Рішення

від 31.10.2011 по справі 51/372

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/372

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/372

31.10.11

За позовом Державної акціонерної холдингової компанії  "Артем"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем-тур"    

про стягнення 62 800, 00 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивача: Козаренко С.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем-тур" про стягнення збитків у розмірі 62 800, 00 грн., що становить різницю між фактичними витратами відповідача та вартістю послуг виставлених позивачу до оплати. Позовні вимоги обґрунтовані завищенням відповідачем вартості послуг, наданих за договором № ПР-1 від 07.04.2003 р., у зв'язку з чим Державна акціонерна холдингова компанія  "Артем" зазнала збитків у розмірі 62 800, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2011 р. за участю прокурора та представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

У позовній заяві зазначено, що адресою відповідача: є 04050, м. Київ, вул. Артема, 103.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 580171 станом на 08.09.2011 р. адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем-тур" є 04050, м. Київ, вул. Артема, 103.

Ухвали Господарського суду міста Києва направлялись на зазначену у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу, що підтверджується відміткою відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вищевказаних ухвал.

Разом з тим, конверт з ухвалою про порушення провадження у даній  справі повернуто до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 51/372.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 31.10.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2003 р. між Державної акціонерною холдинговою компанією  "Артем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Артем-тур" укладено договір № ПР-1, за умовами якого відповідач зобов'язався  надавати позивачу послуги, визначені договором, у відповідності до його заявок. За наявності фінансового забезпечення відповідач здійснює розрахунок вартості наданих послуг на підставі фактичних витрат з урахуванням 10% рентабельності.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг протягом року визначається орієнтовно в розмірі 2 300 000, 00 грн. коригується виходячи з об'єму послуг, замовлених позивачем на звітний період –квартал.

Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2004 р., а в частині фінансових взаєморозрахунків –до їх повного виконання.

Додатковою угодою від 05.01.2009 р. строк дії договору № ПР-1 від 07.04.2003 р. встановлено до 31.12.2010 р., а в частині фінансових взаєморозрахунків –до їх повного виконання.

У 2010 р. Головним контрольно-ревізійним управлінням України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державної акціонерної холдингової компанії  "Артем" за період з 01.01.2008 р. до 01.07.2008 р., про що складено акт № 05—21/215 від 20.12.2010 р., у якому зазначається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Артем-тур" у рахунках зазначалась вартість послуг у розмірі більшому від фактично проведених ним витрат, у зв'язку з чим позивачем здійснено переплату наданих відповідачем послуг на суму 57 100, 00 грн. та 5 700, 00 грн. –10% рентабельність.

Крім того, у вищевказаному акті зазначається, що у зв'язку з таким завищенням Державною акціонерною холдинговою компанією  "Артем" понесено збитки у розмірі 62 800, 00 грн.

19.04.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № ПР-10-840, у якій просив відшкодувати збитки у розмірі 62 800, 00 грн.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав та кошти на рахунок позивача не перерахував.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з завищенням відповідачем вартості послуг, наданих за договором № ПР-1 від 07.04.2003 р., Державна акціонерна холдингова компанія  "Артем" зазначала збитків у розмірі 62 800, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч  1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, у вказаній статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у  зв'язку  з  цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від  доходів,  одержаних особою, яка порушила право.

На  вимогу  особи,  якій  завдано шкоди,  та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути  відшкодована  і  в  інший спосіб,  зокрема,  шкода,  завдана майну,  може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості,  полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;  матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, збитків, що встановлена вказаною нормою можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, а також вина.

Отже, однією з необхідних умов настання відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками потерпілої сторони. Мається на увазі, що протиправна дія або бездіяльність правопорушника є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком протиправної поведінки правопорушника.

Як встановлено судом, на виконання умов договору № ПР-1 від 07.04.2003 р. позивачем здійснено оплату вартості авіаквитків на загальну суму 351 500, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3648 від 20.01.2008 р., № 4460 від 20.10.2008 р., № 4457 від 16.11.209 р., № 1203 від 09.04.2010 р., № 1287 від 07.04.2009 р. та  № 4207 від 28.10.2009 р., які містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідачем перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Селек Тур»314 500, 00 грн. –у якості оплати авіаквитків.

Таким чином, позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем-тур" сплачена сума у більшому розмірі, ніж фактичні витрати відповідача та різниця складає 570 100, 00 грн.

          Вищевказана різниця пояснюється наданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Селек Тур»Товариству з обмеженою відповідальністю "Артем-тур" знижок при придбанні відповідачем квитків та їх неврахуванням останнім при визначенні вартості послуг, наданих позивачу.

Крім того, договором передбачено, що відповідач здійснює розрахунок вартості наданих послуг на підставі фактичних витрат з урахуванням 10% рентабельності.

Вищевикладені обставини зафіксовані в акті Головного контрольно-ревізійного управління України № 05—21/215 від 20.12.2010 р.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт неправомірних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем-тур" стосовно позивача.

Тож, суд вважає, що у даному випадку включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Артем-тур" до рахунків про надання послуг суми більшої, ніж його фактичні витрати є причиною, а понесені позивачем витрати –наслідком неправомірних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем-тур".

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів відсутності його вини у здійсненні позивачем витрат не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у даній справі складу правопорушення, що є необхідною умовою для відшкодування збитків відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державної акціонерної холдингової компанії "Артем" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артем-тур" (04050, м. Київ, вул. Артема, 103, код ЄДРПОУ 32425950), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державної акціонерної холдингової компанії  "Артем" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, код ЄДРПОУ 2/10) 62 800, 00 (шістдесят дві тисячі вісімсот грн. 00 коп.) грн. –збитків, 628, 00 (шістсот двадцять вісі грн. 00 коп.) грн. –державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                      Пригунова А.Б.

                                                                                                            Повне рішення складено: 04.11.2011 р.