Рішення

від 07.11.2011 по справі 11/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/275

07.11.11

За позовомДопоміжної служби Ради Міністрів Автономної республіки Крим

допро   Державного департаменту інтелектуальної власностістягнення 1218,36 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідачане з‘явилисьне з‘явились

          В судових засіданнях був присутній представник Державної служби інтелектуальної власності Заянчуковський С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Допоміжної служби Ради Міністрів Автономної республіки Крим про стягнення з  Державного департаменту інтелектуальної власності суми основного боргу у розмірі 980,20грн., 3% річних у розмірі 8,78 грн., суми інфляційних втрати у розмірі 45,86 грн., пеню у розмірі 112,82 грн., штраф у розмірі 70,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконав умови договору оренди від 01.01.2007 щодо здійснення розрахунків за оренду та відшкодування комунальних послуг, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження надсилалась відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України  "Про ліквідацію урядових органів" та Указу Президента України від 09.12.2010 №1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державний департамент інтелектуальної власності підлягає припиненню шляхом ліквідації.

Згідно з витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 21.10.2011 року, Державний департамент інтелектуальної власності знаходиться у стані припинення. Отже, у зв‘язку з відсутністю запису  у єдиному державному реєстрі про припинення Державного департаменту інтелектуальної власності, останнє станом на момент вирішення спору, не є ліквідованим.

Крім того, 08.04.2011 року Указом Президента України затверджено  положення про Державну службу інтелектуальної власності, відповідно до якого остання не є правонаступником  Державного департаменту інтелектуальної власності.

Представником Державної служби інтелектуальної власності подано до суду відзив на позовну заяву про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки згідно акту звірки від 04.01.2011 року між позивачем та відповідачем відсутня заборгованість. Наданий представником відзив та документи оцінюються судом за правилами, встановленими ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.  

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи,  Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

01.01.2007 між Допоміжною службою Ради Міністрів Автономної республіки Крим, як орендодавцем (позивач), та Державним департаментом інтелектуальної власності, як орендарем (відповідач), укладений договір оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, відповідно до умов якого позивач передає нерухоме майно, каб. № 118, загальною площею 16,4 кв.м., що знаходиться в адміністративній будівлі в м. Севастополі по вул. Київській, 81.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв приміщення, що підтверджується актом від 01.01.2007.

14.03.2008 між сторонами підписана  додаткова угода, в якій сторони погодили встановити розмір орендної плати на рівні 133,48 грн. без ПДВ та індексації на інфляцію.

Згідно з п. 4.1.6 договору відповідач зобов‘язався своєчасно та в повному об‘ємі здійснювати розрахунки по орендній платі та відшкодувати витрати позивача на утримання вказаного майна, у тому числі комунальні послуги. Порядок та розмір орендної плати визначені Методикою розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіки Крим , затвердженою постановою Верховної Ради автономної республіки Крим від 19.11.1998 № 274-2/98, згідно з якою розмір орендної плати розраховується з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.    

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2010 відповідач повернув позивачу орендоване приміщення, що підтверджується актом від 31.12.2010.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в повному обсязі за грудень 2010 року не розрахувався, оскільки не оплатив рахунок від 24.01.2011 №58 на загальну суму 980,20 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою (лист від 26.01.2011 № 17-13/85) про  погашення заборгованості у розмірі 980,20 грн., яка була отримана відповідачем згідно штемпелю поштового відділення 01.02.2011.

Відповідач листом від 03.02.2011 № 16/7/681 надав позивачу відповідь про відсутність заборгованості по договору оренди, пославшись при цьому на акт звірки від 04.01.2011.

Дослідивши акт звірки від 04.01.2011, що підписаний між позивачем та відповідачем та згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.01.2011 відсутня, суд погоджується з доводами позивача про те, що даний акт був складений по розрахункам станом на листопад 2010 року.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи копії рахунків та виписок з банківського рахунку позивача за жовтень –грудень 2010 року, якими підтверджено відсутність сплати відповідачем орендної плати та інших платежів за грудень 2010 року, вказаних у рахунку від  24.01.2011 №58.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність нарахування відповідачу орендної плати та інших платежів за грудень 2010 року, оскільки матеріалами справи підтверджується користування орендованим приміщенням протягом грудня 2010 року та відсутність оплати з боку відповідача передбачених договором витрат позивача та орендної плати.

Відповідачем та Державною службою інтелектуальної власності належних та допустимих доказів в спростування наявності заборгованості за грудень 2010 року суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів здійснення розрахунків за оренду приміщення та за комунальні послуги на загальну суму 980,20 грн. за грудень 2010 року не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторони в договорі не передбачили строк виконання відповідачем зобов‘язань з оплати орендної плати та інших передбачених договором платежів, то слід застосовувати ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як вже було встановлено судом, позивач звертався до відповідача з вимогою від 26.01.2011 щодо сплати заборгованості, яка була отримана відповідачем 01.02.2011. Тому станом на момент звернення позивача до суду з позовом та вирішення спору судом, строк виконання відповідачем зобов‘язань по договору настав.

Враховуючи, що відповідач своїх зобов'язань по договору щодо сплати на користь позивача орендної плати та інших передбачених договором платежів не виконав, позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі  980,20 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 112,82 грн., 3% річних у розмірі 8,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 45,86 грн., штраф у розмірі 70,70 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Укладеним між сторонами договором відповідальність за несвоєчасну оплату орендних та інших платежів у вигляді пені та штрафу не передбачена. Судом не приймається наданий позивачем до матеріалів справи договір від 01.01.2006 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна на надання комунальних плуг орендарю, оскільки дія останнього закінчилась 31.12.2006 року, а доказів продовження його дії позивачем не надано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня як різновид штрафних санкцій може бути стягнута саме в разі, якщо такий вид санкцій передбачений договором (встановлено за згодою сторін).

Суд не погоджується з наявністю правових підстав для застосування штрафних санкцій передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки спірні правовідносини не регулюються вказаною нормою.

Оскільки, як було зазначено вище, умовами договору сторони прямо не погодили нарахування пені та штрафу у випадку прострочення грошових зобов'язань за невиконання зобов'язань щодо оплати орендних та інших платежів, вимоги про стягнення пені у розмірі 112,82 грн. та штрафу у розмірі 70,70 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних витрат, суд визнає його необґрунтованим, оскільки позивач невірно визначив період прострочення відповідачем зобов‘язання.

За розрахунком суду розмір 3% річних становить  (з 09.02.2011 по 20.05.2011 (дата, по яку позивач здійснює розрахунок)) 8,14 грн., розмір інфляційних втрат - 44,11 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме на суму основного боргу у розмірі 980,20 грн., суму 3% річних у розмірі 8,14 грн. та на суму інфляційних втрат у розмірі 44,11 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати  покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з  Державного департаменту інтелектуальної власності (03680, м. Київ, вул. Урицького, 45, код 21716978 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Допоміжної служби Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13, код 26225765)  980 (дев‘ятсот вісімдесят) грн. 20 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 8 (вісім) грн. 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 44 (сорок чотири) грн. 11 коп.,  86 (вісімдесят шість) грн. 43 коп. державного мита та 199 (сто дев‘яносто дев‘ять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.   

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова                                                                                                                                                                                                          

Дата складення повного рішення:10.11.2011