Рішення

від 27.10.2011 по справі 47/302

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/302

27.10.11

За позовом     Приватного підприємства «Ангеліна»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Алєн Мак»

Про                      стягнення  97 742,18 грн.                                       

                                                                                            Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача        ОСОБА_1  –представник за довіреністю

від відповідача     ОСОБА_2 –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача   заборгованості в сумі 97 742,18 грн. за поставлений товар, а також відшкодування державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000,00 грн. правової допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2011 було порушено провадження у справі  № 47/302, розгляд справи було призначено на 22.09.2011.

Ухвалою суду від 22.09.2011 розгляд справи відкладено до 11.10.2011, а ухвалою суду від 11.10.2011 –до 27.10.2011.

В судовому засіданні 27.10.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки № 012011 від 17.03.2011 не було здійснено оплату товару в сумі 97 742,18 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.10.2011 надав пояснення по суті спору, в яких наголошував, що за розрахунками відповідача заборгованість по договору № 012011 від 17.03.2011 складає 16 175,58 грн. В інші частині наголошував н атому, що вимоги позивача є необґрунтованими.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

                             ВСТАНОВИВ:

17.01.2011 між відповідачем –ТОВ «Алєн Мак», як постачальником, та позивачем –ПП «Ангеліна+», як дистриб’ютором, було укладено договір № 012011 (далі –договір № 012011), відповідно до умов якого відповідач зобов’язався протягом строку дії поставляти позивачу замовлений ним згідно накладних, рахунків товар, а позивач зобов’язався приймати зазначений товар та оплачувати його (п. 2.1), за отриманий товар позивач проводить оплату протягом 30 календарних днів з дати отримання товару (п. 8.4, 8.5).

На виконання умов договору № 012011, відповідачем було виставлено до оплати рахунок –фактуру № Ам-1406002 від 14.06.2011 на суму 97 742,18 грн., який було позивачем оплачено в сумі 97 742,18  грн., а саме: 15.06.2011 –70 000,00 грн., а 16.06.2011 –27 742,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2106 від 15.06.2011 та № 2105 від 16.06.2011.

Відповідно до видаткових накладних № АМ-2101002 від 21.01.2011 на суму 5 261,76 грн., № АМ-1002002 від 10.02.2011 на суму 6 836,40 грн., № АМ-2302002 від 23.02.2011 на суму 3 879,96 грн., № АМ -2203005 від 22.03.2011 на суму 1 752,00 грн., № АМ-1304001 від 13.04.2011 на суму 5 626,56 грн., № АМ-2204001 від 22.04.2011 на суму 74 470,72 грн., № АМ-1205001 від 12.05.2011 на суму 682,68 грн., № АМ-1805001 від 18.05.2011 на суму 1 265,28 грн., по договору  № 012011 відповідачем було поставлено позивачу товару на суму 99 775,36 грн.

Також, позивачем на виконання ухвал суду щодо надання обґрунтованого розрахунку суми та позову, було надано акту звірки станом на 27.10.2011, згідно якого позивачем визначено, що сальдо на момент укладення договору № 012011 складало 59 971,30 грн., позивачем було оплачено відповідачу 194 551,76 грн., на підтвердження якого надано банківські виписки, а поставлено було товару відповідачем позивачу на суму 94 513,60 грн.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України  у разі відмови продавця передати проданий  товар  покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо  продавець  передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу,  покупець має  право вимагати   передання  кількості  товару,  якої  не  вистачає,  або відмовитися від переданого товару  та  його  оплати,  а  якщо  він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок  у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 012011 та з урахуванням наданого позивачем акту звірки, в якому останній визначився з розрахунками між сторонами, згідно якого позивачем визначено, що сальдо на момент укладення договору № 012011 складало 59 971,30 грн., позивачем було оплачено відповідачу 194 551,76 грн., а поставлено було товару відповідачем позивачу на суму 94 513,60 грн. Отже, враховуючи те, що сальдо в сумі 59 971,30 грн. виникло до моменту укладення договору № 012011, правовідносини за яким між сторонами є предметом розгляду, а відтак зазначена сума не може враховуватись судом як така, що входить до основного боргу по договору № 012011, заявленого позивачем до стягнення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем було оплачено відповідачу 194 551,76 грн., а поставлено було товару відповідачем позивачу товару на суму 94 513,60 грн., а сальдо в сумі 59 971,30 грн. виникло до моменту укладення договору № 012011, а відтак суд дійшов висновку, що відповідачем не було поставлено позивачу товару по договору № 012011 на суму 40 066,86 грн., про повернення яких позивачем заявлено в претензії від 23.07.2011, доказів поставки товару на зазначену суду відповідачем суду не надано, а тому вимога позивача задовольняється судом частково в сумі 40 066,86 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє за їх недоведеністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 10 000,00грн., суд вважає, що вона підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п.10 Роз‘яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов‘язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об‘єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5.ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10000,00грн. позивач надав угоду про надання правової допомоги адвокатом від 27.07.2011р., який укладений між позивачем та Адвокатом Борисовим Г.В., свідоцтво №545 про право на заняття адвокатською діяльністю Борисова Г.В., ордер на ведення справи  та касовий ордер  на суму 10000,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи розмір задоволених вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача  в якості судових витрат на оплату послуг адвоката  2 003, 30 грн. (5% від присудженої  до стягнення суми), які є співрозмірними, на думку суду, обсягу наданих адвокатом послуг (з урахуванням обсягу його роботи) з присудженою до стягнення сумою.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алєн Мак” (код ЄДРПОУ 34881642, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/п 43) на користь Приватного підприємства «Ангеліна+»(код ЄДРПОУ 32436040, місцезнаходження: 61037, м. Харків, пр.. Московський,буд. 128, кв. 177) 40 066 (сорок тисяч шістдесят шість)  грн. 86 коп. –основного боргу, 400 (чотириста) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 96 (дев’яносто шість) грн. 74 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                            С.Р. Станік                                                                                            

Дата підписання рішення –07.11.2011р.