Постанова

від 16.11.2011 по справі 26/224

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2011 № 26/224

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Кропив ної Л.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників с торін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - представник за дов №21/199 від 03.09.2010р.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні апеляційн у скаргу

Товарист ва з обмеженою відповідальні стю

«Офісно-п ромисловий термінал»

на рішення господарського суду м. Києва

від 22.09.2011р. (дата підписання - 26.09.2011р.)

у справі № 26/224 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обм еженою відповідальністю «Оф існо-промисловий термінал»

до Публічного акціонерног о товариства «Акціонерний ко мерційний банк «Київ»

про визнання кредитного до говору №002/09 від 03.11.2009р. недійсним .

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Офісно-промисловий терміна л» звернулося до господарськ ого суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного тов ариства «Акціонерний комерц ійний банк «Київ» про визнан ня недійсним укладеного між сторонами договору №002/09 від 03.11. 2009р. про надання невідновлюва льної кредитної лінії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що умовами укладеного до говору не передбачено відпов ідальності кредитора - ПАТ «АКБ «Київ», що є порушенням п риписів ст.345 ГК України та від повідно до положень ст.ст.203, 215 Ц К України - підставою для ви знання спірного правочину не дійсним.

Ухвалою господарського су ду м. Києва від 11.07.2011р. позовну за яву прийнято до розгляду та п орушено провадження у справі за №26/224.

Відповідач (Банк) проти позо вних вимог заперечив, зазнач ивши, що сторонами досягнуто домовленості з усіх істотни х умов кредитного договору, п равочин укладено із дотриман ням визначеної законом письм ової форми, а його зміст не суп еречить приписам діючого зак онодавства України. Відтак, з азначав Банк, підстави для ви знання укладеного між сторон ами кредитного договору неді йсним відсутні, а доводи Това риства, наведені в його позов і - надуманими та необгрунт ованими.

Рішенням господарського с уду м. Києва від 22.09.2011р. у справі № 26/224 (суддя - Пінчук В.І.) у позов і відмовлено.

Висновок місцевого господ арського суду мотивовано тим , що наведені у ч.2 ст.345 ГК Україн и умови кредитного договору, зокрема, умови щодо відповід альності сторін, не є його іст отними умовами і відсутніст ь цієї умови не може бути підс тавою для визнання кредитног о договору недійсним, оскіль ки дана обставина не входить до переліку підстав, передба чених ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Поміж іншого, місцевий госп одарський суд зазначив, що до води Товариства про недосягн ення сторонами домовленості щодо підстав та порядку відп овідальності кредитора, що, д умку позивача, є істотною умо вою договору, не може бути під ставою його недійсності, оск ільки у разі відсутності у до говорі будь-яких істотних ум ов, такий договір є неукладен им. Утім, враховуючи, що умова договору, на яку посилається позивач, не є істотною, місцев ий господарський суд дійшов висновку про безпідставніст ь доводів позивача.

Не погоджуючись із мотивам и судового рішення та виснов ками місцевого господарсько го суду, позивач звернувся до Київського апеляційного гос подарського суду з апеляційн ою скаргою, в якій просив ріше ння господарського суду м. Ки єва від 22.09.2011р. у справі №26/224 скасу вати та прийняти нове, яким по зовні вимоги задовольнити.

У доводах апеляційного оск арження позивач вказував на допущені місцевим господарс ьким судом порушення норм ма теріального права, зокрема, с т.ст. 180, 207, 345 ГК України, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, що призвело до при йняття незаконного судового рішення, яке підлягає скасув анню.

Так, на думку апелянта, згід но приписів діючого законода вства України, зокрема, ст.345 ГУ України відповідальність кр едитора є однією із обов' яз кових умов кредитного догово ру, тому недотримання вимог з акону у цій частині є підстав ою для визнання спірного пра вочину недійсним.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 14.10.2011р. №26/224 (колегія суддів у с кладі: головуючий суддя - Кр опивна Л.В. (доповідач), судді: П оляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляці йну скаргу прийнято до прова дження, судовий розгляд спра ви призначено на 16.11.2011р.

У призначене судове засіда ння з' явився представник ві дповідача. Представник позив ача процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату , час та місце судового засід ання був завчасно та належни м чином повідомлений, що підт верджується наявним у справі поштовим повідомленням №010018401 7436 про вручення позивачу ухва ли про прийняття апеляційної скарги до провадження. Причи ни неявки свого представника позивач суду не повідомив.

З огляду на наведене, судова колегія вирішила, що неявка п редставника позивача у призн ачене судове засідання не є п ерешкодою для розгляду його апеляційної скарги по суті.

Відповідач письмового від зиву на апеляційну скаргу до суду не направив, однак у судо вому засіданні представник в ідповідача проти доводів апе ляційного оскарження усно за перечив, просив апеляційну с каргу залишити без задоволен ня, а оскаржене судове рішенн я - без змін.

Розглянувши доводи а пеляційної скарги, перевірив ши матеріали справи, досліди вши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фак тичних обставин справи прави льність застосування судом п ершої інстанції норм чинного законодавства, Київський ап еляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з на ступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК Украї ни апеляційний господарськ ий суд не зв' язаний доводам и апеляційної скарги і перев іряє законність і обґрунтова ність рішення місцевого госп одарського суду у повному об сязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судо м та підтверджується матеріа лами справи, 03.11.2009р. між Публічн им акціонерним товариством « Акціонерний комерційний бан к «Київ», як кредитором, та Тов ариством з обмеженою відпові дальністю «Офісно-промислов ий термінал», як позичальник ом, був укладений договір про надання невідновлювальної к редитної лінії №002/09 (надалі - Кредитний договір, а.с.24-34), за ум овами якого кредитор зобов' язувався надавати позичальн ику грошові кошти на умовах з абезпеченості, повернення, с троковості, платності та ціл ьового характеру використан ня - кредит, на умовах визнач ених цим договором та додатк овими угодами до нього.

У липні 2011р. Товариство звернулося до господарськог о суду з позовом до Банку, в як ому просило визнати недійсни м укладений між сторонами Кр едитний договір №002/09 від 03.11.2009р., п осилаючись на відсутність у ньому такої істотної умови, я к відповідальність кредитор а.

Положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фіна нсова установа (кредитодавец ь) зобов'язується надати грош ові кошти (кредит) позичальни кові у розмірі та на умовах, вс тановлених договором, а пози чальник зобов'язується повер нути кредит та сплатити проц енти.

Відповідно до ст. 204 Цивільно го кодексу України, правочин є правомірним, якщо його неді йсність прямо не встановлена законом або якщо він не визна ний судом недійсним.

Основні вимоги, додержання яких є необхідним для чиннос ті правочину визначені статт ею 203 ЦК України, зокрема, відпо відно до частини першої назв аної статті зміст правочину не може суперечити цьому Код ексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтер есам держави і суспільства, й ого моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 Цивільно го кодексу України, підставо ю недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторона ми) вимог, які встановлені час тинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Коде ксу.

Недійсним є правочин, якщо й ого недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом н е вимагається.

У випадках, встановлених ци м Кодексом, нікчемний правоч ин може бути визнаний судом д ійсним.

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним (оспорюв аний правочин).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обся г цивільної дієздатності. Во левиявлення учасника правоч ину має бути вільним і відпов ідати його внутрішній волі. П равочин має бути спрямований на реальне настання правови х наслідків, що обумовлені ни м.

Вирішуючи спір про визнанн я угоди (правочину) недійсною , господарський суд встановл ює наявність тих обставин, з я кими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а сам е: відповідність змісту угод и вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, пр авоздатність сторін за угодо ю, у чому конкретно полягає не правомірність дій сторони та інші обставини, що мають знач ення для правильного вирішен ня спору. При цьому обставини , що мають істотне значення дл я вирішення спору, повинні пі дтверджуватись сторонами на лежними та допустимими доказ ами відповідно до вимог стат ей 33, 34 Господарського процесу ального кодексу України.

Позивач у своїй апеляційні й скарзі наголошував на необ хідності застосування госпо дарським судом приписів ч.1 ст .215 ЦК України, відповідно до як ої підставою недійсності пра вочину є недодержання в моме нт вчинення правочину сторон ою (сторонами) вимог, які встан овлені частинами першою-трет ьою, п' ятою та шостою ст.203 цьо го Кодексу. За оцінкою скаржн ика, з огляду на відсутність у Кредитному договорі умов що до відповідальності кредито ра зміст правочину є таким, що суперечить вимогам діючого цивільного та господарськог о законодавства, зокрема, ст.с т. 180, 207, ч.2 ст.345 ГК України, а тому ц ей договір слід визнати неді йсним.

Відповідно до ч.2 ст.345 ГК Укра їни, кредитні відносини здій снюються на підставі кредитн ого договору, що укладається між кредитором і позичальни ком у письмовій формі. У креди тному договорі передбачають ся мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі т а погашення, види забезпечен ня зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок п лати за кредит, обов'язки, прав а і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кре диту.

Отже, зі змісту наведеної пр авової норми вбачається, що з аконодавець визначив загаль ні умови, які можуть бути визн ачені у кредитному договорі. Однак, судова колегія вважає помилковими доводи апелянта в частині стверджень про те, щ о зазначені у ч.2 ст.345 ГК Україн и умови кредитного договору є його істотними умовами.

За приписами ч.2 ст.180 ГК Украї ни, на яку посилається апелян т, істотними є умови, визнані т акими за законом чи необхідн і для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимо гу однієї із сторін повинна б ути досягнута згода.

Згідно ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського до говору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити пре дмет, ціну та строк дії догово ру.

Статтею 627 Цивільного кодек су України передбачено, що ві дповідно до статті 6 цього код ексу сторони є вільними в укл аденні договору, виборі конт рагента та визначенні умов д оговору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів ци вільного законодавства, звич аїв ділового обороту, вимог р озумності та справедливості .

Правовий аналіз наведених норм закону дає підстави ств ерджувати про помилковість д оводів апеляційного оскарже ння щодо обов' язкової наявн ості у кредитному договорі п оложень про відповідальніст ь кредитора.

Більше того, місцевий госпо дарський суд правомірно вказ ав, що недостягнення сторона ми згоди щодо будь-якої із іст отних умов договору не може б ути підставою для визнання й ого недійсним, оскільки у так ому разі правочин вважається неукладеним. Під час апеляці йного перегляду даної справи , колегією суддів було переві рено дотримання сторонами ви мог, визначених ст.203 Цивільно го кодексу України, та не вста новлено наявності обставин, які б давали підстави вважат и, що спірний договір був вчин ений з порушенням приписів н азваної статті закону. Суд пе ршої інстанції вірно встанов ив, що зміст укладеного сторо нами кредитного договору не суперечить чинному законода вству України, правочин вчин ено уповноваженими на це осо бами, волевиявлення сторін п ри укладенні договору було в ільним і відповідало їх внут рішній волі, а укладення спір ного кредитного договору бул о спрямовано на настання реа льних наслідків, що обумовле ні ним.

За таких обставин колегія с уддів дійшла висновку, що під стави для визнання спірного правочину недійсним відсутн і. Відтак апеляційна скарга з адоволенню не підлягає, а оск аржене судове рішення слід з алишити без змін як таке, що пр ийняте із дотриманням норм м атеріального та процесуальн ого права, при повному та всеб ічному з' ясуванні обставин , що мають значення для справи .

Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито за роз гляд справи у суді апеляційн ої інстанції покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49 , 99, 101, 103-105 Господарського процес уального кодексу України, Ки ївський апеляційний господа рський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Тов ариства з обмеженою відповід альністю «Офісно-промислови й термінал» на рішення госпо дарського суду м. Києва від 22.09. 2011р. у справі №26/224 залишити без з адоволення, а рішення господ арського суду м. Киє ва від 22.09.2011р. у справі №26/224 - без змін.

2. Матеріали справи №26/224 повер нути до місцевого господарсь кого суду.

Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття та мо же бути оскаржена у касаційн ому порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя

Судді