Постанова

від 15.11.2011 по справі 16/371

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2011                                                                                           № 16/371

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача – не з‘явився;

від відповідача – ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»   

на рішення  

господарського суду

міста Києва     

від

16.08.2011 року

у справі

№ 16/371 (суддя – Ярмак О.М.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект», м. Миколаїв       

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко», м. Київ    

про

стягнення 48 689,44 грн.    

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект» 44 687,43 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 794,64 грн. 3% річних, 3 216,37 грн. пені та судові витрати.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Відповідачем умов Договору № 4227 від 18.12.2007 року на створення проектно-кошторисної документації, в частині оплати за виконані роботи.   

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року по справі № 16/371 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.      

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення не відповідає чинному законодавству України, порушує законні права і інтереси Відповідача та підлягає скасуванню в повному обсязі з причин неповного з‘ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт стверджує, що не отримував вимогу в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, господарський суд міста Києва в порушення ст.ст. 33, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України не витребував докази на підтвердження факту направлення та отримання Відповідачем листа № 01-06/257 від 09.11.2010 року.  

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко» зазначає, що на акті № 1 здачі-приймання проектних робіт згідно Договору № 4227 від 18.12.2007 року складеного 19 червня 2008 року відсутній підпис уповноваженої особи Відповідача.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2011 року відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 16/371.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект» заперечує проти апеляційної скарги та зазначає, що на підтвердження позовних вимог до господарського суду міста Києва надавались копії: листа № 01-06/257 від 09.11.2010 року та поштового повідомлення, яке свідчить про факт відправлення та отримання вказаного листа Відповідачем.    

Щодо акту № 1, то він містить підпис уповноваженої особи та відбиток печатки Відповідача.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суддів.

Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 01.11.2011 року витребовував оригінал акту № 1 від 19.06.2008 року. Вимог суду сторони не виконали.

Представником Відповідача для огляду у судовому засіданні надано оригінал акту № 2 від 03.10.2008 року, із оригіналом колегія суддів Київського апеляційного господарського суду ознайомилась.    

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Миколаївагропроект» двічі свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18 грудня 2007 року між ВАТ «ПВІ «Миколаївагропроект», правонаступником якого є ТОВ «ПВІ «Миколаївагропроект» - Виконавець та ТОВ «ЕКО» - Замовник укладено договір № 4227 на створення проектно-кошторисної документації,  за умовами якого - Замовник доручив, а Виконавець зобов’язався виконати роботи з розробки проектної документації по об’єкту «супермаркет в м. Херсоні по вул. Миколаївське шосе, 19,  орієнтовною площею  7900 кв.м» /а.с. 38-40/.

Пунктом 2.2. договору сторони обумовили, що Замовник сплачує Виконавцю  вартість виконаних робіт за цим договором  відповідно до договірної ціни всього 1 196 850,00 грн. (з ПДВ). Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця у термін і на умовах, зазначених п. 2.4. Договору.

Згідно п. 2.4. договору замовник робить наступні перерахування:

до 21 грудня 2007 року передплата в розмірі 165 000,00 грн. з ПДВ;

до 05 лютого 2008 року - 165 000,00 грн. з ПДВ;

до 05 березня 2008 року - 165 000,00 грн. з ПДВ;

до 05 квітня 2008 року - 165 000,00 грн. з ПДВ;

до 05 травня 2008 року - 165 000,00 грн. з ПДВ;

до 05 червня 2008 року - 165 000,00 грн. з ПДВ;

до 05 липня 2008 року -  165 000,00 грн. з ПДВ.

Залишок вартості 41 850,00 грн. з ПДВ Замовник перераховує після передачі Виконавцем документації, згідно з п. 3.4. договору.

Готова проектна документація у чотирьох примірниках передається Замовнику разом з актом приймання – передачі виконаних робіт (п.3.3. договору).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що Замовник зобов’язаний протягом 10 днів розглянути готову проектну документацію і прийняти її за актом або надати в акті відповідні обґрунтовані зауваження або  необхідні доробки разом з терміном їх усунення, що мають бути прийняті виконавцем. У випадку, якщо Замовник не надасть зауважень по проектній документації, документація вважається прийнятою Замовником та Замовник зобов’язаний здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи.

По актам здачі-приймання проектних робіт № 1 від 19  червня 2008 року та № 2 від 03.10.2008 року Позивачем були виконання роботи на загальну суму 1 196 850, 00 грн., акти підписані обома сторонами та скріплені відтисками печаток.  

За виконані роботи Відповідач сплатив Позивачу 1 155 000,00 грн., що підтверджується банківськими витягами, залишок коштів в сумі 41 850,00 грн. залишився не сплаченим /а.с. 11-37/.

Пунктом 2.4. договору сторони передбачили, що Замовник зобов’язується сплатити останній платіж за виконані роботи в сумі 41 850,00 грн. після передачі Виконавцю документації згідно п. 3.4. договору (після підписання акту виконаних робіт).

          Господарський суд міста Києва, приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов‘язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  

Як свідчать матеріали справи, 09.11.2010 року Позивач звернувся до Відповідача із претензією № 01-06/257 із вимогою сплатити існуючу заборгованість у розмірі 41 850,00 грн. Зазначена претензія останнім отримана, про що свідчить копія поштового повідомлення /а.с. 43-44/.

Доказів оплати на спірну суму, як і реагування на претензію, матеріали справи не містять.

Разом з цим, згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання в наслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За пунктом 5.4. договору передбачена пеня за прострочення  оплати виконаних робіт  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних і не сплачених робіт за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та 3 % річних також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені Апелянтом в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо акту №1, то колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу Апелянта на положення пункту 4 статті 882 Цивільного кодексу України, вимоги якої останнім не виконані.

                    За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року у справі № 16/371.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року у справі № 16/371 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 16/371 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді