Рішення

від 10.11.2011 по справі 24/105-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/105-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2011 р.                                                                  Справа № 24/105-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Малого підприємства «Комерційна науково-виробнича фірма «АЯКС»

до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області

треті особи,   які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1) Кіровська сільська рада Бориспільського району Київської області, 2) Приватне акціонерне товариство «Племптахозавод «Кучаківський»

про визнання права власності на земельну ділянку

     за участю представників:

від позивача:Дульський О.Л.

від відповідача:не з'явились

третя особа 1:Старостенко Н.С.

третя особа 2:Юрченко О.І.

     суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про визнання за Малим підприємством  «Комерційна науково-виробнича фірма «АЯКС»права власності на земельну ділянку загальною площею 6,622 га, що знаходиться в адмінмежах Кіровської сільської ради, за межами населеного пункту Лебедин, згідно земельно-кадастрового плану земельної ділянки 8440028, 8440029, 84400026.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що при переході права власності на цілісний майновий комплекс разом з цими об'єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2011 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кіровську сільську раду Бориспільського району Київської області та Відкрите акціонерне товариство «Племптахозавод «Кучаківський», розгляд справи у судовому засіданні призначено на 28.10.2011 р.

До господарського суду Київської області від третьої особи 2 надійшло заперечення по справі № 24/105-11 вих. № 61 від 27.10.2011 р. (вх. № 14741 від 28.10.2011 р.), у якому зазначено, що позов є безпідставним.

У судове засідання 28.10.2011 р. представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 13.10.2011 р. не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 04.11.2011 р.

У судовому засіданні 04.11.2011 р. представник третьої особи 2 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 04.11.2011 р. представник відповідача повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 10.11.2011 р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові з огляду на ст. 125 Земельного кодексу України.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи 1 проти позову в усному порядку заперечив, з підстав невикористання позивачем об'єктів нерухомості за призначенням.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи 2 проти позову в усному порядку заперечив, з підстав знаходження на спірній земельній ділянці інших об'єктів, що належать останньому, крім того надав суду письмові пояснення.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 13.10.2011 р., від 28.10.2011 р. та від 04.11.2011 р. в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, хоча з повідомлень про вручення поштового відправлення № 0103231969970, № 0103231982365 та № 0103230148884 вбачається, що уповноважений представник відповідача отримував зазначену кореспонденцію.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.11.2011 р., відповідно до  ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Постановою арбітражного суду Київської області у справі № 142/10б-97 від 21.07.1998 р. визнано банкрутом Сільськогосподарське державне підприємство Державний племінний птахозавод курей м'ясного напрямку «Кучаківській».

Одночасно судом призначено ліквідаторів підприємства-банкрута та зобов'язано їх створити відповідно до Закону України «Про банкрутство»ліквідаційну комісію  і здійснити всі необхідні заходи спрямовані на задоволення вимог кредиторів.

16.05.2000 р. між ліквідаційною комісією в особі її голови Юрченка А.І., наділеного відповідними повноваженнями, та Малим підприємством «Науково-виробнича фірма «АЯКС»було укладено договір купівлі-продажу виділеного майнового комплексу.

Предметом зазначеного договору є купівля-продаж частини виділеного майнового комплексу  Відкритого акціонерного товариства «Племптахозавод «Кучаківський», який є правонаступником Сільськогосподарського державного підприємства Державний племінний птахозавод курей м'ясного напрямку «Кучаківській», що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Лебедин. Майно включає в себе інвентар, обладнання, інфраструктуру та інше майно у відповідності до протоколу інвентаризації.

Додатком № 1 до договору сторонами підписано протокол інвентаризації виділеного майнового комплексу до договору купівлі-продажу від 16.05.2000 р., відповідно до якого передачі підлягає 33 об'єкти, в тому числі будівлі для птиці (п'ять), склад гранкормів (один), бригадний будинок (один), бункер (п'ять), ковбасний цех (один) тощо.

На виконання умов договору Відкрите акціонерне товариство «Племптахозавод «Кучаківський»05.02.2001 р. передало, а позивач прийняв придбаний ним майновий комплекс (33 об'єкти), що підтверджується актом приймання-передачі виділеного майнового комплексу за договором купівлі-продажу від 16.05.2000 р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, копія якого долучена до матеріалів справи.

Разом з цим позивачу були передані наступні правовстановлюючі документи, що підтверджували право власності продавця на продані об'єкти: свідоцтво № 178 про право власності на частину виділеного майнового комплексу від 18.04.2001 р., довідку-характеристику Бориспільського районного БТІ від 18.04.2001 р., державний акт на право колективної власності на землю від 24.12.2001 р., плани зовнішніх меж земель, що знаходяться в колективній власності Відкритого акціонерного товариства «Племптахозавод «Кучаківський».

На підставі вищезазначеного позивач набув права власності на майновий комплекс, який знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Лебедин, що підтверджується реєстровим посвідчення на об'єкт нерухомості від 18.05.2001 р., виданим Бориспільським районним БТІ та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 29222568 від 09.03.2011 р.

За твердженням позивача, він протягом більше 10 років використовує куплені у Відкритого акціонерного товариства «Племптахозавод «Кучаківський»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Племптахозавод «Кучаківський») обладнання, будівлі, споруди і 6,622 га землі, на яких ці будівлі та споруди розташовані і які разом складають цілісний майновий комплекс, сплачує встановлений законом земельний податок.

В якості доказів використання позивачем земельної ділянки площею 6, 622 га, розташованої за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Лебедин, позивачем надано докази сплати податку на землю, листи Бориспільського районного відділу земельних ресурсів № 246 від 28.01.2002 р. та Управління держкомзему у Бориспільському районі Київської області № 567 б від 18.05.2010 р., що залучені до матеріалів справи.

Відповідно до зазначених вище листів позивач займає земельну ділянку загальною площею 6, 622 га в адмінмежах Кіровської сільської ради; вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту Лебедин; документи, які засвідчують право власності на земельну ділянку знаходяться в стані оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Кіровської сільської ради Бориспільського району Київської області із клопотанням № 215 б від 18.09.2003 р. про виділення йому у власність земельної ділянки загальною площею 6, 622 га, на якій розташовані придбані ним об'єкти нерухомості.

У зв'язку з переходом права власності на майновий комплекс до позивача, останній звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянку загальною площею 6, 622 га, що знаходиться в адмінмежах Кіровської сільської ради, згідно земельно-кадастрового плану земельної ділянки 8440028, 8440029, 84400026, так як вважає, що його право порушене у зв'язку з тим, що більше 10 років він не може отримати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, що в свою чергу унеможливлює її використання відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України.

Оцінюючи подані позивачем та третіми особами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий  будинок (крім  багатоквартирного),  будівлю або споруду,  переходить право власності,  право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без  зміни  її  цільового  призначення  в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Пунктом 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають з земельних відносин» передбачено, що у вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124,126 ЗК України.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Згідно з п. 2.11 вищезазначеної постанови у застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 р.) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Таким чином, позивач, уклавши договір купівлі-продажу виділеного майнового комплексу від 16.05.2000 р., під час дії ст. 30 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 р.), фактично набув право на земельну ділянку.

У пп. "ґ" п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при вирішенні цивільних справ»зазначено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Якщо договором про відчуження жилого будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ті її частини, одна з яких зайнята жилим будинком, будівлею чи спорудою, а інша необхідна для їх обслуговування.

Судом встановлено, що об'єкти нерухомості перебували у власності Відкритого акціонерного товариства «Племптахозавод «Кучаківський»(довідка-характеристика Бориспільського районного БТІ від 18.04.2001 р., свідоцтво № 178 про право власності); об'єкти нерухомості розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Лебедин на земельній ділянці, яка надавалася рішенням сесії Кіровської сільської ради від 27.07.2000 р. № 36 Відкритому акціонерному товариству «Племптахозавод «Кучаківський»у колективну власність (державний акт на право колективної власності на землю від 24.12.2001 р.).

Зазначений договір відповідає вимогам статей 41, 244, 225, 228, 233 чинного на той час Цивільного кодексу України від 18.07.1964 р., ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. та Закону України «Про банкрутство».

Розташування куплених позивачем споруд і будівель саме на земельній ділянці розміром 6,622 га засвідчують: зведений план земельних ділянок КНВФ «АЯКС»з позначенням місць знаходження об'єктів нерухомості та земельно-кадастровий план земельних ділянок 8440028, 84400026, 8440029 КНВФ «АЯКС».

Як стверджує позивач та не спростовано іншими учасниками процесу, на день розгляду справи на спірній земельній ділянці крім будівель позивача жодних інших будівель не існує.

Наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку підтверджується державним актом на право колективної власності на землю, згідно якого землю площею 635.0 гектарів передано у колективну власність Відкритому акціонерному товариству «Племптахозавод «Кучаківський»для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відмітити, що у відповідності до ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, землі під господарськими будівлями і дворами тощо) не підлягають паюванню.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд, він вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, як це передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 125 ЗК України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. А отже, без отримання документа що посвідчує право власності на належні йому земельні ділянки, можливість користуватися належним позивачу майном знаходиться у прямій залежності від можливості користування земельною ділянкою, а тому, позбавлення позивача останнього, не дозволяє йому здійснювати належне йому право власності на майно в розумінні положень ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Порушені права позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст. 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно з вказаною статтею захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Необхідність у способі захисту виникає тоді, коли у інших осіб виникають сумніви про наявність у особи певного суб'єктивного земельного права, суб'єктивне право оспорюється, заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку у зв'язку з відсутністю або втратою належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Таким чином, суд вважає, що відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 30 Земельного кодексу України (від 18.12.1990 р.) позивач набув право власності на земельну ділянку під нерухомістю, яка йому належить на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу виділеного майнового комплексу від 16.05.2000 р., що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Лебедин на земельній ділянці загальною площею 6, 622 га, яка знаходиться в адмінмежах Кіровської сільської ради, за межами населеного пункту Лебедин, згідно земельно-кадастрового плану земельної ділянки 8440028, 8440029, 84400026, оскільки придбана позивачем нерухомість є невід'ємною від зазначеної земельної ділянки, то її використання позивачем є невід'ємним від одночасного використання земельної ділянки, на якій розташована ця нерухомість.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 1 ГПК України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що з моменту виникнення у Малого підприємства «Комерційна науково-виробнича фірма «АЯКС» права власності на майновий комплекс, у нього виникло право власності на земельну ділянку площею 6,622 га, яка зайнята майновим комплексом та необхідна для його обслуговування, а за таких обставин, вимоги щодо визнання за позивачем права власності є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Малого підприємства «Комерційна науково-виробнича фірма «АЯКС»задовольнити.

2. Визнати за Малим підприємством «Комерційна науково-виробнича фірма «АЯКС»право власності на земельну ділянку загальною площею 6,622 га,  що знаходиться в адмінмежах Кіровської сільської ради, згідно земельно-кадастрового плану земельної ділянки 8440028, 8440029, 84400026.

3. Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 74) на користь Малого підприємства «Комерційна науково-виробнича фірма «АЯКС»(08333, Київська область, Бориспільський район, село Лебедин, вул. Леніна, буд. 70, код - 13682248) 659 (шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 22 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.          

          Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                           Т.В. Лутак

Дата підписання рішення: 15.11.2011 р.