яка стягнута з відповідача з урахуванням індексу інфляції та річних. В задоволенні позову в частині стягнення пені відмовлено на підставі ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у зв'язку з дією мораторію у справі про банкрутство відповідача. Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу суд зазначив про ненадання позивачем документальних доказів в обґрунтування вказаних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних витрат та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову ТОВ “Енергомаш” у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він не був повідомлений про час і місце судового засідання, справа була розглянута у його відсутність. Також відповідач посилається на те, що, позивачем не було виставлено рахунку, тому підстав для оплати товару не було і строк оплати не наступив. Крім того відповідач, з посиланням положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зазначає про дію мораторію, протягом якого не можуть бути нараховані інфляційні та річні на підставі ст.625 ЦК України.

Позивач –ТОВ “Енергомаш”, відзив на апеляційну скаргу не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивача.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

02 червня 2004 року між відповідачем –ЗАТ “КЗГО” та позивачем –ТОВ “Енергомаш” укладений договір поставки № 184 /а.с.12-14/, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця (відповідача) товар, номенклатура, якість, кількість, ціна та умови поставки якого визначені в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (п.1.1 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару на протязі 30-ти календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця на підставі рахунку, виставленого постачальником. Оплата здійснюється в гривнях. Форма оплати –безготівковий розрахунок.

Додатковою угодою від 22 грудня 2005 року №1 строк договору продовжувався до 31 грудня 2006 року /а.с.15/.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу за видатковою накладною від 20 квітня 2006 року №РН-0000095 товар на загальну суму 15532,80 грн. /а.с.16/.

Переданий за вказаною накладною товар отриманий представником відповідача на підставі довіреності від 19 квітня 2006 року серія ЯМА № 629544 /а.с.18/.

Факт отримання товару і його вартість відповідачем не заперечуються.

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплати вартості отриманого товару не виконав, вартість товару у встановлений сторонами 30-денний строк з дня його отримання не сплатив, у зв'язку з чим склалася заборгованість в розмірі 15532 грн.80 коп. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що відповідачем –ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання”,  не виконані зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару, сума виниклої заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

При цьому судова колегія відхиляє як безпідставні викладені відповідачем в апеляційній скарзі твердження щодо ненастання обов'язку з оплати товару у зв'язку з ненаправленням йому продавцем рахунку на оплату отриманого товару.

За умовами договору поставки покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця. При цьому строк оплати не пов'язаний із строком отримання покупцем рахунку.

Більш того, в п.4.7 договору від 02 червня 2004 року № 184 сторонами передбачено передачу продавцем одночасно з відвантаженням партії товару оригіналів документів, а саме: рахунку-фактури, податкових накладних, товаротранспортних накладних та паспорту на виріб чи сертифікат.

Відповідачем не надано доказів невиконання продавцем обов'язку щодо передачі разом з товаром вищезазначених документів, як і не надано доказів витребування вказаних документів в порядку ст.666 ЦК України. Товар відповідачем прийнятий без будь-яких зауважень і був використаний у господарській діяльності, що свідчить про додержання постачальником умов договору щодо передання разом із товаром рахунку і його отримання відповідачем.

Також, вимогою про оплату вартості товару є вимога позивача у претензії від 04 березня 2008 року вих.№ 18 /а.с.19/.

Відповідач, не заперечуючи факт отримання товару та наявність і розмір заборгованості, з формальних причин неправомірно ухиляється від виконання обов'язків по повній оплаті вартості отриманого товару, оскільки обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання останній також зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції в розмірі 6042,26 грн. та 3% річних в розмірі 923,06 грн. згідно розрахунку позивача з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог /а.с.67-69/, який судова колегія вважає вірним.

Судова колегія визнає неспроможними викладені відповідачем в апеляційній скарзі твердження щодо недопустимості нарахування інфляційних і річних у зв'язку з введенням мораторію у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. Проте, інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Тому ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст.12 вищеназваного Закону. Введення мораторію в процедурі банкрутства не звільняє боржника від виконання договірних зобов'язань та сплаті виниклого боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьома процентами річних.

Що стосується вимог про стягненні пені, то в цій частині позову слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Дніпропетровської області справа про банкрутство ЗАТ “Криворізький завод гірничого обладнання” № Б29/64/06 була порушена 06 квітня 2006 року /а.с.44/, цією ж ухвалою введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого, згідно п.4 ст12 Закону про банкрутство, пеня не нараховується. Ухвалою від 11 квітня 2007 року дія мораторію була припинена у зв'язку з залишенням заяви ініціюючого кредитора без розгляду, а 12 квітня 2007 року порушено нову справу про банкрутство відповідача № Б15/57-07 з відповідним введенням мораторію /а.с.45, 46/.

Таким чином, пеня за період з 21 травня 2006 року по 20 листопада 2006 року згідно розрахунку позивача /а.с.69/ нарахована останнім неправомірно і стягненню не підлягає.

Також, судова колегія не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат на послуги адвоката.

Як вбачається із матеріалів справи, господарським судом першої інстанції справу було розглянуто у відсутності відповідача. Розгляд справи призначався на 15 травня 2008 року та був відкладений на 10 червня 2008 року, коли і було оголошено вступну і резолютивну частину рішення. Проте, в матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення відповідача про час та місце проведення судових засідань, відповідач факт надходження від суду ухвали про відкладення розгляду справи і повідомлень про час та місце розгляду справи заперечує.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

З урахуванням вищевикладеного, рішення господарського суду, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Господарські витрати у справі підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2008 року  у справі № 6/81-08 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Криворізький завод гірничого обладнання” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Енергомаш” 15532,80 грн. боргу, 6042,26 грн. інфляційних втрат, 923,06 грн. річних, 224,98 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  В решті позову відмовлено.

327916,91 грн. боргу, 18430,21 грн. інфляційних втрат, 6173 грн. 58 коп. річних, 3498 грн. 45 коп. пені, 3560 грн.19 коп. витрат по сплаті державного мита та 112,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Головуючий                                                                                                       О.В.Голяшкін

Судді                                                                                                           Л.М.Білецька

                                                                                                                 О.М.Лисенко