Рішення

від 01.11.2011 по справі 11/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/259

01.11.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

допро   Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайнхауз Інвест"стягнення штрафу у розмірі 72750,00 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідачаКупельський О.М. –представник;не з‘явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таунхауз Інвест"  штрафу у розмірі 72750,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує умови договору фінансового лізингу №080701-01/ФЛ-Ю-С від 01.07.2008 щодо обов'язкового страхування об'єкта лізингу, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 72750,00 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду  надсилалась на адресу зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були отримані відповідачем.

За таких обставин, відповідач  про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

01.07.2008  між  Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", як лізингодавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таунхауз Інвест", як лізингоодержувачем (відповідач) укладений договір фінансового лізингу                     №080701-01/ФЛ-Ю-С.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до договору) ля підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 3.2 Договору загальна вартість майна на момент укладення договору складає 727500,00 грн. разом з ПДВ 20%.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна (укласти відповідний договір страхування).

Відповідно до п. 7.4 Договору період страхування з 22.07.2008 (але в будь-якому випадку не пізніше моменту передачі майна лізингоодержувачу відповідно до п. 4.1 цього договору) по 24.08.2012.

Згідно з п. 7.9 Договору лізингоодержувач зобов'язаний протягом усього строку лізингу підтримувати чинність договорів страхування та обов'язкової цивільно-правової відповідальності, передбачених цим Договором.

Пунктом 11.2.5 договору сторони погодили, що за порушення процедури вилучення майна, порушення положень ст. 7, пунктів 5.3, 5.5 цього Договору –штраф у розмірі 10% загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Додатками №1 та №2 до Договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графіки лізингових платежів.

На виконання умов Договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування визначений Договором предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі за Договором від 22.08.2008.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем обов'язку зі страхування предмету лізингу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути штраф у розмірі 72750, 00 грн. за порушення виконання такого зобов'язання.

Укладений між сторонами договір є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи підтверджується передача майна у лізинг відповідачу, користування ним відповідачем.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" витрати на страхування за договором несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна (укласти відповідний договір страхування).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.1.4 договору період страхування з 22.07.2008 (але в будь-якому випадку не пізніше моменту передачі майна лізингоодержувачу відповідно до п. 4.1 цього договору) по 24.08.2012.

Згідно з п. 7.9 договору лізингоодержувач зобов'язаний протягом усього строку лізингу підтримувати чинність договорів страхування та обов'язкової цивільно-правової відповідальності, передбачених цим договором.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та пунктів 7.4 та 7.9 Договору відповідач повинен був підтримувати чинність договорів страхування з 22.07.2008  до 24.08.2012.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи (лист Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" від 11.10.2011 №0199/104) підтверджується відсутність чинних договорів страхування предмету лізингу за договором у період з 01.07.2008 по 11.10.2011.

Доказів належного виконання зобов'язання по страхуванню предмету лізингу протягом строку, визначеного умовами договору, відповідачем не надано.

Суд відзначає, що положення договору що страхування предмету лізингу покликані захистити інтереси власника (в даному випадку - позивача) від пошкодження або втрати такого предмету лізингу незалежно від розміру сплачених лізингових платежів.  

Таким чином, відповідачем порушено умови ст. 7 Договору.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 11.2.5 договору сторони погодили, що за порушення процедури вилучення майна, порушення положень ст. 7, пунктів 5.3, 5.5 цього Договору –штраф у розмірі 10% загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання з обов'язкового страхування предмету лізингу (ст. 7 Договору), то стягнення з відповідача штрафу у розмірі 72750,00 грн. (727500,00 грн. * 10%) є правомірним.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, враховуючи, що розмір штрафних санкцій перевищує середній ринковий річний страховий платіж для страхування даного предмету лізингу та те, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо страхування предмету лізингу, керуючись п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та вдвічі зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 36375,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог на суму 36375,00 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених вище підстав.

За змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, згідно з п. 6.3 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/78 від 04.03.1998 р. у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем. Наведене враховується судом при розподілі судових витрат.

Керуючись  ст.ст. 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайнхауз Інвест" (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А, код 35122674 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г, код 33880354) штраф у розмірі 36375 (тридцять шість тисяч триста сімдесят п‘ять) грн. 00 коп., 727 (сімсот двадцять сім) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.   

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова                                                                                                                                                                                                          

Дата складення повного рішення: 10.11.2011