Постанова

від 08.11.2011 по справі 15/163-09-5567

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/163-09-5567

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"08" листопада 2011 р. Справа № 15/163-09-5567

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

 Головуючий суддя - Мацюри П.Ф.;

 Судді -  Андрєєвої Е.І.;  Ліпчанської Н.В.;

 Склад судової колегії змінено на підставі розпорядження № 644 від 31.10.2011 року.

 При секретарі судового засідання Подуст Л.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату ат місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЛАВСТРОЙ”

на рішення господарського суду Одеської області від 17.09.2010 р.

у справі  №15/163-09-5567

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КАПС”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю ДТ “МОРЕПРОДУКТ”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЛАВСТРОЙ”

про стягнення 1 059 956,29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Капс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Главстрой”, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ТД „Морепродукт”, про стягнення заборгованості за договором на розробку проектно-кошторисної документації, поставку та монтаж устаткування, виконання пусконалагоджувальних робіт та введення обладнання в експлуатацію на об'єкті спеціалізований розподільний холодильник ТОВ ТД "Морепродукт" в Миколаївському морському торговельному порту №21/10П від 17 січня 2008р. в сумі 799999,60 грн. В ході розгляду справи збільшивши позовні вимоги до 1358061.96грн., а в судовому засіданні першої інстанції заявою від 17.09.2010р. уточнив позовні вимоги зупинившись на кінцевій сумі в 1059956.29грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що на виконання умов договору відповідач мав перерахувати 5 260 143.60 грн. проте перерахував лише 4 460 144грн. різниця в 799 999.60грн і склала суму основної заборгованості за договором, 96 262.97грн. штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , 3% річних від простроченої суми, що складає 29 917.79грн. і інфляційні витрати за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 133 775.93грн.

Відповідач в відзиві на заяву про уточнення позовних до позовної заяви про стягнення боргу вказує на те, що позивач не правильно розрахував суму коштів за виконані роботи, та не врахував вартість матеріалів що були йому надані відповідачем, а отже не правильно розрахував загальну заборгованість за договором.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 вересня 2010р. (суддя Петров В.С.) позовні вимоги ТОВ "Капс" задоволені в повному обсязі.

Обґрунтовуючи дане рішення суд виходив із того, що заборгованість відповідача в сумі 799 999.60грн. підтверджена підписанням актів виконаних робіт, а також відповідним чином позивач обґрунтував нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення - скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення господарського суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки позивачем надані хибні розрахунки, які відрізняються від розрахунків відповідача,а судом недостатньо повно досліджені матеріали справи. Не враховано вартість витрачених матеріалів.

В Відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами скаржника та вказує на той факт що акти прийняття виконаних робіт підписані представниками обох сторін без жодних зауважень чи заперечень.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  25.01.2008 р. між ТОВ ТД „Морепродукт” (замовник) та ТОВ „Главстрой” (генеральний підрядник), укладений договір генерального підряду на будівництво та введення об'єкту будівництва в експлуатацію № 25/01/2008. Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. вказаного договору за завданням замовника генеральний підрядник зобов'язується власними та залученими силами і засобами на свій ризик виконати та здати замовнику в гарантійну експлуатацію закінчені будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектною документацією, здійснити випробування змонтованого обладнання, а замовник зобов'язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик, за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська (режимна територія ДП „Миколаївський морський торгівельний порт”), передати проектно-кошторисну та дозвільну документацію, прийняти від генерального підрядника роботи та оплатити їх. (а.с. 98-113 т.1).  

Згідно з розділом 11 вищезазначеного договору ТОВ „Главстрой” зобов'язався залучити для виконання окремих етапів будівельних робіт субпідрядників. Зокрема, згідно п. 11.5.5 договору для виконання робіт по монтажу холодильного обладнання, позивач зобов'язаний залучити субпідрядника –ТОВ „Капс”.

Так, 17.01.2008 р. між ТОВ „Главстрой” (покупець) та ТОВ „Капс” (постачальник) був укладений договір № 21/10П на розробку проектно-кошторисної документації, поставку та монтаж обладнання. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався:

- розробити необхідну проектно-кошторисну документацію;

- здійснити поставку холодильного обладнання;

- змонтувати обладнання;

- здійснити  пусконалагоджувальні роботи;

-  та ввести обладнання в експлуатацію.

Пунктами 1.2., 1.3. зазначеного договору передбачено, що комплект вказаного обладнання (найменування, кількість, сума) обумовлені сторонами у додатку  № 1 до договору, що є невід'ємною частиною даного договору. На умовах вказаного договору Покупець зобов'язується оплатити поставлене обладнання, перелік якого наведено у специфікації № 1, а також вартість монтажних робіт.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість обладнання, що поставляється, з урахуванням монтажу складає 5 320 288,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 2.2 договору розрахунки за договором здійснюються поетапно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, а саме:

- перший етап: відповідач сплачує 1,1% від загальної вартості договору, що складає 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, протягом 5 банківських днів з моменту набрання чинності договору;

- другий етап: відповідач сплачує 30,1% від загальної вартості договору, що складає 1 600 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% протягом 10 десяти банківських днів  з моменту набрання чинності договору;

- третій етап: відповідач сплачує 18,8% від загальної вартості договору, що складає 1 000 144,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, протягом 20 банківських днів з моменту набрання чинності договору;

- четвертий етап: покупець сплачує 50% від загальної вартості договору, що складає 2 660 144,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, протягом 5 банківських днів після підписання акту державної комісії та введення об'єкту в експлуатацію.

При цьому у відповідності з ч. 2 п. 2.3 договору вартість проектних робіт складає 60 000,00 грн.   

Згідно п. 3.4 договору монтаж і пусконалагоджувальні роботи вважаються здійсненими після підписання сторонами акта виконаних робіт і акта вводу обладнання в експлуатацію.

Відповідно до розділу 10 договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і вступає в силу після підписання ТОВ „Главстрой” договору генерального підряду з ТОВ ТД „Морепродукт” на будівництво спеціалізованого розподільного холодильника. Строк дії договору закінчується після виконання всіх взятих на себе сторонами зобов'язань.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

 Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлені договором № 21/10П роботи були  виконані відповідачем в повному обсязі на суму 5 260 143,60 грн., що підтверджується:

- актами дослідження та введення в експлуатацію холодильного обладнання камер зберігання № 3 і № 4 від 25.12.2008 р. та камер № 1 і № 2 від 12.01.2009 р.

-          актом приймання виконаних робіт за березень 2009 р. на суму 60 000 грн.

- актом приймання виконаних робіт за березень 2009 р. за формою № КБ-2в на суму 5 200 143,60 грн. і довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за березень 2009 року на вказану суму.

Так, з вказаних актів вбачається, що відповідачем здійснено поставку позивачу обумовленого договором № 21/10П обладнання.

Відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.     

Також згідно положень ч. 6 ст. 882 ЦК України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

А отже нарікання скаржника на те, що розрахунки позивача хибні є безпідставними оскільки вказані акти приймання виконаних робіт складенні та підписані уповноваженими представниками сторін без жодних заперечень чи зауважень.

Даний факт також встановлений постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2011р. у справі №29/206-10-5172 за позовом ТОВ "Главстрой" до ТОВ "Капс" про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми, яка набрала законної сили.

При цьому третьою особою - ТОВ ТД „Морепродукт” були перераховані відповідачу за вказані роботи наступні кошти:

-          28.01.2008 р. в сумі 5133000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 812 від 28.01.2008 р. Згідно з графіку фінансування робіт з цієї суми частка, яка розподілялась на ТОВ „Капс” складала 1 660 000 грн.

-          20.03.2009 р. в сумі 1667903,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 915 від 20.03.2009 р. Згідно з графіку фінансування робіт з цієї суми частка, яка розподілялась на ТОВ „Капс” складала 1 000 144 грн.

-          31.03.2009 р. в сумі 2 400 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 14 від 31.03.2009 р.;

-          13.05.2009 р. в сумі 20 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 633 від 13.05.2009 р.;

-          06.07.2009 р. в сумі 19147,6 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 875 від 06.07.2009 р.

Загальна ціна всього обсягу будівельних робіт за договором генерального підряду та додатковою угодою № 14 від 31.03.2009р. до договору генерального підряду складала 32819343,81 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна ціна будівельних робіт була узгоджена третьою особою та відповідачем і зафіксована в пункті 3.1. додаткової угоди № 14 від 31.03.2009р. до договору генерального підряду.

Сума остаточного розрахунку між третьою особою та відповідачем як генеральним підрядником за весь об'єм виконаних будівельних робіт за договором генерального підряду станом на 31.03.2009 р. складала 2 600 000,00 грн., що було узгоджено третьою особою та відповідачем в пункті 4.2. додаткової угоди № 14 від 31.03.2009 р. до договору генерального підряду.

Отже, виходячи з викладеного, третя особа в повному обсязі розрахувалась з відповідачем за роботи, які виконувались позивачем за договором на розробку проектно-кошторисної документації, поставку та монтаж обладнання № 21/10П від 17.01.2008 р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково сплачено виконані позивачем роботи, а саме лише на суму 4 460 144, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 285 від 29.01.2008 р. на суму 1 660 000,00 грн., № 2110 від 20.03.2010 р. на суму 1 000 144.,00 грн., № 791 від 31.03.2009 р. на суму 800 000,00 грн., № 787 від 31.03.2009 р. на суму 1 000 000, 00 грн.   

Таким чином, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем виконаних позивачем робіт і поставленого обладнання заборгованість відповідача перед позивачем становить 799 999,60 грн.

А отже відповідно до договору та норм чинного законодавства сума боргу 1 059 956.29грн. що складається із заборгованості за договором 799 999.60грн, та 96 262.97грн. штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 232 ГК України, також в відповідності до положень ч 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми, що складає 29 917.79грн. і інфляційні витрати за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 133 775.93грн. відповідним чином доведених в суді першої інстанції згідно наданих розрахунків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведені в апеляційній скарзі підстави спростовуються матеріалами справи докази сплати боргу не доведені, норми матеріального та процесуального права не порушені.  Підстави повного, або часткового скасування рішення відсутні.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Главстрой” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 17 вересня 2010р.  у справі № 15/163-09-5567  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Головуючий суддя                                              П.Ф. Мацюра      

Суддя                                                                              Е.І. Андрєєва    

Суддя                                                                          Н.В. Ліпчанська