Рішення

від 03.11.2011 по справі 40/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/331

03.11.11

За позовом Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва"

до                  Приватного підприємства "Центр Олексія Кожевникова"    

про        дострокове розірвання договору, стягнення боргу 4 493,01 грн та виселення з займаного приміщення

Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники сторін:

від позивача:        ОСОБА_1.- за довіреністю №1814 від 26.08.11.   

від відповідача:    не з’явився.    

У судовому засіданні 03.11.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги  Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва" до Приватного підприємства "Центр Олексія Кожевникова" про дострокове розірвання договору, стягнення боргу 4 493,01 грн та виселення з займаного приміщення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач  систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору  оренди нежитлового приміщення №106 від 26.09.10 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла  заборгованість за період з вересня 2010 по серпень 2011 р. у розмірі 4 493,01 грн, з них: 4 433,13 грн - сума основного боргу, 59,88 - пеня. Керуючись ст.ст.11,15,16, 526, 630, 782, 785, 759 ЦК України, ст.ст. 285,286 ГК України, ст.ст. 18, 26,27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", п.п. 8.1, 8.3, 9.4, 9.7 Договору Позивач просить суд достроково розірвати договір оренди нежитлового приміщення №106 від 26.09.10 р., стягнути з Відповідача  на користь Позивача суму боргу по сплаті орендної плати, відшкодуванню плати за землю та експлуатаційним витратам, а також пеню за несвоєчасну сплату платежів загальною сумою 4 493,01 грн та виселити Відповідача із нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Леся Курбаса, буд.2/13, загальною площею 14,50 кв. м та зобов'язати його повернути дане приміщення Позивачу.

Ухвалою суду від 20.09.11 порушено провадження у справі №40/331  та призначено до розгляду на 06.10.11.

Ухвалою суду від 06.10.11  відкладено розгляд справи на 25.10.11 у зв’язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у Позивача.

Ухвалою суду від 25.10.11 відкладено розгляд справи на 03.11.11 за клопотанням  представника Позивача.

У судове засідання, призначене на 03.11.11 представник Позивача з’явився, вимоги ухвали суду виконав, подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Відповідача  на користь Позивача суму основного боргу по сплаті орендної плати, відшкодуванню плати за землю та експлуатаційним витратам у розмірі 3 823,94 грн, а також пеню за несвоєчасну сплату платежів у розмірі 59,88 грн та виселити Відповідача із нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Леся Курбаса, буд.2/13, загальною площею 14,50 кв. м та зобов'язати його повернути дане приміщення Позивачу.

Представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.

Відповідач у судове засідання вкотре не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

26.09.10 р. між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Центр Олексія Кожевнікова» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 106 (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі розпорядження голови Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 874 від 26.08.10 року та ордеру № 167 від 25.09.10 року передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, просп. Леся Курбаса, 2/13,  загальною площею 14,5 кв. м. під розміщення майстерні по ремонту одягу та взуття.

Договір встановлює умови оренди нежитлового приміщення, яке належить до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва і закріплене за орендодавцем на праві повного господарського відання та оперативного управління згідно розпорядження Святошинської районної в м. Києві держадміністрації № 1985 від 30.12.2008 року, між орендодавцем і орендарем та регулює їх взаємовідносини протягом його дії (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування нежитловим приміщенням одночасно з підписанням сторонами цього договору та Акту прийому-передачі вказаного приміщення.

Передача Відповідачу в оренду нерухоме майно підтверджується  Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 26.09.10 р.

Цей договір діє з 26.09.10 р. до 25.08.13 (п.9.1 Договору).

У відповідності до п. 4.2. Договору Орендар зобов’язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщення, які покладені законодавством на орендодавця відносно займаної площі.

Відповідно п. 3.1. Договору та  додатку № 1 Розрахунок орендної плати до договору  орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 41 від 31.10.2006 року  і складає 308,93 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати.

Податок на додану вартість сплачується Орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (п. 3.2. Договору).

Згідно п. 3.3. Договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

Положеннями п. 3.6. Договору встановлено, що крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю амортизаційні відрахування за орендоване майно, плату за землю та експлуатаційні витрати.

Додатком 2 до договору сторони узгодили розрахунок відшкодування витрат орендодавця в розмірі 41,57 грн на місяць.

Листами №147-юр від 28.04.11 та  №319 від 18.08.11 р. позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу по орендній платі, однак вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Як встановлено судом,  відповідач, в порушення умов договору та вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», в період з вересня 2010 по жовтень 2011 року не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання по сплаті орендної плати, відшкодування плати за землю та експлуатаційні витрати, в результаті чого станом на день подачі позову до суду його заборгованість перед позивачем становила 3 823,94  грн, в т.ч. з ПДВ.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обов’язок за користування об’єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 3 823,94  грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, відшкодуванню плати за землю та експлуатаційні витрати в сумі 3 823,94 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь пеню в розмірі  59,88 грн за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язання згідно з даним договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

3а несвоєчасну сплату всіх платежів Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки (п. 3.10. договору).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності передбаченої умовами договору (п.3.10.) та Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені за договором оренди нежитлового приміщення №106 від 26.09.10 р. у розмірі 59,88 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Стосовно вимог позивача про дострокове розірвання договору оренди № 47 від 24.03.09 та виселення відповідача із займаного приміщення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9.4 Договору цей договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням Господарського суду у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п.9.7 договору сторони дійшли згоди, що договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар не вніс плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу, згідно цього договору, систематично (більше двох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором.

У відповідності до ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати у розмірі та строки встановлені договором, що є підставою для дострокового розірвання договору в порядку, передбаченому частиною третьою ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо дострокового розірвання Договору оренди нежитлового приміщення №106 від 26.09.10р., укладеного між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»та Приватним підприємством  «Центр Олексія Кожевнікова», визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»про виселення відповідача з нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Леся Курбаса,  буд. 2/13, загальною площею 14,50 кв. м. та повернення приміщень позивачу, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити повністю.

2.  Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 106 від 26.09.2010 р., укладений між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»та Приватним підприємством «Центр Олексія Кожевникова».

3. Виселити Приватне підприємство «Центр Олексія Кожевникова»(04209, м. Київ, Оболонський район, вул. Героїв Дніпра, буд.16, кв.47, ідентифікаційний код 35094155) з нежилого приміщення загальною площею 14,50 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Леся Курбаса, 2/13, та повернути дане приміщення Комунальному підприємству «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»(03134,м. Київ, Святошинський район ,вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний код 36037999) за актом прийому-передачі.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Центр Олексія Кожевникова»(04209, м. Київ, Оболонський район, вул. Героїв Дніпра, буд.16, кв.47, ідентифікаційний код 35094155)  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства  «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»(03134  м. Київ, Святошинський район, вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний код 36037999) суму основної заборгованості у  розмірі 3 823 (три тисячі вісімсот двадцять три) грн. 94 коп., пеню в розмірі 59 (п’ятдесят дев’ять)  грн. 88 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.  Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                           Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 07.11.2011  р.